Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Улянка Надбужанка (1991)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-11 13:16:26 ],
на сторінці поезії     "III. ДО МУЗИ"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Сійте більш
1
Посіяли трішки - та й страшно:
Чи зійде?... чи ще присівати?
Та сійте ж? - минає посуха -
Не дурно ж тим хмарам снувати...
Не дурно ж тим дощиком пахне...
Он хмара згущається чорна,
Край неба весь скоро обгорне...
От блискавка блисне і грім як не трахне!
Не дурно ж так дощиком пахне!
....................................
Та хай би ж ся хмара і дурно пройде,
Нова після неї сильніша прийде:
Не дурно ж по небу тим хмарам снувати...
Не бійтесь, не бійтесь іще присівати!
2
Ой, як мало, як мало проснулось!
Хай би море скоріш сколихнулось!
Якби зміг да Перуном я зараз же стати,
В одну мить зміг життя б розбудить!
Якби зміг в свої руки всю силу зібрати,
Що в вас сонною й досі лежить -
Одна мить... Я б примусив вас жить!
1906
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-11 14:12:58 ],
на сторінці поезії     "III. ДО МУЗИ"   Франко Іван

Дякую, п. Любове, що наважились, тепер ваш вірш притулений саме в тому місці, де йому буде найзатишніше, серед своїх.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-11 14:47:32 ],
на сторінці поезії     "III. ДО МУЗИ"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
В дорогу!
***
Сонце по небу колує,
Знають і хмари свій шлях,
Вітер невпинно мандрує
По України полях.
Ми ж, сонця ясного діти,
Вольного вітру брати,
Мали б сидіти-нидіти,
Мали б в дорогу не йти?
Гей же в дорогу,
В ясную путь,
Скинути з серця тривогу,
Вольним повітрям дихнуть!
Шумно криштальнії хвилі
Стрий, і Черемош, і Прут
Почерез звори і скелі
В вічній мандрівці несуть,
Рокотом кличуть нас тихо
К собі в тих сонячних днях,
Змити все горе, все лихо
У їх сріблястих струях.
Гей же в дорогу,
В ясную путь,
Скинути з серця тривогу,
Вольним повітрям дихнуть!
Життя наше - вітер крилатий,
Річка невпинна, брати!
Хвильки не хоче пождати,
Мусить і мусить іти.
Хто в тій мандрівці якмога
Волі, любові зазнав,
Того щаслива дорога,
Той по добру мандрував.
Гей же в дорогу,
В ясную путь,
Скинути з серця тривогу,
Вольним повітрям відотхнуть!
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-11 15:54:14 ],
на сторінці поезії     "III. ДО МУЗИ"   Франко Іван

З Вікіпедії - Іван Франко є автором другого куплету
" Гімну пласту".
Слова взяті із вірша
" В дорогу ", з незначним редагуванням 2 рядків.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-13 15:34:03 ],
на сторінці поезії     "III. ДО МУЗИ"   Франко Іван

Так, п. Іване, дякую, я погоджуюся з вами, але сама з таким завданням не впораюся. Якби хтось міг підготувати такий матеріал і викласти, наприклад, на своїй сторінці, а РМ тоді перенесла б на сторінку І. Я. Франка. Може, хто зголоситься?
На сайті є багато авторів, які займаються публіцистикою.
Прошу відгукнутися усіх бажаючих долучитися до поповнення безцінної скарбниці Великого Каменяра.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-13 22:43:15 ],
на сторінці твору     "Уривок із " Переднього слова" до збірки " Із літ моєї молодості""   Франко Іван

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І. Я. ФРАНКА
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 07:51:32 ],
на сторінці твору     "Уривок із " Переднього слова" до збірки " Із літ моєї молодості""   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
О. Лунатикові
***
Я не геній, синку, милий,
Тим ніколи й не хваливсь,
Працював, що було сили,
Перед сильним не хиливсь,
Фарисейству й лицемірству
Я концесій не робив,
Людській кривді, злості й звірству
Я ніраз не підхлібив,
В долі добрій чи злиденній
Чесно, просто йшов весь вік
І йду досі. Я не геній,
Я звичайний чоловік.
Я для геніїв грядущих
Поле дикеє орав,
Шлях серед хащів найпущих
Просікав і протирав,
Для голодних пік сквапливо
Разовий, не панський хліб,
І ставав на всяке жниво,
І в'язав свій скромний сніп.
В сніговійниці студеній
Рук не закладав назад.
Я не плачу, що не геній,
Та чом ти так сьому рад?
А що часом стогну з болю
І в зневірі сльози ллю,
Се тому, що скрізь по полю
Так багато кукілю,
Що царює баба Бляга,
Так що й краю їй не знать,
І немає ліски мага,
Щоб потвору сю прогнать,
Що характери й сумління
Підгриза якийсь черв'як,
Що молодші покоління
Схнуть і в'януть вчасно так.
Правда, синку, я не геній...
Ех, якби я геній був!
З тих істерій, неврастеній
Я б вас чаром слів добув,
Я б, мов вихор, вас з собою
Рвав до ясних, світлих мет
І до жертви, і до бою
Вів би ваш я смілий лет!
Я б вам душі переродив,
Я б вам випрямив хребти,
Я б мужів з вас повиводив -
Навіть з мавп таких, як ти!
1903
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 07:58:03 ],
на сторінці твору     "Уривок із " Переднього слова" до збірки " Із літ моєї молодості""   Франко Іван

