Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Флора Мілєвська (2011)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   Ритми
    У ритмі її буття не існувало поряд ні фарб, ні музики.
    Місто дзенькало за вікном трамвайними коліями
  •   Реальність
    Гола жінка і голі стіни. Щаслива жінка і нещасна церква.
    Ах, Боже мій (вигук), чорт забирай (вигук),
  •   ***
    Уранці жінка варила каву з корицею:
    Приводила мозок до тями, -
  •   ***
    Рай_дугою літо впало
    і заснуло тАк невдало.
  •   ...
    Полгода нежизни -
    полгода войны,
  •   Обережно
    Заснуло місто,тістом спить,
    тихенько,- знаєш, ще бабуся,
  •   Надія
    Яблука таки доспіли,
    Може, скажуть, ще не осінь,
  •   Особливості південного характеру
    Миколаїв завжди спокійний, врівноважений. Інколи думаю, виросла і живу у цьому місті, а так і не стала схожою на нього. Проте легко навчилася за типом мовчання вгадувати - "згодні - не згодні", "підтримуємо", "сумуємо"...
  •   З Днем Народження, Лесю)))
    Із Луганська на ПМ
    Нам явилась Леся,
  •   Самоделетована
    Я написала,
    а мені «делiт»,
  •   Відповідь пану ікс
    дуга слуги
    постійний стан,
  •   * * *
    Коли я обертаюсь
    до дзеркала,
  •   без обрисів
    Пронизливо тихо в квартирі,
    фіранки без насолоди слухають ніч,
  •   Недочекались
    Кава зі Львова,
    Смаколик і цукор
  •   * * *
    мене не можна прочитати…
    мої змальовані сторінки
  •   * * *
    А я живу у стронції миттєвостей,
    Бо сонце повнолико-вразливе:
  •   Лето
    я не зима,
    я точно знаю -
  •   життя
    несу пакунок
    долі
  •   * * *
    Самотня ніч посивіла під ранок,
    Лавандою її поблякли очі.
  •   * * *
    І раптом Слово зламалось,
    Спіткнулось об камінь сміху.
  •   * * *
    вікно потішити хотіло,
    прислало промінь -
  •   ти - небо..
    Не можливо прожити,
  •   ***
    подивись у нічне вікно
    тільки вічності неба слід
  •   * * *
    сьогодні безсоння кішка
    пробігла побіля мене,
  •   Не гора?
    одинокі гори не бувають:
    як високі - небо зустрічають,
  •   ***
    А відьма справжнє серце має,
    Вона ж не хоче, ой не хоче...
  •   Один вдома
    Лише без тебе
  •   * * *
    життя.
    ні краю ні причини.
  •   ні, я не вірю!
    а я не вірю у весну
  •   хто ми...
    Вечір.Ніч.
    Тривога. Сум...

  • Інша поезія

    1. Ритми
      У ритмі її буття не існувало поряд ні фарб, ні музики.
      Місто дзенькало за вікном трамвайними коліями
      та інколи шкварчало дощем,
      котрий прибивало цвяхами пилюки до землі.
      Уранішня кава, мака та кефір - ось і уся компанія
      її невідомо скількисьтамтисячного дня.
      Вона їх не рахувала: день вперед, день назад, яка ж різниця?
      Все одно попереду вічність.
      Проте сьогодні є сьогодні.
      Його треба пройти, проповзти, провсміхатися.
      Бути чемною. Не бути причіпливою.
      Отримавши болючий випад, відповзти до свого сховку.
      Витримати паузу між ритмами повсякденного - "треба".
      Подивитися на лямпочку, потім торкнутися своєї шиї,
      вчергове зрозуміти давно зрозуміле - той вибір не для неї,
      знову сісти за роботу...

      Найгіршим було - проусміхатися.
      Її душа була наповнена життям, енергією усмішки,
      та обличчя передавила оскомина,
      котрої, при всім бажанні, вона вже не могла стерти.
      Чорнява говорила їй -
      " Усміхайся, люди не люблять нещасливих облич.
      Посміхайся очима."
      Вона не знала, що це таке - посміхатися очима.
      Вона могла ними співчувати,
      всотувати в себе чужі страждання, вихлюпувати енергію в дарунок.
      Це все вона вміла.
      Лише не вміла усміхатися...

      уривок



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Реальність
      Гола жінка і голі стіни. Щаслива жінка і нещасна церква.
      Ах, Боже мій (вигук), чорт забирай (вигук),
      прости мене, Господи(прохання) -
      це ж тільки стіни, це ж тільки жінка.
      - А Бог?
      - Так Його ж там немає!
      - А де він?
      - У серці!
      - У серці жінки, що оголила тіло на тлі наплаканих стін?..

      Сто років, 50, 200?
      Скільки стіни переслухали: прости,
      пробач, даруй, допоможи, врятуй, пощади...
      Вони і досі плачуть: ридають на сході сонця і вечорами,
      коли їх уже нічого не освітлює...
      Плачуть і шлють молитви-дарунки нечутним голосом у відповідь
      невідомому й далекому: допоможу, прощу, пощажу, врятую, дарую...

