ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.18 00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.

М Менянин
2025.12.17 23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.

Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі

Іван Потьомкін
2025.12.17 20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

С М
2025.12.17 16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну

Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06

Эвилвен Писатель
2025.03.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Інша поезія

 ЖЕБРАЦЬКА НІЧ
(триптих)

1.
Під церквою
трійця божевільних,
а для мене таки блаженних
митців жебрацтва.
Одного переслідує жах
від удару приклАдом,
інший панічно
боїться мотузок,
бо колись заледве
утік від зашморгу.
Третя з цього гурту
роками бачить дитя,
під вечір повернуте їй
місцевою річкою...

2.
Три душі.
Три свічі.
Три пророцтва,
з білих і жовтих
копійок мальованих,
яким легко
поміститись у жмені,
ні, не людській – Господній!

3.
...Трійця обіймає темінь,
бо прихистила
і трохи заспокоїла
трьома у світі вогниками,
захищеними муром церковним
і всього двома куполами.
Як помиратиме той,
кому бракне купола,
щасливцями вкраденого?..

2012р.

Я Саландяк. Ніч в Підгайцях.
Художник Ярослав Саландяк.

Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9834


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-06-03 16:07:03
Переглядів сторінки твору 6182
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.996 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.032 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Реалізм та Неореалізм. Інша поезія
Автор востаннє на сайті 2025.12.14 14:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-05 12:55:45 ]
Таки так Роксолано! Ти розгледіла у нічному просторі той третій купол!
Вдячний - будь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-06-04 08:14:21 ]
Важко розібрати слова на картині, а хотілось би...

Як помиратиме той,
кому бракне купола,
щасливцями вкраденого?..

глибоко копаєте, хлопці)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-04 09:42:15 ]
Ксеніє, вітаю! Тих божевільних жебраків Ярослав малював майже з натури. Вони добре відомі всім підгайчанам. Своім текстом на картині він передає найвідоміші їхні репліки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-05 13:15:32 ]
Іван каже - Як ся м-м-маєш!Га!
Павло каже - Дайте мені тілько жовті копійки.
Ганя: А я їм казала - мундир до магазину!

Логічно це мала бути нісенітниця, але в радянські часи жовті копійки мали меншу вартість, а за австрії - мундир до магазину -значило, геть з владної посади...Мене завжди цікавила логіка абсурдних рядів. До речі , логіка Богданового тексту логічніша,вибач за мимовільний абсурд...
Будь Ксеню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2012-06-04 08:24:38 ]
Босх... Бог...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-04 09:44:22 ]
Домініку, вдячний! Сподіваюся, що у вірші присутній Бог...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-06-04 22:58:14 ]



жменя Господня_мальовані копійки_місцева

річка&зашморг

так, до вас навідувалась справжня Муза

сподобалось


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-05 23:01:47 ]
Терцино, вдячний! Намагався не розірвати і водночас урізноманітнити смисловий ланцюжок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леля Далія (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-05 18:57:08 ]
Такі картини жебрацького життя не можуть не викликати співчуття - люди викинуті на задвірки людської долі й з долоні Господньої теж і від народження весь свій вік несуть оцей найважчий хрест.
Але... в природі не буває все просто так - наука стверджує все вертається бумерангом; релігії говорять - Божа кара за гріхи предків - несправидливість закладена в тому, що щю кару отримують не самі винуватці, а їхні нащадки от таким от існуванням.
Мені чомусь, в подібних ситуаціях згадуються слова Давида:
"Я был молод и состарился, и не видал праведника оставленным и потомков его просящими хлеба:

он всякий день милует и взаймы дает, и потомство его в благословение будет." (псалом 36)

Це веде до висновку - будь в цім житті чемним, милостивим і благопристойним, щоб твої нащадки не опинилися на місці цих жебраків, але чи всі і в усіх стуаціях здатні дотримуватися цих простих правил?...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-05 23:17:12 ]
Лелю, мені близька Ваша позиція, хоча скептики могли б знайти багато аргументів проти наведених Вами тверджень. Думаю, що, караючи нащадків грішників, Господь сподівається на співчуття інших людей до них. На жаль, це тільки моя гіпотеза, яку не можу нічим підтвердити. Вдячний Вам за відвідини.