Автори /
Олександр Козинець (2012)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Панельні будні
•
Дороговкази
•
Дідові коні
•
Дороги світла
•
Капелани
•
Прийде час, коли шапка зігріє
•
Я сьогодні клубок
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Близькість
•
***
•
***
•
Літо малює лінії
•
***
•
Найголовніше
•
***
•
Мандариново...
•
***
•
***
•
***
•
Мотивація вижити
•
***
•
***
•
Ідеї
•
***
•
***
•
В’язень
•
Дічинка років п’яти
•
***
•
Соло в два голоси
•
Ось – Інь
•
Триптих (мамі, мами, матерів)
•
Валізи
•
Гінеколог_і_я
•
Київ. Весна...
•
Майже математика
•
***
•
Майстер...
•
***
•
Ти будеш...
•
***
•
...рукавами
•
***
•
Яяя
•
...зігрітися взимку...
•
Романтик-хлопчик
•
Київ. Весна...
•
***
•
Ма (ненароком)
•
Шоко_ладно
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Наші панельні будні
Від спеки рятує душ.
Від спеки рятує душ.
Виходжу з таксі. Перевіряю гаманець та ключі.
На щастя, усе на місці. Починається ранок світло.
На щастя, усе на місці. Починається ранок світло.
Діду, знову твої коні вірші нові принесли.
Дякую, що відпускаєш їх час від часу па́стись.
Дякую, що відпускаєш їх час від часу па́стись.
Скільки було стежок, щоб прийти до дороги!
Скільки було спокус — не перетнув межу!
Скільки було спокус — не перетнув межу!
На жаль, це стається не так вже й рідко:
Очі бійцям закривають не лише капелани.
Очі бійцям закривають не лише капелани.
Прийде час, коли шапка зігріє теплом,
Ранок за комір насипле пухкого снігу.
Ранок за комір насипле пухкого снігу.
Я сьогодні клубок
Із цупких темно-синіх нито́к,
Із цупких темно-синіх нито́к,
А скільки ще осені нам подарують зим,
Скільки у нас ювілеїв славетних буде?
Скільки у нас ювілеїв славетних буде?
Звідки я знаю? – Та я про це знав завжди́.
Між короткими вдихами й протяжним видихом,
Між короткими вдихами й протяжним видихом,
Я не буду приховувати: небо зі мною говорить,
Приводить у сни сюжети, записує у блокноти.
Приводить у сни сюжети, записує у блокноти.
Мені давно хотілося написати про це.
Узагальнено чи конкретно – без різниці,
Узагальнено чи конкретно – без різниці,
Бо їй ні з ки́м так, як зі мною не болить!
І не важливо де і як ми з нею стрілись.
І не важливо де і як ми з нею стрілись.
Ти не думай, що ґрати врятують
Тебе від втечі,
Тебе від втечі,
Їм ніби й добре. Рік удався легкий, без зусиль.
У привезеній з моря мушлі вона слухає шелест хвиль,
У привезеній з моря мушлі вона слухає шелест хвиль,
Тривожилась. Трималась. Віщункою оберталась…
Ворожила мені на комір сліди своєї помади.
Ворожила мені на комір сліди своєї помади.
Дві жінки вростають одна в одну теплом.
Між ними – мовчання, злегка помітні блиски.
Між ними – мовчання, злегка помітні блиски.
Якщо вже про зміни – зали́шилось кілька дій.
Прокидається рано весна, вітрами кличе.
Прокидається рано весна, вітрами кличе.
Я знаю жінку, яка поверталася двічі.
За спиною місто ставало їй сірим тлом.
За спиною місто ставало їй сірим тлом.
Літо малює лінії, пензлем наводить кути,
Ділить ціле на менше: дороги й стежки до хати.
Ділить ціле на менше: дороги й стежки до хати.
все, що між нами є –
це, по суті,
це, по суті,
В місто контрастів, бруківки, сухих гілок
Увірвалось тепло трохи рано й бентежно.
Увірвалось тепло трохи рано й бентежно.
Коли перші спроби хочеш звести нанівець,
Не розуміючи, певно, що це – вагоме й велике,
Не розуміючи, певно, що це – вагоме й велике,
Дівчино, молода, нащо тобі те прядиво?
Вже на часі весільний рушник вишивати.
Вже на часі весільний рушник вишивати.
Постели перед сном трішки музики прямо під серце.
Борони мої сни. То – мелодії з ритмів і слів.
Борони мої сни. То – мелодії з ритмів і слів.
Очеретяний кіт і повітряний змій,
Ходіть слова мого почути.
Ходіть слова мого почути.
Якщо справді схочеш розказати про
Останній місяць своїх солі й поту —
Останній місяць своїх солі й поту —
Мотивація вижити в неї була сильна. Бо
Вона щиро пробачила минулі образи й зради.
Вона щиро пробачила минулі образи й зради.
Іноді тихо говориш. Та завжди голосно плачеш.
Ладна повірити в диво, аби лише збулося.
Ладна повірити в диво, аби лише збулося.
Списую зошит думками чужих півкуль.
На ніч вживаю фільми, які знеболюють.
На ніч вживаю фільми, які знеболюють.
Для розмаїття довгих статтей,
Куцих ночей і днів
Куцих ночей і днів
Понад містом висять туманами,
Березневі коти й дощі…
Березневі коти й дощі…
Реальність уже навчилась
В’язати вузли на спицях,
В’язати вузли на спицях,
Йди крізь чужі міста –
Там тебе мало знають.
Там тебе мало знають.
Лагідна дівчинка років п’яти
Ліпить на скло сніжинку.
Ліпить на скло сніжинку.
– Мамо, а правда, що кожній з родин
Діток приносить лелека?
Діток приносить лелека?
Коли осінь між пальців сиплеться листям,
Ноги в теплих шкарпетках гріються пледом,
Ноги в теплих шкарпетках гріються пледом,
Ось – Інь. Тут – осінь…
Там – Янь. І трохи зимно…
Там – Янь. І трохи зимно…
1.Мамі
Кажуть, молитви Отцям не всесильні.
Кажуть, молитви Отцям не всесильні.
Душа не вмістить всіх моїх валіз.
Я й зараз відкладаю їх на потім.
Я й зараз відкладаю їх на потім.
Приміщення здавлене ліками,
В халати одягненим персоналом.
В халати одягненим персоналом.
Тут менше снігу, чорніші душі,
Бракує простору вільно дихати.
Бракує простору вільно дихати.
На сьогодні – це три. Навіть з мінусом.
Будеш знати – тоді й поговоримо…
Будеш знати – тоді й поговоримо…
Зайві звуки заглушать вікна,
Світло в домі з’єднає дроти.
Світло в домі з’єднає дроти.
Майстер слова, діла та тіла
Спить на листі дереворитів.
Спить на листі дереворитів.
Перекрикую ніч крізь цупку непроглядну тканину.
Мій прихований світ розливається світлом уперше.
Мій прихований світ розливається світлом уперше.
Ти будеш її радником,
Ти будеш з нею ладиком,
Ти будеш з нею ладиком,
Не заперечу присутності наших тіл.
Скапаю воском тихо і буде тепло.
Скапаю воском тихо і буде тепло.
Ти заховаєш його в чоло
Він заховає тебе в чоло_віка
Він заховає тебе в чоло_віка
Позаду тебе стоячи,
Відчуваю крил твоїх силу.
Відчуваю крил твоїх силу.
Вже не граюсь давно з гієнами.
Мені м’яса не треба – наїдений.
Мені м’яса не треба – наїдений.
Коли ти ще була сусідкою –
Гарно співала на стільчику.
Гарно співала на стільчику.
Хлопчик-романтик, романтик-хлопчик…
Чекає дівчину, шукає ночі.
Чекає дівчину, шукає ночі.
Тут менше снігу й чорніші душі,
Бракує простору вільно дихати.
Бракує простору вільно дихати.
Міцнієш в чужих країнах,
Збираєш далекі лаври.
Збираєш далекі лаври.
Занадто відповідальний
І трохи занудний, ма…
І трохи занудний, ма…
Ти шоко_ладна
Ти шопо_голік
Ти шопо_голік