      Бо така їхня доля... Бо така Його воля.

      Вони простили тих, хто збивав дзвіницю, молилися за тих,
      хто розстрілював священиків на їхньому порозі...

      А сьогодні це була лише жінка за образом і подобою Того,
      хто вкладав у їхню душу молитви, плачі і радощі.
      Вони, зруйновані та незнИщені, ЯВИЛИСЯ перед людьми:
      ми є, ми чекаємо на вас, бо ми - дім Божий,
      навіть тоді, коли лишаємося купою каміння...

      - А жінка?
      - То промисел Божий.
      - ?!
      - Усе починається з жінки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Уранці жінка варила каву з корицею:
      Приводила мозок до тями, -
      Прокидайся, противне створіння!
      Йшла до ванної кімнати: прокидайся, тіло!

      А душа дрімотно позіхала у дзеркалі:
      Очі були без погляду, обличчя без виразу.
      Коли ти повернешся? Питався у неї мозок.
      Та душа не чула...

      До неї долітали луною стинання тілесного "я",
      Проте душі вони були не цікаві.
      Їй було приємніше на рівні горизонту:
      Там було видно минуле...
      Вона знала й майбутнє!
      Тільки сказати не мала права...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Рай_дугою літо впало
      і заснуло тАк невдало.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ...
      Полгода нежизни -
      полгода войны,
      на улице лета
      немые следы.

      Морщины на лицах -
      нам всем лет по сто,
      нам это не мнится -
      нам так "повезло"...

      10.07.2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Обережно
      Заснуло місто,тістом спить,
      тихенько,- знаєш, ще бабуся,
      казала, - тісто геть не в дусі,
      коли постукують дверима...

      Та є одна межа незрима.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Надія
      Яблука таки доспіли,
      Може, скажуть, ще не осінь,
      Та душа тепла так просить...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Особливості південного характеру
      Миколаїв завжди спокійний, врівноважений. Інколи думаю, виросла і живу у цьому місті, а так і не стала схожою на нього. Проте легко навчилася за типом мовчання вгадувати - "згодні - не згодні", "підтримуємо", "сумуємо"...

      Незвично мовчазні останнім часом маршрутки - найцінніше джерело розуміння - три місяці обмаль усмішок, майже не звучить музика, молодь не розмовляє і -о диво! - не риється в планшетах. Але саме це мене радувало - не байдужі.

      Коли Миколаїв байдужий, він веселиться від власних радощів і сумує вголос особистим бідам. А зараз мені інколи здається, що місто живе якось механічно - треба їсти, треба йти до магазину, треба їхати на роботу...

      … Садова на перетині з проспектом Леніна спочатку видалася сонною. А, може, сонно-депресивною була я, бо раптом прокинулася від незвичного - б...дь как услышу их "Слава Украине," так автомат хочеться взять. Сонливість якось зникла раптово, чесно, я стислась, відчула себе так одиноко, - було ще рано. Навколо міліція і люди в чорному. Хто вони, кого насправді охороняють… І, розвернувшись, попрямувала до своєї улюбленої церкви.

      Коли вийшла, то людей було багато, теплі усмішки,Слава Україні, тисячі, не менше 5 тисяч за підрахунками очевидців, і воно б радіти,та тільки і в Промзоні через три години мене догнало сп`яніле - «бандерівка, резать вас…»

      Лікування буде довге…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. З Днем Народження, Лесю)))
      Із Луганська на ПМ
      Нам явилась Леся,
      Хто згада, в який то день?
      Чи була отут завжди,
      Ми не вміли віднайти?

      Парасольку вбік відклала,
      Ще не їла, вже не спала,
      Окулярики на носа -
      І до віршиків у стосах.

      А сьогодні в Лесі свято:
      День народження! Багато
      А чи мало має літ -
      Нам питатися не слід.

      Просто й щиро привітати:
      Хеппі дружно проспівати!
      І в Луганську крізь ефір
      Ти почуєш нас, повір!!!

      Бажаємо здоров’я, любові і щастя. Щоб лихо й тривоги Тебе оминали, Зозуля сто років життя накувала.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Самоделетована
      Я написала,
      а мені «делiт»,
      Дзвоню – у відповідь -
      нема….
      І тільки залишилася
      стіна,

      Ще стіл.
      На ньому чашки.
      Я навпроти,
      Пишу-дзвоню,
      Делiт все наскрізь
      Переймає….
      Чому?
      Кричу всередині
      себе…..

      Я
      самоделiтована
      особа
      .
      Вікно навпроти…
      Було.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Відповідь пану ікс
      дуга слуги
      постійний стан,
      не буде вальсу.
      буги-вуги
      іще би
      радила,
      одначе,
      не твій це темп,
      служивий старче.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      Коли я обертаюсь
      до дзеркала,
      лиш на мить,
      на секунду єдину,
      бачу в нім
      мою юність радісну,
      Твої очі -
      незвідана безвість,
      неусміхненість звабна,
      казав ти,
      я недбало всміхалась…
      Коли я заглиблююсь в очі,
      що невидимі поряд нікому,
      сумно голову ти схиляєш
      і зникаєш,
      Туди зникаєш...
      Коли хочу твій погляд відчути,
      я ховаюсь у сон, чекаю..
      Ти буває приходиш,
      сумно
      головою мені киваєш,
      я ж усмішку твою чекаю...

      Коли я заходжу у темряву,
      коли тихо іду в доранкове -
      все чекаю…
      Тебе...
      Із дзеркала…





      08.11.2012



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. без обрисів
      Пронизливо тихо в квартирі,
      фіранки без насолоди слухають ніч,
      кава заснула від своєї непотрібності,
      чашка сумовито холоне…
      Навіть тиша тут не була зайвою:
      кімната, господарі й речі відокремили свої світи,
      намарно люстра намагалася їх поєднати,
      тіні не було,
      тут не існувало образів і обрисів,
      відтінків і кольорів,
      сіре життя полонило
      душі, заковані в панцирі;
      навіть образи покинули житло,
      його полонила байдужість...

      27/09/2012́



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Недочекались
      Кава зі Львова,
      Смаколик і цукор
      Нині лишились
      Самотні.
      Не мудрість
      Швидко в кав`ярні
      Замовити чудо...
      Кава
      Не вистигла,
      Пінка не впала,
      Тільки закохані
      Цукром розтали…





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      мене не можна прочитати…
      мої змальовані сторінки
      залито, знищено чорнилом,
      вже про таку не скажеш – мила…



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * *
      А я живу у стронції миттєвостей,
      Бо сонце повнолико-вразливе:
      Все гріє ніби, а саме спалахує…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Лето
      я не зима,
      я точно знаю -
      лето,
      но где-то,
      упрятаны мои цветы,
      нелепо…
      грустно на меня
      смотреть,
      мои портреты
      развешены
      все в белом,
      монету
      даже не дадут
      как мзду,
      но я иду,
      ищу свое начало,
      печально…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. життя
      несу пакунок
      долі
      так поволі
      стою на роздоріжжі
      як підніжжі
      а тільки сніжно
      навіть влітку
      сніжно
      у заметіль ховаюся
      пейзажну
      мов схимниця
      у монастирську
      келію
      а бачиться
      а мріється
      камелія

      13.07.2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. * * *
      Самотня ніч посивіла під ранок,
      Лавандою її поблякли очі.
      Дитя_світанок тихо і пророче
      Змінив матусю.
      Мрійні васильки
      У небесах
      До ночі одцвіли...

      09.06.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * *
      І раптом Слово зламалось,
      Спіткнулось об камінь сміху.
      Не гумору, не сатири,
      А просто сарказму дикого!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
      вікно потішити хотіло,
      прислало промінь -
      не зігріло...



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ти - небо..
      Не можливо прожити,

      І тебе відпустити,

      Та ти - небо..

      Так треба..

      Ти небо...

      Так далеко і близько,

      Аж до болю

      Так близько,

      Та далеко.

      Ти - небо.

      Пробач...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      подивись у нічне вікно
      тільки вічності неба слід
      пролетів і жариною згас
      та ще я у вікні одна




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      сьогодні безсоння кішка
      пробігла побіля мене,
      заглянула тихо в ліжко
      і вивела в синє небо...
      мрійливі дивились на мене -
      чого ж бо людині тут треба?
      мене не питайте, а кішку,
      що нині була біля ліжка...



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Не гора?
      одинокі гори не бувають:
      як високі - небо зустрічають,
      як низенькі - то свої дива.
      одинокий, значить, не гора.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      А відьма справжнє серце має,
      Вона ж не хоче, ой не хоче...
      А мусить-знає.
      Що дощ піде, що біль прийде,
      Що друг її лиш скористає -
      І кине - знає...

      Та лиш тому крізь біль і сльози,
      Вона рятунку,ні, не просить,
      Бо не сама взяла ту силу,
      Біда для неї знати.Диво?
      Ви помиляєтесь, щасливі...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Один вдома
      Лише без тебе

      відчув потреби
      ,
      постійна втома -

      твоя розмова,

      постійне «треба»

      і ти на небі.

      а я не хочу,

      чи маю право?

      я на дивані

      у тихій славі:

      пивце і теле

      і тиша.

      Леле!

      17.00. 18.03.2012



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      життя.
      ні краю ні причини.
      не злими, простими
      вимірює аршинами
      земне.

      не зле, не добре.
      кажуть сміх рятує
      кого, мене?
      мене рятує втіха,

      щасливий погляд
      кинула дитина
      єдина.

      в саду зросла
      диковинна
      рослина.

      а сонця свічі
      дихають у ніч -
      черниця кине
      для початку
      слово -
      а я в розмову

      taniamilewska



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ні, я не вірю!
      а я не вірю у весну

      і в кольорові

      ніжні чари.

      весна -

      часинка

      для печалі.

      ні, я не вірю

      у весну!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. хто ми...
      Вечір.Ніч.
      Тривога. Сум...
      Чи життя,
      чи просто глум!..

      Де ми. Хто?
      Живем у тьмі,
      Наче в ядерній зимі,
      Що летить крізь роки-вроки...

      Ми народ а чи морока?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --