Розворушу байдужу душу,
Примушу душу до душі
Тяжіти.
Тяжко жити мушу –
Чужа душа в товариші
Не поспіша!
Спишу на тишу,
На незворушність:
"Не тривож..."
Ну, що ж – тривожити облишу
Душевну тишу.
Лише хто ж
Душитиме душі байдужі,
Недужі залишки олжі?
Одужуй скорше!
Наші душі –
Лежачі ружі на межі...


2008

Поховали бабу Варку
Аж чотири діди,
Поминальну третю чарку
Випили – більш ніде
Взяти: лишень баба Варка
Самогон варила,
І такий – найвища марка! –
З ніг валив Кирила,
І Гаврила, і Тимоху,
І, звичайно, Марка...
Навіть сталінську епоху
З ніг звалила Варка
Самогоном.
Всі режими
З ніг вона звалила,
Доки руки їй зложила
Смерті вража сила.
Зажурилися Кирило
З Марком – аж до сварки,
І було б їх помирило
Тільки сяйво чарки.
І Гаврило із Тимошем
Карки рвуть і барки –
Все їм стало нехорошим
Без сусідки Варки.


2009

Останній бій під вишнями...
Всі гості
змагались в проголошуванні тостів,
за мертвих і живих вони пили...
І доти переможцями були,
допоки оковита не здолала
колишнього танкіста-єнерала
і викликала паніку в рядах
учасників попоїща...

Подальші
події-дії Галі-генеральші -
на звалищі рейхстагу: ця жона
забула,
що скінчилася війна,
вчинила гвалтом бойову тривогу:
"Братва, поляжмо всі за Перемогу!"
і першою ганебно полягла
в підніжжі оскверненного стола...


2010