Я люблю тараньку і твої соски. Таранька, потрапляючи до мого шлунка, приносить мені пряме задоволення. Ти ж є посередником, а здебільшого твої очі, між твоїми сосками і моїм задоволенням. Коли я до них (сосків, оу-є-є-є!!!) торкаюся – твій погляд набуває ТАКОГО млосно-еротичного забарвлення, що ридала мама, а я билася в екстазі!
Кого ж я люблю більше: тараньку чи твої соски?
Ти кажеш (соски ж твої), що не довіряєш мені. Таранька ж довіряє мені у всьому. Тут хіба я можу бути у ній невпевненою, але то таке, просто поняття свіжості на жаль швидкоплинне, ну та нє будєм а груснам.
Зате від тараньки не дочекаєшся:
- поцілунків
- доторків
- поглядів
- слів
- жестів
- розуміння
- ніжності
- ще раз розуміння
- турботи
та всього-всього-всього іншого приємного бонусу, що додається до мужчин і їхніх сосків (правда не всіх Боженька обдарувала, але ж ти особливий – all inclusive).
Таранька суттєво програє (а-а-а, рятуйте, мамо!!!). Тоді що, твої соски (соски чи ти?) – для мене все (оу, прієхалі)?
Стоп, стоп, стоп. Пастой паравоз, нє стучітє кальоса, ала-ла. Тараньку можна обирати будь-яку за різноманітними критеріями зовнішнього вигляду та внутрішнього наповнення. А твої соски – одні. Я не маю можливості піти у наступний супермаркет і обрати (дужжже прискіпливо) нові соски – кращі, ніжніші, рожевіші.
Бо ж і навіщо – я люблю твої соски.
Я люблю. Твої соски.
P.S. For your «sosky»



by Julia Novak.

Кохатися під істерику зливи або ж спокійну, але промовисту депресію дощу доста приємно і захоплююче. Хіба ви захочете зробити це під прямим контактом з водою, тоді плакала романтика і ваші мокрі труси. Але ж не про зіпсутий секс мова, а про розкішний дощовитий і зливний!
Напевно секс – то п’ята стихія. І найкраще він поєднується з водою.
Скажено-падаюча злива – це вибух ваших тіл, суперечлива дискусія чоловічого і жіночого начал, пристрасно-дике їх злиття і як результат: екстаз на екстазі і екстазом поганяє. Так. Ця співзвучність зливи і сексу безперечно красива. Природжені естети аплодують стоячи.
Дощ. Не менш програшний перед зливою. Це інше. Навіть не доповнення, а суттєво нова матерія. Так, дощ і секс. Секс і дощ. Дощ вибиває такт ваших тіл, ви – такт дощу. Змагання? Взаєморозуміння. Тут не йде криклива та неврівноважена вибуховість зливи, тут – суцільне злиття двох різних бажань та темпераментів в єдиний згусток, такий тягучий, млосний і засмоктуючий, згусток насолоди. Насолоди дощем і коханням.
Краса – страшна сила. Насолода – пекло. Тоді я безумовно надаю перевагу гріхові. Злива. Дощ. Секс. Мікс ритму, емоцій, вологи і щастя. Секс. Дощ. Злива. Безперервний кільцевий ланцюг або швидше кайдани у полоні яких той, хто спробував залізо на смак. Воно терпке і холодне, збуджуюче і солоне, як сік жінки, що віддалась гріху.
Хіба кохання-секс-кохання – гріх? Танцюйте люди. Це найсвятіше. Єднання непоєднуваного, забороненого і непереборного: чоловіка і жінки. Воно вище за мистецтво. Мистецтво поза мистецтвом. Вище за релігію. Воно вже в тобі, а не насаджене традицію і суспільством. Заперечення не потребує. Потребує повної віддачі. Віддайся йому повністю. Воно поглине тебе у нутро підсвідомого/несвідомого пульсуючого життя – життя у ейфорії.
Ти вже зробив перший крок. Не вагайся. Падай у солодку прірву. Воно.
Воно.
Воно – злива, дощ, секс.





by Julia Novak.