Автори /
Олександр Менський (1970)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
У єдності...
•
Якщо...
•
Дякую
•
Без образ
•
Коли...
•
Місто, що зникло...
•
Сказані слова...
•
Ріка
•
З думками...
•
У забутому селі...
•
Для Удачі...
•
Холоднеча...(настроєве)
•
Не вистачає...
•
**********
•
Щастя
•
Сину...
•
Тема
•
Гріхи...
•
Шанс
•
Гостям...
•
Я не люблю...
•
Дочці...
•
Моя самотність...
•
Сила любові
•
У храмі...
•
Діти
•
Інший хліб...
•
Майбутнє і минуле
•
Відтворення...
•
Весна
•
Спрага свободи
•
Плинність життя
•
У височінь...
•
У розумі...
•
Стосунки...
•
Я і Поет
•
***********
•
Сізіфа труд
•
Пора...
•
Мама співала...
•
Відпочинок
•
Милість
•
Розлука
•
Настроєве
•
Надумане...
•
Божі півчі
•
Читаючи Кафку...
•
Немає змін...
•
Знаки
•
Не тривож...
•
Допоки
•
Особисте...
•
Поет
•
Ще дитя...
•
Помиляюсь?..
•
Звикаю...
•
У лісі...
•
Здалося...
•
Думка
•
Можливо...
•
Листування
•
In vino veritas?..
•
Неждано
•
Є бажання...
•
На прощання...
•
У обіймах
•
Я
•
Супутниця
•
Чистовик
•
Дивування
•
Ближньому
•
Уже...
•
Зозуля
•
На річницю смерті батька...
•
Час іде...
•
Моє щастя
•
Віолончель
•
Чужі гріхи
•
Негаразди
•
Прозріння
•
Страшно( майже вигадка)
•
Сон
•
У раю...
•
Скучив...
•
Не вчіть.
•
Закон природи.
•
У самоті.
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Достиглим плодом упаду
В долоні Бога теплі,
В долоні Бога теплі,
Якщо мені безсмертя десь несе
Одвічний біль Всевишнього прокльону,
Одвічний біль Всевишнього прокльону,
Пишу невідомо кому...
Поезія нині не в моді.
Поезія нині не в моді.
Я - книга, видана колись
В єдинім екземплярі.
В єдинім екземплярі.
Коли на душі стає важко
І лізе гріховний пирій,
І лізе гріховний пирій,
Буває загляну до міста,
В якому дитинство пройшло,
В якому дитинство пройшло,
Слова набувають значення
З роками, як добрий коньяк,
З роками, як добрий коньяк,
Від літньої спеки втомилась ріка.
Здається, вона і не дише,
Здається, вона і не дише,
З думками про небо і далі,
Землі невибагливий гість
Землі невибагливий гість
Плетуть павуки павутинки
В покинутій хаті старій.
В покинутій хаті старій.
Для Удачі повішу підкову
Я на двері при вході у дім.
Я на двері при вході у дім.
Холодні долоні у долі,
І серце холодне, як лід,
І серце холодне, як лід,
Життя на мілині,
Звичайно, спокійніше.
Звичайно, спокійніше.
"Не можна бути перегноєм
Для щастя інших поколінь..."
Для щастя інших поколінь..."
Я душу принесу
Лише тобі у жертву.
Лише тобі у жертву.
Життя не раз підставить ногу,
У спину вдарить ще не раз.
У спину вдарить ще не раз.
Не ми вибираємо тему.
Вона обирає із нас
Вона обирає із нас
Гріхи - цвяхи, які ми звично
У тіло гатимо Христа.
У тіло гатимо Христа.
Уже ув осінь побрели літа,
Іде пора збирання урожаю,
Іде пора збирання урожаю,
Я живу на околиці світу,
У хатинці з минулих віків,
У хатинці з минулих віків,
Я не люблю упевнених в собі,
Які вагань не відають великих.
Які вагань не відають великих.
На нитку пам'яті моєї
Збираю бусинки малі:
Збираю бусинки малі:
Мовчу в телефон у свята,
Ховаю довкілля за штори.
Ховаю довкілля за штори.
Усього Всесвіту замало
Любові щирій і святій.
Любові щирій і святій.
У стінах старенького храму,
У тиші якійсь віковій.
У тиші якійсь віковій.
Щастя постійно десь губиться -
Це неслухняне дитя.
Це неслухняне дитя.
Щось я цінне загубив
В суєті сердечній.
В суєті сердечній.
Майбутнє зустрічі не жде
З минулим... Вони різні.
З минулим... Вони різні.
Складаю свій образ я довго
З частинок розбитого скла,
З частинок розбитого скла,
Березовий сік наливаю у келих...
Весна пригощає сьогодні усіх.
Весна пригощає сьогодні усіх.
В сьогодення роззявлену пащу
Утули непокірності кляп,
Утули непокірності кляп,
На горищі старенька колиска,
У якій я дитям спочивав...
У якій я дитям спочивав...
Як сповідь і молитва вірші
З паперу йдуть у височінь,
З паперу йдуть у височінь,
Не лиши мене, Господи, розуму
За збирання гріхів звідусіль.
За збирання гріхів звідусіль.
Хай за нами вчорашні мости
Не зникають до часу нікуди,
Не зникають до часу нікуди,
Я і Поет... Між нами прірва.
Мої вірші - місток хиткий.
Мої вірші - місток хиткий.
Сторінки вириває із пам'яті
По дитячому час, навмання.
По дитячому час, навмання.
Накинуте на тіло простирало
Важких обставин і утрат
Важких обставин і утрат
Бути актором набридло
В сірій буденності справ,
В сірій буденності справ,
Мама сьогодні співала,
Майже так, як і колись.
Майже так, як і колись.
Хлібина, сало, цибулина,
Сосновий ліс, що за селом,
Сосновий ліс, що за селом,
Нікого судити не хочу...
Прошу, і мене - не судіть!
Прошу, і мене - не судіть!
Душа натерла мозолі,
Блукаючи із тілом.
Блукаючи із тілом.
Перехворію віршами. Затим
Стійкий імунітет набуду.
Стійкий імунітет набуду.
У кожного Майстра - своя Маргарита,
Свій Воланд, Єшуа, Пілат...
Свій Воланд, Єшуа, Пілат...
Невже не відають печалі -
Хоча би крихти - солов'ї?
Хоча би крихти - солов'ї?
Розпалю я сьогодні камін.
Підтягну ближче крісло-качалку.
Підтягну ближче крісло-качалку.
Довкола не знаходжу змін...
Світ не стає безпечним.
Світ не стає безпечним.
Чимало знаків на узбіччі
По тій дорозі, що йдемо
По тій дорозі, що йдемо
Вітре-розбишако, не тривож
Чуйні сни дерев, уже столітніх -
Чуйні сни дерев, уже столітніх -
Укине Вічність до кишені
Свого одвічного пальта
Свого одвічного пальта
Людьми не тішуся, хоча -
Хотів би помилитись.
Хотів би помилитись.
Приходить біль до справжнього Поета
У мить його народження на світ -
У мить його народження на світ -
А я ще дитя, у якого чомусь
Вже зморшки лягли на обличчя.
Вже зморшки лягли на обличчя.
Щастя вибрав із торби у долі
До найменшої крихти на дні...
До найменшої крихти на дні...
До драм у житті я звикаю,
Цей досвід - одне із проклять.
Цей досвід - одне із проклять.
Підперли сосни небо,
Упасти не дають.
Упасти не дають.
У чарці - невипита сотка.
Ще свіжа могильна земля.
Ще свіжа могильна земля.
Як легко буває зміліти
У царині диво-буття
У царині диво-буття
Слова довічні, як і ми,
Значимість їх - сакральна...
Значимість їх - сакральна...
З роками життя все частіше
Мені надсилає листи.
Мені надсилає листи.
Багато літ, як і сьогодні,
В житті немає змін:
В житті немає змін:
Ожив метелик в теплій бані,
Щосили б'є в холодне скло-
Щосили б'є в холодне скло-
Є бажання - удосвіта встати,
Ще коли сни солодкі такі,
Ще коли сни солодкі такі,
Від щастя жити...захмелів,
Уже невідворотно.
Уже невідворотно.
На руках дитя затихло
У своєї мами,
У своєї мами,
Я сльозина із Божого ока,
З гіркотою прозріння утрат.
З гіркотою прозріння утрат.
Розмови втомлюють уже,
Мовчання ще не мудре.
Мовчання ще не мудре.
Неначе зошит чорновий,
Життя,-ще можна править.
Життя,-ще можна править.
Не перестану дивуватись
Життю у проявах усіх:
Життю у проявах усіх:
Не вигадуй мене, не спотворюй,
Свої сили даремно не трать.
Свої сили даремно не трать.
Уже Листопад одягнув рукавиці,
У валянки теплі узувся хутчіш.
У валянки теплі узувся хутчіш.
Обіцяє безсмертя зозуля
В поранково-святій тишині.
В поранково-святій тишині.
Не вистачає батькового слова,
Його поради, дужого плеча.
Його поради, дужого плеча.
Дозрівають яблука в саду,
Між землею і далеким небом.
Між землею і далеким небом.
Нема машини, грошей, дачі.
Чогось нема для "щастя" ще,
Чогось нема для "щастя" ще,
Не струни, а нерви відкриті
На тілі живому її,
На тілі живому її,
У душу я чужу
Не хочу заглядати.
Не хочу заглядати.
Всі негаразди навкруги,
Яким немає ліку
Яким немає ліку
Кошеня мале
До перехожих лащиться,
До перехожих лащиться,
Коли сили нести хрест не стало,
(Хоч і Бог, але в плоті людській),
(Хоч і Бог, але в плоті людській),
Не тривожте мене, мені сниться
Моя мама така молода.
Моя мама така молода.
Потріскують дрова у пЕчі...
Так добре лежати на ній
Так добре лежати на ній
Я скучив за конвертами з листами,
І за теплом давно відомих фраз.
І за теплом давно відомих фраз.
З країн далеких і чужих -
Не вчіть, як треба жити.
Не вчіть, як треба жити.
Життя коротшає щодня,
Всихає корінь древа.
Всихає корінь древа.
Самотні вечори і тиша
Лікують серце від життя.
Лікують серце від життя.