Автори /
Олена Кузнєцова (1988)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Ми будемо жити
•
А нужно все, как есть, принять
•
Можливо, й він…
•
Мечта
•
Ніч-богиня
•
Жадане слово
•
Мені душі твоєї треба...
•
Я його кохаю, а тебе люблю...
•
Я б хотіла, як ти, малювати....
•
Синій вірш
•
Я хотіла...
•
Моєму серпневому янголу
•
Падав угору сніг
•
Монолог жінки, яка підкорює світ
•
Холодний кришталь
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Прислухайся, дощ - ніби небо співає,
І кожна краплинка у серці дзвенить.
І кожна краплинка у серці дзвенить.
А я ему пишу стихи,
Хоть прочитать он их не сможет...
Хоть прочитать он их не сможет...
Можливо, й він писав вірші.
Я їх ніколи не читала...
Я їх ніколи не читала...
Обручальным колечком на пальце
Обернулась внезапно мечта....
Обернулась внезапно мечта....
Тихо-тихо... Місто спить...
Ніч пітьмою закрутила,
Ніч пітьмою закрутила,
З мільйонів слів одне-єдине,
Чудове й пристрасне воно.
Чудове й пристрасне воно.
Прошу, молю - поглянь на мене
Не крізь життя, побач, прошу!
Не крізь життя, побач, прошу!
Я його кохаю,
А тебе люблю,
А тебе люблю,
Я б хотіла, як ти , малювати
Ніжним пензлем свої відчуття,
Ніжним пензлем свої відчуття,
Синім снігом небо сипле
Сонце не співає...
Сонце не співає...
Я хотіла…
Нехай в тобі живе весна
Тим вічним пуп'янком зеленим,
Тим вічним пуп'янком зеленим,
Падав угору сніг,
Коли раптом тебе не стало...
Коли раптом тебе не стало...
Пройти по сонцю й не закрить очей,
Дощем пролитись - бути знов сухою,
Дощем пролитись - бути знов сухою,
Холодний кришталь цілував мої руки,
Холодне залізо у серці пекло...
Холодне залізо у серці пекло...