ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.10.02 23:00
Ця історія трапилась зі мною, коли я на прохання князя Мстислава Ярославича (що було висловлене навіюванням, телепатично) жив у чудських землях, у місті з такою ж чудською назвою як і річка Андога, що належало тоді удільному князівству Андогському. Я тоді

Пиріжкарня Асорті
2024.10.02 22:37
грицька ті випадки дратують
коли і в низці сновидінь
почує він жіночий шепіт
надінь

2024

Тетяна Левицька
2024.10.02 17:58
Скажи, рідненький, як тобі живеться
у затишному зорянім раю?
Мені ж ніяк не відірвать від серця
того, кого без пам'яті люблю.

Вже третя осінь, за вікном ридає,
перецвітають квіти чарівні,
сніг білими кульбабами над плаєм

Юлія Рябченко
2024.10.02 15:50
Я розкидаю каміння, а ти збираєш,

Кажеш, що то діаманти в моїй душі.

Що ти, коханий, у темряві цій шукаєш?

Просто, ти сонечком сяєш, воно й блищить...

Іван Потьомкін
2024.10.02 13:37
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим. І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Сергій Губерначук
2024.10.02 11:59
Я був би у марах
собою-собою,
з’явив би даремні слова,
а зараз
у цих залогічних спробах
не те я – не те сказав.

Ці рими націлені Римом

Леся Горова
2024.10.02 11:25
Шістнадцять голубів знялися в небо.
Ще не до зір. Ще пурхають довкіл.
Бо кожному із них додому треба,
Зробити там останні сорок кіл.

Пір'їна біла у долоню ляже.
Вже рідне серце не переболить.
Коли ж тобі таки воздасться, враже?

Микола Дудар
2024.10.02 09:20
Причепуритись треба буде… причепурусь
А що такого, мені то не звикати?!
Ніякої інтриги… запарений кун-кус
І будемо на неї з ним чекати…

Борідку вже дорослу, посивівши, підстриг…
Одекалоном освіжив і хату, і,
Нагадую: я проти всілякостей інтриг

Віктор Кучерук
2024.10.02 06:14
Розчинилося у мжичці
Сонця лагідне тепло, -
Вкрили крапельки травичку,
Як холодний піт чоло.
Заіскрились, забриніли
І зарухались навкруг, -
Не утримавшись на схилах, -
Податись мерщій на луг.

Микола Соболь
2024.10.02 05:51
Час від часу зітхаю (з полегшенням наче),
що у землю впаде проросте чи згниє.
Хто заплатить борги, як удови заплачуть?
Хто дитятко утішить чиєсь чи своє?
Чи промовить убивця: «Возьмі, вот, канфєтку»? –
він три шкіри здере поки тільце живе,
не тобі в

Сонце Місяць
2024.10.01 23:08
Хамфрі Боґарт вантажиться на вінтажній линві—фрау Мюллер на підхваті. Балаганчик врубає трофейні софіти. Нотково істеричний дряпаний вокал якоїсь леді. На линві склизько. Зівсібіч прибуває відвідувач Бажаючі вхопити вишеньку на торті. Фероньєтка без фе

Микола Дудар
2024.10.01 19:35
Цей тиждень — ні, в наступний тиждень
Нам доведеться відповзти
І від покупок, і від гривень…
О миле серденько, прости…
Щось переплутав, недобачив
І спотикавсь було об щось…
Я ж переймавсь тобою наче?
А відповзти таки прийшлось…

Світлана Пирогова
2024.10.01 12:46
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Війни несамовите соло.
Горланить гучно вороже воло.

Хати-примари, вишень зойки.
Димиться темінь, суцільна темінь.
Хрипить самотня в смугах сойка.

Пиріжкарня Асорті
2024.10.01 11:31
і телефонна і душевна
та пісня в церкві й хорова
аж тепло регенту від неї
співа'

2024

Олександр Сушко
2024.10.01 11:25
Антитеза на вірш Анатолій Матвійчука

Осінь гріє теплом,
Це закінчиться скоро.
Дотик інших часів
Студить душу мою.
На тоненькім містку
Поміж Завтра й Учора.

Олександр Сушко
2024.10.01 08:40
Прівєтік! Здрастє! Как дєлішкі?
Папіл лі водочкі с утра?
Сєгодня сабантуй у Мішкі,
Пайдьом, хлєбньом, уже пора.


У вишиванках півстолиці
Жує непотріб у ротах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Могилко / Вірші

 Скрипка
Як плаче скрипка – серденько щемить.
Ще мить тріумфу, хоч би одну мить…
Багряним шовком відчай огорне
Мене…

Як плаче скрипка – гасне сивий день.
Там, де палають зорі від пісень,
Там, де ховає ніч від самоти, –
Є ти…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-04-23 21:32:58
Переглядів сторінки твору 2319
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.157 / 5  (4.633 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.518 / 5.02)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.08.24 08:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-24 21:26:38 ]
У мене плач скрипки з тріумфом зовсім не асоціюється... Скоріше сурми, чи барабани ;)
А саме слова "Ще мить тріумфу, хоч би одну мить…" справили на мене найбільше враження, тому що тріумф дійсно невловимий...
А про який саме тріумф ідеться? (це так, питання, просто стало цікаво)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Могилко (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-24 21:36:33 ]
Ну, з барабанами - то зрозуміло, чому )))
Я про той тріумф, коли стоїш на п'єдесталі любові і відчуваєш, що досяг того, чого так хотів. І ніщо тобі більше не потрібно - лиш не сходити з нього. Але, як вже Вами сказано, Наталко, тріумф - річ невловима...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2007-04-24 23:24:17 ]
После короткого препирательства он принял скрипку и смычок, потрогал
струны, и взял скрипку под подбородок так, будто делал это всю жизнь. Он
поднял смычок, замер на долгое мгновение и затем начал играть.
Он играл хорошо. Это была не цыганская музыка, а какая-то старинная
народная песня, которую я уже где-то слышал. Закончив ее, он без паузы
начал другую, исполнив несколько вариаций. Он все играл и играл, и игра
его становилась все более и более необузданной...
Внезапно он резко оборвал игру и сделал шаг в сторону, как будто
неожиданно проснувшись.

Р. Желязны, "Ночь в тоскливом октябре".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-25 17:58:26 ]
"Он все играл и играл, и игра его становилась все более и более необузданной...
Внезапно он резко оборвал игру и сделал шаг в сторону, как будто неожиданно проснувшись."
О да... Я думаю, именно об этом и говорил Сергей... :)