Цей твір був відповіддю на вірш "Іван Хромко" Остапа Луцького (псевдонім О. Лунатик).
Луцький Остап - український поет-декадент, у роки громадянської війни активно діяв у таборі націоналістичної контрреволюції.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 11:40:23 ],
на сторінці поезії     "Притча про життя"   Франко Іван

Дякую за відгук, але для повноти вражень треба ще раз повернутися до твору і прочитати заключну частину, яку я щойно додрукувала.
Але і ви, п. Василю, можете долучитися, я читала ваші рецензії, мені сподобалися, може ви, якщо виникне бажання, напишете відгук на один із творів Франка чи на декілька і викладете на своїй сторінці, а РМ скопіює ще і на сторінку Франка. Буду вдячна за допомогу.
Може в когось із авторів ПМ є вже готові матеріали по творчості Франка, можна зголоситися і РМ охоче піде назустріч усім бажаючим внести свою лепту до дня народження Великого Каменяра.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 12:00:23 ],
на сторінці твору     "Уривок із " Переднього слова" до збірки " Із літ моєї молодості""   Франко Іван

Дякую і вам, і усім іншим читачам.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 22:27:11 ],
на сторінці поезії     "Притча про життя"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Уривок з передмови до збірки "Мій Ізмарагд"
***
Не показую при поодиноких віршах джерел, відки їх узято. Майже нічого тут нема, що можна би вважати перекладом. Обік оригінального, є тут чимало й такого, де на чужу основу я накладав свої власні узори. А відки взято сю основу і кого й де "наслідувано", се лишаю цікавості тих критиків сього і будущого віку, котрі не будуть мати і вміти що кращого робити, як віднаходити "джерела", з яких котрий поет черпав своє вітхнення. Гай, гай! Ті джерела сотки, тисячі літ отворені і доступні кождому, і здоровому оку й шукати їх недалеко.
А тобі, любий брате чи люба сестро, що читатимеш оті рядки, "не мудрствуя лукаво", бажаю того душевного супокою, того м'якого, ніжного, щирого настрою, який знаходив я, складаючи серед болю і тяжкої гризоти оті прості, часто скорбні, іноді, може, сухо навчаючі та моралізаторські вірші. Коли з них упаде в твою душу хоч крапля доброти, лагідності, толеранції не тільки для відмінних поглядів і вірувань, але навіть для людських блудів, і похибок, і прогріхів, то не даремна буде моя праця...
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 23:01:47 ],
на сторінці твору     " Аритмія"   Дениско Василь

Натхнення вам!
Чекатиму обіцяну рецензію. Успіхів!
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-15 11:10:32 ],
на сторінці поезії     "Русалка ( Із Пушкіна )"   Франко Іван

