Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Могилко



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Зимова ідилія
    Електрика проходить твоїм тілом
    І рухаєшся надто неквапливо –
  •   * * *
    Запорошена снігом,
    Щаслива на мить,
  •   Незгасимій пам’яті Юрія Покальчука
    Смерть забирає сильних світу сього,
    Геніїв та пророків,
  •   Музика серця
    Притули до мене свою голову
    Послухай яку мелодію настукує серце
  •   Скільки?
    Скільки дощами спускалося слів,
    Заливало засушену землю годинами?
  •   Бармен
    Зашторена і понура
    У власній тіні втонула
  •   Ще не знаю...
    Ти думаєш "це звичайна симпатія",
    Хоча я не знаю, що думаєш ще
  •   Політ
    Прокинувся
    Сам не свій
  •   * * *
    І очі втомлені поглянули угору:
    На небо зимне хтось розлив мерло…
  •   Спогади
    Отрутою в серце вливаються спогади
    Солодкі й гіркі
  •   В театрі
    Загримували совість,
    Перевдягли у шати
  •   * * *
    В уламках побачимо долю країни:
    Дороги сміття і пописані стіни.
  •   Ключ
    У дитячій кімнаті
    За дорослими іграми
  •   Останнє Бажання
    В твоїх думках у пристрасті в полоні
    Закоханий, закований в кайдани…
  •   Скрипка
    Як плаче скрипка – серденько щемить.
    Ще мить тріумфу, хоч би одну мить…
  •   Ікар
    Птахом проношусь вгору,
    Крила горять у втомі,
  •   Блукаю нічними скверами...
    Блукаю нічними скверами чужого для мене міста.
    Ходжу за чужою радістю, а власної ще не маю.
  •   * * * * *
    Про що зірки мовчать у тихий час?
    Чому не в небо дивишся – у стелю?
  •   Врятуй мене...
    Врятуй мене від божих нарікань
    За те, що не здобув твоїх кохань,
  •   * * *
    Усмішка хитрого хижого звіра,
    Сяйво, як лезо, гострих зубів.
  •   Черговий кінець світу
    Передбачають черговий кінець світу…
    Втретє, а то й більше
  •   Олень
    По розбитому склу мені боляче йти,
    Та вже пройдено за півдороги.
  •   * * *
    Тихим зітханням
    смуток
  •   Щастя?
    Болісний тиск
    Досягає апогею,
  •   * * *
    Дивишся страху в очі бездонні
    Правди шукаєш у забобоні,
  •   ***
    ...А я чекаю на маленьке чудо…
    І зціпив зуби, і молюсь за те,
  •   Океан любові
    Яка потішна! Щічки пурпурові,
    Чорненькі очки, усмішка смішна,
  •   Перед стратою
    Я маю намір щось тобі сказати,
    А ти саджаєш хіть мою за грати,
  •   Метелик
    Одноденне щастя спокусило
    А мені відмовитись несила…
  •   Про минуле
    Тебе я покорити не зумів,
    І губ твоїх торкнутися не встиг.
  •   Смітник
    Сиджу під стінкою
    Як смітник
  •   Незбагненній
    То як сонечко
    ..............зваблива
  •   Два полюси
    Вивчати згоден тебе цілу вічність,
    Дослідником бути твого єства.
  •   Ти в мене визвала відразу...
    Ти в мене визвала відразу
    Безмежно-дикий інтерес
  •   Інтелектуальна лінія
    Ти погадала мені на руці.
    Сказала, що в мене коротка
  •   Про жінку
    У світі стільки вічних є загадок,
    Що не злічить, не провести порядок.
  •   Ліхтар
    Ми – актори вертепу,
    що грають ляльками
  •   Стоматолог
    Любов – це зубна біль у серці
    Г. Гейне
  •   Силует
    Падаєш
    на снігову вату
  •   Кондиціонер
    Як же буть мені тепер?
    То холодна, то гаряча, –
  •   Наївні мрії
    …Вона хотіла юної розваги…
    Юрко Покальчук
  •   Нам є про що з тобою говорити...
    Нам є про що з тобою говорити,
    А ти соромишся, боїшся, мов дитина.
  •   Нагрянув день...
    Нагрянув день, коли я зрозумів,
    Що серед купи безнадійних снів,
  •   Ти – осторонь
    Ти – осторонь.
    Для тебе я «в ігнорі».
  •   Сплетені руки
    Сплетені руки, сплетені коси,
    Біля вікна споглядаєш на осінь.
  •   Ідіот
    Сиджу і думаю: невже я ідіот?
    А знаєте, чому такі думки?
  •   Яка ж ти чарівлива...
    Яка ж ти чарівлива!
    Яка прекрасна ти!
  •   Надія
    Там, де йдеться про заляпану
    постіль, мається на увазі
  •   Любов у стилі постмодерну
    Любов у стилі постмодерну
    Розжевріла в пору студену.
  •   Білизна
    Твоя білизна збуджує в мені…
    ні, геть не те, про що ти зміркувала
  •   Майже романтичний вірш
    У тебе закохатися так просто, ... неймовірно
    Немов єдине слово вимовить! … німому
  •   Самотність
    Присвячується Яну Тірсену

