Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Андеграунду Айстра




Огляди

  1. ***
    Купити тебе?.. Але ж я бідна!
    Вкрасти тебе?.. Але ж я боягузка!
    Вихід є? Та його не видно?
    Дорога є? Але надто вузько?!

    Згвалтувати тебе?.. – Але ж мало тіла!
    Така ось проблема. Таке ось горе.
    Сни замовляю – вражаюче-сміло –
    ти ж мені снишся монстром потворним!!!

    Вбити тебе?.. Як в бурхливому серіалі?..
    Вбити себе?.. Але ж я хочу жити!
    Ми поганенько цей пафос юнацтва зіграли,
    я недостатньо хотіла тебе залишити.

    Тепер зі стипендії я відкладаю гроші:
    знаю, ти зможеш продатися гідно...
    Альтернатива: купити, украсти,
    прийти без запрошень...
    Імідж: дурна (закохана), злякана, бідна...






    Коментарі (6)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
    Самооцінка: 6

  2. Приступ песимізму
    Радієш: воля, повітря, простір!
    Мов із психушки чи втік із зони.
    Мені ж ті зорі – то пера гострі,
    На мене небо тисне озоном.

    Не піду в гості, посиджу вдома.
    Не хочу, друзі, з вами до столу.
    Бо мої мізки корчить судома,
    Я бачу склянку напівпустою.

    Може посплю чи піду до парку,
    Зберу (котрий вже?) сумний гербарій,
    Сприйму людину, як пусту чарку,
    А всіх докупи – як чарки в барі.

    Увесь світогляд свій перегляну
    Крізь призму ока. О сірий погляд!
    Я бачу сонце, як сіру пляму,
    Слова – обгризки перекотиполя.





    Коментарі (4)
    Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
    Самооцінка: 5

  3. ***
    Ганьба тобі, володарю-Амуре!
    Ти виріс вже і трохи постарів:
    Твій погляд втомлений, лице похмуре,
    Зійшовся сум у зморшці поміж брів.

    Не добачаєш ти на праве око
    (Чи на обидва – хто його там зна?)
    Стріляти в нетрі важко – ти ж високо,
    сучасний світ для тебе – новизна.

    Позич у мере пильні окуляри
    І подивись журнали чи ТV.
    Ти бачиш? Там сучасні пари.
    Натягуй лук. Всміхайся тятиві

    І поціляй в серця – малі й великі,
    в розтоплені оманами тіла.
    Вони що день, то більше, більше, дикі
    І тільки золота твоя стріла

    ще зможе подолати їх. Прокинься!
    Не спи понурим летаргічним сном.
    Вони в пошарпаних сорочках, джинсах.
    Їх корабель штормить – усе верх дном!

    Вставай, Амуре, як тобі не сором?!
    Ти ж від Богів могутніший, чи ба?
    Щоб двадцять друге не сказало хором:
    “Любов – легенда”, а тобі: “Ганьба!”.






    Коментарі (8)
    Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25
    Самооцінка: 6