Автори /
Марічка Богак (1991)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Муза
•
ми вже не боги
•
Вчора Нині Завтра
•
Ти так не хотів
•
***
•
***
•
ми-герої
•
***
•
я ніколи тебе не забуду
•
не титани
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Без манни
•
Лише літаки
•
***
•
***
•
Не в зграї
•
Відійди!
•
Рудий погляд
•
***
•
Свічка
•
Комусь потрібно
•
Було
•
Надія
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Муза, насправді, не прийде ні в понеділок, ні в вівторок,
Тому голодним залишилось доживати лиш три дні,
Тому голодним залишилось доживати лиш три дні,
В одному дотику долоні до долоні
тремтить баталія тепла і холодів,
тремтить баталія тепла і холодів,
Ми збудуєм невидимі стіни
Із безумства, що спить на печі,
Із безумства, що спить на печі,
А тебе, взагалі, мабуть, мало й не бути,
Ти ввірвався як вірус в покої нутра.
Ти ввірвався як вірус в покої нутра.
Листи вже не дійдуть до свого адресата,
Опалюєм конвертами повалені доми.
Опалюєм конвертами повалені доми.
По клавішах фортепіано бігали пальці,
Сплітаючи гаму із чорних та білих слідів.
Сплітаючи гаму із чорних та білих слідів.
Часом мовчання убиває теплі білі скроні.
Допити літній перемерзлий чай нема кому.
Допити літній перемерзлий чай нема кому.
Осінь постригла горіх під каре за півсотні.
Волала сонату, а Моцарт в труні обертався.
Волала сонату, а Моцарт в труні обертався.
Я ніколи тебе не забуду.
Народитись захочеться знов.
Народитись захочеться знов.
Намалюю картину,де заплакані очі,
Переплетені мороком гострі уста.
Переплетені мороком гострі уста.
Хаос вривався в рівновагу,
Варив глінтвейн із сушених думок,
Варив глінтвейн із сушених думок,
В сліпих очах відбивалися зорі, що падають,
А руки відчули цілунок жовтневих вітрів.
А руки відчули цілунок жовтневих вітрів.
Треба лежати нерухомо на підлозі
І не боятись, що довкола павуки.
І не боятись, що довкола павуки.
Легше зректися себе, не міняючи правила,
І після сірого снігу любити зелену траву.
І після сірого снігу любити зелену траву.
Мої слова лишились порохами на папері,
Дивились прямо і будили кілограм душі.
Дивились прямо і будили кілограм душі.
Неціловані днем, поціловані драмою,
Засинаєм в душі, зачиняєм вікно.
Засинаєм в душі, зачиняєм вікно.
В полоні рук вмирають поцілунки,
Із запахом війни та попелу.
Із запахом війни та попелу.
Сплітала осінь подих вітру у рядки,
Які навмисне задушили юну долю.
Які навмисне задушили юну долю.
Навіть якщо мене болітиме спина,
А на годиннику залише подих стрілка,
А на годиннику залише подих стрілка,
Чорнило ручки буде з запалом писати мрії,
Які з»являлись,молоділи та жили.
Які з»являлись,молоділи та жили.
Загублений ключ від дубових стареньких дверей,
І холодні до болю долоні.
І холодні до болю долоні.
Заплющити очі й згоріти на сонці,
Зловити в долоні піщані думки,
Зловити в долоні піщані думки,
Глухим слухом стараюся вловити німий звук.
Побачити відбиток рук у скаламученій калюжі.
Побачити відбиток рук у скаламученій калюжі.
Вдягнусь у блузку з запахом любові,
Червоні туфлі, що під ними каблуки дубові.
Червоні туфлі, що під ними каблуки дубові.
Пакую речі і думки,
Складаю їх в картонову коробку.
Складаю їх в картонову коробку.
Відійди. Тапочки залиш у кутку коридора.
Ти пропав, загубився, як корок від соку Сандора.
Ти пропав, загубився, як корок від соку Сандора.
Навіть у погляді рудих очей
Приклеєний шматочок сірої невіри.
Приклеєний шматочок сірої невіри.
Губимо те, чого не маємо.
Запитуєм те, чого не знаємо.
Запитуєм те, чого не знаємо.
На столі без вогню догорала свічка,
Стіни дихали важко — дивились війну.
Стіни дихали важко — дивились війну.
Нас відносило вітром вправо.
Ні, ми не любили гострих відчуттів,
Ні, ми не любили гострих відчуттів,
Почувала себе, мов покинута всіми нездара,
Покалічена, змерзла, побита грозою трава.
Покалічена, змерзла, побита грозою трава.
Вікно в автомобілі невпинно рахувало кроки.
Ми все сиділи і ліпили з фраз думки.
Ми все сиділи і ліпили з фраз думки.