Автори /
Наталя Мілевська (1990)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вісім строф про весну
•
Мирний атом
•
Повернутися б...
•
Сон
•
***
•
Горобець узимку
•
* * *
•
Таємниці монастирської могили
•
Миколаєву
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Природа спала взимку, мов дитина,
Яку приспали втомлену малу...
Яку приспали втомлену малу...
Обличчя в масці, пальці рук подерті,
За спиною всього лиш півкрила...
За спиною всього лиш півкрила...
Коли я повернуся у дитинство
І світ побачу іншими очима?
І світ побачу іншими очима?
Де шелест листя, де туман і мряка,
Там тихий дзвін пустої самоти...
Там тихий дзвін пустої самоти...
Годинник дні рахує.
Я не чую
Я не чую
Як горобець, нікуди не спішу,
Збираю крихти, кинуті навіщось...
Збираю крихти, кинуті навіщось...
Моя душа у паростку травини,
Моя душа у пригоршні землі.
Моя душа у пригоршні землі.
Сніги глибокі замели шляхи,
Зморозили людські душевні рани.
Зморозили людські душевні рани.
Де сивий Буг несе у море води,
І де Інгулу плине течія,
І де Інгулу плине течія,