Занадто збігів між перехожими
Я шукаю тебе поміж усюди
Заплітаючись свіжими,модними
Я знаходжу лишень пересуди.

Не благай про повернення голосу
Не потрібна зелена свобода
Це так важко ховатись у поросі
Це так важко,якщо ти не модна.

Заховаюсь між сірим лахміттям
Там ніхто не подумає шкодити
Та й ніхто не розбере жахіття
Це не важко із розуму сходити.

Не шукай мене між перехожими
Я ж тебе так знайти й не змогла
Неймовірно..та здатний ти зводити
Рай і тепло,якщо зараз зима

Я заходжу до старої кав*ярні
Хвилююсь,наче вперше зустрілись…
Кавовий присмак кохання,
Я тобою достатньо напилась.
Запах щастя, що у кружечці кави…
Аромат,що дурманить тобою.
Запитаюся тихо,як справи,
Поцілую,як цілувала весною.
Та непевне зернята любові,
Недостатньо полити цілунком..
Подає мені серце вже збої
Та ще кілька проблем у дарунку.
Тож зустрінемся в звичній розмові
Я надіюсь,що доля зведе
В нашій тихій кав*ярні…у Львові
Де зустріла я вперше тебе.

Я- українка! Та чи посміє хто сказати,
Що це не так! Що я не громадянка,
А ці жахливі Понтії Пилати
Вже довели,що у своїй країні бранка!
Бо чи ж то варто лялькою побути,
Бо чи ж то варто…Я вже на межі,
Мені дали ковтнуть відро отрути,
Та я тихенько гострю вам ножі,
Що звільнять світ, а заодно й мене,
Ніким не ждану й не потрібну гостю,
Запхаю лють в звичайне портмоне,
Та ще й добавлю я до неї злості.
Це все зіллється під рядками,
Бо знаю,
вірю,
мрію,
і люблю,
Бо виливається любов віршами,
До України - неньки,де тепер живу.

А на дворі прощальний сніг…
Тобі не треба залишитись?
Можливо, впадеш ще до ніг,
Та я не схочу подивитись.

Збираю речі на вокзал,
Траплялось всяке, й непотрібне,
Альбом, пошарпаний журнал,
Це ти залишив мені гідне.

Ось давній плед… горить вогонь,
Згадала наші теплі дні,
Міцне сплетіння двох долонь,
Твій поцілунок на вікні.

Та у реальність пробудило ,
Гучний дзвінок мого таксі.
А сніг паде так ніжно й мило,
Ловлю усмішку у руці.

Я чекала тебе восени…
Чуєш?Знаєш?А ти не прийшов...
Хоч не перший,та все-таки ти,
Ту дорогу до серця знайшов…
Під мелодію стомлених гір,
Під бурхливі потоки весни
Ти мене не шукав,не беріг…
Я втекла до чужої зими.
Закрутило і знов замело,
Мов той вихор мої почуття,
Помінялось місцями тепло,
Несподівано зникла зима,
І вже літом серпневі покоси,
Танцювали із мальвами гір
Я тоді закохалася в осінь,.
Перестала питатися в зір.
Швидко зникли,зламались оправи,
Знаєш?Чуєш?А ти вже не йди,
Я тихенько зрікаюся слави…
Я втекла до чужої зими.