  • Огляди

    1. Зимова ідилія
      Електрика проходить твоїм тілом
      І рухаєшся надто неквапливо –
      Тролейбус на засніженій дорозі
      Напевно б швидше рухатися міг.

      А я, немов лежачий поліцейський
      Зі звивиною мозку однією, –
      Ти так мене об’їхати хотіла,
      А я нахабно взяв під тебе ліг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      Запорошена снігом,
      Щаслива на мить,
      Доки сніг не розтане
      І – сльота в душі.
      А проте хай розтане,
      Хай ліпше стече,
      Аніж душу замерзлу
      Засипати
      Сіллю



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Незгасимій пам’яті Юрія Покальчука
      Смерть забирає сильних світу сього,
      Геніїв та пророків,
      Бісиків грішних, що з часом
      Сяють ясніше німбів сорока святих разом узятих,
      Бо дорожніми знаками на узбіччі
      Вказують вірний шлях кожному з нас.

      Смерть забирає сильних
      Собі в товариство, щоб було веселіш
      Пропускати через горло напій богів,
      Обмочити кістки мудрістю хорошої витримки,
      До чортиків напитися, щоб не протягти кістляву руку
      За наступним, поки не час.

      Смерть забирає сильних,
      Щоб розділити душу їхню на мільярди пророчого "Я"
      І вселити у кожного, хто шукає вірного шляху,
      Маючи в серцях надію,
      Що смерть ще не скоро протверезіє
      Від п’янкої мудрості генія.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Музика серця
      Притули до мене свою голову
      Послухай яку мелодію настукує серце
      Барабанне соло у розпалі на кардані
      Кров біжить віртуозно струнами-венами
      Горлянка саксофоном видихує повітря
      Пальці бережно торкаються твого тіла ніби клавіш фортепіано
      І все це враз обривається
      Коли ми не маючи грошей виходимо з магазину музтоварів



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Скільки?
      Скільки дощами спускалося слів,
      Заливало засушену землю годинами?
      Хто тебе і наскільки любив,
      І чи зорі на небі були в тому винними?

      Скільки рятунку шукала у тих,
      Хто заплутався сам у сталевій безвиході?
      Скільки в калюжі сколоченій лих,
      Почуттів, що написані вилами по воді?

      Скільки спокута зривалась із губ?
      Знак питання, похнюпившись, змовчить у відповідь.
      Нащо тобі світ печалей і згуб,
      Що зринає із болю очей малахітових?

