Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Петров (1985)




Огляди

  1. Я – не...
    Мені аби із кимось розмовляти,
    тому що я знаю, як це
    усім потрібно...
    Нам завжди знайдеться об
    чім, тому що над ранок –
    розвиднюється!..

    Я можу змовчати, але
    чи ти розмовляти –
    вмієш?
    Мені завжди –
    трішечки в радість,
    якщо... зігрієш?

    Взаємність спалахує
    нетлінучим вогником –
    байдуже, що міжстатево...
    І ти вже, мабуть, не кличеш,
    коли – ми вже...
    екстерном?

    Якби ти змовчала,
    то і я б не зник,
    віриш?
    Але як-
    би – не закричала... то
    і я не звик
    так... грішно.



    Коментарі (7)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  2. Легше, легше!..
    Кому ввижаються весь час
    а чи то тіні, чи глибини,
    нехай займеться – хоч би раз –
    своїми власними творіннями.

    Нехай очима не своїми,
    а може навіть не чужими
    погляне разом і на себе,
    і на усіх, хто теж – під небом,
    що спільного між нас – багато,
    і навіть в будні, а не – в свято...

    Шукай людського, перш за все,
    а потім велич та – пусте.



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  3. Жіночий розсуд
    Які б чудові не звучали
    слова, а суть – одна...
    Хотіла ти, мабуть, кохати
    чи випити – до дна?..

    Із двох коханців хто багатший:
    ота, що вічно брати мчить –
    чи той, хто в хащах Інтернету
    дарує... хоч би мить?

    Отак вона все розсудила:
    а може – все – не так?..
    Чогось вона таки хотіла –
    тож виказала: "Брак!"



    Коментарі (7)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  4. Майже
    Це лиш спроба – аби
    бути упевненим
    у сóбі...
    Аби не зловтішатись
    чи спочивати на
    лаврах чужих –
    прóбі!

    Можна вдосконалюватись
    канонами чужого досвіду
    а чи крокувати кроками
    крокуючого попереду...
    Аби не проґавити,
    коли чужа дорога
    звузиться, а ти –
    станеш безпорадним
    для когось спогадом.

    Чуєш, чатуючий –
    не стуляй пельки, коли
    черга твоя загубиться у
    магазинах...
    Тéпло, коли ти біжиш,
    а не коли розташовуєшся
    у друзів, немовби –
    нá зиму!..

    Чуєш, чутка – це
    елемент мейнстримності:
    тож, не минай її,
    але й – не забувай
    справжньої ексклюзивності!..

    Усі ж дбають, аби
    ти, нарешті, став
    також щасливим!
    Маєш вибір – бути
    ампутованим а чи
    зашитою, укотре,
    килою.

    Екстрим – се не поза,
    а позаду
    полишені забобони.
    Ризик – се вигадане
    поняття, як і
    будь-що – нечувано
    умовне!..

    По чужих правилах – вигідно,
    особливо коли вони –
    стосуються саме
    тéбе...
    Ховаються – у машинах, а
    вдосконалюються –
    на подряпаних
    велосипедах!

    Чуєш, загубленість твоя
    залишиться такою ж
    назавжди,
    якщо ти не наважишся,
    нарешті,
    по-справжньому або –
    майже.



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  5. Просто...
    Далі, далі... тримайся від мене...
    Ближче, ближче – як роблю це сам...
    Хто вона, що мене надихає?..
    Або той, хто завжди – для тебе – як Пан?

    Зустрічні курси – серед хвиль гравітації...
    Слід розпінявлений – горне когось...
    Всі вони – зайві, й усі – незнайомці... Майже!..
    Й жодної, аби назвати – Її... Млость...

    Глибше, глибше – до себе у душу...
    Ширше – у вирії, в небо – у вись...
    Самотою упевності – причаровуєш...
    Не омини мене, прошу, а просто – ввірвись!..



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  6. Трансцендентальна медитація
    Цей світ складається із нескінченності прóшарків –
    як і кожен із нас...
    Ти заглиблюєшся заради відповідей,
    а він розчахується, всміхаючись допитливо!..
    Із часом звикаєш, і це починає подобатись –
    як звикаєш до ресторанів, шопінгу а чи щоденної компанії!..
    Звісно, що відповіді одразу не приходять –
    їх доводиться відвойовувати, як і будь-що найкраще...
    Приваблює, напевно, ось це відчуття істинності,
    хоча найнестримніше припорошує – необхідність...
    А ще доводиться визнавати, що наш світ –
    це частина одвічності, хоча й трішки – пропаща...
    Здається, що я починаю задумуватись про
    іще одне щось – про
    нове або може – навіть – про
    неуникне щастя...
    Альтернатив не існує, їх завжди потрібно створювати,
    хоча перед цим доводиться скасовувати алчність...
    Усе колись перетворюється на колишнє, як і
    наш колисковий всесвіт – нарешті...
    Отож, запрошую всіх –
    до трансцендентальної
    анігіляції!))

    16.08.2017



    Коментарі (11)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  1. О, на!.. )
    Звільнюєшся...

    Тобто йдеш на "вільні хліба"!..
    Тобто захлопуєш двері
    заледь не гучно
    опісля!.. Та
    відчуваєш себе, о трішки,
    заледь не переможцем,
    звісно!..

    Тобто кажеш – їм:
    "Нехай, о Боже, Вам усім
    станеться,
    як Ви... о, ні – вони – собі
    схочуть самі
    а чи краще – нехай
    навіть
    спробують –
    хоча б!"

    І трішки станеш
    спостерігачем... І
    майже – заледь – не
    зловтішно!..
    Особливо, до тих,
    що так тішились,
    переможно надимаючи свої
    ж... а чи іще чиїсь –
    груди!..

    Вони – під
    пресом
    нескінченним про-
    владних – талмудів...
    Й розгубляться, о – потім,
    як не засвітить сонце,
    нахабно,
    а чи – не –
    заспівають раптом пташки –

    не за канонами
    або не
    за вигадками
    їх-[навіть]-німи-ми
    власне:
    тому що вони програли,
    тому що вони – це
    каста
    примар... -на... -них!..

    Нах!..



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  2. Понад усе)
    Все – просто!.. Навіть – простіше...
    А ти – забула або: "Навіщо?.."

    А я був впевнений, а я – був...
    Із часом також про все – забув!..

    Пригадую дівчинку, що переживала
    усі ймовірності так, наче вмирала...

    Так, наче бажане – вже насправді...
    І навіть "про щастя" – в
    кадрі!..

    Близько, близько все – до серця...
    І назавжди в тобі – її скерцо!..

    Навіть трішки краще, аніж
    було б насправді.
    "Ось, відчуваєш –
    її Аркадія?.."

    І це – лиш сама уява, знаєш?..
    А ти так само... усе – забуваєш?..

    12.08.2017



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  3. Ходім?..
    Приходь. Проходь... Сідай.
    Розказуй, як там справи –
    справа й зліва?
    Чим живеш? Радієш чим?
    Нудьгуєш?..
    Уважність до подробиць
    кожних чую
    та незабутність
    до вагомих діл.
    Навпíл... Висóти
    в кожного свої,
    і перетнутись було б
    нам, мабуть, непросто...
    Але ж, нарешті, маю
    гостю! Але ж
    буває, врешті,
    й квітка – зим?
    Засим дивись
    іще кудись за спúну,
    кудись уверх,
    звичайно ж,
    а не вниз.
    Туди, де, мабуть,
    линуть справжні
    мрії – нехай
    мої й за мить –
    твої ж. Також.
    Сьогодні я – багач,
    отож, ділюсь
    озимим... Нам
    до весни іще
    іти, іти, іти...
    А ти підглянеш
    трішки в мою
    скриню –
    найзаповітнішого?
    Отож –
    ходім?



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  4. Найтихше
    Як хочеться сказати... – про слова
    Найкращі, найновіші, необлудні...
    І хмари розжене важкі похмурі
    Веселий промінь слави... і мара

    Розсіється покручена й затвердла...
    Співати проситься знеможена душа –
    Так ні ж бо, згублена, з-за хмар,
    У небі неозорому... – затерпла.

    Крізь найхлипучіший крізь ночi часу сум,
    Що з листопада заповзає непомітно,
    Щось з піснями наспівує незгірдно:
    А може, марно проливався дощ... із дум?

    2011



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -