Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)

Інфо
* Народний рейтинг 3.386 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Переглядів сторінки автора: 37555
Дата реєстрації: 2011-08-12 04:45:40
Звідки: Київ
Веб сторінка: hai-nyzhnyk.in.ua
Школа та стилі: поетична
У кого навчаюсь: О.Олесь, Т.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.06.08 18:43
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор п'яти особистих поетичних збірок:

Згадуй мене...: Лірика кохання. - Київ, 2006. - 114 с.

Смак свободи...: Лірика життя. - Київ: Цифра-друк, 2009. - 95 с.

Плинність: Поезія. - Київ, 2015. - 100 с.

Відчуття: Поезія. – Київ: Крок, 2019. – 150 с.

Крізь час: Поезія. - Київ: Саміт-книга, 2022. - 360 с.

Поезії друкувалися у часописах "Подолянин" (Кам'янець-Подільський), "Батьківщина" (Торонто, Канада), "Соборність" (Ізраїль), у збірках поезій "Вілаґ почуттів", "Воїнам світла", в мистецькій антології «Пером і пензлем, і душею» та ін.

Хорова композиція «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 ).

Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця 2013 р.

Особистий веб-сайт: hai-nyzhnyk.in.ua

Найновіший твір
ПРО СЕНС БУТТЯ
ПРО СЕНС БУТТЯ

Життя… що є воно? Чи лиш міраж на тлі
Часу невсяжного, що геть летить і тане?
Чи тінь ота приблудна в’ю́ном по землі,
І шепіт, що забутий, в пам’яті повстане?

Чи як актор збіднілий, що на мить на сцені
Слова рече́ вторинні й скрізь тиша мовчазна́?
Чи кухлі радощів і ча́рки сліз стражденні,
Де всі чуття давно вже випиті до дна?

Хоч кажуть: світ – театр, а люди – тільки ролі,
І кожен вхід – на вихід, де всім щось керує,
Та в серці кожного палає іскра волі,
Що вищий сенс для душ людських гартує.

Ні, блиск не у зла́ті й не в короні влади міт,
Ані в примарних мріях щастя розквітає –
У зернах істин пізнання́, в любові – дивосвіт,
Де лабіринт – жнива́, де спадок – не вмирає.

Завіса впа́де, згасне гра і фатум, як на глум,
Приве́де подорож таки на край усіх доріг,
У сон без сновидінь чи в нескінче́нний сум,
Куди втікає дух і слід зника́, лишаючи поріг.

Ні влада, ні багатство, ані слави дзвін,
Все ж не відкуплять від холодної руки
З ключем від брами, де як тінь – спочи́н,
Де рівні всі і зметені у безліч – на віки.

Ось сенс життя – не бути тінню поміж тіл,
А світлом стати, що долає жах пітьми і страх,
Що слід залишить й гойно перейде в поділ
Як в іншу долю у між зорь – таємний шлях.

Павло Гай-Нижник
8 червня 2025 р.