      Скільки – не вимір моїх почувань,
      Я примножу, що маю, на все, що у тебе є. O:-)
      Тільки у небо безхмарне поглянь:
      Може, десь на Землі і твоє щастя жевріє? :-[



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    6. Бармен
      Зашторена і понура
      У власній тіні втонула
      Біля вікна

      А тінь ти за себе видала
      З якої зліпили ідола
      Улюблена

      Плазують до тебе черги
      В підніжжі а ідол зверху
      Лиха мана

      Ти просиш бути барменом
      Коханням ржаво-червленим
      Налий вина

      Лиш тінь ти за себе видала
      З якої зліпили ідола
      Улюблена

      Та скільки не лий не буде
      Вже повна чаша облуди
      Надщерблена



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Ще не знаю...
      Ти думаєш "це звичайна симпатія",
      Хоча я не знаю, що думаєш ще
      Всередині пеклом нестримним пече…
      Можливо, тому, що не вмію кохати я?
      Бо вмів би – то рай у душі стрімко цвів
      І ми б упивалися солодом днів,
      А так захлинаємось співом дощів,
      Що ти народила у віршах…
      У тиші,
      У слові
      Скажу тобі знову і знову "люблю"
      А очі засліплені не розтулю,
      Бо я ще не знаю любові…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    8. Політ
      Прокинувся
      Сам не свій
      Але не сам
      Уранішнє сонце
      Доторкнулося до щоки
      Я скочив із ліжка
      Й босоніж побіг
      Як хлопчик уперше закоханий
      А може й не вперше
      А може й не
      Побіг стрімголов
      Не озираючись
      Житом густим
      Дивився вперед
      На сонячного зайчика
      Над українським обрієм
      Біг
      Допоки не спіткнувся
      Об камінь невірності
      Мене побила любов
      А може й не побила
      А може й не
      Але той миттєвий політ
      Нехай і падіння
      Чи він не вартий всього цього?..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      І очі втомлені поглянули угору:
      На небо зимне хтось розлив мерло…
      Веде мене життя за чорну швору
      Молюся, щоби хоч не провело.

      І завжди так: між небом і між нами
      Мільярди, тисячі натятих швор…
      І серед неба полум'яна пляма:
      Червоне сонце? Може, світлофор?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Спогади
      Отрутою в серце вливаються спогади
      Солодкі й гіркі
      Тебе дожидаю. Та марно: не поряд ти

      Які

      Треба докази, щоби розрушити
      Минуле внівець?
      Навіщо відкрила мені свою душу ти?

      Кінець

      Поцілункам на лавці під місяцем
      Обіймам міцним.
      Усе це забудеться, все це розсіється

      Мов дим

      У легені зайшла несподівано
      Зробила курцем
      Чужа сигарета, в прохожого стріляна

      Лице

      Посміхається, очі у погляді
      Холонуть мов ртуть
      Бодай небеса понад нами розколоті

      Клянуть…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    11. В театрі
      Загримували совість,
      Перевдягли у шати
      І на хитляву сцену
      Попхали ролі грати.

      Вуаллю слів прикрили
      Те, що у них на споді,
      Надію в серці гріли…
      Ніхто не крикнув «Годі!»

      В напіврозбитих кріслах
      Чекали зміни дії,
      Але на сцену лізли
      Одні і ті ж злодії…

      З партеру чутно: «Браво!»,
      «Чудова гра, панове!».
      Невдячних за виставу –
      За руки і в окови!

      Завмерли всі від страху.

      Лиш витончено й лунко
      Оркестр грає Баха…

      І сміх із-за лаштунків…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      В уламках побачимо долю країни:
      Дороги сміття і пописані стіни.
      Країну, де люди душею всі мертві,
      А владу тому і винять в мародерстві.

      Де люди засуджують стан екології –
      Тимчасом пляшки підкидають під ноги.
      Крадуть одне в одного і у держави,
      Плюються уверх, на чиновницькі лави.

      Біжать за кордон, покидають руїни,
      Б’ючи себе в груди: «Бо я українець!»
      Не вистачить духу, не вистачить волі,
      Бо сильні колись вже безсилі і кволі.

      Могутнє раніше, «нев'януче» плем’я
      Вже зараз говорить: «А скоко щас врєм’я?»
      Дивуєтесь Ви від подібних розмов!
      Самі ж відгукнетеся: «нєту часов».

      Кричіть голосніше «бандитів – за грати!»
      І будемо далі в багні плазувати!
      Голодні і голі, як бісові свині…
      Погано живеться? Самі ж у тім винні!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    13. Ключ
      У дитячій кімнаті
      За дорослими іграми
      Нас застала совість.
      Грюкотить суворо.

      Але двері незламні,
      На замок зачинені.
      Загубити ключ
      Ти мені дозволиш?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Останнє Бажання
      В твоїх думках у пристрасті в полоні
      Закоханий, закований в кайдани…
      Хоч руки в них затерплі та холодні,
      Та серце гріє кров-ріка багряна.

      Іду назустріч силі урагану,
      А вітром роздуває жар надії…
      Заради нас з тобою я, кохана,
      Безглузде злодіяння заподіяв.

      Я винен, визнаю, але не каюсь…
      Не знаю, може, й треба, та несила…
      Ховаюся за брамою відчаю.
      Не хочу, щоб мене ти відпустила!

      Лише одне бажання, будь люб'язна!
      Я хочу бути вільним… політв'язнем…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Скрипка
      Як плаче скрипка – серденько щемить.
      Ще мить тріумфу, хоч би одну мить…
      Багряним шовком відчай огорне
      Мене…

      Як плаче скрипка – гасне сивий день.
      Там, де палають зорі від пісень,
      Там, де ховає ніч від самоти, –
      Є ти…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Ікар
      Птахом проношусь вгору,
      Крила горять у втомі,
      Любимо вже, а вчора
      Тільки були знайомі…

      До майбуття зеніту
      Я не втрачаю тягу!
      Щастя боюсь розбити,
      Втративши рівновагу…

      В наших тяжких стосунках
      Бачу себе Ікаром…
      На полотні малюнка
      Розпопелюсь пожаром…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    17. Блукаю нічними скверами...
      Блукаю нічними скверами чужого для мене міста.
      Ходжу за чужою радістю, а власної ще не маю.
      Збагнути не можу іноді, чи янгол я, чи нечистий
      І що у буденнім терені розпачливо так шукаю.

      Стріваю я сотні поглядів, та жоден мені не в душу.
      Крізь бруд балачок і витівок, спустошених дум про вічне,
      Заплющивши очі, бігтиму і напасть умить розрушу!
      Бо в мене ще все попереду! Будь воїном, чоловіче!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. * * * * *
      Про що зірки мовчать у тихий час?
      Чому не в небо дивишся – у стелю?
      Твої думки впираються в каркас
      Змарнілої бетонної оселі.

      І шибки вікон плачуть уночі…
      Мабуть, сентиментальної породи.
      Діставши прапор, складуєш мечі,
      Тікаєш від душевної незгоди.

      Яскраво світять вогники таксі…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    19. Врятуй мене...
      Врятуй мене від божих нарікань
      За те, що не здобув твоїх кохань,
      За те, що втік від сонця під дощі,
      Сховався нишком в тінях – і мерщій
      Без бога в серці сам же став творцем…
      Не знаю я – навіщо мені це?

      Вогонь любові у мені прочах,
      Застиглий погляд кригою в очах.
      Пробач, кохана, я так не хотів…
      Нема любові, щастя – й поготів.
      Можливо, я в твоїм житті не той?
      Нещасний я, нещасний мій герой…

      Врятуй мене від божих нарікань
      За те, що не здолав любовну грань.
      За те, що зруйнував усі мости…
      Прости, кохана! Сонечко, прости!

      Спокутую гріхи перед тобою
      Віршами. І підписуюся кров’ю…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * *
      Усмішка хитрого хижого звіра,
      Сяйво, як лезо, гострих зубів.
      Вводиш людей у глибоку довіру –
      Справді не віриш самому собі.

      Царство свободи – то царство ілюзій,
      Міфи розвіє вітер, мов пил.
      Ти ворогів загубив поміж друзів,
      А віднайти вже не вистачить сил.

      Вени пульсують на втомлених скронях,
      В чорних очах – роздратований шал.
      Там, де квітує полин беззаконня,
      Ти – не людина, ти – хижий шакал.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Черговий кінець світу
      Передбачають черговий кінець світу…
      Втретє, а то й більше
      Хоронять самих себе.
      А нащо мені це знати?
      Мені від того жити не легше!
      А, може, то нагадування,
      Що кожен день
      Треба жити, як останній?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Олень
      По розбитому склу мені боляче йти,
      Та вже пройдено за півдороги.
      Повороту немає вже, як не крути,
      Бо наставила ти мені роги.

      Розженусь – і гайда через любощів край!
      Не зламаєш мене, кепська Доле!
      На галявину чисту вбіжу – так і знай!
      Вільний, радісний, впевнений… олень.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. * * *
      Тихим зітханням
      смуток
      виривається на волю
      і губиться
      у темряві ночі...
      Щастя
      грається у схованки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Щастя?
      І к.
      Болісний тиск
      Досягає апогею,
      Скочуюсь вниз,
      Не чекаючи на неї.

      Рани печуть,
      Щось всередині жевріє,
      З болю кричу.
      Це жагуча безнадія.

      Приспів:
      Ти здираєш з мене шкіру,
      Вириваєш душу з тіла,
      Ти породжуєш зневіру…
      І від цього ти щаслива?!

      ІІ к.
      Урвище, біль,
      Мертвий холод, темінь ями…
      Мій водевіль
      Перевтілився у драму.

      Хочеш – убий,
      Не жалкуй для мене гніву,
      Цей чорторий
      Вже затягує у прірву.

      Приспів:
      Ти здираєш з мене шкіру,
      Вириваєш душу з тіла,
      Ти породжуєш зневіру…
      І від цього ти щаслива?!

      Чи ти щаслива від цього?!

      ІІІ к.
      Порожньо тут,
      У тілесній оболонці,
      Влесливий бруд
      Заливає сяйво сонця.

      Тягнеш уверх?
      Не даєш мені загину?
      Нащо, скажи?
      Щоби знов штовхнути в спину?!

      Приспів.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * *
      Дивишся страху в очі бездонні
      Правди шукаєш у забобоні,
      Камінь надії точиш сльозами,
      Віриш, бо любиш її до нестями.

      Сумно вдивляєшся в очі веселі,
      Бачиш байдужість в душевній оселі.
      В Бога питаєш:
      – Як жить мені, Боже?
      – Знай, що життя за любов завжди довше!..
      08.02.07 :)



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    26. ***
      ...А я чекаю на маленьке чудо…
      І зціпив зуби, і молюсь за те,
      Щоб доля нас звела. Та чи не буде,
      Як то раніше – знову розведе?..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Океан любові
      Яка потішна! Щічки пурпурові,
      Чорненькі очки, усмішка смішна,
      Твоя душа ув океан любові
      З моєю рівночасно порина…

      Мої учинки силою тайфуну
      У вир емоцій всотують мене,
      А я на дно судомлю твою шхуну,
      А ти благаєш коло рятівне…

      Ні! Я не хочу силою здобути
      Твою любов! Не прикладу зусиль…
      І совістю кайданами закутий,
      Дам тобі волю. І настане штиль…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Перед стратою
      Я маю намір щось тобі сказати,
      А ти саджаєш хіть мою за грати,
      Сама ж мовчиш... А дивишся - відверто.
      У кого ж ти вдалася така - вперта?

      Навіщо мучиш серденько приватне?
      Гостри скоріше лезо, любий кате!
      Та поки гостриш слово-ніж для жертви –
      Знай, мила, ти ж сама - душею мертва!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    2. Метелик
      Одноденне щастя спокусило
      А мені відмовитись несила…
      Одноденна радість промайнула –
      І гайнула з вітром у минуле…

      Як метелик, в душу залетіла
      І вселила мрію в моє тіло…
      Не піддамся більше я спокусі,
      Бо вже завтра ти бридка, як гусінь! :)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    3. Про минуле
      Тебе я покорити не зумів,
      І губ твоїх торкнутися не встиг.
      Щоденник недописаний – в архів,
      А залишок емоцій – за поріг.

      Апатії – «Добридень і віват!»
      Забудеться усе, як прикрий сон.
      Примножу я надію у стократ
      І відділю минуле на мільйон!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    4. Смітник
      1.
      Сиджу під стінкою
      Як смітник
      Смітник-самітник
      Мене всі минають
      Нікому не потрібного
      А як кому й потрібний
      То лише для того
      Щоб плюнути в душу
      Жбурнути сміття
      Живих нарікань
      Пораненого часу
      Вбитої надії
      2.
      Навкруг суцільні
      Совість і турбота
      Про екологію
      Власних брудних душ
      А я атомний реактор
      Якому загрожує вибух
      Та ви не зупиняйтесь
      Думайте про себе
      Думайте...
      Ду...
      ...-дух!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    5. Незбагненній
      То як сонечко
      ..............зваблива
      То холодная
      .............мов злива
      Дика кішка
      ...........кров шалена
      Незбагненна
      ...........Незбагненна…

      То обіймеш
      ..........приголубиш
      І цілуєш
      .........ніжно в губи
      То ховаєш
      .........тихо погляд
      Ніби я не тут
      .............не поряд

      Ти така…
      ........така раптова
      То говориш
      ...........то ні слова
      Не іди
      ..........іди від мене
      Незбагненна
      ...........Незбагненна…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    6. Два полюси
      Вивчати згоден тебе цілу вічність,
      Дослідником бути твого єства.
      Ти – полюс південний, а я – північний,
      Роз’єднує нас не одна верста.

      Та я дотягнусь до твоєї чесноти,
      Здолаю бар'єри, дійду мети.
      Я буду за тебе, Життя, боротись,
      Себе на пожертву тобі нести.

      І божий закон в забуття полине,
      Не страшно, хай всі мене розіпнуть.
      Зійдуться два полюси воєдино
      І буду шукати в тобі я суть.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    7. Ти в мене визвала відразу...
      Ти в мене визвала відразу
      Безмежно-дикий інтерес
      Я пам’ятаю першу фразу:
      «Спустився янгол із небес…"

      Ти в мене визвала відразу
      Крутіж емоцій і думок,
      А потім… згинула, зараза,
      Як тільки справдив перший крок…

      Ти в мене визвала відразу…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Інтелектуальна лінія
      Ти погадала мені на руці.
      Сказала, що в мене коротка
      Інтелектуальна лінія
      (Ха, здивувала!).
      Загнала в глухий кут.
      Я не знав що відповісти,
      Бо так воно і є.
      Ніде правди діти.
      Логічний вивід,
      Навіть без гадань усяких.
      Та про тебе вже мовчу.
      Я ж не Андрухович,
      Щоб засуджувати інших.
      Точно можу сказати
      Лише про себе.
      Так-от,
      Загнала в глухий кут,
      І себе також,
      Бо я відповів:
      «Інтелектуальна лінія
      На руці коротка,
      Зате з іншим пощастило!»



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Про жінку
      У світі стільки вічних є загадок,
      Що не злічить, не провести порядок.
      Найбільша з них, немов пуста сторінка, –
      Ще не досліджена ніким є Жінка.

      То що є Жінка? Що у ній такого?
      Вона – не просто гарні груди й ноги.
      Окрім краси (важливого аспекту)
      Буває трохи горе-інтелекту.

      Буває ж навпаки: Жіночий розум
      Переважає відповідну дозу,
      Тоді страждання не минуть довіку
      Її прислужникові – Чоловіку.

      Одним цікавим непізнанним фактом
      (Його дослідження доводять до інфаркту)
      Є те, у чім відсутня сутність, –
      Жіноча логіка, або її відсутність.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    10. Ліхтар
      Ми – актори вертепу,
      що грають ляльками
      власної долі…
      Автор

      Склалася нагода
      Сказати всю правду
      Висловити всі почуття

      А я лишень стою
      Як вуличний ліхтар
      І посміхаюся тобі

      Дивишся у вічі
      Дві лампочки по сто
      Ват кожна а може й більше

      Невже я осліпив
      Тебе своїм світлом?
      Чи ти не бачиш явного?!

      Я так люблю тебе!
      (затяганий вислів
      та знову прийдеться вжити)

      Ну й досить пафосу
      Все й так зрозуміло
      Кохана, виключи світло!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Стоматолог
      Любов – це зубна біль у серці
      Г. Гейне

      Душа моя болить, як зуб:
      Коли ж торкнуся твоїх губ?
      Нестримну біль зітри у порох,
      Душі моєї стоматолог!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Силует
      Падаєш
      на снігову вату
      таку холодну
      легку
      невимушену
      як Ти
      і споріднюєшся
      стаєш частиною
      її
      вона вкраде
      твій силует
      і в образі твоєму
      буде існувати
      але недовго
      лише до приходу
      сонячного ранку
      який безжалісно
      спустить твою подобу
      в каналізацію…
      Прощавай!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    13. Кондиціонер
      Як же буть мені тепер?
      То холодна, то гаряча, –
      Не збагну твоєї вдачі!
      Ти – мов кондиціонер
      Без постійного режиму:
      Некерована, незрима…
      То нашлеш на мене іній,
      То розпалиш, як дровину.
      Я ж від цього не загину!
      Я знайду пульт управління!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Наївні мрії
      …Вона хотіла юної розваги…
      Юрко Покальчук

      …Чекала принца на біленькій шкапі
      (наївні мрії підлітків-дівчат!) –
      А ось і я на шлях її натрапив…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Нам є про що з тобою говорити...
      Нам є про що з тобою говорити,
      А ти соромишся, боїшся, мов дитина.
      Від погляду горять твої ланіти,
      Але – мовчиш, і я від того гину.

      Труїш. Плюндруєш. Знищуєш повільно,
      А я вже звик, і вороття немає:
      Як та цигарка вмістом нікотину
      Заманює, а згодом убиває.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Нагрянув день...
      Нагрянув день, коли я зрозумів,
      Що серед купи безнадійних снів,
      Серед безглуздих привидів-думок
      Я сам. Самотній. Псевдомонолог.
      Ніхто не чує тих моїх страждань…
      Хай пропадуть! Нехай їм буде грець!..
      Нова епохо! Гей, скоріш нагрянь
      Та покажи, за що в житті борець!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    17. Ти – осторонь
      Ти – осторонь.
      Для тебе я «в ігнорі».
      Це – похорон.
      Це похорон «love story».
      То де ж твій траур? Де печальний погляд?
      Ховаєш очі? Соромно дивиться?
      Он, скільки жертв нових зібралось поряд!
      Тож рви, шматуй їх, пажерна левиця!
      А я – трофей. У списку десь двадцятий.
      А може, тридцять третій – все одно.
      В душі уже зачинені дверцята,
      «Unhappy-end» любовного кіно.
      Я – осторонь.
      І не кажи «I’m sorry».
      Це – похорон.
      Це похорон любові.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Сплетені руки
      Сплетені руки, сплетені коси,
      Біля вікна споглядаєш на осінь.
      Дивишся сумно на листя зів’яле…
      Як мені мало! Тепла твого мало!..

