Автори /
Аліна Олійник (1980)
|
Рубрики
/ поезія
Опис: Здавалося цвіли красиво ружі,
а ми були однаково байдужі,
а ми буди однаково невтішні,
бо люди ми - такі земні і грішні...
а ми були однаково байдужі,
а ми буди однаково невтішні,
бо люди ми - такі земні і грішні...
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Пиши!
•
В Парижі або в Будапешті…
•
Навчитись...
•
Море
•
***
•
Намрію...
•
Вкорочений день
•
***
•
Перемога
•
Кінцева станція
•
Забуття
•
Весняні мрії
•
Відстані
•
Моє життя
•
Так тихо пропливають дні-гондоли
•
***
•
Коло
•
У розгорнутій книзі життя
•
Дрібниці
•
Земні і грішні
•
Хоча доля склала прогнози...
•
Я променем стану...
•
Щастя моє
•
Час
•
Приречені
•
П'єса життя
•
У дзеркалі
•
***
•
Гаряча кава
•
В любові запах матіоли
•
Як пишуться вірші
•
Земні і грішні
•
Наступний крок
•
Все в природі лиш для забави
•
Джем
•
Так влаштований світ
•
Вокзал
•
Я проковтну гіркі слова...
•
Як черепахи
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Пиши вірші так, ніби серце не кровоточить,
Ніби зовсім не сковує тіло страх,
Ніби зовсім не сковує тіло страх,
А скільки надії у слові «якби…»
А скільки чекання у слові «нарешті!»
А скільки чекання у слові «нарешті!»
Навчитись розумітись на простих речах
не просто - як і нести хрест на плечах,
не просто - як і нести хрест на плечах,
Море було надто тепле і надто зелене,
Я стоячи читала рибам вірші напам'ять,
Я стоячи читала рибам вірші напам'ять,
Тиха покірність води дощу -
це мовчазна правда німоти,
це мовчазна правда німоти,
Намрію собі трохи світу казкового,
складу бажання правильно граматично,
складу бажання правильно граматично,
Коли впаде холодний сніг на гарячі вії,
А зима влаштує неспокою заметіль,
А зима влаштує неспокою заметіль,
Я стільки сонця не перетерплю,
не втримаю на собі стільки неба,
не втримаю на собі стільки неба,
З боєм дається людська перемога
Над щоденними спотиканнями,
Над щоденними спотиканнями,
Світ створює безліч всіляких законів
Та це лише чорним по білому текст,
Та це лише чорним по білому текст,
Почалася відлига , наче розрада -
на снігу вже ніхто слідів не побачить,
на снігу вже ніхто слідів не побачить,
Свідомість втратила зима
І спогади, як білі плями.
І спогади, як білі плями.
Найважче виправдовувати відстані
Мовляв, цей світ отак для всіх влаштовано.
Мовляв, цей світ отак для всіх влаштовано.
Моє життя – як вічності фрагмент,
Накресли в нім щасливих днів ескізи.
Накресли в нім щасливих днів ескізи.
Так тихо пропливають дні-гондоли,
Їх не лякає річки глибина,
Їх не лякає річки глибина,
Торкатися розпечених долонь
Не боляче , не страшно, не пече.
Не боляче , не страшно, не пече.
Безвиході замкнулось коло
Стискаючи мене навколо
Стискаючи мене навколо
У розгорнутій книзі життя
Довгі ноти – цілі, половинні,
Довгі ноти – цілі, половинні,
Усе минає і спливає час,
Життя сплітає дні собі на спиці,
Життя сплітає дні собі на спиці,
Здавалося - цвіли красиво ружі,
а ми були однаково байдужі,
а ми були однаково байдужі,
Хоча доля склала прогнози,
Неможливо усе передбачити.
Неможливо усе передбачити.
Я променем стану, що гріє, але не пече,
щоб лагідно, ніжно твоє цілувати плече.
щоб лагідно, ніжно твоє цілувати плече.
Розплавиться серце мов крига,
теплом розігріє мажор,
теплом розігріє мажор,
Час як вітер, що в небі свище
Відлітає все вище і вище,
Відлітає все вище і вище,
Я не провидець, навіть не пророк,
Та знаю – всі на щось приречені,
Та знаю – всі на щось приречені,
Хтось з небом не встиг підписати контракт
І в п’єсі життя затягнувся антракт
І в п’єсі життя затягнувся антракт
Коли життя переборщило дози,
У тобі відфільтровуються сльози,
У тобі відфільтровуються сльози,
Я не відчую катастрофи,
Що з їла плитку шоколаду,
Що з їла плитку шоколаду,
Пекуча ніч, студений ранок,
Гаряча кава , два горнятка,
Гаряча кава , два горнятка,
В любові запах матіоли,
В розлуки – смак горобини,
В розлуки – смак горобини,
Просто деколи пишуться вірші
Не для когось , не на заказ.
Не для когось , не на заказ.
Здавалося, цвіли красиво ружі,
А ми були однаково байдужі,
А ми були однаково байдужі,
Життя – це буднів течія,
Любов – душевна печія,
Любов – душевна печія,
Все в природі лиш для забави,
Сонце, граючись, спалює трави,
Сонце, граючись, спалює трави,
Перестигли вірші, наче м’якоть грейпфрута,
В їхній терпкості – правда й відвертості смак.
В їхній терпкості – правда й відвертості смак.
Час сам собі відкриє двері,
коли прийде його пора,
коли прийде його пора,
Літературне читання вимушено продовжується
Ніч безсонна вирівнюється, час подовжується.
Ніч безсонна вирівнюється, час подовжується.
Я проковтну гіркі слова
З смаком приправи орегано,
З смаком приправи орегано,
Життя зігне або зламає,
Якщо обрати роль невдахи.
Якщо обрати роль невдахи.