Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталка Янушевич (1974)
Почуваюсь тут, як риба в воді. Хоч плаваю погано, мовчу рідко, а вмію мало. Але це і моє море! Воно мені подобається!




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   кінець літа
    Непомітно і тихо відступить за обрій тепло.
    Змерзне місяць-світляк та далекі-далекі сузір'я.
  •   Море
    Ластиться море до ніг, мов кіт,
    Берег плететься ззаду.
  •   Нічні дощі
    Нічні дощі липневі монотонні,
    Втрачають голоси в густому листі.
  •   ***
    Тільки ти не забудь ту романтику голих плечей,
    Хвилі перших торкань і збентежений погляд чекальний.
  •   весна
    Десь попід снігу вологоцвітом,
    В норах карпатських звірів,
  •   ***
    От ніч абсолютна пливе у твоєму вікні,
    Ти віриш чи ні - у ній я помалу зникаю
  •   дні...
    Дні, коли ледве сповзаєш з ліжка,
    Ночі, коли ти не можеш спати,
  •   *****
    Зранені душі - покльований градом дах,
    Зранені пальці - від потисків рук нещирих,
  •   Лютнева холоднеча
    Ця майжевесна засніжена,
    І заспане сонцеоко,
  •   ***
    Я вмію тебе упіймати, пташко,
    Руками, поглядом, сіттю, врешті.
  •   *****
    В раптовий холод і думки повільні.
    Всі квапляться до світла та вогню.
  •   як самотність
    Це як впасти останнім горіхом на втомлений жовтень
    І лежати, лежати і мерзнути сильно під вечір.
  •   Прощання
    Зловити б отак, зловити б це літо за хвіст,
    Як ловлять за хвіст яскравих повітряних зміїв.
  •   Дорослі
    Назвати її самотньою було б неправильно,
    Бо ж у неї велика родина.
  •   Літній дощ
    Сьогодні дощ періщив уночі.
  •   ***
    І хто я тобі? Коротка пряма стежина.
  •   Стародавня оповідка
    Де сонце кольору міді, а небо висить на шпилі
    Старої-старої вежі, що схожа на парасолю,
  •   замальовка
    Десятирічне сонце угорі
    За витівками нашими встигало
  •   *****
    Цей день - жовтогарячий абрикос,
  •   ***
    А після її відходу портфелик лише зостався
    В квартирі, яка належить живому комусь давно.
  •   ***
    Починається день, білий-білий, немов молоко:
    Синій неба окраєць, а решта –самі тільки квіти.
  •   Вечір
    Дихає товща моря спокоєм благодатним
    Риби блакитноокі злегка гойдають штиль.
  •   ***
    На мідних струнах сонце догорить,
    Підморгуючи приморозкам зрідка,
  •   ***
    Мертві окопи першої світової
    З космосу видно й досі,
  •   ***
    Коли ти побачиш доволі, щоб знати усе,
    І сумнів повзтиме, як нерв надокучливий, тілом,
  •   серпнева ностальгія
    Починається час: розпланований ранок миттєвий,
    Не забути блокнот, парасолю, себе і берет,
  •   ***
    День намріяв липневу спеку,
    Ледь притомний рясний квітник,
  •   ***
    Забувають серця, рукавички і решту дрібниць
    У місцях, де годинники сплять і дощі не голосять,
  •   ***
    Поховаймо її. Припадімо усі на коліна.
    Ця земля – ледь жива. Почалася остання хода.
  •   ***
    Колись ми були молодими птахами,
    До неба - крилом подати.
  •   ***
    А ти мене згадай, коли у сни
    Скрадається лавандовий світанок,
  •   Січень
    Певно, важко, хатні демагоги,
    В соцмережах соцбої зчиняти,
  •   Тривожна пісня
    Заховайся, збережися, підожди.
    Так ховалась би пташина від біди.
  •   ***
    І ти, і я – усі ми полотно,
    Однакове, напнуте нерухомо.
  •   Старий новий рік
    Посівали сьогодні. Хлоп*ята ходили
    Від осель до осель, від родин до родин.
  •   ***
    Ця темінь затоплює все: і холодні рови,
    Й скелети споруд, і дороги без назви і цілі.
  •   ***
    Ну, хто про тебе думає? Ніхто.
    Ти там не сам, один – хіба то воїн
  •   ***
    Ця ніч – моя!
    Усім до неї - зась!
  •   Богданове повідомлення
    Нічого не питай мене. Я тут.
    Ти знаєш все, а більшого – не вільно.
  •   літечко
    Я купила літо на розпродажу
    Між липких потрісканих бросквинь,
  •   Мобілізація
    Лезами безвісти завтра лягає в ноги,
    Місяць визиркує, гострий, неначе злість,
  •   ностальгія
    Вже літак. One way ticket, звісно.
    Неповернення обрій твій.
  •   Дощить
    На вулиці ллє. Мов ляпас, водиця хлеще.
    Замокли давно травневих дерев плащі,
  •   настрій
    Ці весни давно вже, давно не тобі.
    Що візьмеш у руку з буяння пустого?
  •   сьогодні
    Запеклося нутро – лиходії пройшли напалмом,
    Ворушились могили від їхніх смердючих слів.
  •   ***
    Роса на цвіті – сльози Зульфії,
    Що блискітку згубила ненароком.
  •   ***
    Весна ще дика і ще холодна.
    Шевченку двісті.
  •   дихання
    А з рани на тілі, червоної та на білім,
    Збігає свобода – доріжка липка на брук.
  •   Натхнення earl grey
    Мій сивий граф заходив на чайок.
  •   ружа
    Я оббиваю підбори у метушні,
    Я ризикую вдруге у сад не встигнути.
  •   На вершину!
    Внизу – туман, дорога, Сколе.
  •   хімія
    Ці сходи – униз,
    Таким безконечним віялом.
  •   гінкго
    Крильця метеликів гінкго, пласкі, жовті,
    Стовбур обліплять всенький і кожну гілку.
  •   Бабине літо
    Ще в кожному городі благодать,
  •   Липень
    Минає липень, минає липень
  •   спогад
    Як же тебе багато, м’якого, теплого.
    Ми теревеним, так розмірено дихаєм
  •   ровеснику - з песимізмом
    Це життя – одноразовий шприц, старенький.
    Мікросон і зупинка швидка на каву.
  •   дощ
    Цілує тисячами цілунків,
    Цяткує тисячами цяток
  •   уява
    Давай-но кружляти понад шпильками веж,
    Давай-но літати над складками вулиць.
  •   реакція на погоду
    Хтось нарешті зачинить ці білі небесні дверцята?
  •   ***
    Буває, так собі живу…
    Аби не гірше.
  •   світанок
    Повигорали зорі в рушнику
    І ріже обрій вранішню хлібину.
  •   *******
    Пагінців і бруньок обнова
    Надихає іти вперед,
  •   Негода
    Коні крешуть копитами
  •   Кращий фотограф року (є така короткометражка)
    Ну ось. Нарешті.
  •   ***
    Коли в тобі заплаче немовлям
    Той тихий птах, той безборонний смуток,
  •   слимачок
    Під м’якесеньким листочком,
    Між трави і квіточок,
  •   вітер
    Напад раптовий цей вітер, майже злочин.
    Рвучко і сліпо шматує, вогнем пече.
  •   про вічне
    Я у тому човні,
  •   У Карпатах
    Палає ватра. Жовта і гаряча.
  •   *****
    Будень як будень.
    Як був і як буде.
  •   про літо
    А знаєш, час, напевно, захмеліти -
  •   ***
    Відчуваєш перші холоди?
    Як роки, вони пробрали плечі.
  •   *****
    Я посиджу сама.
    Або ще в товаристві мовчань.
  •   ***
    У тих садах, де ми були удвох,
    Дерева п’ють своїм корінням вина,
  •   Червень
    А червень – юнак під вусом.
    Ще трішечки недозрілий,
  •   ***
    Два кроки в осінь і тільки один – у літо.
    Вересень вивчив лише отакий танок.
  •   ***
    Не пишеться…
    Не спиться у рядку,
  •   рефлексія
    Я політи-комп’ютеризована,
  •   Інфінітивний настрій :)
    Покинути тебе. І повернутись в себе.
  •   Травинка
    Трава як трава. Билинка.
  •   Планета Осінь
    Планета Осінь у пожухлих травах,
    На берегах вселенської ріки,
  •   Літу
    Я відразу прошу: ти надовго мені не зникай,
    Бо на кого залишиш таку перестиглу й солодку?
  •   про творчість :)
    Певно, рядкам затісно
    Жити в моїх емоціях.
  •   ***
    Ну, що тобі, мій шаблезубий звіре?
    Живе в нутрі прадавній архетип
  •   Франко фест
    Якось незвично лукам в галасі вечоріти.
  •   Розстріляний з’їзд кобзарів
    Непрохана зима. Мовчать дерева голі.
  •   ***
    Звичайно, потім буде звук, та спершу світло.
    Його, блакитне і тонке, наднесло вітром.
  •   на горищі
    Східцями вгору… Вдихну нерухоме повітря.
    День зачаївся і тихо назовні один,
  •   ***
    Привіт, мій любий, день тебе втомив.
    Нарешті вдома. Сядь, побудь зі мною.
  •   Морське
    Не помсти, не згуби тобі бажаю,
    Не вічного штилю.
  •   про час
    Вже Час – не час, а просто швидкість світла.
    Зникає за лаштунками планет.
  •   відпустка
    Сон це, напевно,
    Не може такого бути!
  •   НАСТРОЄВЕ…
    Що ж, я така, як всі.
    Не краща і не гірша.
  •   суєта
    Дні пролітають кулями з пістолів.
    Вчорашня втома заповзає в нині,
  •   вікове
    Потепліло.
    І знов довелося жити.
  •   сезонні варіації :)
    Люто?
    Ой, люто.
  •   Єрусалиму
    Ти такий, як тоді. Що ж, часи-бо подібні завжди.
    Декорації змінні. А в тебе (ти ба!) і незмінні.
  •   вірш про кохання
    Як мислиш, чи зникне потреба кохати?
    А що, як у когось настане швидше
  •   * * * * *
    Не треба слів. Вони такі важкі,
    Їх зносити щодня – німіють руки.
  •   подумалось...
    Звичайна жінка порухом одним
    Розв’язує і припиняє війни.
  •   весні на вушко
    Така облізла, несмілива , квола…
    Тобі лиш воду із джерельних цебер,
  •   замальовка
    Щастя на смак – то яблука і цинамон,
    Пудра цукрова, посріблена ложка чайна.
  •   ***
    Новини. Телевізор. Ти – в екрані.
    О восьмій, в найефірнішій порі.
  •   Пам’яті Т.К.
    16 і 43…
    Дорога була не ваша.
  •   *****
    Як тільки повз пройде нова спідниця,
    В тобі вже прокидається мисливець.
  •   СКЛЯНА КУЛЬКА
    Бачиш кульку скляну, бачиш?
    То, моя люба, січень.
  •   ***
    Різдвяна шопка. Спогад про подію
    В печері вифлеємській. Знов Дитя
  •   РІЗДВЯНЕ
    Близько небо і янгол близько,
  •   доні
    Кілька слів написати – торкатись сувоїв тканин,
    Як Шанель, шаленіти від складки, пропорції, шпильки,
  •   про творчість
    Замість будь-що сказати - помовчіть.
    Вгамуйте каламутну склянку з болями.
  •   про небайдужих
    Знаєш, насправді важливо дуже,
    Люди щоб поруч були небайдужі.
  •   СТАРИЙ ЦВИНТАР
    Там древні склепи, скошені хрести,
    Там надписи короткі долю вмістять.
  •   ***
    Дощик виводить соло.
    Калюжно і парасольно.
  •   настроєве
    Трапляється, що майже без причини,
    Як хвиля, раптом з’явиться печаль.
  •   ГОЛОДОМОР
    Горить свіча…Не гасне вже роки.
    Відкриті очі скинутих в провалля.
  •   рефлексії з приводу
    Одна невеличка пухлина – пропав у піску
    І, голос зірвавши стоп-краном, шепочеш молитву.
  •   ТЕМНА СМУГА
    Все логічно, циклічно і ще… Я не знаю, як.
  •   роздум
    Не задихнись завчасно,
    Кваплячись в інший вимір.
  •   Співмовчальники
    Маєш час на мовчання?
    Просто будь. Просто слухай.
  •   Не приходячи до тями
    Знаєш, там, між небом і землею,
  •   сумно...
    Сутужні часи, братику.
    Все рідше життя радує.
  •   ПРАСУЄМО КЛЕНОВІ ЛИСТКИ
    В хандру монохромну вривається осінь.
    І барви дає растрові.
  •   операція
    До біса деонтологію!
    Все вже тепер відомо.
  •   я цілий світ до ніг твоїх схилю...
    Я цілий світ до ніг твоїх схилю,
    Присплю серпанком спокою тривоги,
  •   СПАСИТЕЛЮ
    Що моє життя перед тобою?
    Ледь помітна блискітка на мить.
  •   Любій мамі від ненародженого малятка
    В твоєму лоні я було зернятком,
    Плодом любові двох безсмертних душ.
  •   ерос
    Влови мій настрій. Прагну день у день.
  •   Коли замало розмов…
    Злетіли дні, як птиці. Вже й не видно.
    А ми з тобою поруч стоїмо.
  •   СУМ’ ЯТТЯ
    Сказати як? Не уявляю…
    Я прокрутила в голові
  •   ЧАС
    Раніше час не так минав.
    І безліч справ цей день вбирав,
  •   День учителя
    Тебе вітає нині цілий світ
    І бубонить щось про невтомну працю.
  •   Яну (коли хвилююсь)
    Я б клубочком згорнулась і тихо-тихо
    Завмирала б і слухала б, як ти дихав.
  •   після сварки
    Треба ж буде побачитись.
    Якось незграбно пробачити.
  •   романс
    Доторкнись до моєї душі дуже ніжно,
    Щоб не стало нам згодом ні гірко, ні смішно.
  •   До Осені
    Ну, що ж, заходь. Бо ти вже господиня.
    Оце наш сад. Тут льох. Отам комора.
  •   ЗРАДА

    Ніби й тісно від думок, а все якось
  •   ПЕРЕДЧУТТЯ КОХАННЯ
    Придумай мені покої,
    В яких би усе збувалось.
  •   А що було б , якби…
    Згоріли всі комп’ютери на світі.
    Щез інтернет. Настав вселенський крах.
  •   Осінь вечірня…
    Майже не чути гілочки хрускоту,
    Квапиться в нірку їжак.
  •   сонце у кімнаті
    Я так люблю, як сонце у кімнаті
    Удосвіта прийде мене будить:
  •   помалу старію...
    Помалу старію. Мені щось не сумно від цього.
    Розмірений спокій моїм співрозмовником став.
  •   відхід
    Коли мені буде вісімдесят,
    (Бабуня – яблуко печене),
  •   що може щаслива жінка?
    Що може щаслива жінка?
    Ну, майже все. Запевняю.
  •   ДИТИНСТВО
    Видніється світанку силует,
    А ніч заснула в зорянім намисті.
  •   осіннє мистецтво
    Вночі над містом зірок намисто.
  •   ЗЛИВА
    Враз небо подивилося униз
    І блимнуло лілово-сірим оком,
  •   СТАРИЙ ПАРК
    Цей парк завжди чекає на людей.
    Стоїш, мовчиш. По-справжньому щасливий,
  •   МОЇМ БАБЦЯМ

    Такий квітник – монтбреції і ружі –
  •   тепер смаки вибагливі...
    Тепер смаки вибагливі, аж страх!
    Тепер все більше лобстери і суші.
  •   У черзі
    Вітаю. Не змінились. Молодчина.
    Як діточки? Ростуть? Летить життя.
  •   МІЙ НАЙКРАЩИЙ ВІРШ
    Мій найкращий вірш - моя сім’я.
    Геніальне виглядає просто.
  •   подаруй мені день...
    Подаруй мені день
    У тісному конверті
  •   Мамі приреченої дитини…
    Не слухай їх.
    Тобі не буде легше.
  •   НЕЗДУЖАЮ…
    І знову дощ пере на клумбах квіти,
    Я в подушках, ув’язнена, лежу.
  •   двічі в одну річку...
    Вдруге заходжу у ту саму річку…
    Ті ж береги і така ж каламуть,
  •   хустка
    Колись давно, ще на своє весілля,
  •   а що у мене ще було в житті...
    А що у мене ще було в житті?
    Оця любов. Моя єдина шкіра.
  •   якби ви знали...
    Якби ви знали, як воно писалося!
    Важкі пологи – двічі сходив день.
  •   нап'юся щастя...
    Нап’юся щастя. Щедро. Досхочу.
    Джерельно. Буду дихати тобою.
  •   збирається на дощ...
    Збирається на дощ - і все заметушилось.
    Якихось п’ять хвилин, а встигнути би скрізь.
  •   де еліта нації...
    Де еліта нації, скажіть?
    Де уми Франкової породи?
  •   схожі...
    Схожі. З тобою ми цілу вічність.
    Сходи відносин такі циклічні.
  •   НЕРОЗТРАЧЕНА НІЖНІСТЬ
    - Жила – була ніжність, така нерозтрачена.
    Для нас, надсучасних, це диво небачене.
  •   про себе
    Я буваю різка. То й що ж?
    І ножем має бути хтось.
  •   я не навчилася творити...
    Я не навчилася творити.
    І не навчусь таки, напевно.
  •   Дозволь
    ДОЗВОЛЬ
    Дозволь собі дивитися на небо,
  •   багато їх...
    Багато їх - нікчемних, та на тронах -
    Було і буде - не перелічить.
  •   глибока ніч...
    Глибока ніч. Вже навіть тиша спить.
    Я у вікні прозорим силуетом.
  •   ВЕЛИКА ЛЮДИНА
    Велика людина – не та, що сидить
    В салоні авто шкіряному.
  •   СУМ ЗА ДІАЛЕКТАМИ
    Креденц – по-сучасному «буфет»,
    А тарелі – то великі блюда.
  •   прокидається дім...
    Прокидається дім…
    Потягнувся ще заспаний промінь,
  •   під настрій
    Трапляється, що майже без причини,
    Як хвиля, раптом з’явиться печаль.
  •   ПОЧАТОК
    Вже все вляглося на папір,
    Давно готове не мовчати.
  •   Той сірий дощ...
    Той сірий дощ…
    Він був-таки блакитним,
  •   Не виховуй мене...
    Не виховуй мене. Не зоставлю свою автентичність.
    Я така, яка є. Ти прийми, а не можеш – покинь.
  •   СУЧАСНИК - ПОЕЗІЇ
    Це, на жаль, нікому не потрібно.
    Не тепер. Не так. Не в ці часи.
  •   свобода повна...
    Свобода повна!
    Щось не так ми зрозуміли.
  •   згасає серпень...
    Згасає серпень. Холодить
    Прозора ніч. Темніє плесо.
  •   СКЛАДНІ СТОСУНКИ
    Чуєш – не чуєш,
    Все ж казатиму
  •   ФЛІРТ
    Овва! Попався? Я й не сподівалась.
    Сильце прадавнє: всі жінки – кокетки.
  •   ПОЧАТОК ЛІТА
    Тополине пір’я.
    Спека дошкуляє.

  • Огляди

    1. кінець літа
      Непомітно і тихо відступить за обрій тепло.
      Змерзне місяць-світляк та далекі-далекі сузір'я.
      Акварель пелюсток переллється в змарніле стебло
      І зникатиме десь. І надійде до нас надвечір'я.
      Тільки крок за поріг - там легка прохолода землі
      Крадькома зазирне, та не схоче тепло підпускати.
      І зачинять на ключ сині двері небес журавлі
      І заплачуть дощі попід вікнами змерзлої хати.
      Але поки ще є трохи сили у наших ночах,
      Поки стежка летить, поки віриться в казку про літо.
      Ми з тобою живі в зорепадах серпневих, хоча
      ми і в холод живі, поки здатні це літо любити.
      2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Море
      Ластиться море до ніг, мов кіт,
      Берег плететься ззаду.
      Хмари пастельні - дивись які -
      Короткочасний задум.
      Море белькоче собі під ніс
      Пісеньку монотонну.
      Промінь-батута, летить навскіс -
      В хвилях легеньких тоне.
      Ти у долоню свою береш
      Білу вологу мушлю...
      Все це порожнє було, авжеж.
      Все і забути мушу.
      Тільки це море, неначе кіт,
      Тільки ці кроки - стежка
      Тільки реально скінченний світ
      Берегом став безмежним.
      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Нічні дощі
      Нічні дощі липневі монотонні,
      Втрачають голоси в густому листі.
      П'є місяць воду десь на підвіконні.
      Підсвічує нитки тонкі сріблисті.
      Полоще сад раптова тепла злива,
      Ввімкнувши блюз наприкінці вистави.
      Як густо цьогоріч вродили сливи,
      Як на очах вони попідростали.
      Цей темпоритм води, неначе човен,
      Несе мене в світанки навпрошки.
      В липневих снів медово-теплу повінь,
      Туди, де блюз, і місяць, і сливки.
      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Тільки ти не забудь ту романтику голих плечей,
      Хвилі перших торкань і збентежений погляд чекальний.
      А щоденна напруга нікуди від нас не втече,
      Онде місяць-торшер зачекавсь в оксамитовій спальні.
      Завмирай біля мене, тамуй свої видих і вдих,
      Бо роки не зітруть тої першої сильної млості
      А кохання живе, і не тільки в серцях молодих-
      У триванні хвилин, у легкім поцілунку волосся.
      У мереживах дивних мовчань і коротких розмов...
      Їх відвертість під місяцем жоден, крім нас, не тлумачить.
      Пригортай мене ніжно, і міцно, і палко, немов
      Оксамитова ніч народилась для наших побачень.
      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. весна
      Десь попід снігу вологоцвітом,
      В норах карпатських звірів,
      І на найвищих вершинах світу
      Буде весна - я вірю.

      Їй ще далеко до струн скрипкових
      До голосів розмаю.
      Чорним роялем порожнє поле...
      буде весна - я знаю.

      Між декорацій набридлобілих,
      Всупереч сну і ліні
      Скоро листочків зелених ціле
      Вигулькне покоління.
      2018



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      От ніч абсолютна пливе у твоєму вікні,
      Ти віриш чи ні - у ній я помалу зникаю
      І рибою снів вгрузаю в небесному дні,
      І лячно мені самому від свого одчаю.
      Ти маєш в лице жбурнути дві тисячі слів
      Ти маєш на все мільйони робочих теорій,
      Зав'язуєш ти мене на безмежжя вузлів
      І топиш сама у темряви чорному морі.
      Відносиш мене, покірного бранця ночей
      У води густі не сонячних зовсім галактик,
      А серце пече, а серце, як сонце, пече,
      Розносить мені і груди, і мозок на клапті.
      Впливаю у ніч, і крила об камені б'ю,
      Об щогли стрімкі колись затонулих флотилій,
      А ти уві сні, ти в дуже спокійному сні
      Спускаєш акул - полки своїх фобій та філій.
      Я зникну тоді, і тільки у спогадах десь
      Проступлять тобі мої післясмертні цілунки.
      У ночі вікно кохання тихенько піде,
      Залишивши нам на згадку марноти у клунках.
      2018



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. дні...
      Дні, коли ледве сповзаєш з ліжка,
      Ночі, коли ти не можеш спати,
      Всі вони знак у житті залишать,
      Тільки не падай.
      І переллються судинами часу
      В русла твоїх невичерпних енергій.
      Може, повернеться втрачене щастя.
      Тільки не нерви.
      Дихай повільно, тривай і тримайся
      Ночі і дні твої спокоєм шиті.
      Хоч би на кінчик маленького пальця
      Зважуйся жити!
      2018



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. *****
      Зранені душі - покльований градом дах,
      Зранені пальці - від потисків рук нещирих,
      Слухай між слів, слово - лише вода
      Чути іржавий дзюркіт на три-чотири.
      Краще мовчи. Все вибухає від
      Речень і фраз, слів і окремих звуків.
      І шкереберть котиться десь на схід
      І постає пустищами розпуки.
      Знову вода. Наче прозора, так.
      Чути мені всі її сто мелодій.
      Тільки життя вже не піде навспак,
      Смерть на полях, наче раптовий злодій.
      Стрічка новин, смайли сумні ліпи
      І не дивись в погляди на світлинах
      І прожени думку, а що, якби
      Там-от була саме твоя дитина.
      Просто живи, тихо собі молись,
      Просто подай ближньому хоч секунду.
      Стихне вода, спокій прийде колись.
      Просто війна. Він не зникав нікуди.
      2018



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Лютнева холоднеча
      Ця майжевесна засніжена,
      І заспане сонцеоко,
      Безрадності нашій тішаться,
      Арктичній, сумній, глибокій.
      Зіщулиться ніч від мінуса,
      Поморщиться чорносливом.
      І завтра ніщо не зміниться
      Не стане ніхто щасливим.
      Сто тисяч відтінків білого,
      Сто тисяч лютневих версій
      Ми - холоду скам'янілості,
      Пульсує саме лиш серце,
      Неначе червоне яблуко
      Чи в косах іспанки квітка -
      Я весну вдихаю зябрами,
      я весну беру за свідка.
      2018



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Я вмію тебе упіймати, пташко,
      Руками, поглядом, сіттю, врешті.
      Моє бажання стає неважко
      Тобі, малій, пожиттєвим арештом.
      І це, до речі, не так погано:
      Тепло між пір'ям, насіння в дзьобі -
      Співай свою пташину осанну,
      Спини, втікачко, щоденні спроби.
      Тебе я чую в зеленій хвилі,
      Тебе пасу я очима всюди.
      Куди б не цілилась ти на виліт,
      Там птахолова ознаки будуть.
      Тримаю міцно твої крильцята,
      Таки піймав я тебе, пташино,
      Ти навіть зблизька - далека цятка,
      Що мріє тільки про хмар глибини...
      2018



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. *****
      В раптовий холод і думки повільні.
      Всі квапляться до світла та вогню.
      У сорочину, чорную по білім,
      Сьогодні вранці землю зодягну.
      Я почеплю на хмар високий комір
      З бурштину брошку сонця угорі.
      Димує сигаретка - довгий комин,
      Допоки кошик дров не догорів.
      А все-таки пронизливо та зимно,
      І те вбрання - благесенький перкаль,
      Коли надійде дзвінко вечір синій
      І щось гукне в скляну січневу даль.
      Що не було швидкої заметілі,
      Що річка попід льодом не пливла
      Що поки все - худий і чорно-білий
      Безхатько-пес у пошуках тепла.
      2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. як самотність


      Це як впасти останнім горіхом на втомлений жовтень
      І лежати, лежати і мерзнути сильно під вечір.
      Між космічних вітрів не спромігся, напевно, би жоден
      Наспівати солодко-сумні нерозгадані речі.
      Так чекати на тишу, чекати, мов сонця у холод
      Та вдягати її, як безвиході темної пута.
      І сховавшись у неї, пройти зачарованим колом
      і не жити спокійно, а просто усе перебути.
      Мати часу, як листя, як золота - повні кишені,
      Мати спокій згадати, наскільки від інших окремо,
      І чекати тривожно в порожньому цьому смиренні,
      Мов бліда і миршава, та все ще жива хризантема.
      Так любити, як зиму за тлін, за правдиву сміливість
      Так шукати обіймів - як чаю ковтнути із м'яти,
      Бути білим листком і не знати чогось... Особливо,
      Що у всесвіті жужмом розкидане наше сум'яття.
      2017



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    13. Прощання
      Зловити б отак, зловити б це літо за хвіст,
      Як ловлять за хвіст яскравих повітряних зміїв.
      Та зменшився день – давно перехилена вісь,
      Бо вдосталь нам час цього літа відміряв, відміряв.

      Зловити б його, це літо, як ловлять комиш:
      Повільно пливе під кладкою він течією.
      Тоді б не благала вода: «Листочок облиш,
      І доти я буду, як літо, твоєю, твоєю».

      Зловити б його і пити, як довгий ковток,
      На ровері вверх - і цяткою десь у Карпати,
      Ще поки тепло -на Східницю шлях не розмок,
      Та поки іще не біліють вершини кирпаті.

      І знов, як дитя, мене розбирають жалі,
      Чомусь дотепер прощатись по-людськи не вмію,
      Бо ж літо чиєсь збирають собі журавлі,
      Моє ж відлітає з яскравим повітряним змієм.
      2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Дорослі
      Назвати її самотньою було б неправильно,
      Бо ж у неї велика родина.
      Третій рік за коханим вона у траурі,
      Але він залишив їй двох доньок і сина.

      Ще є сестри, брати, сусіди і колєжанки,
      Ще з пенсійного дівчина є привітна,
      Навіть мама його жива, давно лежача –
      Всі довкола, а їй нікого не видно.

      Вона часто «висить» у мобільному –
      Диктує сусідкам якісь рецепти,
      А, буває, зайдеться плачем, як біллю,
      У спонтанну самотню хвилину, себто.

      Проте цим не здивуєш нікого на світі,
      Що жінка бере – і плаче.
      У розлогім порожнім гнізді між віттям
      Всього доста для неї, наче.

      Тільки діти дорослі люблять лише мурашники.
      І що більший – то краще. Які там пташині крила?
      Добре, що хоч не дуже дратуються,
      Коли вона раптом забула – і задзвонила.

      Бо дорослі – такі дорослі (зрозуміти повинна):
      Зайняті зміною світу чи ловленням вітру.
      А мама є мама. Потоншала пуповина.
      Сама собі сльозу витре.

      І як би їй не хотілося напекти і наготувати
      Чи просто поруч з дітьми посидіти,
      Треба дочекатися хоча б напівкруглої дати
      І дужче посивіти.

      А колись вони поміщалися у її молодій руці,
      Ще тоді, як дивились на світ з візочка.
      А тепер тільки фото у маминому гаманці.
      Поруч із образочком.

      2017



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    15. Літній дощ

      Сьогодні дощ періщив уночі.

      Він припізнився звечора – задуха

      Така була, що навіть далечінь

      Обвіювалась в’яло капелюхом.

      А на світанні промені-ключі

      Порозчиняли світові повіки

      І десь у бузиновому кущі

      Затьохкав перший соловей-музика.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***

      І хто я тобі? Коротка пряма стежина.

      Чотири кути, надійно і тихо в них.

      Ти пташкою звеш. Напевно, таки пташина,

      Літаю собі низесенько поміж стріх.

      А ти мене лю…, ти любиш мене, ой любиш.

      А ти мені – все: намиста і сорочки.

      Бо як же іще? Нехай не пліткують люди.

      Ти вивчив мене на дотик легкий руки.

      Чотири кути. Межа, як закон. І крапка.

      Ліпити гніздо, любитися сотню літ.

      Коріння – в землі. А що, як не вродить раптом?

      І небо оце, воно вже не білий світ?

      Я, може, тобі – пташина в передвечір’ї,

      Угору злечу, у ночі космічне дно.

      І стану тоді далеким якимсь сузір’ям

      Чи світлом зорі, що згасла давним-давно.

      2017



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Стародавня оповідка
      Де сонце кольору міді, а небо висить на шпилі
      Старої-старої вежі, що схожа на парасолю,
      Здолавши велику віддаль, доклавши значні зусилля,
      Самотньо блукає вершник, шукаючи власну долю.
      О, скільки земель об’їздив, і скільки краси побачив,
      І як не тримали всюди його за рамена дужі,
      Вже й кінь його хоче стійла, не кінь – а звичайна кляча,
      Зовуть роботящі люди, воли, і поля, і ружі…
      - Чого тобі, хлопче, треба? Якої шукаєш долі?
      І як покидаєш житла, приземисті і просторі?
      - А так, щоб дістати з вежі до сонця на парасолі,
      Почути в дорозі кілька нечуваних ще історій.
      - Коли ж ти свою напишеш? Посидь в прохолоді саду.
      З думок порозплутуй вітер і слів налови барвистих.
      - Колись я від мандрів справді спочити на трохи сяду,
      Від мідного ока сонця, од вітру дзвінкого свисту.
      Та треба рушати, поки ще кличуть далекі далі,
      Допоки вони приносять чимало нових історій.
      А ви зоставайтесь вдома - у розписах пасторальних...
      І зник, де цілують землю найперші вечірні зорі.
      Залишилась тільки вежа про вершника всім на спогад,
      Коли там повисне небо і сонце - мов міддю бризне,
      Нестримно людей тамтешніх зове далечінь дороги,
      Зове хоч на день забути осілу свою ріднизну.
      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. замальовка
      Десятирічне сонце угорі
      За витівками нашими встигало
      Заледве. І посаджений горіх
      Гойдав поміж гілок яскраве гало.
      І плюскіт хвиль, дитинний і дзвінкий
      Балакав з нами про усе на світі,
      Як ми пускали плавати вінки,
      Що розсипались на дрібненькі квіти.
      Усе було поділене на твердь
      і все було поділене на воду
      В старих пеньках стрічалася нам смерть,
      На вигоні - повнісінька свобода.
      Гукала зголоднілих пастухів
      Додому баба, вічна, ніби поле.
      Маєтки наші - хата, двір і хлів,
      Город, квітник, дровітня і стодола.
      Давно немає баби у селі
      уже картопля нам так не смакує,
      Тоді усе - від неба і землі.
      Тепер усе - лиш всує, всує, всує.
      Хоча... Листочок лине до води
      І час піде назад колись, напевно,
      Бо ж цей горіх такий ще молодий,
      І це сум'яття ще таке непевне.
      2016



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. *****
      Цей день - жовтогарячий абрикос,

      стече собі липким тужавим соком

      у землі комашиних суголось,

      ген за екватор ще одного року.

      У володіння вигорілих трав,

      Дощів солодких і легкого вітру.

      Цей день нічого, наче, й не почав,

      А був, немов якийсь мистецький витвір.

      Отак зронив його у липень хтось

      Знічев’я - згусток спеки перестиглий -

      і все тоді, либонь, і почалось,

      І навіть соком абрикоса збігло.

      2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      А після її відходу портфелик лише зостався
      В квартирі, яка належить живому комусь давно.
      Портфель витягають зрідка, він пахне її котами,
      У ньому лише минуле, поблідле німе кіно.

      Світлини з нерівним краєм і датами на звороті…
      Насіяні петлі літер в чиїхось старих листах…
      Яких тільки тут немає мандрівок, людей, курортів!
      Для неї – лише найкраще з начальницького поста.

      Вона з ним – через півсвіту, покинувши батька-матір,
      Угору щаблями влади за руку одна іде.
      Коли він удома пізно, то лається завжди матом.
      Дружина – єдиний спокій чекіста НКВД.

      У час повоєнний він їй приносить журнали моди
      (Укупі з її минулим в портфелі лежать вони),
      І хутро, і капелюшки – підкреслить жіночу вроду…
      До чого тут він? А люди зникають і без війни.

      Вона не питає зайве, вона не почне істерик,
      Вона тільки раз народить пропаще якесь дитя.
      В квартирі вона пильнує чотири кути і двері,
      І того, хто в цьому місті керує чужим життям.

      Вона побувала всюди, доглянута і спокійна…
      (В портфелі лишився ґудзик коштовний з її пальта.)
      І доля її – мов ґудзик, самотня, мала, покійна -
      Вона його поховала, без нього вона не та.

      Без нього навколо прісно, а люди – то завше пустка,
      У неї нема роботи, бо фаху давно нема.
      Немодні її фасони, суцільна її відпустка,
      З квартири виходить зрідка, а вийде – немов німа.

      А люди так мало значать, немовби колись для нього
      (Він вірив у справедливість, а натовп кричав «Кати!»).
      У неї слабке здоров’я і майже не ходять ноги,
      Їй решту життя пустого замінять людей коти.

      Вона продає помалу, у неї багато краму:
      Серванти, прикраси, одяг, сервізи і килими.
      Аби молока і хліба… Вона не піде до храму,
      Для неї туди ступити – як потяг до Колими.

      Єдину-одну молитву комусь вона промовляє,
      І просить швидкої смерті, і просить харчів котам.
      Тоді він завжди приходить і трохи її лякає.
      І каже щораз те саме: «Тебе я вже не віддам.»

      Вона відійшла раптово, сусідам аж легше стало.
      Порожнюю її квартиру замешкає інший хтось.
      І тільки коти голодні під вікнами завивали,
      Чи, може, то вітер, врешті, і людям таке здалось.

      Усі її дні і ночі в портфелик малий вмістились,
      І що його тут сказати? Поблідле німе кіно…
      І доля неначе ґудзик, і серце, як льоду брила,
      А мало би простелитись побіленим полотном.
      2016



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Починається день, білий-білий, немов молоко:
      Синій неба окраєць, а решта –самі тільки квіти.
      В цьому квітні вирішують все тільки холод і ко –
      Нам століття ще тліти, ще тліти до теплого літа.
      І коктейлі ніяк не приходять на зміну чаям,
      Попід люстрами крон не рятують гарячі горнята.
      От би неба побільше і сонця хоч трохи, то я,
      Може, навіть погоджусь сто літ на те літо чекати.
      2016



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Вечір
      Дихає товща моря спокоєм благодатним
      Риби блакитноокі злегка гойдають штиль.
      В ньому дрімає небо - сутінки переждати
      І розіллятись вранці шовком прозорих хвиль.
      Жадібними ротами риби хапають зорі,
      Щоб на глибинах ночі ледь освітити путь.
      Мушлі цілує небо, їм про вітри говорить,
      Як вони попід сонцем на висоті цвітуть.
      Годі про сонце, годі, час надійшов поспати,
      Зблиснуть сріблясто спини, рівно напнеться гладь.
      Дихає товща моря спокоєм благодатним,
      Риби блакитноокі, небо і море сплять.
      2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      На мідних струнах сонце догорить,
      Підморгуючи приморозкам зрідка,
      І пролетить повз сонні стовбури
      Сухий листок, малесенька позлітка.
      Остання айстра сльози витре з вій,
      Вінок зоставить сильному пориву…
      І лиш блакитний кінь захмарних мрій,
      Розбурхає уяву, наче гриву.
      21.10 2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Мертві окопи першої світової
      З космосу видно й досі,
      Бо ж не буває шрамів без воєн,
      Шрами – платня за досвід.
      Сітка траншейна густо побита
      Вирвами на Донбасі.
      Поки це небо ще привідкрите,
      Ми оминемо пастки.
      Може, зрадієм колись з тобою,
      Тільки от плаче осінь:
      Мертві окопи першої світової
      З космосу видно й досі.
      2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      Коли ти побачиш доволі, щоб знати усе,
      І сумнів повзтиме, як нерв надокучливий, тілом,
      І думка новітня захопить знайомий есей,
      Щоразу клюватиме день, хоч кудись відлетіла,
      Коли вже від вибуху душу твою рознесе
      На друзки дрібні за коротку непевну хвилину,
      Тримайся за вітер, і пташку, і промінь – за все,
      Тобі в цьому світі ніхто і нічого не винен.
      2015



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. серпнева ностальгія
      Починається час: розпланований ранок миттєвий,
      Не забути блокнот, парасолю, себе і берет,
      А в цілому життя як життя, не змінилось суттєво,
      Тільки день силоміць, як зловмисник, за горло бере.
      Починається час рахувати курчат і картоплю,
      Прихистити врожай, готувати себе до зими,
      Дочекати Різдва та у нім почуватися добре
      І зустріти весну, долічивши лише до семи.
      Починається час невідомого того початку…
      Я стою перед ним – зимна річка, а треба ввійти,
      І засмага моя – проминулого літа печатка –
      Із водою сплива за невидимі греблі й мости.
      Я чекаю, коли та ріка обійде циферблати
      Континентів далеких, морів дивовижних – усе.
      І повернеться знов, я на березі буду чекати,
      Поки човен життя мені літо моє принесе.
      2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      День намріяв липневу спеку,
      Ледь притомний рясний квітник,
      І громів голоси далекі,
      І повнісінькі хмар човни.
      Ягід стиглих густі коралі,
      Вітерцю неміцний порив,
      І свободу легких сандалій,
      І мандрівку за явори,
      І камінчик на дні студенім,
      А як вечір зустрів з доріг,
      День сипнув ще суничок жменю
      І за обрій в дощі побіг.
      2015



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Забувають серця, рукавички і решту дрібниць
      У місцях, де годинники сплять і дощі не голосять,
      Де прив’ялі слова сумовито пожбурені ниць,
      Де немає тепла у руці, а руки – у волоссі.
      На забутих мостах – одинокі громи розставань,
      Наче блискавки нерв, чийсь болючий задавнений сумнів.
      Розлилася довкруж скаламучена буднями твань,
      Та від того ніяк. Може, трохи самотньо і сумно.
      А, здавалось: от-от міцно сплетені промені рук
      Перетнуть і мовчання, і час, і непевність, і звичку,
      Та опиняться там, де дощу довгожданного друк,
      Де у людях - серця, де губили лише рукавички.
      2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***
      Поховаймо її. Припадімо усі на коліна.
      Ця земля – ледь жива. Почалася остання хода.
      Заховаємо вглиб теплий спогад про ключ журавлиний
      І про те, як тече в її венах Дніпрова вода.
      Нас розтягнуть за мить, як непотріб розтягує зграя.
      Нас зацитькають знов, батогами зашиють роти,
      Ми побачимо, як Батьківщина від пустки згорає
      Через те, що ніхто не відважився прямо іти.
      Заголосимо ми, що, мовляв, не змогли-не зуміли
      Повернути собі безконечно родючі ґрунти.
      Пропадемо навік над її пошматованим тілом,
      Не зумівши синам давній спадок отців зберегти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Колись ми були молодими птахами,
      До неба - крилом подати.
      Мотузка кордону та точки хаток,
      Та іграшкові солдати.
      Нам навіть внизу на тонесенькій гілці
      Даремно шукати ницих.
      Полинули вгору! Лише і тільки.
      Обіцяний край там сниться.
      Та поки ми так висіли над хмарами
      У зграях, в окремих групах,
      Нам землю круки скорбот затьмарили,
      Позначивши "ru" на трупах.
      Цієї зими, снігурі та синиці,
      Ми будемо біля дому.
      Обіцяний край нам давно не сниться,
      Бо ми живемо у ньому.
      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      А ти мене згадай, коли у сни
      Скрадається лавандовий світанок,
      І вузлик сонця натяком весни,
      Отим найпершим сподіванням стане.
      А ти мене згадай, коли думки
      Не повернути в пересохлі русла.
      Тоді в садах минулого таки
      Останній спомин вітер не обтрусить.
      А ти мене згадай. Згадай мене,
      Коли не можна і коли запізно,
      Коли пір*їнка думки промайне,
      Які ми рідні і які ми різні.
      27.02. 2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Січень

      Певно, важко, хатні демагоги,
      В соцмережах соцбої зчиняти,
      Коли сунуть гоги і магоги,
      Повні вати?
      Певно, важко, пане генерале,
      Так політкоректно сповіщати,
      Що сьогодні знову помирало
      Їх багато?
      Певно, важко закривати вічі
      Тих відважних зранених орлів…
      В цьому пеклі не живеться двічі –
      Це Шарлі.
      Добре, хоч полегшало в неділю -
      Видихне земля вселенську втому…
      Із дитям вдовиця-породілля
      Йде додому.
      2015



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Тривожна пісня
      Заховайся, збережися, підожди.
      Так ховалась би пташина від біди.
      У малесеньку щілину,
      Навіть вітер не долинув би туди.
      Помолися, наберися трохи сил.
      Маєш тільки власні крила, інших крил
      Не буває, ні - серед брил.
      І націлених вітрил не проси.
      Перешиє теплий промінь краси.
      І відкриються нові світло й синь.
      Не бувати тому вітру,
      Що руйнує все розквітле,
      Ти ж красу у цій негоді носив.
      19.01.2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      І ти, і я – усі ми полотно,
      Однакове, напнуте нерухомо.
      Підійде майстер, але все одно
      Напише щось небачене на ньому.
      Подивишся – звичайний чоловік,
      А Рубенс чи Моне, або да Вінчі
      Його створив у власній голові,
      А потім кинув світові на вічність.
      Тому митці не щезнуть з плином днів,
      Вони – світанок, поштовх того плину.
      Та перше – слово, ніби на стіні,
      Малюнок вуглям вивела дитина.
      19.01.2015




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Старий новий рік
      Посівали сьогодні. Хлоп*ята ходили
      Від осель до осель, від родин до родин.
      Розгойдали вітри своє зимне кадило -
      У поклоні гілки, перехилений тин.
      Хай вітрують собі. На новому порозі
      Проростуть молоді пшениці та жита.
      Ночі грудка тверда упокоїться в Бозі
      Та проклюнеться день , та обновить життя.
      І зійдуться в полях первозданні потоки
      Вщерть налитих ковтків, тільки вір і молись.
      І відбудеться все, що казали пророки,
      Що хлоп*ята малі віншували колись.
      2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. ***
      Ця темінь затоплює все: і холодні рови,
      Й скелети споруд, і дороги без назви і цілі.
      Вона безголоса. Її німота норовить
      До ранку питати, чи є ще навколо вцілілі.
      Повільний рахунок загиблих, та тільки своїх.
      І схлипи на вдиху, та лиш над своєю журбою.
      Вгадати б на зоряній гущі, а скільки боїв
      Зосталось до смерті отої останньої з воєн.
      Хоч темінь і ворог, який не ховається, ні,
      Примарами ночі спроможна вцілілих навчати:
      Важливий розмірений подих і перші вогні,
      Важливий кінець, і таки другорядний – початок.
      2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      Ну, хто про тебе думає? Ніхто.
      Ти там не сам, один – хіба то воїн
      В прихованому ребусі «АТО»,
      В одній з новітніх перевертобоєнь.
      Причастя із самотності та сліз,
      Посвята і братання чоловіче…
      Ти ж зроду би на вила не поліз,
      А от уже й переступив за відчай.
      Натхненники новітніх рубежів,
      Де заправляє геть усім комп’ютер.
      Коли це світ струхлявів, зубожів,
      Чому питає «Бути чи не бути»?
      Допоки ми укупі , як народ,
      Перевертаєм молохів щосили,
      Свіча душі на смузі перешкод
      Тремтить і плаче, щоб не загасили.
      2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. ***
      Ця ніч – моя!
      Усім до неї - зась!
      Цупка-цупка непросвітлима саржа,
      Хоча краєчок сивого узявсь
      І я на ніч прокинулася старша.
      Хоч буде світло. Будуть і слова.
      Прийдуть думки про щось погомоніти.
      Хоч обрію предвічна тятива
      Напнеться сонцем, зливою і вітром.
      Хоч я усе те знов переживу –
      Занурюсь у цебро суєт по душу,
      І полюблю некошену траву,
      Рожеву мальву та старезну грушу.
      Хоч розгублю намистечком скляним
      У тій травиці вражень самоцвіти,
      І буду синіх слів густі льонИ
      Комусь безперестанно говорити.
      А ніч – моя!
      Нікому не віддам!
      Її в теплі не так уже й багато.
      Вона для мене - спокою вода
      І сила інші барви розрізняти.
      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Богданове повідомлення
      Нічого не питай мене. Я тут.
      Ти знаєш все, а більшого – не вільно.
      І не гадай: впаду чи не впаду,
      І не вмирай, коли мовчить мобільний.
      Ми всі, не озираючись назад,
      На спинах день волочим камуфляжний.
      Забудь про стрілянину і про «Град»,
      Однаково ще хтось із нас поляже.
      Мене цей день від тебе не відняв,
      Шолом і броник – твій останній дотик,
      І навіть це руденьке кошеня,
      Яке прибилось до моєї роти.
      2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. літечко
      Я купила літо на розпродажу
      Між липких потрісканих бросквинь,
      Де сонця та зливи приворожують
      І кладуть до обрієвих скринь.
      Де вітри єдиним рухом пальчика
      В пляшку закорковує чаклун,
      Де надходить ніч червоноайстрово
      Та колише тишею відлунь.
      Я купила літо. І куди його?
      Посаджу. Нехай собі росте
      Поміж полем вічним і садибою,
      Звідки родом світло золоте.
      - Не буває літечка озимого,
      Передвереснева маячня!
      - Але хто ж тоді, скажи, скажи мені,
      Сонцю скриню в січні відчиня?
      2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Мобілізація
      Лезами безвісти завтра лягає в ноги,
      Місяць визиркує, гострий, неначе злість,
      Гупає острах, відстань на вісті множить,
      З крісла порожнього морок поволі зліз.
      Вранці захопить поспіх, гіркий і гарячий.
      Ти в передпокій – і вилетиш навздогін
      Тим невідомим війнам, глухим, незрячим
      І неприбулим смуткам моїм тугим.
      Рейки тремтітимуть – решта піде спокійно,
      Все перетреться в жорнах брехливих днів.
      Я зачекаю: щезнуть до йоти війни,
      Лиш би ти в крісло вдома надвечір сів.


      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ностальгія
      Вже літак. One way ticket, звісно.
      Неповернення обрій твій.
      Всюди люди з одного тіста,
      Як наважився – то не стій.
      А думки - як скажені оси:
      Ні, щоб думати наперед,
      То вони у дитинство просять,
      Де сорочку мама пере.
      Де по бузькові – на копиці,
      Де по квітоньці – на стеблі,
      Де найбільше, що накопичив,
      У долоні вкладеш малі.
      Де по дідових зморшках вкотре
      Родоводу основи вчив,
      Поки вечір червоний котить
      Кругле сонце в село між нив.
      Де слова – баранці на празник,
      Де ріка – супокій часів…
      І полинув би серцем зразу,
      Але …ти у літак вже сів.
      2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Дощить

      На вулиці ллє. Мов ляпас, водиця хлеще.
      Замокли давно травневих дерев плащі,
      Дроти парасоль погнулись гніздом лелечим,
      Басують громи і чобіт чомусь пищить.
      Товче в решеті цупкі полотняні хмари,
      А плани на день – з потоками заодно.
      Сьогодні в калюж, напевно, питати марно,
      Чи є острови, чи є у негоди дно.
      2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. настрій

      Ці весни давно вже, давно не тобі.
      Що візьмеш у руку з буяння пустого?
      Твій обрій давно вже до плоду добіг,
      Твій колос давно при надії вже стогне.
      Ці весни… Які вони… Хоч не живи.
      Кожнісіньку гілку внесуть до кадастру
      І квітнуть у товщі повітряних хвиль,
      Вбираючи твій перестояний настрій.
      Так мало – струсити зерно і плоди,
      Лишити давно зацукрований побут,
      І стати заради весни молодим,
      Заради єдиної спроби!
      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. сьогодні

      Запеклося нутро – лиходії пройшли напалмом,
      Ворушились могили від їхніх смердючих слів.
      І такі дрижаки на сміливців чомусь напали
      Перед тими … чужими, хто вигад огидний плів.
      Потомилися всі від несхожих отих подвоєнь.
      Хай козацькою кров’ю свободу сп’янить земля,
      Та волає вона «Нової! Нової! Нової!»
      І позиркує вбік, де видніє зірка Кремля.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ***
      Роса на цвіті – сльози Зульфії,
      Що блискітку згубила ненароком.
      І хто сьогодні буде за пророка,
      Коли вже навіть роси – не її?
      Вже тінь уся розтопиться, а тут,
      В таких знайомих і чужих долинах,
      Тут спів її і досі тихо лине,
      Німіючи на кінчиках батут.
      Вже промінь до засмаглого чола
      Крізь гілку персика так стрімко не проб’ється,
      І ця весна сама собі сміється,
      А ще ж колись тут Зульфія була.
      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      Весна ще дика і ще холодна.
      Шевченку двісті.
      І натовп змінюється в колону –
      Недобрі вісті.
      Бо цідять море крізь чорну цятку,
      Крізь перший постріл…
      А я ще вчора купити встигла
      Новеньку постіль.
      Стелю так рівно і так відразу,
      Ще й заправляю.
      Моє коріння, моя образо,
      Моя… не знаю.
      Моя свободо (сказати треба),
      Моя свободо,
      Неначе й небо, весняне небо
      Вже є в народу,
      А снів немає, давно немає –
      Саме мовчання.
      Воно німує і обіймає,
      Воно – востаннє.
      Завмерла брунька, мовчить коріння,
      Немає рими –
      Жалі розлиті солоним морем
      Ген аж до Криму.
      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. дихання
      А з рани на тілі, червоної та на білім,
      Збігає свобода – доріжка липка на брук.
      І гусне повітря, погляди обважніли,
      І так би здалася хоч пара, а вільних рук.
      Ну, хто там кинув, що в Києві – майдануті?
      Нормальність-бо ваша – агонія жебраків.
      Невже не нудить, чому вас таки не нудить?
      Брехня і безвихідь обсіли з усіх боків.
      Замало слів, побитого тіла замало -
      Усе спалити, не вити б нам серед вовків.
      Свобода – кисень, а з нею таке займалось,
      Що в кожнім вирує з незримих глибин віків.
      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Натхнення earl grey
      Мій сивий граф заходив на чайок.

      Присів на чашку (отака дрібнОта),

      Додав до прецлів дивини байок,

      Сувій кориці, трохи бергамоту.

      І ми поговорили вдвох про нас

      У тій таємній (на столі) цукерні,

      Допоки гнотик у свічі не гас

      І танго танцював вогнем химерним.

      Ще про людей, про вигадки, про час

      І як його бракує для паперу,

      І як миттєво м’якшає свіча,

      І як назавжди завмирають пера.

      Мій сивий граф черкнув мені рядок

      Та й просто зник (отак усе зникає).

      Я ж – дотепер не виструнчу рядок

      Без філіжанки запашного чаю.
      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ружа
      Я оббиваю підбори у метушні,
      Я ризикую вдруге у сад не встигнути.
      Координати рішень – між «так» і між «ні»,
      Графіки днів – спотворено-криво-вигнуті.
      Вміститься думка на кінчикові ножа,
      Поки не знає чуттєвостей і зворушень.
      В тому саду, де я ще не була, на жаль,
      Там зацвітає вже вдруге за літо ружа.
      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. На вершину!

      Внизу – туман, дорога, Сколе.

      Тут – від прозорості прозрів –

      Самі ліси на видноколі,

      Що скалять ікла стовбурів,

      І вигинають горам спини,

      Регочуть, дмуть або пищать,

      А ми йдемо аж на вершину

      І нам у лісі - благодать.

      Та ще на стежці по коліна

      Насипав листя бук старий…

      І ми бредемо безупинно

      У далечінь, де видно Стрий.

      А ми – потомлені і вільні,

      А нам би – сонце в рюкзаки,

      І крок у крок за вітровієм

      Скидати зношені роки.

      Збудивши всіх тутешніх охів,

      Кричу «Бувай!» у неба дзбан,

      Та забуваю клаптик моху,

      Листочок бука і … туман.
      2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. хімія

      Ці сходи – униз,
      Таким безконечним віялом.
      Вузенький карниз,
      Тож треба вперед іти.
      Кудись від біди…
      Усі циферблати звірено:
      Ступити туди
      Чи все-таки відійти?
      Он в’ється стебло.
      І всотує всоте сонце.
      А сік у стеблі,
      Прозорий і теплий сік,
      Він, чуєш, живий,
      Хоч трохи густий і сонний.
      Він знає тебе
      І жити тобі прорік.
      2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. гінкго
      Крильця метеликів гінкго, пласкі, жовті,
      Стовбур обліплять всенький і кожну гілку.
      Панові дубу зостався один жолудь,
      Пану каштану – лише їжаків кілька.
      Крильця метеликів гінкго такі дужі:
      Вітер вполюють і воду в цупкий плащик.
      Зморщечки лічить сутула, пуста груша,
      Сонце ковтнула неба голодна паща.
      Крильця живі!.. Але якось один ранок,
      Той, що байдуже порушить кордон в зиму,
      Той, що страшенно не любить дерев вбраних,
      Струсить усіх їх на приморозок сивий.
      2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Бабине літо
      Ще в кожному городі благодать,

      Ще паперівка вигинає гілля,

      А вже помалу осінь молода

      Готується на бабине весілля.

      Така пора, що ніколи старій,

      Не до весіль – до холоду і пустки…

      Ет! Ні, господу осені відкрий –

      Усе встелити килимами густо.

      Влаштує бабі празник немалий:

      Жоржин напросить в гості, чорнобривців.

      Здається, соку у стебло долий -

      То й холод у дорозі забариться.

      І буде бабі літо, а затим

      Зійде тонка весільна позолота.

      (Воно ж не може бути золотим,

      Коли туман куйовдиться за плотом.)

      Погріло трохи – і гайда собі.

      Онука бабу садить на осонні

      І йде до лісу по гриби рябі,

      І йде в город по горбуватий сонях.

      2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Липень
      Минає липень, минає липень

      І спеку мостить у човен-чайку.

      Останній вечір до вікон липне,

      Холоне сонце в горнятку з чаєм.

      В колиску хвилі за видноколом

      Ховає липень засмаглі груди,

      Такі ще теплі, такі ще голі…

      Такого чаю уже не буде.

      Минає тихо, легким вітрилом,

      Гойдає чайок смолЕні стани…

      А я для липня вікно відкрию

      На цілий вечір його останній.
      2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. спогад
      Як же тебе багато, м’якого, теплого.
      Ми теревеним, так розмірено дихаєм
      І витікаємо з колби буття – терпнемо,
      Все відкладаєм, щоб стати навік тихими.
      Купа листів і фото, якісь посвідчення,
      Витерте бильце велюрового дивану –
      Все виринає якось по-потойбічному,
      Все підкорилось тотальному забуванню.
      Що ж… Безконечні душі туди лиш ціляться.
      Чорними дірами тіней вони зваблені.
      Спогадів порох вітрами століть звіяно
      В межі, де пустка ховає свої звалища.
      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ровеснику - з песимізмом
      Це життя – одноразовий шприц, старенький.
      Мікросон і зупинка швидка на каву.
      Ти його передихуєш. Чуєш дзенькіт?
      Дні – відсотки у банку – такі ж лукаві.
      Це життя – на смітник, старенький, і гнити
      За законами всіх тутешніх органік.
      Ти укол не відміниш, а от гонитиву
      Замість сенсу сповідувати негарно.
      Це життя… Післясмак від нього - як вірус.
      Наче все, а росте крізь асфальт прогресу,
      А нашкрябає з дна любові та віри,
      Ставить кому і знов зненацька воскресне.
      2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. дощ
      Цілує тисячами цілунків,
      Цяткує тисячами цяток
      І сипле пригорщами відлуння
      Вологи втомленої ковток.
      Товче і трусить старі перини
      Та кривить посміхи блискавиць,
      Та лупить в шиби, як в тамбурини…
      І лиш на сонці – лягає ниць.
      2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. уява
      Давай-но кружляти понад шпильками веж,
      Давай-но літати над складками вулиць.
      У тебе ж є парасоля? У мене теж!
      Нехай вони на «раз-два-три» розтуляться!
      Ми надто довго вивчали старий асфальт,
      Бруківку, бетон і замочені мешти,
      Ми міцно вростали в мушлі плащів і пальт…
      Вже час і небом липневим повештатись.
      Тож нам з тобою – в ті невідомі краї,
      Де грому сонця, дощу – всього занадто!
      Нас там чекають і ми там давно свої,
      Такі навзаєм додатні координати.
      Стрибай! І спробуй впіймати небесний ритм
      В польоті без жодних законів механіки.
      Допоки дихаєш – кожну днину твори,
      Допоки твориш – дихай моїм коханням!
      2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. реакція на погоду
      Хтось нарешті зачинить ці білі небесні дверцята?

      В них - самі кожухи, анемічна знемога перин.

      Ця зима чи весна вже не друга, а, певно, двадцята.

      Ці промерзлі бажання не знати з якої пори.

      Хтось колись повмикає те сонце, і трави, і щебет?

      І бруківку змарнілу нагріє до несхочу хтось?

      Закричіть кольорово! Подібний до кашлю ваш шепіт.

      Вимагайте весни! Два десятки обіцяних доз!

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ***
      Буває, так собі живу…
      Аби не гірше.
      То напинаю тятиву
      В недільній тиші.
      То думку з кужеля пряду
      В повільний будень.
      Що написали на роду –
      Оте і буде.
      І жду – чи спека, чи дощі –
      Рядочка вірно
      В передпокої у душі –
      У словозбірні.
      2013



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. світанок
      Повигорали зорі в рушнику
      І ріже обрій вранішню хлібину.
      Голубить промінь квіточку тонку,
      Цяткує густо світла ластовинням.
      Куняють на розсохлих парканах
      Останні сни найголосніших півнів
      І блимає очицями одна
      Біленька хата з вікнами на південь.
      Умились трави зимними слізьми,
      Потягується в сад стежина чорна…
      Ще хвилечка – і цю застиглу мить
      Зітруть одвічні метушливі жорна.
      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. *******
      Пагінців і бруньок обнова
      Надихає іти вперед,
      Та долоні мої – кленові,
      Та осердя моє – старе.
      Вабить простір і кличе місто -
      Зеленіти довкруж пора,
      Та коріння не зрушить з місця
      І живиці не дасть кора.
      Як потраплю у повінь світла,
      То байдуже нове кільце -
      Завесную на білім світі
      Хоч однісіньким пагінцем.
      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Негода

      Коні крешуть копитами

      Понад кронами голими

      (Дощ їх митиме-битиме –

      І обновляться кволими).

      В шиях жили напнулися,

      Острах – в оці вологому.

      Під копитами – вулиці,

      А над гривами – стогони.

      Коні здиблені, шкіряться.

      Їм би страх перевершити,

      Але доля відміряна,

      А недоля – за вершника.

      І розчиняться. З хмарою

      Подадуться за обрії

      Коні стомлені маревом

      З новиною недоброю.


      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Кращий фотограф року (є така короткометражка)
      Ну ось. Нарешті.

      Зупинився час.

      Чужа війна, і ти, і те дівчатко…

      Усе перевернулось,

      Бій почавсь

      (о, як би пережити все спочатку).

      Ця вбивча нерухомість, це дитя.

      І той ведмедик в неї в рученятах…

      Вона тобі пробачила – затям,

      Бо діти ще не вміють не прощати.

      В твоєму серці чітко клацнув зум.

      Технічно, без емоцій і надривів.

      І витер ненароджену сльозу,

      Загублену в іржавій горла ринві.

      І все так швидко.

      Цівочкою кров.

      Стіна.

      Дівчатко.

      Постріл.

      Порожнеча…

      Не допоможуть тисячі церков,

      Не допоможе у майбутнє втеча.

      Ти ще тоді не каялась, мабуть,

      Ще серце не вважала за пророка,

      Бо чим тоді і як тоді збагнуть,

      Що ця світлина - "краще фото року"?

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ***
      Коли в тобі заплаче немовлям
      Той тихий птах, той безборонний смуток,
      Який ти сам даремно замовляв,
      Бо все одно ніяк не міг заснути,
      Коли твоя безвихідь протече
      В самотні дні солоною рікою
      І змінить суть цілком простих речей,
      І стане найотруйнішим з напоїв,
      Замовкне сотня інших не-мовчань
      А тиша мордуватиме, як плаха, -
      Злітай угору піснею прочан,
      Щоб виходити зраненого птаха.
      2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    67. слимачок
      Під м’якесеньким листочком,
      Між трави і квіточок,
      Недалеко від струмочка
      Жив маленький слимачок.
      Він дивився на кульбабку,
      Що росла неподалік:
      « От якби ж то крильця й лапки,
      То б у мандри з нею втік».
      Але поки є на спинці
      Слимачка просторий дім,
      Парашутики з чужини
      Почекає він у нім.
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. вітер
      Напад раптовий цей вітер, майже злочин.
      Рвучко і сліпо шматує, вогнем пече.
      Гнізда високі зойкнули чорним клоччям,
      Хмари бліді вдавились дрібним дощем.
      Фуга, важка, органна, пробігла дахом,
      Борсалась гілка на шибці, порив – і все.
      Тільки афіша стала великим птахом –
      Вітрові вісті завулочками несе.
      2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. про вічне
      Я у тому човні,

      Що спинився у чорному небі,

      Звідки падає сніг, та нічого не видно звідсіль.

      За лаштунками хмар

      Ніч знаходить загублений гребінь,

      І чіпляє його, і навколо розтрушує сіль.

      Охололи думки.

      Розкололися всі ноосфери.

      Тільки вічність і я, а між нами – блукаючий нерв.

      Те старезне весло

      Не верне мій затоплений берег.

      От і ти не вертай молитвами своїми мене.
      2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. У Карпатах
      Палає ватра. Жовта і гаряча.

      Дерева витанцьовують аркан.

      Дрібні жаринки до вершини скачуть,

      Пронизуючи кіптяву смеркань.

      Виблискує гердан Волосожару

      На грудях у найвищої сосни.

      Думки, як вівці, сунуть у кошару –

      Засни…

      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. *****
      Будень як будень.
      Як був і як буде.
      Скрапує день, скрапує.
      Осінь як осінь.
      Червоноволоса.
      Свитку зняла драпову.
      Тиша як тиша.
      Самотністю дише.
      І додає простору.
      Смуток як смуток.
      У холод закутий…
      Хай постоїть осторонь.
      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. про літо


      А знаєш, час, напевно, захмеліти -

      Липкого липня скуштувати сік!

      Для чого ще тоді настало літо?

      Без хмелю не здивуєшся красі.

      Усе пливе. А спрага солодкава

      Ослаблу думку розбиває вщент

      І медом на вуста твої стікає,

      І жадібно знесилює дощем.

      А знаєш, от нехай що буде – БУДЕ!

      Вогонь чи опік, спека чи мандраж.

      Зміни, нарешті, скам’янілий будень

      На невагому зоряність шатра.

      Ти можеш, правда? Бо чудово знаєш,

      Що Всесвіт вмістиш у душі малій.

      Тож поки ти мене ще обіймаєш, -

      Хмелій!

      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ***
      Відчуваєш перші холоди?
      Як роки, вони пробрали плечі.
      Навіть місяць, серпик молодий, -
      Ніби кіготь, грубий і старечий.
      Знаєш, як вернутися назад,
      У густе і променисте літо,
      Де ніхто не вірить в листопад,
      Де із сонцем діжка перелита?
      Пригорнись і будь мені плечем,
      Поділись медовим теплим чаєм.
      Десь на денці замерзає щем.
      Літо буде! Трохи зачекаєм...
      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. *****

      Я посиджу сама.
      Або ще в товаристві мовчань.
      Листопад вечорів,
      Застарілі розмірені ритми…
      Одинока сурма
      І негоди холодний кажан –
      День,нарешті, згорів,
      Його темінь оплакує ридма.
      Зупиняється час
      (Бо затерпла у Мойри рука).
      Розійшлися усі.
      Задубіли від холоду пальці.
      Тільки зірка-свіча
      До роботи тепер беручка –
      Вибирає узір
      І розтягує місяць на п’яльцях.
      2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. ***
      У тих садах, де ми були удвох,
      Дерева п’ють своїм корінням вина,
      Їх тільки-но зростив іще Пан Бог,
      Вони ще й плоду першого не винні.
      У тих садах, там тихо, як у снах,
      Які ледь-ледь нашіптує світання.
      Там кублиться блакитноокий птах,
      І перший день – точнісінько останній.
      Там невідомо, що таке печаль.
      Там почуття не відкидають тіней.
      І час не б’є суху свою печать.
      Там лиш сади. У білому цвітінні.
      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Червень
      А червень – юнак під вусом.
      Ще трішечки недозрілий,
      Та сонце його гаряче
      От-от – і до ніг впаде.
      В зелених цупких обрусах
      Черешеньки зашарілись,
      Від жартів його хлоп’ячих
      Ховаючись де-не-де.
      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ***

      Два кроки в осінь і тільки один – у літо.
      Вересень вивчив лише отакий танок.
      Вабить мелодій темних, густих палітра,
      Мне і вовтузить вітер шматки думок.
      Так і танцюю з Вереснем дивно-дивно.
      Тепла, м’яка, покірна, бо він веде.
      Тільки танок… і плащ його довгий, штивний,
      Наче остання нота, до ніг впаде.
      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ***
      Не пишеться…
      Не спиться у рядку,
      Не дихається римою, мов киснем.
      Чіпляє колір
      І здається звук -
      Тони і ритми дражняться навмисно.
      А все не те…
      Блукаю у лісах,
      Загублених давно, в палеоліті.
      Десь тут живе
      Той чудернацький птах,
      Якого треба випустити з кліті.
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. рефлексія


      Я політи-комп’ютеризована,

      Я в реалі, і я сучаснію.

      Я в криниці вода газована,

      Псевдоблагами онещаснена.

      Літаки чисте небо дримбають,

      Проводжаю хвости очима.

      Та не бачу чогось незримого,

      Не знаходжу першопричини.

      Я здрібніла, змаліла в цяточку

      Я - нікнейм і штрих-код на ньому.

      Відпустіть мене з-під сучасності

      Хоч на тисячу літ додому.
      2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Інфінітивний настрій :)

      Покинути тебе. І повернутись в себе.

      І чутися дівчиськом молодим.

      Задовольняти базові потреби,

      На все дивитись крізь рожевий дим.

      Плювати в стелю. Говорити чесно.

      Лишати миттю. Думати, що час

      До мене, отакої, непричетний,

      Як віднедавна, зрештою… Хоча…

      І ти, і час – ви крутитесь так близько.

      Не завжди тямлю, хто з вас хто і де.

      Вернулась в себе, а тебе залишу.

      І час з тобою хай собі іде.
      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Травинка
      Трава як трава. Билинка.

      Росте собі та й росте.

      Насіння її – пилинка,

      Стебельце її просте.

      І назви не пригадаю,

      Та тільки прийду на луг,

      Очима її шукаю,

      Травинку оту малу.
      2012



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Планета Осінь
      Планета Осінь у пожухлих травах,
      На берегах вселенської ріки,
      Така по вінця і така яскрава
      Визбирує комети і зірки.
      Вона ще повна соку і проміння,
      І ще веселка – сім її орбіт.
      Планета Осінь – зовсім не осіння,
      Вона не сохне у глухій журбі.
      Ми всі колись давно на ній бували,
      Ми ледь вдихали спокою озон
      І просто неба десь на сіновалі,
      Як цвіркуна, тонкий ловили сон.
      А потім, вранці, виростали крила,
      Неначе у космічних журавлів.
      І ми за виднокіл світів летіли,
      Осінні міжпланетні кораблі.
      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Літу

      Я відразу прошу: ти надовго мені не зникай,
      Бо на кого залишиш таку перестиглу й солодку?
      Де густіє бурштин, в тих забутих старих щільниках
      Ти мені приховало духмяну свою насолоду.
      Я відразу прошу: ти не дай розійтися зимі
      І мене пожалій, без тепла ти не втримаєш жінку.
      Для промерзлих ночей недостатньо і сотні томів,
      А на спогад про тебе – одна берестяна сторінка.
      Я її бережу, перечитую вітру й снігам,
      Я медами твоїми живу, наче хлібом єдиним.
      І чекаю, коли повернеться до мене снага -
      Та найперша твоя, несмілива і бажана днина.
      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. про творчість :)
      Певно, рядкам затісно
      Жити в моїх емоціях.
      Навіть невдале тісто
      Бідним рядкам промоція.
      Тісто глевке чи кришиться,
      В горлі гальмує дихання.
      Тісту до дідька критика,
      Тісто ніхто не виховав.
      Що ж воно – лиш емоція,
      На папірці записана,
      Фобія до замовчувань,
      Місиво, що не виженеш.
      2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ***
      Ну, що тобі, мій шаблезубий звіре?
      Живе в нутрі прадавній архетип
      За вічність старший, мудрий і дозрілий.
      Він перекрутить все на власний штиб.
      Ну, що тобі? Ти хижий і нездалий.
      А вийде бути разом - вже не те.
      Я – плем’я, я сильніша, я не здамся.
      І так зроблю, як повелить тотем.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Франко фест
      Якось незвично лукам в галасі вечоріти.

      Сцена, дроти, намети – місто везуть сюди!

      Тихо туман єднає з димом багаття літо,

      Чисто звучить в долині нота тонка води.

      Як же тут пахне сіном! Як тут очам просторо!

      Ніч просочилась всюди, ніч затопила сни.

      Скибку твердого сиру місяць от-от повторить…

      «Хто хоче чаю, люди?» – тільки комусь гукни.

      Обрій столітній – той же, луки, густі, кошлаті,

      Поміж дерев стежина, ніби змія, вляглась…

      Я придивлюсь до всього. Може, воно говорить.

      Може, і я почую те, що малий Івась.
      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Розстріляний з’їзд кобзарів
      Непрохана зима. Мовчать дерева голі.

      По скринях - голоси, по людях – тихий зойк.

      Вмирає пісні плоть, загорнута у горло,

      І рвуться нерви струн. І нищиться зв’язок.

      А поки кобзарі укупі безборонно,

      Поповнюють архів, готують товарняк.

      В нажаханих дерев за ніч сивіють скроні,

      Бо тягнеться уздовж траншея, мов с-труна.

      І моторошно так, що дихати несила…

      Задобрили бійці порожні шлунки ям.

      Та ж кобзи, мов жінки,під серцем тих носили,

      Хто залишив пісні у спадок солов’ям.
      2012



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ***
      Звичайно, потім буде звук, та спершу світло.
      Його, блакитне і тонке, наднесло вітром.
      Звичайно, потім буде дощ, волога втома,
      Та спершу хмари вдарить струм і знерухомить.
      Звичайно, потім – благодать, вода в криниці,
      Та спершу небо на шматки в-і-д б-л-и-с-к-а-в-и-ц-і.

      2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. на горищі
      Східцями вгору… Вдихну нерухоме повітря.
      День зачаївся і тихо назовні один,
      Поки огляну минулого часу пюпітри,
      Поки занурюсь у цю не-зворотність годин.
      Хто ж тут горіхи? Та ну його! Вже полетіли -
      Глухо тріскочуть, старезний пригадують ритм,
      Б’ються об церу газет-партитур пожовтілу,
      Падають-падають в пилу старий оксамит.
      Раптом стихають. І тільки батутою промінь
      Лине та губиться поміж засушених трав.
      Східцями вниз утікаю в теперішній гомін,
      Поки його той пригнічений спокій не вкрав.
      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ***
      Привіт, мій любий, день тебе втомив.
      Нарешті вдома. Сядь, побудь зі мною.
      На тій світлині з янголом – то ми,
      Коли були сім’єю молодою.
      Помовч. Влови спокійний дому ритм
      І пригорни мене, уперше наче.
      Наш янгол посміхається згори
      І всьому надає небесних значень.
      Ще ноги йдуть і руки роблять щось…
      Минеться, тільки дійдеш до подушки.
      У нас з тобою справжнє відбулось –
      Спорідненість у долях і у душах.
      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    91. Морське

      Не помсти, не згуби тобі бажаю,
      Не вічного штилю.
      Я раз і назавжди тебе лишаю –
      Розступляться хвилі.
      Не чую, не бачу твоїх пояснень,
      Покинь же мій острів.
      Землі – їй потрібен кремезний ясен,
      А морю – сосни.
      І навіть як раптом накриє туга
      Дванадцятим валом,
      Єдине море мене порятує,
      Аби не пропала.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. про час
      Вже Час – не час, а просто швидкість світла.
      Зникає за лаштунками планет.
      Щодня йому здаю порожні звіти,
      А він ніяк не викличе мене
      На килимок. Не час, мабуть, ще Часу
      Йому й без мене діла повен світ:
      Явити всім всесильність і причасність,
      Ну, що йому якийсь порожній звіт!
      За день промчать усі-усі сезони:
      Сніг-сонце-дощ, бо Часу ж не стає.
      Він просочивсь крізь діри без озону,
      Він вийшов, а новий не настає.
      Усе одразу, може, й непогано
      (От тільки та озонова діра…),
      Але в кінці чекає вже догана
      За всі мої незроблені діла.
      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. відпустка
      Сон це, напевно,
      Не може такого бути!
      Жайвори-справи вставати мене не кваплять.
      Щось тут не так,бо сьогодні ж таки будень –
      Завше дієві від спокою сов краплі.
      Червень у вікнах. Дрімаю,
      А вже дев’ята.
      Світлом мережить і день обіцяє вдалий.
      В літню відпустку хочеться мандрувати –
      Трав просять ноги, а очі – нових далей.
      Червень знесилює…
      Мов ювелір-незграба,
      Зронить на землю розпечену краплю сонця,
      Вгрузнуть підбори в асфальті та піт градом,
      Але спасибі йому, що не сон це.
      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. НАСТРОЄВЕ…

      Що ж, я така, як всі.
      Не краща і не гірша.
      У небі возять сіль,
      А я все не засну…
      Намацують мене
      Рядки якихось віршів,
      А я від них у сни –
      Повіки на засув.
      Вони мене ведуть
      Стежиною нічною.
      Наклала на вуста
      Сама собі печать.
      Бо я – така, як всі.
      Рятуюсь тишиною,
      Аби лишень так-сяк
      До ранку переждать.
      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. суєта
      Дні пролітають кулями з пістолів.
      Вчорашня втома заповзає в нині,
      Яке ти ще у вічності відстояв,
      Та вранці знов боротися повинен.
      У цих щоденних ницих барикадах
      Ховається вагоме і важливе…
      Але тоді даремно дорікати,
      Коли ймовірне стало неможливим.
      2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. вікове
      Потепліло.
      І знов довелося жити.
      Заболіло
      Від приморозків старих.
      Бідне тіло,
      Ослаблене і розбите,
      Робить діло.
      Багато у квітні їх.
      Полетіли!
      До біса облізлу млявість!
      Зарясніла
      Навколо весна для нас.
      Захотіли б –
      Назавше у ній зостались.
      Що нам час?!
      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. сезонні варіації :)
      Люто?
      Ой, люто.
      Морозно так дуже.
      Хрустко і коляче,
      Біло і синьо.
      Буде, ой, буде
      Холод і стужа,
      Що не зігріється
      Ранок і днина.
      ПрИйде, та прИйде
      Зелень весняна
      Все заворушиться
      Теплоквітково.
      Вийде, ой, вийде
      З хатоньки панна –
      Мати хрещена
      Всього живого.
      2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Єрусалиму
      Ти такий, як тоді. Що ж, часи-бо подібні завжди.
      Декорації змінні. А в тебе (ти ба!) і незмінні.
      Ти скажи, цьогоріч зацвітуть гетсиманські сади?
      Ти скажи, а чи зможе коріння рости без насіння?
      Тільки око мигне – і не року – століття нема.
      На хребтах у дерев наростають скоцюрблені кільця.
      Скільки добрих новин для дітей твоїх просто обман
      І живої вологи вони занечистили скільки?
      Стіни твого плачу, там уперті глухі прохачі.
      Твої гори оливні для них дотепер еверести.
      Їм би руки погріти і мати в торбині харчі,
      І молитись за звичкою завчено на перехресті.
      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. вірш про кохання
      Як мислиш, чи зникне потреба кохати?
      А що, як у когось настане швидше
      Така собі посуха без багаття,
      Такий собі загримований відчай?
      Обвисне тижнів однакових нитка.
      Не згірш, як у інших, та тільки паскудно.
      Побудь вже, нарешті, довго і близько –
      Врятуй мене киснем своєї присутності.

      2012



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * * * *
      Не треба слів. Вони такі важкі,
      Їх зносити щодня – німіють руки.
      Розрад нема – терпіння і розпука,
      Тож не ліпи зі слів нових божків.
      Вони для тебе цінні, що й казать.
      Поблискує мармиза золотава…
      А що, як це – не суть, лише оправа
      Без дозволу повернення назад?
      Кайданки на вуста – твоє «клянусь».
      Ти знов промовив! Хто тебе зурочив?
      Прошу, помовч, бо всі слова – пророчі.
      От вимовиш – і станеться комусь.
      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. подумалось...
      Звичайна жінка порухом одним
      Розв’язує і припиняє війни.
      Єдиним кроком переступить світ
      І винесе вердикт, зронивши вію.
      На сьомий подих – рішення і ціль,
      Розрада й вирок, а печаль - довіку.
      Ви їй колиску, ви її не зліть
      І не будіть у жінці – чоловіка.

      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. весні на вушко
      Така облізла, несмілива , квола…
      Тобі лиш воду із джерельних цебер,
      Пташок намистом на дерева голі – і оживеш!
      Бо як мені без тебе?
      І забуяєш!
      Як же без окраси?
      І зацвітеш!
      Весільно і єдино!
      Допоки, весно, ми з тобою разом, -
      Я – час кохання, ти – лише людина.
      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. замальовка

      Щастя на смак – то яблука і цинамон,
      Пудра цукрова, посріблена ложка чайна.
      Вдосвіта кожного вихопить дня цунамі,
      Але той смак, ми його, повір, не втрачаєм.
      Все, що набігав, надумав, нажив у світі, -
      Хляпа, неспокій і зморщечки від утоми –
      Тане миттєво у теплого дому світлі
      (Вікна чужі хоч комусь, а таки знайомі).
      Щастя на смак – єдиних очей цілунки,
      Тепла кімната, залишена наспіх майка.
      Наші бокали давно вже розбились лунко,
      Як же ми досі щастя в руках тримаєм?

      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***

      Новини. Телевізор. Ти – в екрані.
      О восьмій, в найефірнішій порі.
      А я ще маю встигнути на ранок
      Спекти до чаю яблучний пиріг.
      Я думаю: «Минуло – не збулося.»
      Ти думаєш: «Збулося, та не все».
      Вже де-не-де побілено волосся,
      А серце мрію спогадом несе.
      Тобі – одвічна думка про родину,
      Мені – так легко зраджена мета,
      Та вийшов з ладу сподівань годинник –
      Невідворотність виїла метал.
      Скажи, ну як: перемінила б долі?
      (Уявою хоча б себе погрій.)
      Я – ні. Я хочу чаю в теплім домі
      О восьмій, в найефірнішій порі.
      2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Пам’яті Т.К.

      16 і 43…
      Дорога була не ваша.
      Хто знав, що секунди ті
      Два повних життя заважать.
      Викручувалось кермо.
      Колеса кудись летіли.
      Уранці – ще батько й син,
      Опівдні лише два тіла.
      Так холодно – вий не вий –
      Всі струни дрижать від болю.
      Ще жити б і жити вам,
      Минувши криву вибоїн.
      Та сталося. Далі… як?
      Невчасно і передчасно.
      Поховано відтепер
      Усе, що зоветься щастям.
      2012





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. *****
      Як тільки повз пройде нова спідниця,
      В тобі вже прокидається мисливець.
      Ти потрошиш їх, як собака – птицю.
      Несеш трофей в колекцію щасливо.
      Азарт. Запал. Потреба організму, -
      Назви, як хочеш, - трюки на жердині.
      Розтринькав вірність, лагідність і ніжність…
      Мав багатьох – обділений в єдиній.
      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. СКЛЯНА КУЛЬКА

      Бачиш кульку скляну, бачиш?
      То, моя люба, січень.
      Місяць наших з тобою побачень,
      Місяць перших освідчень.
      Все у кульці прозорій дивне,
      Вигадано-казкове:
      Затишна хатка і нічка зимна,
      Місяцева підкова.
      Кульку в руки візьмем обоє,
      Струсимо ненароком.
      Бачиш - сніжить, а наш з тобою
      Січень триває роки.
      2012



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***

      Різдвяна шопка. Спогад про подію
      В печері вифлеємській. Знов Дитя
      Від метушні земної нас відірве
      І подарує клаптичок життя.
      Та шопка – в білій клітці. Для порядку,
      Як римляни, замки важкі висять.
      «Добродії! Дивіться через гратки,
      Тут вам не безумовна благодать.»
      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. РІЗДВЯНЕ
      Близько небо і янгол близько,

      Простирадлом довкола сніг,

      А земля – то немов колиска

      Для щасливих дитячих снів.

      Я - дівча. І воно чекає

      Того давнього дива з див –

      Щоби янгол над нашим краєм

      Першу зіроньку запалив.

      Наче фольга легка, барвиста,

      Все закрутить святковий рій.

      Ти дитячим серденьком чистим

      Про усе надзвичайне мрій!

      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. доні
      Кілька слів написати – торкатись сувоїв тканин,
      Як Шанель, шаленіти від складки, пропорції, шпильки,
      Забувати про все, жити, іноді, словом одним
      І на клаптики дерти прописані правила стилів.
      Кілька слів відшукати – тонке і майстерне шиття.
      Скільки око сягне – розмаїтого мовного краму.
      Лаконічності чорної сукні не любить життя,
      Та, властиво, її відрізняють від інших обрамлень.
      Добирати сміливо. Спокусливі стани рядків
      Відчувають рубці та вузли непотрібних деталей.
      У мереживах слів неодмінно знайдуться такі,
      Що раніше ніколи іще не торкались до талій.
      25.12.2011



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. про творчість
      Замість будь-що сказати - помовчіть.
      Вгамуйте каламутну склянку з болями.
      Немає слова, рими. Є лиш суть.
      І тільки їй промовити дозволено.

      Не викладайте гори сторінок.
      У них - таке, що вже колись читалося.
      Інакше не приміряти вінок,
      Який пасує тільки досконалості.

      Нести, плести, кроїти той рядок
      Задля забави, звички або жарту,
      Допоки він від суті не намок,
      Повірте, і повторювать не варто.

      А те, що надиктує в вас творець,
      Ви зразу розпізнаєте. Це точно вже.
      Бо тільки суть торкається сердець
      Не баговинням, а ножем відточеним.
      2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. про небайдужих
      Знаєш, насправді важливо дуже,
      Люди щоб поруч були небайдужі.
      Надто привітні, люб’язні казково –
      Все це не так вже й обов’язково.

      Лиш небайдужі прямують туди,
      Де тебе крутить в лещатах біди.
      Лиш небайдужі тішаться щиро
      Разом з тобою злагоді й миру.

      І продукують духовний контакт –
      Серце до серця б’ється у такт.
      Взявши на себе чиюсь провину,
      Часто страждають.
      І все ж…
      Їхній любові немає меж.

      З нами всміхнуться, з нами поплачуть.
      Все вони чують, все вони бачать.
      Хай поруч з нами (хоч би єдина)
      Буде така – небайдужа – людина.
      2009



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. СТАРИЙ ЦВИНТАР

      Там древні склепи, скошені хрести,
      Там надписи короткі долю вмістять.
      Однаково, коли чогось не встиг.
      Минулося. Невчасно. Ненавмисно.
      Каплицю вкрила патина мохів.
      Порипують дверцята. Плющ повсюди.
      Ростуть живі дерева з кістяків…
      І де ті люди? Де тепер ті люди?
      Реінкарнація. Поклацує замок.
      Тут, за ворітьми, - давнє цього міста.
      Не має значення - єдина між думок –
      Чи жовніром хтось був, чи бургомістром.
      Минув. Нема. Так я колись мину.
      В нав’язливих обіймах у коріння
      Мовчатиму. Не згадуйте мене.
      Я з того ще, старого покоління.
      Як я жила і що мене з’їдало,
      Чим тішилась і де шукала сенс –
      У цьому так фатально не відстала.
      Поклацує замок. Вертає все.
      І там не страшно. Там вже не болить
      Оте життя живе щоденно в скронях.
      Спить спокій порцелянових облич,
      Осіла тиша у жовтневих кронах.
      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      Дощик виводить соло.
      Калюжно і парасольно.
      По черепиці зранку
      Краплями тарабанить.
      Миє травнево-чисто
      Синіх небес очиська.
      Дощик чекає просто
      Сонце до себе в гості.
      2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. настроєве
      Трапляється, що майже без причини,
      Як хвиля, раптом з’явиться печаль.
      То ллються сльози, наче у дитини,
      То за минулим стане трохи жаль.

      Та це лиш мить. Вона проходить згодом.
      Лірично – ніжно стане на душі…
      Буває так. Така людська природа,
      Коли ти чимось сильно відболиш.

      2006?



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ГОЛОДОМОР
      Горить свіча…Не гасне вже роки.
      Відкриті очі скинутих в провалля.
      Худенькі плечі, стиглі колоски
      За небуття раптового вуаллю.

      Свіча мигне – немовби те «пробач»,
      Немов потреба вічного «прощаю»,
      Як скрегіт смерті, як дитини плач,
      Апофеоз відвертого одчаю.

      Як не злякати поглядом живим,
      Як не згасить століть мінливим вітром
      Її вогонь, що спогади, як дим,
      Малює в нас уперто своїм світлом.

      Перед очима знов усі вони,
      Заручники обірваної долі,
      Що їли і людей, і бур’яни,
      А потім в яр котилися поволі.

      Чужі вуста промовлять «геноцид».
      Та ні, цей ген німий ніяк не вбити.
      Під салом років він таки сидить,
      Хоча про це й незручно говорити.

      Цей ген, клубком у горлі він застряг.
      Для нього полум’я свічі замало –
      Мороз по шкірі, невимовний страх
      За тих, кого це пекло поламало.

      Горить свіча… Нехай собі стоїть.
      Ми всі застигнем з нею у печалі.
      І не дозволим в жодному з століть
      Таку наругу ще комусь почати.
      2010



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. рефлексії з приводу


      Одна невеличка пухлина – пропав у піску
      І, голос зірвавши стоп-краном, шепочеш молитву.
      Приреченість власна занурює в дюну важку,
      Раніше хотілось багато,тепер би – попити.
      Води у пустелю! Води…, та чекай на міраж.
      Хтось інший (не ми) набреде на зелену оазу.
      Ти просто на святі життя так іще не вмирав –
      У розпачі хочеться встигнути все і одразу.
      Та сонце пече. Сонце немилосердно пече.
      Пунктиром думки, а між ними – самі заповіти.
      Від тіла отут, наодинці, ніяк не втечеш.
      Без нього тобі не вціліти і не посивіти.
      Табу на безвихідь. Інакше приступить самум.
      Червоним піском каравани зневірених вимів.
      Ти краще зізнайся: побачивши смертність саму
      Усі ми стаємо так невідворотно живими.
      А нам би – умову постійну – відвертих себе.
      І якось почути стікання піску щохвилинне.
      У жовтому пеклі піднятися аж до небес
      Буває потрібна одна невеличка пухлина.
      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ТЕМНА СМУГА
      Все логічно, циклічно і ще… Я не знаю, як.

      Не іржавіють довго усі ці пружини-нерви.

      Розумію, як завше, та серце – сліпий маяк,

      Кам’яний потопельник, загублений смерті дервіш.

      Позитиву! Хоч трохи. Від темних отих верет

      Утекти і забути, бо холод кістки проймає.

      Я виборсуюсь ледве, стогну, та пливу вперед

      В рятівному жилеті – у жовтогарячій майці.

      2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. роздум
      Не задихнись завчасно,
      Кваплячись в інший вимір.
      Ти не такий нещасний,
      Поки ще маєш вибір.
      Всі ці пігулки сонні,
      Петлі, приціли, леза,
      Рейки, ножі, балкони –
      Добре відома п’єса.
      Ти в ній – актор пасивний,
      Кимось зі сліду збитий.
      Всім глядачам спасибі.
      Важче, а треба жити.
      2011




      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Співмовчальники

      Маєш час на мовчання?
      Просто будь. Просто слухай.
      Перегірклим євшаном
      Обернулась задуха.
      А слова оточили…
      Недоречні, аж хижі.
      І нема на них сили.
      Тільки ти. Тільки тиша.
      У біді, на безлюдді
      Розкодовуєм ребус:
      Не казати, а чути –
      Ось що треба.
      2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Не приходячи до тями
      Знаєш, там, між небом і землею,

      Одиноко, пусто і печально.

      Спокій розтікається єлеєм,

      Та чигає привидом летальність.

      Обійняв би, люба моя пташко,

      Але сподівання точить фатум.

      Хоч душа моя з пір’їну важить,

      Серце їй несила відпускати.

      Мушу йти… Хоч як тебе кохаю.

      Не самотня - ти потрібна дітям.

      Чашу неба чи землі окраєць,

      Та пора вже щось мені спожити.
      2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. сумно...
      Сутужні часи, братику.
      Все рідше життя радує.
      Печалі гіркі – ріками,
      А щастя, воно дрібками.
      Змарніли людські доленьки,
      Покірні, крихкі, зболені.
      Та поки ще ми зможемо
      Дорогу пройти з ношею
      Босоніж по склу битому, -
      Нелегко, але житимем.
      Єдине – аби правдою.
      Допоки ми тут, братику.
      29.10.2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ПРАСУЄМО КЛЕНОВІ ЛИСТКИ
      В хандру монохромну вривається осінь.
      І барви дає растрові.
      А я їх збираю у листі ще досі,
      По зморшках веду праскою.
      Кленові судини – багряно-болючі.
      Замало надій видужать.
      Бо теплих світанків зіржАвілий ключик
      Зворотність навряд видержить.
      А контур, той контур – готично-високий,
      Він майстром, повір, різьблений.
      Подивишся – схожі, наближуєш око –
      Здаються чомусь різними.
      За вітром, без вітру собі відірвуться
      І, наче, зимі вклоняться.
      Загубляться тихо, надвечір знайдуться -
      То їх підбере донечка.
      Щось настрою линва натягнута дивно,
      Усе-бо навкруг – мишаче.
      І тільки це листя сповільненим плином
      На згадку мені лишиться.
      Таке соковите, аж хочеться жити,
      Дарма, що сухим нАстилом.
      Ми з донею осінь побути попросим –
      Продовжимо вік … праскою.
      2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. операція
      До біса деонтологію!
      Все вже тепер відомо.
      Тіла клітини - в оргії -
      Ріжем його свідомо.
      Вже пересохли фобії
      І перетерпли пальці.
      В тебе ж чудове хоббі - ЖИТИ!
      (Забудь про кальцій.) БУТИ!
      (Забудь про наслідки,
      Схильність, прогноз,гормони.)
      Все це дочасні засідки,
      Тільки для оборони.
      Сказані всі моралі,
      Складені заповіти.
      Чуєш, не смій вмирати!
      Чуєш, viva la vita!
      Мозок здіймає віхолу,
      Серце мовчить в молитві.
      Втім... ти таки поїхала.
      Значить,зібралась жити!
      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. я цілий світ до ніг твоїх схилю...
      Я цілий світ до ніг твоїх схилю,
      Присплю серпанком спокою тривоги,
      Шепну тихенько: «Я тебе люблю!»,
      Хай тільки добрі стеляться дороги.

      Не втомишся в щоденній суєті,
      Ступай сміливо, поки я з тобою.
      Тому, хто любить, значно легше йти,
      Бо шлях один, а нас на ньому двоє.

      Калейдоскоп подій, людей, хвилин…
      Він міцно нас тримає у полоні,
      Та можуть зупинити часу плин
      Твої знайомі, лагідні долоні.

      І щире слово тихо пригорне,
      Дарма, що ми з тобою, наче діти.
      Допоки серце в нас на двох – одне,
      Не так вже й важко жити на цім світі!
      2009?



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. СПАСИТЕЛЮ

      Що моє життя перед тобою?
      Ледь помітна блискітка на мить.
      Але Ти безмежною любов'ю
      Вічність зміг для мене воскресить.

      Що мої чуття, мої тривоги?
      Просто суєта суєт. І все.
      Та в найбільш заплутаних дорогах
      Ти мене турботливо несеш.

      Пробачаєш вчинок необачний,
      Сміх невчасний, холод у словах.
      Тож прийми від мене щиру вдячність.
      Кожну мить, допоки я жива.
      Квітень 2010




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Любій мамі від ненародженого малятка

      В твоєму лоні я було зернятком,
      Плодом любові двох безсмертних душ.
      Як ти могла життя моє відняти?
      Чом не сказав ніхто тобі «Не руш!»?

      Єдиний шанс співпрацювати з Богом
      В творінні дива ти не прийняла.
      Тому така спустошена і вбога,
      Тому під очі чорна тінь лягла.

      Тепер ти плачеш, ломишся від болю.
      Наступне ти б не стратила дитя.
      Чи залишивсь хоча би той з тобою,
      Через якого терпиш каяття?

      І хто тобі сказав, що я – лиш згусток,
      Який не зрозуміє, що і як?
      Я – Всесвіт цілий, без якого пусто,
      А все навколо – плісняви сіряк.

      Тобі нестерпно. Та мені – не легше.
      Бо я не народившись смерть прийняв.
      Від тих, кому довірився уперше.
      Тоді, коли ще слів не промовляв.

      Маленьке я. Права мої мізерні.
      Хто вступиться за мене, як не ти?
      Нехай іще у тебе будуть зерна.
      Прийми їх і дозволь їм підрости.
      2009?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ерос
      Влови мій настрій. Прагну день у день.

      Таке буває з жінкою нечасто.

      Крізь тіло філігранно струм пройде

      І заіскрить у схрещених зап’ястях.

      Моя чуттєвість – порцеляна ваз.

      Не поспішай їх стеблами зайняти.

      Надихатись, натішитись ще раз.

      Кохатись…

      2011



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. Коли замало розмов…
      Злетіли дні, як птиці. Вже й не видно.
      А ми з тобою поруч стоїмо.
      Нам так нема про що поговорити,
      Ми стільки часу мовчки мовчимо.

      Напевно, я вже не така цікава.
      Напевно, ти дратуєшся частіш.
      Романтика стосунків – в ліжко кава.
      Розмови? А з розмовами облиш.

      В яких туманах ти мене посіяв?
      Коли забув, для чого ми разом?
      Одноманітна слів чергових сірість
      Мене, мов дощ, затягує рядном.

      Я хочу те, що не візьмеш у руки.
      Я хочу так, як тільки між двома.
      Так лаконічно, легко і без звуку
      Ти щось отим мовчанням надламав.

      Вже кутик вуст не так біжить угору,
      Вже струмом дотик мій тебе не б’є.
      Ми прісно про ніщо тепер говорим
      І горнемося…кожен у своє.

      Самотність разом. Хочеться не вірити.
      Свобода рішень. Як болючий нерв.
      Скажи, ми так самі собі відміряли,
      Чи це звичайний давності маневр?
      2011



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. СУМ’ ЯТТЯ

      Сказати як? Не уявляю…
      Я прокрутила в голові
      Сто раз…сто фраз. Я навіть знаю,
      Що б ти на все це відповів.

      Я знаю погляд. Знаю рухи.
      Про подив знаю і про біль.
      Завмри! Тримай цю непорушність.
      Дві літери – один пробіл.

      Я вже жалкую. Не сказавши.
      Хоч не сказати – теж провал.
      Чому у нас з тобою завше
      Війна за внутрішні права?

      Кажу наввипередки: винна.
      Спонтанно, тупо ниє біль.
      Провина, знов моя провина.
      Я так дозволила тобі.
      28.01.11



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ЧАС
      Раніше час не так минав.
      І безліч справ цей день вбирав,
      І кожен з нас усе встигав зробити.
      Але від кількості подій
      Час просто мчить. А ти - не стій.
      Бо він вкраде, як той злодІй , прожите.

      Нас час обманював не раз:
      Його одержавши аванс,
      Ми забували головне змінити.
      І застрягали в суєті:
      І ми - не ми. Й вони - не ті...
      А все тому, що дарма дні прожиті.

      Ти думаєш, що він іде?
      І що життя твоє буде,
      Аж поки не мине ще років двісті?
      Але, на жаль, минаєш ти,
      Твої фортеці і мости.
      Минаєш ти, а час… стоїть на місці.

      Не вір в його фальшивий плин.
      Ти залишаєшся один.
      Сміється час - нічого не змінити.
      Він за секунди день ковтне.
      Мине - і оком не моргне.
      Та завтра все ж як слід спіши зустріти.

      2006?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. День учителя
      Тебе вітає нині цілий світ
      І бубонить щось про невтомну працю.
      Поклав тобі до рук квітковий сніп
      За всю твою жертовність і старанність.
      Все, наче, правильно: ти – світоч, педагог,
      Але чомусь смутні думки обсіли,
      Що це суспільство завжди, бачить Бог,
      Тебе сприймало залишково-сіро.
      Знов вчителі? Ну що їм вже не так?
      Працюй півдня, а потім – вільна птиця.
      Відпустка влітку. Ось, тримай п’ятак
      І на державу пальцями не тицяй.
      Ти толерантно ждеш. Ти їм змовчиш.
      Про те, що в школі лиш чотири учні,
      Та ти їх вчиш, щодня терпляче вчиш,
      Скидаючи невігластва онучі.
      Змовчиш, що твій вгодований сусід
      Тебе сприймає кимось неуспішним:
      - Працюєш в школі? Звідти йдуть усі!
      Ну й нетямуща, чесне слово, смішно!
      Ти не згадаєш їм пліток сухар.
      Що в колективі – люди випадкові,
      Та й ті за трохи більший денний харч
      Покинуть працю з радістю готові.
      А діти? Як без тебе їм рости?
      Вони в долонях Майстра – добра глина.
      Коли ж збагнуть, що завтрашні мости
      Державі зводять справжні сухомлинські?
      2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Яну (коли хвилююсь)
      Я б клубочком згорнулась і тихо-тихо
      Завмирала б і слухала б, як ти дихав.
      Але виплів неспокій діряву свитку.
      Задихаюсь у ньому, в тісному звитку.
      Всю розважливість клаптями з мене вистриг,
      Я вже ниткою, я на тонкому вістрі.
      Вже не йду, а спливаю, бо м’якнуть східці.
      Мерехтіння в очах, мов дракони східні.
      Опаную. Пройду. Тільки так буває.
      Тільки так стрепенусь у собі нова я.
      І почнеться тривоги зворотній відлік,
      І від мене знесе її проти вітру.
      Не сполохає більше нервово дзвін.
      Я з тобою. Клубочком. Тихенько.
      Інь.