      Листя пожовкле борвієм заносить.
      Сплетені руки, сплетені коси
      Сняться мені самітними ночами.
      Заполонили мене твої чари!

      Досить надій бездіяльних, ілюзій,
      Що перейняли мене у конфузі!
      Сплетені руки, сплетені коси…
      Чом я сумую без тебе і досі?

      Твій телефон заспівав «Колискову»,
      Врешті почув я твій голос і мову!
      Скоро прийду і утру твої сльози!..
      Сплетені руки, сплетені коси…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Ідіот
      Сиджу і думаю: невже я ідіот?
      А знаєте, чому такі думки?
      Тому що я сиджу, стуливши рот,
      Пливу супроти жвавої ріки.

      Я знаю, що робити треба щось,
      Піти й сказати, що люблю її.
      І наче вже встаю, скажу ось-ось…
      Та й знов порину у думки свої…

      Чи, може, в мене смілості нема…
      Боюся, може? Наче й не страшна.
      Чи то у мене в голові пітьма,
      Чи розум мій затьмарила вона?

      Сиджу і думаю про неї день у день.
      Думок в хвилину – близько кількасот.
      Чому ж нічого не роблю я, пень?
      О, Достоєвський! Я – твій ідіот!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Яка ж ти чарівлива...
      Яка ж ти чарівлива!
      Яка прекрасна ти!
      Я не альтернатива.
      Я змушений піти…
      Ясніша зірки в небі,
      Як янгольське дитя.
      Я не такий, як лебідь –
      Я кану в забуття…

      Яскрава, мов Діана,
      Явилась мені ти:
      «Я! Я – твоя кохана!
      Не йди!
      Прошу:
      Не йди!»



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Надія
      Там, де йдеться про заляпану
      постіль, мається на увазі
      постіль, заляпана кавою

      НАДІЯ. Посмішка. Розмова.
      Перегляд фільму «Казанова».
      Зелений чай. А потім – кава.
      А далі – «Хортиця», «Свалява»…
      Весела ніч. Похмурий ранок.
      Шматки розбитих філіжанок.
      Постіль заляпана??? Цікаво!..
      А хто це в дзеркалі лукаво
      На мене дивиться так скоса?..
      А ось дівча рудоволосе…
      Про себе думаю: «Спіймався?».
      Вона кричить «Іди вже, Васю!».
      О! Точно! Вася! Це ж так просто!
      І вже біжу до неї в постіль…
      (далі урізано цензурою)



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Любов у стилі постмодерну
      Любов у стилі постмодерну
      Розжевріла в пору студену.
      Надіюсь, що не Мельпомена
      Прийшла до мене?..



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Білизна
      Твоя білизна збуджує в мені…
      ні, геть не те, про що ти зміркувала
      (хоча і те також).
      Вона пробуджує щось дике і нестале
      і кидає у в дрож.

      Твоя білизна «Dolce & Gabbana»…
      Вона жахлива! Скинь її негайно!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Майже романтичний вірш
      У тебе закохатися так просто, ... неймовірно
      Немов єдине слово вимовить! … німому
      Ти так потрібна в цьому світові! … нікому
      Таких, як ти, більш просто не існує! …божевільних

      І знову ти наснилася мені… Орисю
      Життя без тебе стало б не таким. … поганим
      Багато в ньому учинила ти. … прогалин
      Не йди від мене! Чуєш? Не іди! … котися



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Самотність
      Присвячується Яну Тірсену

      За чашечкою кави з коньяком,
      Із шоколадом присмаку гіркого
      Задумався, чому нема нікого,
      Хто розділив би почуття мої?
      Немов отрута хижої змії,
      Самотність роз’їдає мої груди…
      Ні! Буде ще кохання! Буде! Буде!
      Якщо не так – навіщо живемо?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --