Пиши вірші так, ніби серце не кровоточить,
Ніби зовсім не сковує тіло страх,
Пиши в уяві, закриваючи очі,
Ти ж бо вмієш – підтверджують лінії на руках.
Пиши, коли душу огорне мовчання,
Коли висохне думка, скошена як трава,
Пиши, коли не гоїться рана кохання,
Коли байдужістю вдарять чужі слова.
Пиши, коли губиш, мов голку, риму,
Коли не знаходиш її в словниках,
Пиши, коли осінь повертає на зиму,
Пиши правдиво в своїх думках.
Пиши для себе, пиши для інших,
у стіл, в шухляду, лише пиши!
Нехай збуваються, як мрії, вірші,
В своєму серці їх колиши.
Пиши, коли потребуєш молитви,
Чекаєш прощення чи прозрінь.
і серед щоденної тої гонитви
натхнення справжнє своє зустрінь!