Кохатися під істерику зливи або ж спокійну, але промовисту депресію дощу доста приємно і захоплююче. Хіба ви захочете зробити це під прямим контактом з водою, тоді плакала романтика і ваші мокрі труси. Але ж не про зіпсутий секс мова, а про розкішний дощовитий і зливний!
Напевно секс – то п’ята стихія. І найкраще він поєднується з водою.
Скажено-падаюча злива – це вибух ваших тіл, суперечлива дискусія чоловічого і жіночого начал, пристрасно-дике їх злиття і як результат: екстаз на екстазі і екстазом поганяє. Так. Ця співзвучність зливи і сексу безперечно красива. Природжені естети аплодують стоячи.
Дощ. Не менш програшний перед зливою. Це інше. Навіть не доповнення, а суттєво нова матерія. Так, дощ і секс. Секс і дощ. Дощ вибиває такт ваших тіл, ви – такт дощу. Змагання? Взаєморозуміння. Тут не йде криклива та неврівноважена вибуховість зливи, тут – суцільне злиття двох різних бажань та темпераментів в єдиний згусток, такий тягучий, млосний і засмоктуючий, згусток насолоди. Насолоди дощем і коханням.
Краса – страшна сила. Насолода – пекло. Тоді я безумовно надаю перевагу гріхові. Злива. Дощ. Секс. Мікс ритму, емоцій, вологи і щастя. Секс. Дощ. Злива. Безперервний кільцевий ланцюг або швидше кайдани у полоні яких той, хто спробував залізо на смак. Воно терпке і холодне, збуджуюче і солоне, як сік жінки, що віддалась гріху.
Хіба кохання-секс-кохання – гріх? Танцюйте люди. Це найсвятіше. Єднання непоєднуваного, забороненого і непереборного: чоловіка і жінки. Воно вище за мистецтво. Мистецтво поза мистецтвом. Вище за релігію. Воно вже в тобі, а не насаджене традицію і суспільством. Заперечення не потребує. Потребує повної віддачі. Віддайся йому повністю. Воно поглине тебе у нутро підсвідомого/несвідомого пульсуючого життя – життя у ейфорії.
Ти вже зробив перший крок. Не вагайся. Падай у солодку прірву. Воно.
Воно.
Воно – злива, дощ, секс.





by Julia Novak.