Вони розійшлись двома берегами
І тепер безнадійно мріють про засуху.
А між ними купаються діти
А між ними напуваються спраглі роти.


І навіть в ночі їм нема заспокоєння
Ріка пронизує їх своєю вологою
Лоскоче своїм тілом їхні тіла
І сміється

Сміється, що вона торкається
Їх двох
Таких близьких
Таких недосяжних

Підлітки перепливатимуть
від берега до старості
Пірнаючи в море-океан
Вертаючись в землю

Розсипаючись краплями попелу
Як курява під першими кроками дощу.
Засуха виснажить русло
Але між берегами заляже рівнина

То чого ж ви розходились,
Чом не захотіли стати...

... Ви завжди були
Одним островом.

Старезне сонце в вогких пелюшкАх хмарин
Дрімає
Мабуть, усе своє життя на вигинах долин
Немов долонь
Переглядає.

Співає
Вода в ставку і відлітають
З його поверхні хвилі
вітру в такт
Не так
Малюють воду маслом -
Полотно
Сухе.

А підводою сонце є своє
Таке вологе і хитке
Що риби мовчки підпливають
Плечима знизують й пірнають
Ще глибше в пошуках їди

Піди
Пірни
У ці хвилясті води сонця
Зістарись зараз разом з ним
Переполохай зграю риб
І ми закінчимо нарешті
Цей нескінченний,
У 100 чужих життів об'ємний
Прекрасний
Літній
День

На землі
Не лишилося жодного свідка
Війни.
А голод -
Лиш форма мистецтва.
Ми живем
З самого бажання робити.
Кожна річ
Є душевним досягненням.

МолИтви між турботами -
То сцени вигнання на фресках.
Сонми релігій
Злились в два шляхи:
Пошуки вічного
Без потреби продовження
роду,
І експериментне дослідження
Найшвидшого пересування
У просторі.

Все почалось із заселення
Територій заражених
І душенвно знецінених
Фізично виснажених.
А інших вже й не було.
Хоч лишились міста
Що звемо тепер - геттами
У які нас інколи
Беруть на екскурсії
В захисному одягненні.

Там свободу міряють
Квадратними метрами.
І дахи в тамтешній свідомості
Є ще двома десятками
Стель і підлог.
Для дітей відведено розміри
Конкретної
На чотири двори пісочниці.
Коти як єдиий приклад любові
З довгим списком вимог.
Різниця між сходом та заходом
У кількості способів
Заварювать чай.
Дружбу оцінюють
Місячною зарплатою.
діти грають у пенсію
Ще в дитсадках.
Землі нові покоряючи
Не відкривають
Ні дверей, ні листів.

Стоять гетта незагороджені
Без замків і без стін,
але жоден ще
Не залишив його.
Серед черг, перевтом,
Перманентними корками,
Компроміс між борщем та помадою,
Інстинктивно приховані наслідки
Сцен, за сімейні погоджені.

Добре, коли можна побачити
що могло б і не статися.

Мертвая бабочка
на твоем ковре
Как она попала
через немытые окна
На которые так
давно мы ищем ролеты
Но днем некогда
а вечером зажигая свет
Чем ближе к зиме тем раньше
Ходим полуприсядя
Чтобы скорее в кровать
Проскользнуть сквозь жизнь
Если ей подуть
В лицо
Зашевелятся полторы лапки
Не так уж она мертва
Подумаешь ты
на твоем ковре.

Якби можна було у часо-просторі
Зв`язати
Усі події, що відбуваються
За життя на одній вулиці.
Щоб не ходити тими самими
Дорогами десятки разів, бо
Все помічаєш лише раз
А так би можна було рухатись
Тільки вперед
На схід чи на захід -
Без значення
Поки Земля буде круглою
Чи еліпсоподібною
Від сили розкручування.