Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Петров (1985)




Інша поезія

  1. Мої шляхи
    Ти кажеш дорости...
    Доростай, сонечко!
    Слава Богу, що
    усе можна
    обґрунтувати...
    Завжди зручніше
    й затишніше, тому
    що це і
    є матерія...
    Згортайся клубочком,
    заклично муркочучи...
    Мені не потрібно
    жодних постаментів,
    аби відштовхуватись...
    Тобі не потрібно
    зайвих потреб,
    що відхилятимуться
    або відволікатимуть
    тебе від
    твоїх шляхів...



    Коментарі (9)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  2. Крізь стіни
    Ти просто іще не знаєш, як це –
    не прослизати й просочуватись
    і навіть не проламуватись, а...
    Тобі, звісно ж, цікавіші квіти,

    як оті, що зрізаними а чи наскрізь
    прилизаними стоять в магазинах...
    Й оця хвороблива атмосфера, що
    перекриває їх аромат: то чи продадуть

    їх а чи усе ж таки вони повільно зав'януть...
    Я не люблю уражених смертю
    квітів... Як і тих, що жертовно
    виходять заміж... Як оті, що

    відвідують Абу-Дабі (далебі)
    й замикаються у замках – на раутах...
    Тому що це і є оте – справжнє – вмирання,
    хоч би й прикрашене акрами... оріґамі.



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  3. Шемріт
    Господи, як же важко бути сліпим!..
    Як же важко не чути й не бачити –
    не розрізняючи, правда де
    або – біль!

    Задивляючись так на чужу
    шурхотинність, відчуваючи
    лиш, як закличе її жага...
    Ти є той, хто дарує й
    ніколи не зносить –
    королівської крові,
    мабуть, є вона!..

    Наближаючись так
    обережно, що
    відчуваєш, як
    біжать їй
    між груди
    легесенькі опіки...
    Зачекаєш, допоки
    вона не пробачить
    такого ж – холоду –
    у тобі...

    Усміхаючись й
    іще не прощаючись,
    ми могли б зазирнути
    в колодязь, де
    тьмяно й волого...
    Понесемо в собі
    і ножі, й –
    відверто–оголений –
    спомин!



    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  1. Мовчання...
    Заколоти мовчань...
    Це щось на кшталт... генетичного?
    Що таке політика, ми
    вже всі, здається, навчились...
    А там, де відсутність політики –
    ось де ґвалт?
    Безапеляційність ВНК,
    НКВС а чи КДБ
    із втаємничістю їх
    спецоперацій?
    За що був повішений
    Івасюк?
    Мовчання – глибоке
    й гнітюче...
    Василь Симоненко, куди
    ти перся
    зі своїми викриттями
    розстріляних
    під Биківнею?
    Мовчання...
    На кожну епоху та
    кожний народ
    знайдеться
    власний путін
    (а чи сталін)
    із власними зневагами
    до відкритості та
    публічності...
    Там, де жорсткий порядок,
    будуть вмирати
    симоненки разом – з
    івасюками!..
    Та кому ж вони потрібні,
    правда?..



    Коментарі (5)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -