Шемріт
Господи, як же важко бути сліпим!..
Як же важко не чути й не бачити –
не розрізняючи, правда де
або – біль!
Задивляючись так на чужу
шурхотинність, відчуваючи
лиш, як закличе її жага...
Ти є той, хто дарує й
ніколи не зносить –
королівської крові,
мабуть, є вона!..
Наближаючись так
обережно, що
відчуваєш, як
біжать їй
між груди
легесенькі опіки...
Зачекаєш, допоки
вона не пробачить
такого ж – холоду –
у тобі...
Усміхаючись й
іще не прощаючись,
ми могли б зазирнути
в колодязь, де
тьмяно й волого...
Понесемо в собі
і ножі, й –
відверто–оголений –
спомин!
Коментарі (6)
Народний рейтинг:
- | Рейтинг "Майстерень":
-