Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Низовий (1942 - 2011)
Я - Низовий!
І цим я все сказав.
Стою внизу,
В низах свого народу.
З козацького,
Із низового роду
Я викотивсь -
Кровинка і сльоза!




Рубрики / "Остання електричка на Ірпінь" (2001)

Опис: Книга лірики. – Луганськ: Укрроспроммаш, 2001. – 88 с., портр.; ISBN 966-7494-45-4


У цій книзі тісно переплелися інтимні почуття та громадянські пристрасті автора, суто особисте й суспільне, своє і чуже-нечуже. Книга щира і сповідальна вже й тому, що вона приурочена до 60-річного ювілею знаного поета, умудреного нелегкою долею і суворим, а подеколи й жорстоким життям.

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   О, жінка…
    О, жінка…
    Я їй лірику читаю,
  •   Зелені ночі і зелені дні
    Що буде – невідомо. Що було –
    Здається незначним, не вартим слова.
  •   * * *
    О як мої коханки постаріли,
    Ті, що горіли зорями вночі
  •   * * *
    Маківкою пишною в городі
    Ти буяла в місяці маю,
  •   * * *
    Вже голос твій не гріє – охолонув,
    І в рурці телефонній шерех слів
  •   * * *
    Пам’ять така несумлінна:
    Згадую – відчай пече…
  •   * * *
    Я жду від тебе, новий роче,
    Нових надій – не обмани…
  •   * * *
    Міфи творяться реалістами,
    А реальне життя – диваками,
  •   * * *
    Та ш-ш-шлюбна ніч,
    Той сон по ш-ш-шлюбі,
  •   Спогад
    Місто Дубно. Річка Іква.
    Древній замок – таїна…
  •   * * *
    Любі ровесниці – сивокрасиві дівчатка,
    Як ви змінились! Та я все одно впізнаю –
  •   * * *
    Немолода, а як хвилює
    Мою уяву!
  •   * * *
    Моя любове середзимна,
    На щастя ти чи на біду?
  •   * * *
    Телефонуєш – мов із того світу…
    Я вже й забув про те, що ти – була,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки