Марія Вега (1898-1980)

Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.

    Бо я – інститутка, дочка камергера,
    я – миша летюча, метелик нічний.
    Вино й кавалери – моя атмосфера,
    причал емігрантів, Париж чарівний!

Мій татусь від Чека утекти не устиг,
та зробив проти них він чимало.
Був донос, був арешт, був у ка́зні нічліг,
ну, і розстріл – вердикт трибуналу...

    І ось я́ – проститутка, я – фея зі скверу,
    я – миша летюча, метелик нічний.
    Тепер сутенери – моя атмосфера,
    причал емігрантів, Париж чарівний!

Я сказала полковнику: – Нате, тримайте!
Тільки пхати не треба «валюту» донську.
За любов – мені франками суму віддайте,
а в іншому всьому – замало смаку.

    Бо я – проститутка, я – фея зі скверу,
    я – миша летюча, метелик нічний.
    Тепер сутенери – моя атмосфера,
    причал емігрантів, Париж чарівний!

Та коли-не-коли, у сеансі кохання,
я пригадую рідну Одесу мою.
І тоді я плюю в їхні фізії п’яні!
А інше усе – еквілібр на краю...

    Бо я – інститутка, дочка камергера,
    я – миша летюча, метелик нічний.
    Вино й кавалери – моя атмосфера,
    причал емігрантів, Париж чарівний!

(2026)

*** ОРИГІНАЛ ***

Не смотрите вы так сквозь прищур ваших глаз,
Джентльмены, пижоны и денди.
Я за двадцать минут опьянеть не смогла б
От бокала холодного бренди.

    Ведь я – институтка, я – дочь камергера,
    Я – черная моль, я – летучая мышь.
    Вино и мужчины – моя атмосфера.
    Приют эмигрантов, свободный Париж!

Мой отец в октябре убежать не сумел,
Но для белых он сделал немало.
Срок пришел, и холодное слово «расстрел» –
Прозвучал приговор трибунала.

    И вот я – проститутка, я – фея из сквера,
    Я черная моль, я летучая мышь.
    Теперь сутенёры – моя атмосфера,
    Привет эмигрантам, свободный Париж!

Я сказала полковнику: – Нате, возьмите!
Не донской же «валютой» за это платить,
Вы мне франками, сэр, за любовь заплатите,
А все остальное – дорожная пыль.

    Ведь я – проститутка, я – фея из сквера,
    Я черная моль, я летучая мышь.
    Теперь сутенёры – моя атмосфера,
    Привет эмигрантам, свободный Париж!

Только лишь иногда, под порыв дикой страсти,
Вспоминаю Одессы родимую пыль,
И тогда я плюю в их слюнявые пасти!
А все остальное - печальная быль.

    Ведь я – институтка, я – дочь камергера,
    Я – черная моль, я – летучая мышь.
    Вино и мужчины – моя атмосфера.
    Приют эмигрантов, свободный Париж!