•  Це не осінь, це дивне літо..

це не осінь. це дивне літо
і у хмар-браконьєрів – дощ

•  березень тут ні до чого

по суті ж, то березень тут ні до чого -
людині властиво чекати світла,

•  ..коли замість слів вистачає кави

- У мене болить душа. Ти хоч знаєш, де це?
Страшніше, що плачуть люди, а не ікони.

•  Як мрієш під зорями..

Як мрієш під зорями, мучишся совістю,
В кишені свободу - і їдеш додому

•  Хіба то свобода - з чужої руки?

Тримай її в серці і клич Україною
Хіба то свобода – з чужої руки?

•  Вікно, малюнки, темрява, гербата..

вікно. малюнки. темрява. гербата
а ще душа. спаплюжена війна

•  * * *

і слова полягали на струни
і свобода дивилась в люстерко

•  І я падаю в трави. Я – малайзійський літак…

І я падаю в трави. Я – малайзійський літак.
У долонях – слова. Обіцяю,що потім пробачу.

•  Слухай..

Слухай розмови, і мову, і сповіді на барикадах
Може в житті окрім цього ти чесного вже не

•  Я - українка

Я - українка. Ще одна людина
Ще одне щастя - мить поміж віками

•  Мам, послухай, тут щодня вбивають..

Мам, послухай, тут щодня вбивають.
Але знаєш, я вже не боюсь.

•  дай мені сили, земле..

дай мені сили, земле
дай мені руку, брате

•  Останні дні моїх жовтневих революцій..

Жовтіло листя, бавилося смертю,
Терпляча осінь дарувала квіти.

•  минуле століття

цей лист недописаний темно і втома
весна за вікном плаче стомленим віттям

•  * * *

так дитинно приснилися руки
так жорстоко брехало TV

•  * * *

там сніг. Хай присняться олЕні
чи Олені. знов неповторність

•  солодкі руки випитої кави..

солодкі руки випитої кави
нічні обійми стомленої мрії

•  Емігрантові

Зберися в дорогу. Постав собі хрест.
За плечі- душа і торбина

•  п'яне щастя

п'яне небо бавилося світлом
допивало зібране проміння

•  В мені вбивали все хороше..

В мені вбивали все хороше.
Потроху. Боляче. У снах.

•  До осені

Ті генії, які вмирали в двірниках,
Що на світанках граються із листям

•  Щасливі

Зорепад у твоїх долонях
все ще змушує вірити в диво

•  помаранчеве

помаранчеве небо. теплі сліди.
телевізор душі, трохи слів і волосся

•  ранкове

Нехай ці міста ще подихають казкою
Прокинувшись, вірити − більше не треба

•  прямий ефір

Не даруй троянди. Квіти-суки.
Ти хіба не янгол? Лицемір..

•  гра в дорослих

так спить дитинство. тягне рученята
до того неба, мудрого й старого