Автори /
Андрій Басанець (1977)
![]() |
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
Серпень
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
Галатея
•
Різдво
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
Мадонна з вишнями
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
Стилізація під Б.-І.Антонича
•
Акація
•
* * * *
•
* * * *
•
Балада про зеленого Антонича
•
* * * *
•
Балада
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
* * * *
•
Цірцея
•
чоловічий спів
•
* * * *
•
Покіс (з циклу "Жінка")
•
Опівночі (з циклу "Жінка")
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Гроза над жовтнем стала… Крізь гілки
дивився ти – чого вона над жовтнем,
дивився ти – чого вона над жовтнем,
Жовтневий млин – у листі, в домі, в димі,
У вітрі розвіваються листи.
У вітрі розвіваються листи.
Як невимовно ллється темнота –
Ні рисочки, ні іскорки на тілі.
Ні рисочки, ні іскорки на тілі.
Вже осені зосталось небагато –
Діждати сну, дожити в самоті…
Діждати сну, дожити в самоті…
у ранок осінній – смішлива горішина –
горішина – дівчина на виданні –
горішина – дівчина на виданні –
Не йди туди. Там море спить,
Погідне мукою своєю.
Погідне мукою своєю.
Вода сахається води,
Марніють яблука і кола,
Марніють яблука і кола,
Багряна бабко, пурпурова бабко,
ти нащо з хвилі відблиски пила?
ти нащо з хвилі відблиски пила?
Зірки упали удвох
Грудьми до білих коліс.
Грудьми до білих коліс.
Ген літо скликає коней
Із річки жадань заснулих,
Із річки жадань заснулих,
Ішли із річки. Рушники на плечах.
За нами дощ і фари на шосе.
За нами дощ і фари на шосе.
Юний серпень в дворі чийомусь
помокрілу спалив солому.
помокрілу спалив солому.
Вокзал і осінь. Шепотіння канн.
Усе квітує, все іще не звикло
Усе квітує, все іще не звикло
На весну пам'ять зацвітає рясно
і віддається смутку на поталу...
і віддається смутку на поталу...
де я тебе розлив
на повечірні села
на повечірні села
живе в кімнаті березень напружений
щомить готовий кинутися геть
щомить готовий кинутися геть
Того, хто ждав, і хто позбувся тями,
кому прийшовся світ не по нозі,
кому прийшовся світ не по нозі,
ще на городі поралась Явдоха
ще ткався хміль у неї на плечі
ще ткався хміль у неї на плечі
фари освітять скраю
листя на горобині
листя на горобині
Кує зима на тебе ланцюги,
із мертвих пнів ладнає ешафоти,
із мертвих пнів ладнає ешафоти,
Начало і кінець, владарця, вседержитель
моїх білявих мев, моїх скажених псів,
моїх білявих мев, моїх скажених псів,
сидів отак зеленим вухом слухав
вбирав у себе мучився любив
вбирав у себе мучився любив
Стара зима казками шепотить –
її не стишиш і не перепиниш.
її не стишиш і не перепиниш.
Десь поза снами... ще тоді, коли
ніхто не знав ні змори, ні покори,
ніхто не знав ні змори, ні покори,
Сивим китицям-птицям
у вечірніх кагатах
у вечірніх кагатах
В темноті гойдаєшся, як човен,
а проте не спиш, не спиш, не спиш.
а проте не спиш, не спиш, не спиш.
Він так ішов – нікому, бо кому?
Він – вересень, та хто його вже любить?
Він – вересень, та хто його вже любить?
Заграла осінь повагом, небавом
в усіх садах, од болю голубих.
в усіх садах, од болю голубих.
Туди, де все - рукою до руки,
теплом до вій і пасмами до скроні,
теплом до вій і пасмами до скроні,
- Хто мучить нас уночі?
- Гроза над порожнім домом.
- Гроза над порожнім домом.
І мряка, і намет самотній
на полі пізніх кавунів...
на полі пізніх кавунів...
Усе, що вчора плакало за мамою,
Тепер лягло пелюстками внатрус.
Тепер лягло пелюстками внатрус.
Дивись, ти сам – присілки і міста,
уламки флейт, порожні скойки щастя,
уламки флейт, порожні скойки щастя,
не жаль отих цілунків поза осінню
отих цілунків перших позавіконню
отих цілунків перших позавіконню
А ти чогось тулилася до скла -
вже каламутна, сива, волоока...
вже каламутна, сива, волоока...
Близьке - далеке. Знаки і думки:
то тихі, то тривожні, то поганські.
то тихі, то тривожні, то поганські.
У раннім димі ходе зграя,
аж ясень скрапує, тонкий...
аж ясень скрапує, тонкий...
Вмочила цвіт акація при ночі
у чорну плав, у великодню плав.
у чорну плав, у великодню плав.
весна гукнула чорну челядь
від поля вітру і сохи
від поля вітру і сохи
Стояв чи дим, чи вітер, чи юга -
було не видно. Очі червоніли.
було не видно. Очі червоніли.
Жмутки закоханих ялин,
і день, що перейшов у вітер,
і день, що перейшов у вітер,
вночі нападав сніг. здивований. у горлі
іще влягався дим - незатишно, хрестом.
іще влягався дим - незатишно, хрестом.
ой да за лиманом
ой за синім-синім
ой за синім-синім
дивися дивися як п'яно вцвітає квасоля
яка невигойна лягла поза нею ріка
яка невигойна лягла поза нею ріка
ой дужі хвилі сиві хвилі
глибокі нурти серед хвиль
глибокі нурти серед хвиль
На хуторі сезон дощів.
Вже хтось оту картату хату
Вже хтось оту картату хату
там ніч брову зламала об зорю
над смоквами над зморшкуватим листям
над смоквами над зморшкуватим листям
рухом тіла і кола
шляхом бурі і птиці
шляхом бурі і птиці
пісня як дзеркало в рамі
пісня як вітер опалий
пісня як вітер опалий
Всі сни мої колись насняться вам
без мене буде сторожко і зле їм.
без мене буде сторожко і зле їм.
Палає ліс деревами всіма -
лицем такий, як туга половецька.
лицем такий, як туга половецька.
Далеко поза небом, поза тим,
де сива хвища, де солона осінь,
де сива хвища, де солона осінь,
Вези мене, негодо, та й вези
через двори задихані тудою,
через двори задихані тудою,
Така пливка березова купіль...
Така купіль березова й прозора...
Така купіль березова й прозора...
таємна плинь і човен і верба –
циганські лови у ночах пісенних
циганські лови у ночах пісенних
ти в ночі цій стоїш як замок
не завойований ніким
не завойований ніким
квітнева ніч ми сонні і нагі
як білі гливи посеред проталин
як білі гливи посеред проталин
співайте хуги голосіть
ячіте сестри
ячіте сестри
крізь діри вітру і дрімоту глею
крізь піну сіль і німоту вузла
крізь піну сіль і німоту вузла
ще не цвіли ні вишні ні ясмин
у темноті під березневу мжичку
у темноті під березневу мжичку
метелик сну – розділення стихії
в галузці ока – колисання дня
в галузці ока – колисання дня
Не я це вигадав – вологий дух ріки,
остюччя, що перепиняє подих,
остюччя, що перепиняє подих,
Легка вода.
І місяць над водою,
І місяць над водою,