      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. після сварки
      Треба ж буде побачитись.
      Якось незграбно пробачити.
      Треба ж дивитись в очі,
      А не в уявну точку.
      Стримано і спокійно
      Треба забути війни,
      Мудрість демонструвати.
      Треба ночами спати,
      А не трястись судомно
      Ще кілька днів потому.
      Як же це все пробачити?
      Як же хоч раз побачитись?


      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. романс
      Доторкнись до моєї душі дуже ніжно,
      Щоб не стало нам згодом ні гірко, ні смішно.
      Як узимку незайманий сніг
      Обережно торкається ніг.

      Доторкнись до моєї долоні легенько.
      Обійми, заколисуй мене потихеньку.
      Так, як теплого променя блиск
      Ледь помітно погойдує лист.

      До волосся мого доторкнись, як до зливи.
      До небесних очей, пелюстково – вразливих,
      Як до мрії торкається день,
      Що до мене тебе приведе.

      Шепочи мені так, як шепочуться квіти,
      Оксамитові трави і яблуні віти,
      Як кришталь молодого струмка
      Все питає, де річка стрімка.

      Розбуди мене зранку, мій любий, цілунком
      Вуст знайомих, жагучих і лагідних трунком.
      Так, як будять світанки бузку
      Солов’я у веснянім садку.

      Неповторне кохання триватиме доти,
      Доки ніжним душі до душі буде дотик.
      Тож бери у жаданий полон,
      Як росинку троянди бутон.
      2006(7)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. До Осені
      Ну, що ж, заходь. Бо ти вже господиня.
      Оце наш сад. Тут льох. Отам комора.
      Збираєш, лущиш і трясеш щоднини,
      А очі ніколи звести угору.
      Поглянь навколо: це твої маєтки,
      Твій посаг гарбузово-картопляний.
      Тобі так вправно вивести вдається
      Зелені застарілі літні плями.
      То сушиш клапті вицвілих городів,
      А то полощеш мжичкою навколо –
      Не байдикуєш. Ти з такого роду,
      Де все ведеться - зріє плід і колос.
      Невістка гожа: мудра та вродлива.
      Та вже спочинь, бо світить місяць віком.
      Нарешті тихо-тихо і щасливо
      Засни в обіймах свого чоловіка.
      2011



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ЗРАДА

      Ніби й тісно від думок, а все якось
      Порожнеча коле, наче голка.
      Ту напругу ниючу прибрав би хтось
      І прикрив би серця нерви голі.

      Снів нема. Щоночі маячня.
      Слів нема. Лише ледь чутний стогін.
      Сил нема. Живеться навмання.
      Мрій нема. І цілі для дороги.

      Крик глухий всередині, але чомусь
      Спокій в комі. Пересохло горло.
      Я, можливо, з силами іще зберусь,
      Тільки хто припинить біль від голок?

      Намагаюсь ще зробити вдих.
      Поглядом потуплююсь на двері.
      І втікаю в себе від усіх,
      Хто чатує на слова відверті.

      Та прорвусь до спокою, проте тоді
      Я вже буду інша, зовсім інша.
      Вільна від підйомів і падінь
      І, напевно, краплю щасливІша.
      2010




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ПЕРЕДЧУТТЯ КОХАННЯ

      Придумай мені покої,
      В яких би усе збувалось.
      Закриємось на підкову,
      Від зайвих очей подалі.

      Придумай мені фіранку
      З моїх сподівань-мережив,
      Щоб ранок змінився…ранком.
      І пестив нас, і бентежив.

      Придумай мені гостину,
      Та тільки на дві персони.
      Медовими і густими
      Здадуться цілунки сонні.
      2011



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. А що було б , якби…


      Згоріли всі комп’ютери на світі.
      Щез інтернет. Настав вселенський крах.
      Розгублені і кволі індивіди
      Знічев’я подивились по боках.
      Їм пікселів природи бракувало,
      Вони корились кіберголосам,
      Картонною реальність видавалась,
      Забилась пам’ять, мозок зависав.
      Так важко нескорочено сказати,
      Та треба якось жити день від дня.
      Шершаво, а співіснувати,
      Раз в них комп’ютер віртуал відняв.
      12.06.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Осінь вечірня…

      Майже не чути гілочки хрускоту,
      Квапиться в нірку їжак.
      Перед смерканням тиші акустика
      Не відпускає ніяк.
      У ластовинні листя покручене,
      Шле манускрипти землі.
      Вітер злітає старими поруччями
      І засинає в імлі.
      Сходи зникають в кленовому мотлосі
      І розумію тоді:
      Осінь вечірня пахне самотністю –
      Хочеться в затишний дім.
      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. сонце у кімнаті
      Я так люблю, як сонце у кімнаті
      Удосвіта прийде мене будить:
      Пейзажі гляне, сяде на канапі
      І бавить руку променем рудим.

      Ранкова тиша - глечикове денце:
      Все нишкне, нерухомо і без слів.
      І все чекає променя, щоб день цей
      Він розгойдав і поблагословив.

      Розбризне повні пригорщі надії,
      Мене отямить для знайомих справ
      Порве останні нитки сновидіння,
      Щоб день мене, як рідну, обійняв.

      24.03.2011





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. помалу старію...

      Помалу старію. Мені щось не сумно від цього.
      Розмірений спокій моїм співрозмовником став.
      А втілені мрії, зникаючи за перелогом,
      Лишають на згадку перелік незроблених справ.
      Помалу старію. На гамірних днів шарпанину
      Дивлюся крізь пальці і осторонь наче стою.
      Я маю надію відчути в людині – людину,
      Нехай перевтомлену, але знайому, свою.
      7.04.2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. відхід
      Коли мені буде вісімдесят,
      (Бабуня – яблуко печене),
      Я так облечу, як осінній сад,
      Затихну без туги і щему.
      Я вже надивилась, я так нажилась
      На білім, побіленім світі,
      Я щось, та зробила,
      А щось не змогла,
      А щось відпустила за вітром.
      На теплому сонці, немов уві сні,
      Я спомином стану для плоду.
      Дерева-бо білять лише навесні,
      А осінь – пора для відходу.
      26.04.2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. що може щаслива жінка?
      Що може щаслива жінка?
      Ну, майже все. Запевняю.
      Сміятись часто і дзвінко.
      Щокою торкатись раю.

      Ховати сонце в обличчі
      І сяяти тихим світлом.
      Дивитися прямо в вічі
      І бігти супроти вітру.

      А слово її - як птаха, -
      У небо підняти вміє.
      Без сумніву і без страху
      Назустріч найбільшій мрії.

      І так загорнутись добре
      В обійми її розкішні
      Вона - і ріка, і обрій,
      Вогонь і зимова сніжність.
      Щаслива. І це помітно.
      Що ще ти їй можеш дати?
      Зосталось завжди уміти
      Єдину її кохати.
      23.02.2010



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    53. ДИТИНСТВО

      Видніється світанку силует,
      А ніч заснула в зорянім намисті.
      Де казка з колисковою живе,
      Колись давно з’явилося дитинство.

      Зігріте на матусиних руках
      І купане у чебреці і м’яті.
      З тобою на усіх твоїх стежках,
      Воно в тобі не хоче підростати.

      Йому співає весняний струмок,
      Йому метелик сяде на долоньку,
      Сніжинок рій запрошує в танок
      І зайчиком стає промінчик сонця.

      Напоєне досхочу молоком,
      Заквітчане барвіночком хрещатим,
      Накрите з трав духмяним полотном,
      Воно в тобі не хоче підростати.

      Дитинство там, де гойдалка і квач,
      Де бульбашка за мить від сміху лусне.
      Стрибає, жмурить чи підкине м’яч.
      Обійме, ніжно так, і не відпустить.

      І хоч літа лелекою летять,
      Дитинство вчить тебе життю радіти.
      Воно в тобі не хоче підростать,
      Його передаєш у спадок дітям.
      2008?



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. осіннє мистецтво
      Вночі над містом зірок намисто.

      Під ними жовтень-менестрель

      На охру змінює пастель.

      Вночі над містом рве вітер листя.

      Торкнеться всіх досяжних струн –

      І починає свій ноктюрн.

      Вночі над містом тумани близько.

      Світанок заспаний один

      Згортає місяць в палантин.

      2010




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ЗЛИВА

      Враз небо подивилося униз
      І блимнуло лілово-сірим оком,
      Немовби спритний ілюзіоніст
      Демонстрував давно розкритий фокус.

      Накрив усе цупким важким плащем,
      Абракадабрив гучно та крикливо.
      То феєрверк розбризкував дощем,
      То все гасив під оплесками зливи.

      І знову небо – в небі, а земля
      Йому кивне з веселчиного мОста.
      Ти не барися з фокусом, мовляв,
      Я нудьгувати з спекою не зношу.
      17.05.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. СТАРИЙ ПАРК

      Цей парк завжди чекає на людей.
      Стоїш, мовчиш. По-справжньому щасливий,
      Коли обійме затишком алей
      Чи прихистить від весняної зливи.

      Тримає сонце пальцями гілок,
      Колише птаха десь у верховітті,
      Щоб серед безлічі своїх думок
      Ти обирав лише спокійні, світлі.

      Він бачив мудрість давніх поколінь,
      Тому цей час для тебе зупиняє.
      Присядь, погомони з ним, відпочинь.
      Він знає щось таке, що ти не знаєш...
      Серпень 2009




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. МОЇМ БАБЦЯМ

      Такий квітник – монтбреції і ружі –
      Живий орнамент з сотні кольорів,
      Був тільки у моєї бабці Рузі.
      І тільки там росте отой горіх,

      Що пам’ятає дівчинку маленьку,
      І як вона з’явилася у світ,
      Як завмирала, дивлячись зраненька
      На краплі, що застигли поміж віт.

      Таких півоній на землі ні в кого,
      Крім бабці Віри точно не було.
      Як тільки травень зник собі за рогом,
      Рожево-біле диво зацвіло.

      В який флакон вловити аромати?
      Уяви як побачить полотно?
      Не можу ні забути, ні віддати…
      Вросло навік в мені самій воно.

      На рукотворні подивлюсь букети –
      А все не те, нема вже тих квіток.
      Мої – злетіли в небо, мов ракети,
      І оселились десь поміж зірок.

      Малинник наш – тепер таких немає.
      Він абрикосу щоки цілував.
      На сонці ашпарагус просто сяяв
      В коштовних росах соковитих трав.

      Ставок і кладка, верби, полуниці,
      Дністра старого всохлі береги…
      Минає все. Тече – біжить водиця,
      Але не пережите, дороге.

      Такі знайомі хопта і болото,
      Так повростали ноги в ті стежки,
      Та аж тепер збагнула силу роду –
      Потужну хвилю вічної ріки.

      Це все – не пафос, не сентиментальність,
      Не сум за давнім і не просто дим.
      Це те, під чим ховається ментальність,
      Це те, чого так бракне молодим.
      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. тепер смаки вибагливі...
      Тепер смаки вибагливі, аж страх!
      Тепер все більше лобстери і суші.
      Вже не знаходять смакоти вуста
      В цукрованому білому м’якуші.

      Замало пісні – шоу подавай,
      Замало драми – хочемо реально.
      Сучасні гладіатори, на жаль,
      Ми вимагаєм ще і ще летальність.

      Летальні душі долі поїдять:
      - О, як він плакав! Бачили, як плакав?
      І справжні сльози лізе утирать
      Коростава, чужа глядацька лапа.

      Тепер смаки вибагливі, аж страх!
      Даєш усі деталі самогубства!
      І крупний план, і точний опис плах.
      Лише таке зворушить може людство.

      Та що шукать, - питаю, - що шукать?
      Коли вже душі тоскно посіріли,
      А на чесноти склали компромат
      Й давно здали у дім перестарілих.

      26.04.2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. У черзі
      Вітаю. Не змінились. Молодчина.
      Як діточки? Ростуть? Летить життя.
      Ваш чоловік в одному класі з сином
      Моїм навчався, ще як був дитям.
      Як був… Тепер далеко в закордонах.
      Вже кандидат. Сім’ю туди ж забрав.
      Такий… холодний. Дуже рідко дзвонить.
      Я розумію: в нього купа справ.
      Один він в мене, більше не родила.
      Завжди чомусь був проти чоловік.
      Казав, що діти надто вередливі.
      Коли б тоді та й розум голові!
      Шкодую. Дуже холодно ночами.
      Відавна з чоловіком не спимо.
      Так можна сходить з розуму почати,
      А в нас нічого – компроміс умов.
      Я це «нічого» била метушнею:
      Вовтузилась в будинку і в саду.
      Але самотність - я зжилася з нею –
      Повільний постріл долі вхолосту.
      Тому-то, люба, добре, що аж троє.
      Щаслива ви. Вже черга… Час іти.
      На клопоти земні махніть рукою,
      Бо і вони, повірте, золоті.
      Розмову цю залиште поміж нами.
      Пробився, бачте, смуток у гортань.
      Жіноче щастя – часто чути «мамо».
      Це варте геть усіх земних старань.
      2011



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    60. МІЙ НАЙКРАЩИЙ ВІРШ
      Мій найкращий вірш - моя сім’я.
      Геніальне виглядає просто.
      Суверенний і знайомий острів,
      Де потрібне так моє ім’я.

      І якби сказали поміняти
      На свободу,успіх і престиж:
      -Суєту суєт навік облиш,
      Щоб цілком себе не змарнувати,-

      Не змогла б. Точніше, не хотіла б.
      Дихання й тепло моє у них,
      Розуміння істин основних,
      Диво унікальних перевтілень.
      2010



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    61. подаруй мені день...
      Подаруй мені день
      У тісному конверті
      Невідкладних причин упертих.

      Подаруй мені день.
      Але той, де нас двоє.
      Буду пити його запоєм.

      Подаруй мені день.
      Хочу так небагато.
      Просто дихати – це кохати.
      31.01.2011




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    62. Мамі приреченої дитини…
      Не слухай їх.
      Тобі не буде легше.
      Не буде «якось» і не буде «краще».
      Так хочеться чкурнути десь далеко
      І залишити всіх напризволяще.
      Нехай плетуть своїми язиками
      (В чужих розпуках звично копирсатись.)
      Ніяка чакра і ніяка карма
      Не перепише те, що вже позаду.
      Ти мусиш йти тунелем безнадії,
      Коли завмер на вдиху весь твій кисень.
      Віднявши в себе право на падіння.
      Без розпачу. Без жодних компромісів.
      Тунель колись мине. І буде поле.
      А, може, ліс. Щоб тільки просто неба.
      Ти мусиш йти вперед без меланхолій –
      Дитячі очі дивляться на тебе.


      21/08/2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. НЕЗДУЖАЮ…

      І знову дощ пере на клумбах квіти,
      Я в подушках, ув’язнена, лежу.
      Мені би тільки дощ цей відболіти,
      Занадто затяжний він, як для літа,
      А сонце блимне – певно, побіжу.

      Як денервує вся ця неспроможність!
      В самій мені набралось море сил.
      Ти ж не лукавив? Сильна я? Отож-то.
      Чому ж лише ковток зробити можу?
      І той до вуст, будь ласка, піднеси.

      Нездужаю… Зарано помирати.
      Всі метушаться, бігають, а я
      Лежу так нерухомо-винувато,
      Блідий пергамент і слухняна вата,
      Дощів марудних стомлений маяк.

      Пусті пуделка несмачних пігулок,
      Та не від них я, любий мій, зцілюсь,
      І не тому, що слабне грому гуркіт,
      Що сила є вже у судин завулках…
      Одужую від того, що люблю.
      28. 06. 2011




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. двічі в одну річку...
      Вдруге заходжу у ту саму річку…
      Ті ж береги і така ж каламуть,
      Та ж течія, безперервна, як вічність.
      Що ж я незнаного можу збагнуть?
      В ту саму річку!
      І як воно вийшло,
      Що повторився перебіг подій?
      Струшую краплі останнього смислу
      І починаю… іти по воді.
      23.06.2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. хустка
      Колись давно, ще на своє весілля,

      Я привезла від бабці білу хустку.

      По ній дрібненькі квіти хтось посіяв,

      Так попри край, доріжечкою, густо.

      В’язала раз чи два її потому,

      Та берегтиму поміж рушниками.

      Вона ще досі сильно пахне домом.

      Як стрічка роду, той її орнамент.

      2011



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. а що у мене ще було в житті...
      А що у мене ще було в житті?
      Оця любов. Моя єдина шкіра.
      У виразках одчаю і зневіри.
      Колись на троні, часом - у смітті.

