- Лілія Ніколаєнко - - Поетичні майстерні

Вірші, проза, аналітика, огляди

Автори /

Лілія Ніколаєнко (1988)

Замість "про себе":

"Всі жанри хороші, крім нудного"(Вольтер)
"Довге і нудне - перші вороги мистецтва"(А.Дюма)
"Критик-це той,хто розповідає про пригоди своєї душі між шедеврів"(А.Франс)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Юрій Кисельов, [ 2014-03-23 00:18:17 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Лірично...

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-03-23 11:17:57 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-03-23 11:40:57 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Спасибі за візит!

Коментатор Світлана Костюк, [ 2014-03-23 14:40:02 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

...А ВІЧНІСТЬ ДІЙСНО ТРИВАЄ ЛИШЕ МИТЬ...

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-03-23 14:50:47 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

:)))

Коментатор Тетяна Флора Мілєвська, [ 2014-03-23 17:33:34 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

слова без літер... вічності слова)))

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-03-23 20:23:18 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

:)) Дякую за візит!

Коментатор Іван Гентош, [ 2014-03-23 20:26:55 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Щиро, Образно!

Коментатор Галина Михайлик, [ 2014-03-23 23:48:00 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Суд грішників... замислює широкоформатно...

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-03-24 19:38:13 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Дякую, Іване!

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-03-24 19:38:45 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Коментатор Іван Потьомкін, [ 2014-06-17 16:43:47 ],
на сторінці поезії "Останній вірш..." Ніколаєнко Лілія

Не знаю чому, а все ж боюсь слова "останній". Як, зрештою, й безнадії...

Коментатор Віктор Кучерук, [ 2014-06-18 10:18:53 ],
на сторінці поезії "Останній вірш..." Ніколаєнко Лілія

"...Не буду я у списку перемог.
А ти не вчиниш це блаженний злочин."
Попри все, закінчення обнадійливе...)

Коментатор Іван Потьомкін, [ 2014-06-26 13:27:25 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Щирість, як трава крізь асфальт, пробивається з кожного рядка.
Розлука - це ще не безнадійний відчай.
Дай Бог, щоб наступний, гадаю, не останній вірш, лучився радістю!

Коментатор Ванда Савранська, [ 2014-06-26 18:24:39 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Тепер я старша ще на вірш.

На гріх я стала старшою тепер,
Бо думати про тебе – заборона.

Розлука стала довшою на вірш,
І всю мене у собі розчинила…

Чудово! Печаль, образи, композиція, жіночість - все гарно.

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-06-26 20:16:27 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Дякую, п. Іване! Завжди Вам рада!!!

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-06-26 20:16:48 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Щиро дякую!

Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2014-06-27 01:05:04 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Оригінальні Образи і розкуте письмо - ти вже пишеш, як зрілий майстер. Єдине - хотілося б точнішої рими в другій строфі "образИ - часу". А так усе дуже і дуже!))

Коментатор Лілія Ніколаєнко, [ 2014-06-27 11:33:46 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Дякую, Ярославе! Вдосконалюватись намагаюсь постійно...
Рада Вам!))

Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2014-07-02 16:08:34 ],
на сторінці поезії "***" Ніколаєнко Лілія

Лілю, моя літературна доню, (у дечому ти ще доросліша за мене).Хай твоя ЛГ не наближається надто близько до об"єкта своїх "вожделений", бо її може чекати сильне розчарування. Але з другого боку, це розчарування може вилитись у страждання і могутню поезію, бо тільки пройшовши через страшні любовні муки, які межують зі смертю, можна створити щось справжнє, нетлінне... Хай будуть благословенні наші страждання! А ми мусимо вибирати, чи жити у щасті і не писати, але мати реальне кохання чи не мати його і писати -ідеалізуючи - щось справді велике... А може і не ідеалізуючи - бо я добре знаю свій об"єкт - вона не є ідеальною в житті, як і я, але нарокована мені бути Музою.
Нещодавно читав про Лейлу і Меджнуна. Вони кохали одне одного, особливо він, поет. Її віддали заміж за іншого. Меджнун страждав і писав, жив у пустелі. Його вірші були в усіх на устах. Лейла жила з нелюбом, звиклася. А Меджнун доходив до божевілля у пустелі.
Одного разу мати Лейли, жаліючи Меджнуна, попрохала її з"їздити до нього в пустелю, порадувати його. Лейла поїхала, але коли побачила його, то зрозуміла, що вона йому вже не потрібна - жива, реальна, зі своїми недоліками. Він настільки звикся зі своїми страджаннями і нещасним коханням, в якому ідеалізував її, що не хотів уже виходити із того стану. Вони не зазнали реального щастя, але почуття, яке вона породила, знайшло своє відображення у віршах, які через страждання обезсмертили його і її. Хтось нарокований бути нам другою половиною, а хтось - Музою. Чудово було б, якби це поєдналося в одній людині, але частіше реальне життя руйнує ідеали і вони залишаються лише у творчості і в уяві творця поезій.))))))))))))))

1 ... 8 9 10 11 12 13 14