Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Вірлан Роксолана (1971)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Вірлан Роксолана, [ 2024-06-03 19:08:45 ],
на сторінці поезії     "Велебна мить"   Роксолана Вірлан

Дякую, Лесю. Цей " прийом" винайшовся мені в процесі багаторічної праці на нивці творення поезії і, мабуть, його можна вважати автоським. Радію, що вам приглянулося, провідчулося. Навзаєм, творчих розкриль.
Коментатор Світлана Пирогова, [ 2024-06-03 22:04:09 ],
на сторінці поезії     "Велебна мить"   Роксолана Вірлан

Чудесна образність!
Коментатор Вірлан Роксолана, [ 2024-06-09 22:28:52 ],
на сторінці поезії     "Велебна мить"   Роксолана Вірлан

Дякую за увагу, Світлано!
Коментатор Еродія Благодатна, [ 2024-06-17 22:31:57 ],
на сторінці поезії     "Заклинання"   Роксолана Вірлан

Дійсно сильно.
якщо боги - то багато, не єдиний - тому боги
Хлам - думаю, що в мові нема
Коментатор Вірлан Роксолана, [ 2024-06-18 00:17:18 ],
на сторінці поезії     "Заклинання"   Роксолана Вірлан

Дякую, що завітали, прониклися текстом, озвалися - ціную.
Щодо слова " хлам": а як щодо " хламиддя"? А ще його пов'язують і зі словом " хламати" -себто жадібно їстити. Мабуть таки з латинськ - як пояснюють походження цього слова словники. Цікаво дізнатися.
Авжеж, слово "хлам" не московитське, а якщо до них проникло, то в них увесь язик із запозичень.
А ще бачу, що у творі " Слово про Чорний полк" використав йогоБогдан - Ігор Антонич.
"Гармати розкладають віяла димів, мов крила перед льотом, зриваються й колесами толочать звали тіл і хлам заліззя...."
Можливо ми на порозі того, що хочемо занадто вичищати мову від, наче московськ х слів, котрі такими не є. Попри те, дякую вам, що заакцентували на цьому слові - ще буду досліджувати.
Не втямила, щодо боги? Про що саме тут зауваження?
Коментатор Еродія Благодатна, [ 2024-06-18 00:27:52 ],
на сторінці поезії     "Заклинання"   Роксолана Вірлан

недавно един iз авторiв написав - ком. Украiнською - комок. Тут щось подiбне - хлам. Хламі́ття е. А хламу нема. хламі́ття - «лахміття» -це вже не зовсiм хлам, як його розумiють в росiйськiй.
Про боги. Якщо Бог - з великоi - Один Единий Бог.
Множини Богiв - немае.
Частiше такi розмови тут не до вподоби. Якщо Вам також, полиште. Ви автор. Як написала, так тому i бути.
Коментатор Вірлан Роксолана, [ 2024-06-18 00:49:32 ],
на сторінці поезії     "Заклинання"   Роксолана Вірлан

Про Богів, то саме так - маю власні погляди на принципи світобудови, тому не обсуджуватимемо це.
А про "хламіття" - хіба це не похідне від хлам? Як може бути похідне слово без фундаментального першопочаткового? Лишень цікавлюся.
Коментатор В Горова Леся, [ 2024-07-04 22:14:05 ],
на сторінці поезії     "Сила світанку"   Роксолана Вірлан

Неймовірно гарно...
Коментатор Сонце Місяць, [ 2024-09-11 14:50:59 ],
на сторінці поезії     "Метамета. ( Ahothaho - 24)"   Роксолана Вірлан




власне, що не потрібно боятися, це майже як заповіт
& коли прилетить саме тобі --
не вспієш нічого сягнути навіть

-- а до того
шляхами всілякої надскорботи
манівцями декорів
розкошами & коштовностями

манá
біохаотичність
генератори випадкових чисел

однак бувають і надзвичайні моменти
в калейдоскопові цім ~ і ось нема вже їх ~ і нікóли більш


але ж, але ж
Коментатор Сонце Місяць, [ 2024-11-06 14:28:11 ],
на сторінці поезії     "Трепета"   Роксолана Вірлан




якби для початку непересічна метафора, яка
захоплює, услід за течією чуттєвою, хвилинною
навіть світоглядне & космічне, універсально
особисте...

