Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ганна Осадко (1978)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ганна Осадко, [ 2007-02-07 14:24:11 ],
на сторінці поезії     "Для Х.Х."   Осадко Ганна

Ви помиляєтеся, люба редакціє, мені ніхто нічого не пропонував:)
Щиро ваша, одна із...
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2007-02-07 14:39:09 ],
на сторінці поезії     "Для Х.Х."   Осадко Ганна

Кажуть, що листа вислали :)
О, навіть більше, всім надіслали :)
Думаю, що повторять.
Коментатор Нікі Торн, [ 2007-02-07 16:20:20 ],
на сторінці поезії     "Розмова з Євою за філіжанкою кави в барі "Едвін""   Осадко Ганна

Клас.
Знаєте, пригадався ось цей віршик про Лесю - ніби паралельна реальність. "Інший" світ, де все склалося інакше - нема ні "Одержимої", ні "Адвоката Мартіана", ні "Лісової пісні", нічого, - але всі живі і нормально щасливі...
Вічна ділема, вибір. Але, мабуть, справжній поет не має того вибору? Хоча ні, також має. Згадати хоча би славного Тичину, від чийого кларнету зрештою лиш "помальована дудка зосталась"... Але там уже нічого до діла з жінками :(
Коментатор Нікі Торн, [ 2007-02-07 17:04:59 ],
на сторінці поезії     "Розмова з Євою за філіжанкою кави в барі "Едвін""   Осадко Ганна

тобто "пофарбована [дудка]"
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-02-08 15:22:18 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

перестояний спокій снодійно... Це звучить суперово!
Якби ви якось замінили "смертей-гостей" і "небо-до тебе" то ціни б йому не було! Але то я вже придираюсь, бо треба ж за щось учепитись, як казала Мирослава:)
Добре що рядки довгі і розмір, не пригадую, амфібрахій? Дуже підходить до ідеї і часу.
Коментатор Лаура Тільки, [ 2007-02-08 15:22:40 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Дуже сильно! Так вільно! Хочу поставити Вам "6", та щось не виходить! Я тут від недавна, помилилася, а виправитись не можу...
Коментатор Лаура Тільки, [ 2007-02-08 15:23:40 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Дуже сильно! Так вільно! Хочу поставити Вам "6", та щось не виходить! Я тут від недавна, помилилася, а виправитись не можу...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-02-08 15:24:56 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Лаурі Тільки: ДУЖЕ ЦІКАВО почути вашу аргументацію непримпустимо НИЗЬКОЇ оцінки цього вірша.
Дякую.
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-02-08 15:26:05 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Лаурі: Там є пункт "змінити вашу оцінку". Перепрошую за тон, коли писав, ще не було вашого коментаря.
Коментатор Лаура Тільки, [ 2007-02-08 15:27:50 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Нарешті я виправилась!!!
Коментатор Лаура Тільки, [ 2007-02-08 15:31:27 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Я не ображаюся.
Коментатор Наталія Лазука, [ 2007-02-08 15:43:40 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Щось у цьому вірші потойбічне. Гарно.
Коментатор Ретро Лю, [ 2007-02-08 17:36:22 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Я так розумію - це продовження теми "В підвалі Майстра починався вечір"... :-)
Так якось по "барському" сприйнявся вірш (ніби то якась баронесса писала)- "слуга","готує постелю"...
А так образи сильні і метафорично-цікаві.
Хотів запитатись - хто то "розкаяний Вершник"?
P.S.
Як "срібнодзвінна тареля" б`ється - значить на щастя... комусь.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2007-02-08 17:51:51 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Справді, ніби трохи на тему "Майстра і Маргарити" з таїнством і романтизмом...
Але читачу необхідний трохи час, аби із символами "розібратися".
А значить час від часу перечитувати...