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І. Я. ФРАНКА
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-15 13:05:30 ],
на сторінці поезії     "Русалка ( Із Пушкіна )"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
НЕЩАСЛИВА
( Із О. К. Толстого )
***
Чому ж ти мене, тяжке горенько,
З світу не звело, нещасливую,
Лиш роздерло в мні серце надвоє?
Як не зійдеться ранок з вечором,
Так не зжиться двом добрим молодцям,
Із-за мене все вадяться вони,
І оба мене лають-коренять.
Братик ось мені дорікає так:
" Пощо ти пішла за паничика,
Втрутилась в рідню, у нерівную?
Ти, відступнице, перевертнице,
Від рідних своїх ти відстайнице!"
" Бадічко ти мій, рідний братику!
Я в рідню йому не вбивалася,
Сам ти, братчику, намовляв мене,
Намовляв мене, віддавав мене".
А тут муж мені дорікає знов:
" Із якого ти роду-народу?
Яке віно ти принесла мені?
Та й і чим мене вчарувала ти,
Приговірнице, чародійнице,
Мене з моїми ти розлучнице?"
" Ой ти, пане мій, милий мужу мій,
Нічим я тебе не пристрітила,
А взяв ти мене з волі вільної.
Невелике то й віно за мною,
Всього серденько те покірливе,
Голова, тобі все послушная".
*
Переріс же хміль через річеньку,
З дуба одного та на другий дуб
І колишеться поміж обома,
Над водицею зеленіючи,
Туги-горенька та й не знаючи,
Оба дерева обіймаючи.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 13:13:27 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І. Я. ФРАНКА
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 14:14:34 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Князь Олег
***
Князь Олег по боях тяжких відпочив,
В задумі по пишній кімнаті ходив
І нетерпеливо в вікно поглядав:
Князь Олег, як видно, когось дожидав.
Втворилися двері, в кімнату йде
Старець і князеві поклін кладе.
Князь бистро поглянув йому в лице.
" Здоров будь, віщуне! - йому рече, -
Скажи мені правду по свому дару:
Чи скоро й якою я смертю умру?"
Покірно вклонився віщун князю.
" Покинь відслоняти будучність свою!
Не знайде потіхи, хто її покров
Посміє зірвати зухвалов руков".
Князю мовби жару насипав у кров,
Він глянув на діда, наморщивши бров.
" Чи думаєш, що я дитина така,
Що слово марнеє мене вже й зляка?
Як знаєш будучність, то всю й відкрий!
Як ні, я скажу:
" Ти дурисвіт старий!"
" Мій княже, дурити не вмію я.
Сумна, невесела будучність твоя.
Твій кінь, що найбільше його любиш ти, -
Той має загибель тобі принести".
" Як так, на Перуна кленуся я
Що більше не сяду на того коня".
Летіли літа, мов Дніпра бистрота,
Князь Олег з війни знов додому верта,
В далекий похід він із військом ходив,
Хозар, степових хижаків, побідив.
Народ веселиться, настав уже мир,
Князь Олег дружину ззиває на пир.
Весело три дні і три ночі пройшли,
Вони погуляти на лови пішли.
Дніпра узбережжям біліє пісок,
А поза піском тим сосновий лісок,
На краї ліска, на тім білім піску
Біліший кістяк, кому він по знаку?
" Любимець твій, княже, - конюх відповів, -
Твій кінь, що прогнать його в степ ти велів,
Що ми його гнали, не хтів він до тих
Свобідних вертать табунів степових,
І все лиш маячив пісками він сам,
Аж раз ми здохлого знайшли його там".
" Мій щирий приятель! - князь Олег сказав,
На білії кості з жалем поглядав, -
Я смерть йому вдіяв, прогнав його сам,
Повірив дурисвіта-діда словам".
Князь Олег до лоба ногою діткнув,
В тій хвилі в нозі біль страшенний почув,
Бо б лобі тім краса сиділа змія
І зубом отруйним шпигнула князя.
Князь Олег хитнувся і весь задрижав.
" Проклятий віщуне, ти правду сказав!"
Князь Олег посинів, зір в небо здійма,
Дружина до нього - в нім духу нема.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 15:15:22 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

Літописні оповідання "Святослав" та "Князь Олег" належать до ранніх творів І. Франка, вперше опублікованих у книзі " Балади і розкази", виданій у
1876 р.
Іван Франко наприкінці свого життєвого і творчого шляху
в 1913 р., пишучи передмову до збірки " Із літ моєї молодості", так говорив про перші свої літературні спроби:
"... майже від самого
1868 р. я писав немало віршами й прозою, бувши учеником гімназії в Дрогобичі, та все писане в тих часах попропадало чи то в мене самого, чи між добрими людьми. Мені не жаль тих плодів молодечої фантазії, і я не бажаю, аби хтось колись, знайшовши дещо з них, подавав їх до друку. Зате вважаю не зайвим відновити тепер пам'ять тих моїх перших поетичних творів...
Небагато тих віршових плодів із моїх молодих літ, усього 30, і вони досі майже зовсім невідомі не тільки ширшій громаді, але навіть тим більш або менш вченим критикам та історикам літератури, що займалися оцінкою моєї літературної діяльності..."
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 16:55:29 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

Дякую і вам, п. Володимире, і всім, хто читає і шанує творчість
І. Я. Франка.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 19:31:02 ],
на сторінці твору     "Іван Франко "Мої знайомі жиди""   Потьомкін Іван

Дякую, п. Іване, прочитала уважно і з великою зацікавленістю.
Я знаю про жидів на наших територіях тільки з розповідей покійної нині уже прабабусі, вона любила розповідати про шинкаря-жида, шинкарку, знала різні примовки віршовані, пісні, шкодую, що була ще мала і не записала з її вуст нічого. Але ці її розповіді стосувалися того часу (вона була з 1906 р.), коли спочатку всі і жиди, і поляки, і українці жили мирно, ходили одні до одних на свята, одружувалися між собою, а потім, потім знову була різня.
Історичні події мають властивість повторюватись.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 20:54:05 ],
на сторінці твору     "Іван Франко "Мої знайомі жиди""   Потьомкін Іван

Ще раз дякую за дану публікацію, як я бачила, РМ уже скопіювала її на сторінку
І.Я. Франка.
Щиро бажаю вам натхнення, здоров'я, успіхів і нових творчих здобутків.
1   2   3   4   5   6   7   8