Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.12
21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
2026.09.12
21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
2026.09.12
21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
2026.09.12
13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
2026.09.12
12:52
Хоч хилить вітер стебла до стебла,
І тирсу нагинає аж до млості,
Осіннє сонце - часточка тепла,
Як міні-літо зігріває простір.
Радіє вересневий сонцелюб,
Бо золотаві кучері шле сонце.
І для душі якийсь незвичний люкс,
І тирсу нагинає аж до млості,
Осіннє сонце - часточка тепла,
Як міні-літо зігріває простір.
Радіє вересневий сонцелюб,
Бо золотаві кучері шле сонце.
І для душі якийсь незвичний люкс,
2026.09.12
06:15
Душу змучує тривога,
Серце стиснув міцно страх, -
Потяглась моя дорога
По небажаних місцях.
Тут, де палиці в колеса
Уставляють через день,
То не в захваті від п'єси,
То байдужі до пісень.
Серце стиснув міцно страх, -
Потяглась моя дорога
По небажаних місцях.
Тут, де палиці в колеса
Уставляють через день,
То не в захваті від п'єси,
То байдужі до пісень.
2026.09.11
20:41
небосвітло вищезає
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог
2026.09.11
18:51
ЦИКЛ І МЕСОПОТАМІЯ (Додаток)
«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.
«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.
2026.09.11
16:51
Сексі Сейді, чому, чого
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?
Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?
Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім
2026.09.11
15:18
Кручені паничі, ой, кручені.
Як в танкУ, вигинатись научені.
По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.
Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.
Як в танкУ, вигинатись научені.
По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.
Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.
2026.09.11
13:18
Білка бігає по гілках,
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.
Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.
Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!
2026.09.11
12:29
Відбувся у природі збій,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.
Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.
Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,
2026.09.11
11:37
Не сумно, ні! — палає бовдур,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.
Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.
Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,
2026.09.11
06:19
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Проза
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі" (продовження 2)
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає на дотик майстра. Франц дивився на її руки, що тримали віяло, і бачив у них тонкі пальці долі, яка вела його крізь роки самотності. Її погляд – суміш італійської пристрасті та австрійської стриманості – палив його сильніше, ніж батькова слава. Коли вона слухала його гру, час зупинявся. Тінь Вольфганга Амадея відступала, залишаючи в кімнаті лише двох: Ксавера, який благав про любов через клавіші, і Жозефіну, яка приймала цю сповідь кожним подихом, але ніколи не належала йому до кінця».
***
Усе змінилося одного дощового дня 1813 року, коли Ксавер переступив поріг будинку цісарсько-королівського радника Людвіга Бароні-Кавалькабо, шанованого спадкоємця тірольського роду. Його запросили як вчителя музики до трьох малолітніх дітей – Адольфа, Лаури та Юлії, але за фортепіано сіла вона… їхня молода мати – графиня Жозефіна, уроджена графиня Кастільйоні. Коли їхні пальці випадково зустрілися на білих клавішах під час виправлення нотного такту, у вітальні раптом зник гамір лемберзьких вулиць. Ксавер підняв очі й натрапив на її погляд. У ньому не було очікування дива від «сина Моцарта». Жозефіна дивилася на нього – на блідого юнака із сумними очима. Вона стала першою в Лемберзі, хто почув не його прізвище, а його внутрішню тишу.
Їхнє кохання розквітало у напівтонах, у довгих паузах між синкопами. Жозефіна оточила його такою тендітною ніжністю, якої він не знав із самого дитинства – повною протилежністю вимогливій Констанції. Проте це почуття швидко перетворилося на гострий внутрішній конфлікт. Вона була заміжньою жінкою, матір'ю. Світські закони та суворий етикет Лемберга стояли між ними, як глуха кам'яна стіна Ратуші.
Одного вечора 1818 року, граючи перші чернеткові нотні записи свого шедевра – Другого фортепіанного концерту мі-бемоль мажор – Ксавер раптом безсило опустив руки на клавіатуру.
КСАВЕР:
– Я не можу більше так, Жозефіно. Кожен мій прихід сюди – це крадіжка. Я роблю тебе грішницею перед усім цим містом…
ЖОЗЕФІНА (м'яко бере його руки у свої):
– Подивися на ноти свого Другого концерту, Франце. У ньому немає Відня. Там – твоя ніжність до мене. Твій батько дав тобі життя, Сальєрі дав тобі ремесло, а я… я даю тобі право бути Францом. Просто Францом. Грай для мене, мій Моцарте.
Ці любовні пережиття, цей нестерпний біль і всепоглинаюча ніжність врешті знайшли єдиний можливий вихід. Під впливом цього кохання дитяча іскра таланту Моцарта-сина спалахнула самобутнім вогнем. З-під його пальців більше не виходив батьківський стиль. Народилися його тужливі полонези та кантати, просякнуті галицькою меланхолією та щирою, дорослою пристрастю.
Далі буде.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі" (продовження 2)
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає на дотик майстра. Франц дивився на її руки, що тримали віяло, і бачив у них тонкі пальці долі, яка вела його крізь роки самотності. Її погляд – суміш італійської пристрасті та австрійської стриманості – палив його сильніше, ніж батькова слава. Коли вона слухала його гру, час зупинявся. Тінь Вольфганга Амадея відступала, залишаючи в кімнаті лише двох: Ксавера, який благав про любов через клавіші, і Жозефіну, яка приймала цю сповідь кожним подихом, але ніколи не належала йому до кінця».
***
Усе змінилося одного дощового дня 1813 року, коли Ксавер переступив поріг будинку цісарсько-королівського радника Людвіга Бароні-Кавалькабо, шанованого спадкоємця тірольського роду. Його запросили як вчителя музики до трьох малолітніх дітей – Адольфа, Лаури та Юлії, але за фортепіано сіла вона… їхня молода мати – графиня Жозефіна, уроджена графиня Кастільйоні. Коли їхні пальці випадково зустрілися на білих клавішах під час виправлення нотного такту, у вітальні раптом зник гамір лемберзьких вулиць. Ксавер підняв очі й натрапив на її погляд. У ньому не було очікування дива від «сина Моцарта». Жозефіна дивилася на нього – на блідого юнака із сумними очима. Вона стала першою в Лемберзі, хто почув не його прізвище, а його внутрішню тишу.
Їхнє кохання розквітало у напівтонах, у довгих паузах між синкопами. Жозефіна оточила його такою тендітною ніжністю, якої він не знав із самого дитинства – повною протилежністю вимогливій Констанції. Проте це почуття швидко перетворилося на гострий внутрішній конфлікт. Вона була заміжньою жінкою, матір'ю. Світські закони та суворий етикет Лемберга стояли між ними, як глуха кам'яна стіна Ратуші.
Одного вечора 1818 року, граючи перші чернеткові нотні записи свого шедевра – Другого фортепіанного концерту мі-бемоль мажор – Ксавер раптом безсило опустив руки на клавіатуру.
КСАВЕР:
– Я не можу більше так, Жозефіно. Кожен мій прихід сюди – це крадіжка. Я роблю тебе грішницею перед усім цим містом…
ЖОЗЕФІНА (м'яко бере його руки у свої):
– Подивися на ноти свого Другого концерту, Франце. У ньому немає Відня. Там – твоя ніжність до мене. Твій батько дав тобі життя, Сальєрі дав тобі ремесло, а я… я даю тобі право бути Францом. Просто Францом. Грай для мене, мій Моцарте.
Ці любовні пережиття, цей нестерпний біль і всепоглинаюча ніжність врешті знайшли єдиний можливий вихід. Під впливом цього кохання дитяча іскра таланту Моцарта-сина спалахнула самобутнім вогнем. З-під його пальців більше не виходив батьківський стиль. Народилися його тужливі полонези та кантати, просякнуті галицькою меланхолією та щирою, дорослою пристрастю.
Далі буде.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі (продовження 3)"
• Перейти на сторінку •
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі. (продовження 1)"
• Перейти на сторінку •
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі. (продовження 1)"
Про публікацію
