Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011)
|
Рубрики
/ "Народжуються квіти" (1964)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
Диптих
•
* * *
•
* * *
•
Батько
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Море
•
* * *
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Трішки сумую.
А втім – ненадовго,
А втім – ненадовго,
Я стаю молодим кленом.
Його корінням вростаю в землю,
Його корінням вростаю в землю,
Сни по казармі навшпиньки ходять,
І ходики ходять вночі обережно...
І ходики ходять вночі обережно...
Ти чекаєш від мене листів,
А я знову в далекій дорозі.
А я знову в далекій дорозі.
Сади нудьгують заосінені,
безвільно опустивши руки...
безвільно опустивши руки...
Я ніколи не бачив його.
Але в смерть безглузду – не вірю:
Але в смерть безглузду – не вірю:
Немов зійшла з картини Тіціана
пробуджена неспокоєм Венера,
пробуджена неспокоєм Венера,
Ти весела така,
ти лагідна,
ти лагідна,
Липень, чудовий липень!
Пахнуть медами липи,
Пахнуть медами липи,
Сонце із моря виринуло.
Рибалки напнули вітрило
Рибалки напнули вітрило
Не пережите,
а просто прожите
а просто прожите
При дорозі подорожник
Кучерявий килим стеле
Кучерявий килим стеле
Зарубцювались окопи –
Рани на тілі землі.
Рани на тілі землі.
Моє маленьке юнацьке серце
Вмістило в себе високе небо,
Вмістило в себе високе небо,
Ми блукаємо довго по світу,
Доганяючи в вибалках літо,
Доганяючи в вибалках літо,
Голубіють за Карагандою
Згорблені, прибиті вітром сопки.
Згорблені, прибиті вітром сопки.
Споконвіку ніким не зборене,
хвиль рубцями
хвиль рубцями
Хто знає, як народжуються квіти?
Вони народжуються так, як діти,
Вони народжуються так, як діти,
Пробігає вітер комишами,
каламутить дзеркало ставка…
каламутить дзеркало ставка…