Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Яка блукає в безнадійних хащах.
У криках німоти і пустоти
Вона веде життя своє пропаще.
Безхатько без життєвої мети,
Покинутий навік напризволяще.
Лайдак шукає те, чого нема,
хмари сунуть і народ снує
заробити порішать питання
до свого усяко по своє
інший навіть
міг продати душу б
за дрібну грошву бо що душа
хто би знав як душу ту відчужить
Всміхнеться сонечко для нас
І згодом тільки грому вибух
Стрясе раптово цілі шиби.
Та довго ще до бідолах
Війна приходитиме в снах, -
І людям будуть свідчить люди
Про те, що точно не забудуть:
the sea of touches and
the endless kisses
ohoooooooooooh
oh wings of mine
your weightless moments -
heaven to embrace
the sparkling wine
Люди, що ви накоїли?
Його замкнули ви у клітці, у злотій клітці
Змусили коритися релігії
Його, воскреслого з могили, із могили
Він є богом анічого
життєвої мудрості сталий архів —
натхненно звучить на підмостках високих
її чарівний, кантиленовий спів.
Проймають катренів думки автентичні,
на розмах олжу б'ють по лівій щоці,
і маски лукаві зривають з обличчя,
Пройду крізь гай дрімотний і черлений.
Прийду на стадіон крізь варту лісу,
Крізь ватру сну і незворушність міста.
Проб'ється думка крізь застиглість часу,
Крізь розтривожену інертну масу,
веслярі небесні
уявляються невідомі
немислимі
які умудряються
уявлятися саме так
веслярами
що тебе утішає явно
Про завтра не домовившись чи після
Зустрітися не днями, то колись,
Коли згадається сердець любовна пісня...
Закоханість і первісний інстинкт –
Усе працює, щоби поєднати,
Моїх, на жаль, непослідовних кроків, -
На берегах минулого - плоди
Не дуже добре вивчених уроків.
На берегах минулого - весна
І невичерпне джерело натхнення, -
На берегах минулого ясна
Пора завжди очікує на мене.
Вiдпустила давнiшнi надiї
I сховавши весь всесвiт пiд вiї -
Розгорнулася в небi колiбрi.
Сiль зневажливих дiй з себе витри.
Присмак меду солодкого мрiї.
Поруч подих до тебе вже вiє
Під Москвою й від столиці трохи відтіснити,
Москалі відчули силу, кров у них заграла,
Переможцями вони вже себе уважали.
Думали, що уже німців добряче побили
Й сорок другий переможно закінчить рішили.
Подумали, щ
Давним-давно й поїхали туди,
Куди ми не дістанемо путівки,
І сніг уже позамітав сліди.
Про них забули друзі і сусіди,
І зблякла пам'ять в їхніх головах.
Круки волають, мов невтомні біди.
Сідає попіл на святих словах.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Інститутка (до 1939)
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
я – миша летюча, метелик нічний.
Вино й кавалери – моя атмосфера,
причал емігрантів, Париж чарівний!
Мій татусь від Чека утекти не устиг,
та зробив проти них він чимало.
Був донос, був арешт, був у ка́зні нічліг,
ну, і розстріл – вердикт трибуналу...
І ось я́ – проститутка, я – фея зі скверу,
я – миша летюча, метелик нічний.
Тепер сутенери – моя атмосфера,
причал емігрантів, Париж чарівний!
Я сказала полковнику: – Нате, тримайте!
Тільки пхати не треба «валюту» донську.
За любов – мені франками суму віддайте,
а в іншому всьому – замало смаку.
Бо я – проститутка, я – фея зі скверу,
я – миша летюча, метелик нічний.
Тепер сутенери – моя атмосфера,
причал емігрантів, Париж чарівний!
Та коли-не-коли, у сеансі кохання,
я пригадую рідну Одесу мою.
І тоді я плюю в їхні фізії п’яні!
А інше усе – еквілібр на краю...
Бо я – інститутка, дочка камергера,
я – миша летюча, метелик нічний.
Вино й кавалери – моя атмосфера,
причал емігрантів, Париж чарівний!
(2026)
*** ОРИГІНАЛ ***
Не смотрите вы так сквозь прищур ваших глаз,
Джентльмены, пижоны и денди.
Я за двадцать минут опьянеть не смогла б
От бокала холодного бренди.
Ведь я – институтка, я – дочь камергера,
Я – черная моль, я – летучая мышь.
Вино и мужчины – моя атмосфера.
Приют эмигрантов, свободный Париж!
Мой отец в октябре убежать не сумел,
Но для белых он сделал немало.
Срок пришел, и холодное слово «расстрел» –
Прозвучал приговор трибунала.
И вот я – проститутка, я – фея из сквера,
Я черная моль, я летучая мышь.
Теперь сутенёры – моя атмосфера,
Привет эмигрантам, свободный Париж!
Я сказала полковнику: – Нате, возьмите!
Не донской же «валютой» за это платить,
Вы мне франками, сэр, за любовь заплатите,
А все остальное – дорожная пыль.
Ведь я – проститутка, я – фея из сквера,
Я черная моль, я летучая мышь.
Теперь сутенёры – моя атмосфера,
Привет эмигрантам, свободный Париж!
Только лишь иногда, под порыв дикой страсти,
Вспоминаю Одессы родимую пыль,
И тогда я плюю в их слюнявые пасти!
А все остальное - печальная быль.
Ведь я – институтка, я – дочь камергера,
Я – черная моль, я – летучая мышь.
Вино и мужчины – моя атмосфера.
Приют эмигрантов, свободный Париж!
Контекст : Вик.: Валентина Сергеєва (1983).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