До речі, Ганно, чи ви отримали цього разу листа редакції?
Коментатор Ганна Осадко, [ 2007-02-08 23:46:59 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Насамперед, усім дякую за увагу до моєї творчості. Тепер -кілька пояснень Юрію. Так, Ви маєте рацію - це справді продовження "підвальної теми". Та даремно Ви обзиваєте мене "бариньою" - усе суто за текстом (ну, майже). Цитую:
"-- Так, значит, туда? -- спросил мастер, повернулся и указал назад,
туда, где соткался в тылу недавно покинутый город с монастырскими пряничными
башнями, с разбитым вдребезги солнцем в стекле.
-- Тоже нет, -- ответил Воланд, и голос его сгустился и потек над
скалами, -- романтический мастер! Тот, кого так жаждет видеть выдуманный
вами герой, которого вы сами только что отпустили, прочел ваш роман. -- Тут
Воланд повернулся к Маргарите: -- Маргарита Николаевна! Нельзя не поверить в
то, что вы старались выдумать для мастера наилучшее будущее, но, право, то,
что я предлагаю вам, и то, о чем просил Иешуа за вас же, за вас, -- еще
лучше. Оставьте их вдвоем, -- говорил Воланд, склоняясь со своего седла к
седлу мастера и указывая вслед ушедшему прокуратору, -- не будем им мешать.
И, может быть, до чего-нибудь они договорятся, -- тут Воланд махнул рукой в
сторону Ершалаима, и он погас.
-- И там тоже, -- Воланд указал в тыл, -- что делать вам в подвальчике?
-- тут потухло сломанное солнце в стекле. -- Зачем? -- продолжал Воланд
убедительно и мягко, -- о, трижды романтический мастер, неужто вы не хотите
днем гулять со своею подругой под вишнями, которые начинают зацветать, а
вечером слушать музыку Шуберта? Неужели ж вам не будет приятно писать при
свечах гусиным пером? Неужели вы не хотите, подобно Фаусту, сидеть над
ретортой в надежде, что вам удастся вылепить нового гомункула? Туда, туда.
Там ждет уже вас дом и старый слуга, свечи уже горят, а скоро они потухнут,
потому что вы немедленно встретите рассвет. По этой дороге, мастер, по этой.
Прощайте! Мне пора.
-- Прощайте! -- одним криком ответили Воланду Маргарита и мастер. Тогда
черный Воланд, не разбирая никакой дороги, кинулся в провал, и вслед за ним,
шумя, обрушилась его свита. Ни скал, ни площадки, ни лунной дороги, ни
Ершалаима не стало вокруг. Пропали и черные кони. Мастер и Маргарита увидели
обещанный рассвет. Он начинался тут же, непосредственно после полуночной
луны. Мастер шел со своею подругой в блеске первых утренних лучей через
каменистый мшистый мостик. Он пересек его. Ручей остался позади верных
любовников, и они шли по песчаной дороге.
-- Слушай беззвучие, -- говорила Маргарита мастеру, и песок шуршал под
ее босыми ногами, -- слушай и наслаждайся тем, чего тебе не давали в жизни,
-- тишиной. Смотри, вон впереди твой вечный дом, который тебе дали в
награду. Я уже вижу венецианское окно и вьющийся виноград, он подымается к
самой крыше. Вот твой дом, вот твой вечный дом. Я знаю, что вечером к тебе
придут те, кого ты любишь, кем ты интересуешься и кто тебя не встревожит.
Они будут тебе играть, они будут петь тебе, ты увидишь, какой свет в
комнате, когда горят свечи. Ты будешь засыпать, надевши свой засаленный и
вечный колпак, ты будешь засыпать с улыбкой на губах. Сон укрепит тебя, ты
станешь рассуждать мудро. А прогнать меня ты уже не сумеешь. Беречь твой сон
буду я.
Так говорила Маргарита, идя с мастером по направлению к вечному их
дому, и мастеру казалось, что слова Маргариты струятся так же, как струился
и шептал оставленный позади ручей, и память мастера, беспокойная, исколотая
иглами память стала потухать. Кто-то отпускал на свободу мастера, как сам он
только что отпустил им созданного героя. Этот герой ушел в бездну, ушел
безвозвратно, прощенный в ночь на воскресенье сын короля-звездочета,
жестокий пятый прокуратор Иудеи, всадник Понтий Пилат."
Тут і свічки, і слуга, і, звісно ж, Вершник - жорстокий п"ятий прокуратор Іудеї Понтій Пилат.
Тепер відповідь панові Володимиру - листа я не отримала.
Щиро ваша - Я.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2007-02-09 22:42:53 ],
на сторінці твору     "***"   Осадко Ганна

Якщо листи не доходять, значить стоять потужні фільтри.

Значить прямим ефіром надсилаємо. Було таке вже в історії цивілізацій :)
Центр - Юстасу . (Після ознайомлення повідомлення просимо знищити)

Шановна Ганно!

Ми раді привітати вас із нашою скромною відзнакою Переможця конкурсу "Поетичних Майстерень" другого півріччя 2006 року.

Разом із поетами Іриною Пиріг, Олександром Бобошком, та Віталієм Кругловим - ви залишили незабутнє творче враження і навіки залишатиметеся у нашій поетичній сайтовій пам'яті.

Бажаємо вам подальших успіхів у розвитку поетичних світів!

Додатком до цього листа пропонуються грамота Переможця, яку ми вам можемо вислати, або вручити при зустрічі, а також нагода скористатися у будь-який момент (окрім новорічних днів) вашим набутим правом Переможця - безкоштовним перебуванням у Львові протягом 3-4 днів. Ключі до адаптованих і безкоштовних апартаментів у самому центрі міста для вашої компанії 2-3 осіб - вручаємо на основі вашого попередження про приїзд, надісланий за е-адресою "Майстерень" (хоча б за тиждень до приїзду).

Нам було би також дуже приємно, якщо ви б погодилися і на новий статус перебування на сайті - в якості редактора. У вашому випадку ніяких особливих додаткових зобов'язань і труднощів - просто поставлені вами авторам "Самвидаву" оцінки формуватимуть окрім народного ще і редакційний рейтинг уподобань. А також ваше слово буде вельми важливим при виборі наступних переможців наших конкурсів.


З повагою, Володимир Ляшкевич
головний редактор "Поетичних Майстерень"
Коментатор Ната Вірлена, [ 2007-02-11 11:51:29 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Знаєте, я здогадувалась і про Майстра, і про Пілата, але, прочитавши уривок із Булгакова, усе-одно відчула вірша по-новому. По-іншому. Навіть не візьмуся розкладати Вашу роботу на складові: мені найважливішою тут видається сугестія, таке спокійно-чарівне навіювання. Дуже хороше володіння мелодикою, чітко відчувається ритм. А про кольористику Ваших віршів - взагалі окрема розмова, але тут Ви вдалися до "дорогоцінної" гамми: золотий, срібний. Мені здається, чи Ви часто звертаєтесь у віршах саме до білого і чорного кольорів?
Найбільше вразили епітети і ось ці рядки:

…Перейду це мовчання - по пояс у мертвих снігах,
щоб дістатися врешті до тебе- живого - до тебе.

перестояний спокій снодійно вколисує вени

Запилюжена вічність, і гості - чи тіні гостей -

Срібна тиша колише відсутністю слів і смертей,

І остання строфа - повністю. Чудове завершення. Це як ціле світовідчуття, створює особливий настрій. Вітаю, дуже красиво. І дякую.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2007-02-11 12:49:03 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Гарний аналіз, Нато. Ви також увиразнили декілька питань мистецтвознавчого плану, над якими шановна Ганна зможе за горнятком кави роздумувати. :)
Я теж ось читаю і перечитую. Деякі думки теж є. Ганно - "Ми розпалим камін", а якщо вибрати напрямок "запалає"?
До речі, ви дивилися в "Інтерв'ю"? :)
Коментатор Ганна Осадко, [ 2007-02-11 22:35:07 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Браво, Нато, пречудовий аналіз! Справді, навіть і не зауважувала про перевагу кольорів - треба буде проаналізувати.
Володимире, чи пак - Юстас - Центру. Прочитала. Проаналізувала. Згодна. З усім. Буду у Галицькій столиці - зателефоную. Найшвидше приїдемо восени - надто вже я люблю львівську осінь! Швидше можемо зв"язатися поштою - моя адреса М. Тернопіль, вул. Будного 32/42. З усіма пропозиціями згодна.
Щиро ваша -Я.
Коментатор Ната Вірлена, [ 2007-02-11 22:43:05 ],
на сторінці поезії     "Вільні..."   Осадко Ганна

Дякую:)
Чесно кажучи, дещо здивована, бо не збиралась робити жодного аналізу... Так, думки вголос:)
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   142