Ще тоді,
коли наша юність
усміхалась, як веселковий обрій,
ти зумисне
голубими очима
вирізьбила на моєму серці
свій найкращий портрет
і свою стежу
між чортополохами,
чортами і чортицями.
Віриться, що тобі
тієї ночі з ніжного шабашу
присвічував янгол,
бо яблуко спокуси
скидалось на земну кулю,
що обертається
навколо щастя.
А згодом була
розлука,
довга і непорушна,
мов китайська стіна,-
назавше!
Інші жінки
торкалися моїх вуст
і моєї долі,
але
ні принадами, ні тирадами
не вирвали з мого серця
твого портрета,
а вторена
на серці стежа,
здається, й досі
регоче наді мною
в компанії з чортівщиною,
час од часу
сахаючись лампи янгола –
з тих пір
єдиного світла,
в якому боготворю
тебе,
фатальну…

2012р.

(триптих)

1.
Під церквою
трійця божевільних,
а для мене таки блаженних
митців жебрацтва.
Одного переслідує жах
від удару приклАдом,
інший панічно
боїться мотузок,
бо колись заледве
утік від зашморгу.
Третя з цього гурту
роками бачить дитя,
під вечір повернуте їй
місцевою річкою...

2.
Три душі.
Три свічі.
Три пророцтва,
з білих і жовтих
копійок мальованих,
яким легко
поміститись у жмені,
ні, не людській – Господній!

3.
...Трійця обіймає темінь,
бо прихистила
і трохи заспокоїла
трьома у світі вогниками,
захищеними муром церковним
і всього двома куполами.
Як помиратиме той,
кому бракне купола,
щасливцями вкраденого?..

2012р.


Художник Ярослав Саландяк.