      Коли б її - такої - не було,
      Ущух би дощ, померла б кожна мрія.
      І дні - не дні. Одна тахікардія.
      Пустеля смерті - прижиттєве тло.

      Моя любов кричить мені "Вставай!"
      Аби зустрітись ще хоч раз із нею,
      Лечу вітрами , ріками, землею,
      Попри одвічну муку розставань.

      Лише вона, лише вона одна
      Вартує, аби якось жити далі.
      І пропадає аромат мигдалю,
      І замовкає сила руйнівна.

      Моя любове! Ти - мій абсолют.
      Моє "навіщо", "як", "куди" і "звідки".
      Чуттям єдиним виплекана квітка,
      Що лиш за неї вдячно я молюсь.
      Серпень2009



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    67. якби ви знали...
      Якби ви знали, як воно писалося!
      Важкі пологи – двічі сходив день.
      Думки – бомжі голодні – копирсалися
      Не там, де сад божественних пісень.
      Де вигинались ампельні метафори,
      Прямі, як стріли, проросли рядки.
      І я їх заглушити не потрафила,
      А, радше, відбулося навпаки.
      Я тим рослинам не крутила карки –
      Зустріла сонце, записала вірш.
      Така вже з мене кепська квітникарка:
      Рядків – маєтки, вартого – на гріш.

      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. нап'юся щастя...
      Нап’юся щастя. Щедро. Досхочу.
      Джерельно. Буду дихати тобою.
      Пестливим іменем тебе полоскочу,
      Обіймами палкими заспокою.

      Один лиш спогад - ти у мене є -
      Примусить умлівати мою душу.
      Немов світанок, що для нас встає
      І свіжістю уміє так зворушить.

      Знов радість сонцем заливає все.
      І легко йдеться, а дрібниці - зайві.
      Важливо, що життя мені несе
      Твого кохання невмируще сяйво.
      2009




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    69. збирається на дощ...
      Збирається на дощ - і все заметушилось.
      Якихось п’ять хвилин, а встигнути би скрізь.
      Та блискавка проб’є у землю гострим шилом –
      З дірявого мішка бабухне морем сліз.
      І б’є.
      І б’є.
      І б’є.
      Полоще кожен рубчик
      Засушених дахів,каміння і одеж.
      Цей літній теплий дощ до часу невмирущий.
      І всюдисущий він (до часу, правда, теж).

      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. де еліта нації...
      Де еліта нації, скажіть?
      Де уми Франкової породи?
      Пересіли в дорожезний джип
      Чи земля їх зовсім вже не родить?

      Де великі українці ті –
      Мудрі, і достойні, і сміливі?
      Їх сучасних цінностей батіг
      Забуттям довічним ощасливив.

      Україно, де твій ідеал?
      Як прямуєш без дороговказу?
      Хто іще тобі не закидав
      Чужородну і бридку заразу?

      Ми живемо ніби навпаки:
      Вільні від чужого зазіхання,
      В своїм домі – рідні кріпаки,
      Тягнем мовчки (т-сс!) без нарікання.

      Ми байдужі і ліниві пси,
      Людиноподібні, нижча проба.
      Панської чекаєм ковбаси.
      Жодна незалежність так не робить.

      З’їли, з’їли власний ідеал!
      Верещать куми й брати: « Моє!»
      Між зубами аж позастрягав
      І смердить далеко, бо гниє.

      Де ж еліта нації, скажіть?
      Щоб не осквернитися ганьбою,
      Від кріпацтва вільного біжіть
      І людей покличте за собою.

      Лестощам повага не сестра,
      Хитрощам нерідна мудрість чиста.
      Пригадайте славне «Не пора!»
      І не на словах любіть Вітчизну!
      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. схожі...
      Схожі. З тобою ми цілу вічність.
      Сходи відносин такі циклічні.
      Важко збагнути, де я, де ти.
      Пташко, життя – інтим.
      Туга виводить у серці фугу.
      Другом не стане ніколи другий.
      Стіни прозоріші від води.
      Стріну – ти лиш прийди.
      Знаєш, любов – це коли прощають.
      Краєм провалля дійти до раю.
      Поки не вломиться «я і ти»,
      Роки будуть іти.
      19.07.2011



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. НЕРОЗТРАЧЕНА НІЖНІСТЬ

      - Жила – була ніжність, така нерозтрачена.
      Для нас, надсучасних, це диво небачене.
      - Ми прагнемо драйву і рвемось до гніву.
      І нам не потрібне оце ваше диво.

      - А ніжність подібна на квітку блакитну:
      Обійме, голубить і завжди привітна.
      Вона не образить, не плюне, не вдарить.
      Вона, навпаки, береже від удару.

      - І як же ця ніжність така нерозтрачена?
      І як ми такої краси не побачили?
      - Достатньо рукою до неї дістати –
      І вашою може навік вона стати.

      Вона несучасна і зовсім нестильна,
      А тепла і щира. І все ж, вона сильна.
      Коли м’ясорубка життєва нас губить,
      Вона не покине, вона приголубить.

      - Не хочеться драйву, не рвемось до гніву,
      А прагнемо чистої ніжності дива.
      2006



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. про себе
      Я буваю різка. То й що ж?
      І ножем має бути хтось.

      Я буваю фатальна. Знаю.
      З переляку або з одчаю.

      І буваю така, як вибух.
      Гідність, знаєш, непросто випить.

      А буває, бентежусь сильно.
      Нерви слабнуть, не семижильна.

      Я складна. Ти пробач. Я знаю.
      Надчутлива.
      Миттєва.
      Вихор.
      Але ж іноді я буваю
      Ніжна-ніжна
      І тиха-тиха.
      24.05.2011






      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. я не навчилася творити...
      Я не навчилася творити.
      І не навчусь таки, напевно.
      Я просто буду говорити
      Впевнено.

      До міжрядків і до очей
      Я прислухатимусь уважно.
      Відверто так вони лише
      Розкажуть.

      Про сказане скажу по-іншому,
      Як думка поведе вельможна.
      Або змовчу. Та більшого
      Не можна.
      2011-01-28



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Дозволь
      ДОЗВОЛЬ
      Дозволь собі дивитися на небо,
      По луговій котитися траві,
      Щоб примітивна і слизька амеба
      Не заглушила паростки живі.

      Дозволь собі сміятись, коли смішно,
      Мугикати улюблений мотив
      І просто з гілки їсти стиглі вишні.
      Чи йти, коли ніхто ще не ходив

      По лиш недавно встеленому снігу.
      Розмови пізні і сльозу дозволь.
      Або перегорнуть знайому книгу,
      Або у морі різних парасоль
      Знайти веселку.
      Або мандрувати.
      Без віз і турів – пішки, з рюкзаком,
      Щоб кожен раз для себе відкривати,
      Як смачно з'їсти хліба з молоком,

      Яка приємна може бути втома,
      Які гостинні люди на землі,
      Як добре повертатися додому
      Або почути дихання ріллі.

      Дозволь цукерки, гойдалку і сани,
      Горнятко кави, стильний записник.
      Старим ти доти у житті не станеш,
      Допоки смак до справжнього не зник.

      Хоч раз один не обійди калюжу,
      Хоч раз на сонці плями не шукай.
      Хай все це стане необхідним дуже:
      Твори життя! На вік не нарікай.

      Дозволь собі цю розкіш. Це ж неважко.
      Засяють очі, зміниться хода.
      І замість каменя у грудях пташка
      Оселиться, смілива й молода.
      2010



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. багато їх...
      Багато їх - нікчемних, та на тронах -
      Було і буде - не перелічить.
      У кров'ю заплямованих коронах.
      Історія їх, наче, і не вчить.

      Ламають долі, топчуть сподівання.
      Їм можна все, бо світ - лише для них.
      У себе вдома, наче у вигнанні,
      Ти у кутку, приручений, притих.

      Встань! Підведись! Бо ти не слабший в силі,
      Якщо в гріха болоті не загруз.
      Ти - переможець! В тебе вільні крила.
      Хоча, часами, може, й боягуз.

      Прокинься! Йди! Хай Бог допомагає.
      Усе змінити можеш саме ти.
      Цей світ тому над ранок оживає,
      Що маєш ти у ньому зацвісти!
      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. глибока ніч...
      Глибока ніч. Вже навіть тиша спить.
      Я у вікні прозорим силуетом.
      Напевно, у такий-от час доби
      Натхнення ждуть для снів своїх поети.
      Безсоння вірно стереже думки.
      Ну, як мені його прогнати з хати?
      Пірнаю головою в подушки,
      Бо я не можу, але ж хочу спати!
      Раптовий дощ, як залізниці шум.
      Лечу-лечу в розміреності ритмів
      У теплі сни, в поезію дощу,
      В нову мандрівку образу і рими.
      11.08.2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ВЕЛИКА ЛЮДИНА

      Велика людина – не та, що сидить
      В салоні авто шкіряному.
      Не та, що їй просто хронічно кортить
      Нагрітись на горі чужому.

      Не та, що деталі інтимні плете
      З екрану, в журналі – усюди.
      Що їла – пила, одягається де,
      Для кого оголює груди.

      Не та, що на хвилі чужих перемог
      Активно себе проявила,
      А та, що, відкинувши безліч тривог,
      Достойним дорогу відкрила.

      Не та, що за ціль марнославство взяла,
      До фальші потрапивши в сіті.
      Велика людина насправді мала,
      Можливо, найменша у світі.

      Проста і природна, без зайвих прикрас,
      Готова слугою всім стати.
      Велика людина є в кожному з нас,
      Достатньо лише пошукати.
      2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    79. СУМ ЗА ДІАЛЕКТАМИ
      Креденц – по-сучасному «буфет»,
      А тарелі – то великі блюда.
      Хоч навколо все таке нове,
      Кожен атом пам’яті це любить.

      Той бамбетель завжди аж блищав,
      Ті рамньона стільки знести вміли!
      Ті плястерка хто б не нарізав,
      Але все в руках тоді кипіло.

      Не на річку йшли, а на ріку.
      Не доріжку, а хідник попрати.
      І тононька скажуть на тонку,
      І не заміж йти, а віддаватись.

      Не торти, а пляцки напекти,
      Бо в селі за тиждень буде празник.
      Все попритати і підмести,
      Бо родина сі збирає разом.

      І який би дзиґар не навів,
      Відстає, коли таке згадаю.
      Ген родинний у моїй крові
      Просто так нікуди не зникає.
      2010




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    80. прокидається дім...
      Прокидається дім…
      Потягнувся ще заспаний промінь,
      Перша кава.
      Як тихо дзюркоче вода…
      Ожили голоси.
      І щоденний приглушений гомін
      Найрідніших людей
      Мені настрою знову додав.
      Я цілую дітей,
      Пахнуть голови їхні знайомо.
      Я коханого знов
      Перед виходом благословлю
      І рушаю вперед
      У сьогодні, таке невідоме.
      Я його частоту
      Від світання у домі ловлю.
      2010(11)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. під настрій

      Трапляється, що майже без причини,
      Як хвиля, раптом з’явиться печаль.
      То ллються сльози, наче у дитини,
      То за минулим стане трохи жаль.

      Та це лиш мить. Вона проходить згодом.
      Лірично – ніжно стане на душі…
      Буває так. Така людська природа,
      Коли ти сильно чимось відболиш.
      2006(7)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ПОЧАТОК

      Вже все вляглося на папір,
      Давно готове не мовчати.
      Та якось боязко, повір,
      Почати.

      У строфи слово одягла,
      Його ти зможеш зрозуміти.
      А що, як іншим не змогла
      Зуміти?

      А що, коли ніхто зовсім
      Нервовий імпульс не відчує?
      Проігнорованим німим
      Піду я.

      Хвилююсь. Справа непроста.
      І невідомі результати.
      Та олівець не перестав
      Писати.
      2010




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Той сірий дощ...
      Той сірий дощ…
      Він був-таки блакитним,
      Якщо дивитись крізь завісу хмар.
      Він просто все навкруг хотів умити.
      Нудьги у ньому й крапельки нема.
      Є ритм і струм.
      Води холодні струни,
      Що в кожну шпару вміють зазирнуть.
      І стати тим жаданим порятунком,
      І свіжі барви саду повернуть.
      Безмежний захват чистих поліфоній,
      Овації в прозорості новій.
      І спраглий шепіт пристрасних півоній,
      Рожевих. У заплаканій траві.
      2010




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Не виховуй мене...
      Не виховуй мене. Не зоставлю свою автентичність.
      Я така, яка є. Ти прийми, а не можеш – покинь.
      Я з тобою і так у собі загубилась, практично,
      Тож уникнемо вдвох запізнілих і марних прозрінь.
      Не випитуй в очей, чи ночує сьогодні в них щастя.
      Здогадаєшся сам. Почуття – не умовний рефлекс.
      Я й сама так живу: одночасно секрет і підказка,
      Неслухняної власної долі безмовний суфлер.
      Не старайся збагнуть. Не розкинеш мене по полицях.
      Ти зі мною чи ні? Вибирати потрібно колись.
      Я сама по собі – сильнодіюча, пряна, левиця.
      Хочеш – поруч іди, або всі намагання облиш.
      2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. СУЧАСНИК - ПОЕЗІЇ


      Це, на жаль, нікому не потрібно.
      Не тепер. Не так. Не в ці часи.
      Кращий той, хто вміє вище стрибнуть,
      Ніж невчасні напади краси.

      Це не та епоха, люба пані!
      Знаємо: душа і все таке…
      Ми сліпі, глухі і нездоланні -
      Місце здобуваємо м`яке.

      А душа так пахне нафталіном,
      Як старі немодні комірці.
      Помовчіть - вас просимо уклінно.
      Краще все ж синиця у руці.

      Світ складний, тому не набридайте,
      Бо не звикло око до сльози.
      Всі і всюди вічно вимагають,
      На вірші не залишають сил.

      Та коли на хвилю завмираю
      (Тільки вам одній зізнаюсь я),
      У мені ледь чутно промовляє
      Сутність спантеличена моя.
      Лютий 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. свобода повна...
      Свобода повна!
      Щось не так ми зрозуміли.
      Ми перегнули вісь не там,
      Не те змінили.
      Cьогодні можна і в театр
      Прийти у кедах.
      Література - це товар,
      Сухий маркетинг.
      Сьогодні більше без повчань
      І без поради.
      Паролів прагнуть,кодів, знань,
      А не знаряддя.
      Усе – яскраве і нове
      (Не ремонтують).
      Усім – зіп’ятись би наверх,
      Де нагодують.
      У мову бидлом в’ївся мат
      Північних друзів,
      Як незнищенний конфіскат
      Часів Союзу.
      І що із цим тепер зроблю,
      Коли все хворе?
      Свобода нині абсолют,
      Не те, що вчора.
      Так пропадають люди скрізь
      У лих безодні.
      Де взяти на планеті сліз
      Ковток озону?
      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. згасає серпень...
      Згасає серпень. Холодить
      Прозора ніч. Темніє плесо.
      Мені б тепла на день один.
      Та квітне верес.

      Вже сонце сонне і бліде,
      Вже загорнутись би в тумани
      І ждати в затінку алей
      Кленове танго.

      Пора посріблити прийде
      Ще кілька прядок
      І навести хоч де-не-де
      В думках порядок.
      2010



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. СКЛАДНІ СТОСУНКИ

      Чуєш – не чуєш,
      Все ж казатиму
      Мовою вибачень кострубатою.

      Пізно – не пізно,
      Все ж чекатиму,
      В золоті сонця, в сутінок платині.

      Личить – не личить,
      Все ж любитиму,
      Хоч не моєю, хоч надпитою.

      Знаєш – не знаєш,
      Просто житиму
      Долею з крилами перебитими.
      26.05.2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ФЛІРТ
      Овва! Попався? Я й не сподівалась.
      Сильце прадавнє: всі жінки – кокетки.
      А ти зібравсь під спільним покривалом
      Помститися моралі й етикету?
      Ти охолонь. Не треба все й одразу.
      Я жінка, я прихована кімната.
      А ти так-сяк зронив банальні фрази,
      Які завжди сприймаються як натяк?
      Ну добре, гляну. Не чекай так млосно.
      Я справжність роздивлюсь і крізь повіки.
      Мені би тільки радість стоголосу,
      Що я ще можу звабить чоловіка.
      11.06.2011




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ПОЧАТОК ЛІТА

      Тополине пір’я.
      Спека дошкуляє.
      Косять травам коси.
      Комашня дзижчить.
      Я у тому літі, врешті, оживаю.
      Я, напевно, в ньому тільки й можу жить.
      Лоскотно від вітру.
      Тепло без одежі.
      Мружитися хочу – будуть зморшки, вік.
      Хай мене ярило щедро помережить,
      Хай сипне черешень до поблідлих щік.
      Оживаю. Справді.
      Ввечері пройдуся –
      Порухом скидаю сотню літ з плечей.
      У гаряче літо міцно загорнуся –
      Буде мені взимку рятівним плащем.
      7.06.2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.25