Автори /
Віталій Мочарський (1989)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Людина може жити стільки
•
Ти бачиш ціль і йдеш до неї
•
Кохання – це коли я знаю, які на смак твої сльози
•
Місяць – Зорі
•
Ти хочеш бути іншою, а не собою?
•
Кохаю кохану, кохати кохаю
•
Так хочеться тебе за руку потримати
•
Я пам’ятаю день чудесний
•
Не плач моє яскраве сонце.
•
Самотність… Спокій… Тишина
•
Я все ж кохатиму тебе
•
Я глядітиму на тебе, будем обійматись
•
Поглянь он як птахи літають
•
Чи віриш ти, що є боги між нами
•
Якщо все небо стало чорним
•
Сиджу у поїзді і плаваю в думках
•
Які ж прекрасні твої очі
•
Я ніколи не купався в багатстві і злоті
•
Ти солодко закриєш оченятка
•
Ти не зважай на дощ і холод
•
Такий яскравий і блискучий
•
Бандити при владі приймають закони
•
Я щиро дякую за все
•
Пам’ятаю той день вже погаслий
•
Хіба кросівки не схожі на людей?
•
Спокій, сірість, тишина
•
If you believe in perfect life
•
Іноді хочеться комусь щось сказати
•
Говорять, що життя – це театральна сцена
•
Давай з тобою сидіти, мовчати
•
Тім-там, тім-там
•
Я часто думаю про тебе
•
Дозволь заснути у твоїх руках
•
Пройде один десяток років
•
Прекрасного, ніжного, осіннього ранку
•
Ти знаєш, я повністю залежний від тебе
•
Люблю Львів
•
Пізно? – Знаю.
•
Гроза
•
Торкнутися просто твоєї руки
•
На небі повний місяць сяє
•
Сидіти поруч, очі в очі
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Людина може жити стільки,
Наскільки довго інші люди її знають.
Наскільки довго інші люди її знають.
Ти бачиш ціль і йдеш до неї,
Ніщо тебе з дороги не зіб’є.
Ніщо тебе з дороги не зіб’є.
Кохання – це коли я знаю, які на смак твої сльози,
Що тоненьким струмочком стікаються до твоїх губ.
Що тоненьким струмочком стікаються до твоїх губ.
Місяць – Зорі.
Грає – В морі.
Грає – В морі.
Ти хочеш бути іншою, а не собою?
Вдіваєш сотні масок, шукаєш нові ролі?
Вдіваєш сотні масок, шукаєш нові ролі?
Кохаю кохану, кохати кохаю,
Кохану кохаю коханим коханням.
Кохану кохаю коханим коханням.
Так хочеться тебе за руку потримати
І обійняти, і не відпускати,
І обійняти, і не відпускати,
Я пам’ятаю день чудесний,
Коли удвох зустрілись ми.
Коли удвох зустрілись ми.
Не плач моє яскраве сонце.
Чому душа твоя болить?
Чому душа твоя болить?
Самотність… Спокій… Тишина
І надзвичайна сила.
І надзвичайна сила.
Я все ж кохатиму тебе,
Чекатиму крізь осінь,
Чекатиму крізь осінь,
Я глядітиму на тебе, будем обійматись
Й так легенько носиками будемо торкатись,
Й так легенько носиками будемо торкатись,
Поглянь он як птахи літають,
Свободу свою відчувають.
Свободу свою відчувають.
Чи віриш ти, що є боги між нами,
Які існують як простий народ?
Які існують як простий народ?
Якщо все небо стало чорним,
І ти не бачиш куди йти,
І ти не бачиш куди йти,
Сиджу у поїзді і плаваю в думках,
Ловлю себе, що ці думки про тебе.
Ловлю себе, що ці думки про тебе.
Які ж прекрасні твої очі:
Бездонні, ніжні і співочі.
Бездонні, ніжні і співочі.
Я ніколи не купався в багатстві і злоті,
Бо ж ніколи насправді цього не хотів.
Бо ж ніколи насправді цього не хотів.
Ти солодко закриєш оченятка,
Накриєш себе ковдрою, малятко,
Накриєш себе ковдрою, малятко,
Ти не зважай на дощ і холод,
Адже усе пройде колись.
Адже усе пройде колись.
Такий яскравий і блискучий,
І молоденький, і жагучий,
І молоденький, і жагучий,
Бандити при владі приймають закони,
Які лиш роз’єднують, творять кордони.
Які лиш роз’єднують, творять кордони.
Я щиро дякую за все:
За кожен дотик, всі хвилини,
За кожен дотик, всі хвилини,
Пам’ятаю той день вже погаслий,
Телефон з есемескою в своїх руках:
Телефон з есемескою в своїх руках:
Хіба кросівки не схожі на людей?
Хіба вони не створені з ідей?
Хіба вони не створені з ідей?
Спокій, сірість, тишина,
Хвилі, чайки, вітер.
Хвилі, чайки, вітер.
If you believe in perfect life
And always think about skies,
And always think about skies,
Іноді хочеться комусь щось сказати.
Іноді просто не можеш мовчати.
Іноді просто не можеш мовчати.
Говорять, що життя – це театральна сцена,
А ми усі актори й в нього граєм.
А ми усі актори й в нього граєм.
Давай з тобою сидіти, мовчати.
Сидіти, мовчати, за руки тримати.
Сидіти, мовчати, за руки тримати.
Тім-там, тім-там,
Пора спатоньки йти нам.
Пора спатоньки йти нам.
Я часто думаю про тебе.
Питаю в себе – як там ти?
Питаю в себе – як там ти?
Дозволь заснути у твоїх руках
І полежати так хоча б хвилину.
І полежати так хоча б хвилину.
Пройде один десяток років,
Та змінимось і ти, і я.
Та змінимось і ти, і я.
Прекрасного, ніжного, осіннього ранку
Я б кави у ліжко приніс філіжанку.
Я б кави у ліжко приніс філіжанку.
Ти знаєш, я повністю залежний від тебе
І не можу знайти ліки від цієї хвороби.
І не можу знайти ліки від цієї хвороби.
Люблю Львів
За старовинність.
За старовинність.
Пізно? – Знаю.
Темно? – Може.
Темно? – Може.
Гроза
Торкнутися просто твоєї руки,
Відчути як пахне волосся,
Відчути як пахне волосся,
На небі повний місяць сяє,
І зорі всі у мене за вікном.
І зорі всі у мене за вікном.
Сидіти поруч, очі в очі,
Не помічати все навкруг,
Не помічати все навкруг,