та й осягти осику яко трепету, це напрочуд
дивовижно, Роксолано

із зачудуванням, до якого трохи звикаєш
але охоче зачудовуєшся щоразу

поезійна магія...
Коментатор Вірлан Роксолана, [ 2024-11-07 19:34:24 ],
на сторінці поезії     "Трепета"   Роксолана Вірлан

Сердечно дякую, СоМі, за усе провідчуте.
Коментатор Ігор Терен, [ 2025-02-17 21:29:30 ],
на сторінці поезії     "Значення"   Роксолана Вірлан

Напевне,
не має значення нічого...
бо видиться, що так і є :)
Коментатор Сонце Місяць, [ 2025-06-06 02:54:16 ],
на сторінці поезії     "Гіпатія"   Роксолана Вірлан




от навіть дуже радий бачити
трохи почав був непокоїтися
часи такі, що все вищезає
притаманний, знайомий тобі світ
розсипається якось
& не хочеться вірити, однак
хоч-не-хоч, вір-не-вір


авжеж текст питомий
щось подібне за настроєм, як у блейка, імовірно
але звісно, не лише в нього, і далеко не лише подібне

александрійські мотиви
котрі знічев'я здавалося би парадоксально
але насправді
вибрані, окреслені такі миті
все з тої самої ночі де зароджується світ
містичне світло
життя

душа, яка говорить із пітьмою, допитує безмовне
чекає, сподіваючись, або ні

хоча є велика імовірність того
що всі відповіді в ній самій, в оцій душі

&

чи має бути сенс/вихід
через отримання відповіді
якої ліпше не отримувати б

хто зна
Коментатор Вірлан Роксолана, [ 2025-06-07 05:09:25 ],
на сторінці поезії     "Гіпатія"   Роксолана Вірлан

Навзаєм, рада бачити, чути - читати давніх і вже рідних друзів, Сомі.Кажуть, якщо вірити тому, що відповіді давніші за запитання, відтак і той, хто питає - вже знає відповідь - десь у закапелках рівнів свідомості.Мож' розум бавиться у насолоджуючий процес розгадок, загортаючи у цукеркові фантики інформацію, вдаючись у забуття? Хто зна. :)
Інколи знаходяться мені - виринають іх історичного пласту - близькі по духу особистості, як і оця літ.героїня з мого тексту - цікаво пропускати крізь себе, обдумувати їхні вібраційні посили. Сам процес творіння і сторку із чимось незнаним - щастя.
Дякую, що заглянув, переникся твором - за паралелі проведені - дяка.
Коментатор С М, [ 2025-10-07 08:19:56 ],
на сторінці поезії     "Себе впізнати"   Роксолана Вірлан




у ці темні часи
всякий, хто несе світло
стає силою безперечно
а якщо це світло
триває чимало років
то це якби церква
не в розумінні комерційному
але – найвищому


усі мої парафіяльні осяяні
обійми
Коментатор Вірлан Роксолана, [ 2025-10-07 23:09:37 ],
на сторінці поезії     "Себе впізнати"   Роксолана Вірлан

Обіймаю навзаєм, СоМі.
Вірш цей - для самої мене досить несподіваний, але була потреба промовити це...звісно, воно нічого нового в літературному досягненні - попри те, вчувється, наче дещо інший ракурс на давно відомі, фундаментальні речі.
Світло - це інформація - інформація - це знання, відання. Всякий, хто чогось прагне - живий. Мозок хоче світла пізнавання - мозок хоче симуляції гри.
А що за тим і скільки там поверхів віртуального- лише можна здогадуватися. Усе колись стане зрозуміло- ясним, а поки що, забуття в процесі життя відкриває унікальність земського досвіду - і це важкий досвід.
Дякую тобі за відлуння.
1   ...   148   149   150   151   152