Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іван Низовий (1942 - 2011)
Я - Низовий!
І цим я все сказав.
Стою внизу,
В низах свого народу.
З козацького,
Із низового роду
Я викотивсь -
Кровинка і сльоза!




Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Іван Низовий, [ 2013-01-04 14:38:09 ],
на сторінці поезії     "Балет"   Люба Євгенія

Коментатор Іван Низовий, [ 2013-02-06 15:39:36 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Герасименко Олена

Коментатор Іван Низовий, [ 2013-03-17 22:32:41 ],
на сторінці поезії     "***"   Кримовська Софія

Софійко, хочу подарувати Вам вірш Низового. Можна?

Над Уманню – осіння блякла синь,
Жовтневим променем ледь-ледь зігріта.
На висоті пташиних голосінь,
Мов срібне пасмо бабиного літа,
Слід реактивного поволі розтає...
До ніг припали трави й чорнобривці...
А сам літак у шапці-невидимці –
Його не видно, але він десь є.

Над Уманню схиляються віки
Деревами Софіївського парку:
Дуби іще тримають літню марку,
А клени вже обтрушують листки.
Верба все нижче гілля нахиля,
Ледь-ледь іскріють відпалалі вишні –
Стоять такі засмучено-принишклі,
Мов нетутешні, мов не звідсіля.

Ми – в парку, над яким осіння синь,
Сонливе сонце і пташині кличі,
І кожен з нас багатшим став утричі,
Хоча ніхто нічого не просив
У сивої природи. Просто ми,
Відчутим і побаченим зігріті,
Забули, що народжені людьми,
І в реактивно-атомнім столітті
Змахнули журавлиними крильми.

Коментатор Іван Низовий, [ 2013-11-05 20:03:33 ],
на сторінці поезії     "Тільки вальс або Віднесені віршами"   Озерна Ксенія