Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Редактор Майстерень (1973)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-03-17 13:21:37 ],
на сторінці твору     "***"  

Прекрасно, пані Наталю! Дякую за потужний струмінь поетичної енергії, що йде від ваших слів.
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-04-02 13:48:01 ],
на сторінці твору     "***"  

Правдивий і промовистий фінал...
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-04-14 22:00:55 ],
на сторінці поезії     "***"   Набок-Бабенко Юлія

Сповнюють душу по вінця чимось надто знайомим і болісним рядки "Тільки душу суєтно замучену / не сховати ніяк окулярами"! Прекрасно, Юліє.
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-05-27 18:19:59 ],
на сторінці твору     "***"  

Остання строфа - і поетична, і духовна.Як заклик. Як вирок. Добре, що подібні думки роз"ятрюють спокій нинішніх жінок, провокуючи писати такі рядки. Як на мене, для суто поезії, не завадило б додати якоїсь примітивної тропіки, бо говорити надто прозоро можуть і звичайні публіцисти. Однак, ваш поетичний голос, Тетяно, лунає вже й зараз і голосно, і правдиво.
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-05-27 18:58:51 ],
на сторінці твору     "***"  

Абсолютно погоджуючись із висловленим колегами, іще раз акцентуюсь на неповторному ліризмі Наталі, високохудожньому аспекті її поетичної мови.
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-06-05 19:21:41 ],
на сторінці твору     "***"  

Прекрасно. Влучно. Беззаперечно. Болісно. І - жодних коментарів.
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-09-29 19:47:08 ],
на сторінці поезії     "***"   Набок-Бабенко Юлія


Гарний вірш. Ось тільки дещо псують його цілковиту гармонію рядки
"Сховай свою голість під витканий дах
на сьомому небі, застрявши у ліфті": наче і з інтонаційно-настроєвого контексту не випадає, але що значить в плані метафоричному перший рядок? Ваше тіло гризуть мурахи - прекрасно. Голість - в сенсі оголеність чи самотність? Подумайте докладніше над цими рядками: що хотіли повідати, на чому наголосити, що саме приховати від алиментарного зору читача.
Далі.
"То самість. То зимність поголених тиш
стискає твої необійняті груди."
Що означає реалістичність (чи "життєвість") образу "поголена тиша"? Виникає бажання поради замінити його. Трохи штучне, філологічне нашарування художніх ознак. Поміркуйте над словом "тиша", яке ідейно-тематичне чи сакральне насичення воно уособлює - у контексті вашого вірша, у загальному своєму вжитку. Може, варто епітет "поголена" замінити на якійсь інакший, більш точний.
І на останнє, коли знайомишся - рядок за рядком - із цим вашим віршем, створюється враження проникнення до багатовимірного простору, сакрального світу окремої ситуації і часу. Ви, наприклад, згадуєте про Божого Сина (що неодмінно влучно у вас вийшло). А у фіналі - йдеться про звичайно застуду. Ця застуда - теж насичена метафоричним звучанням і значенням чи ви відверто глузуєте читача, котрий виявляється наприкінці розгубленим і дещо розчарованим?
(Бачите, яку багатопланову штуку ви витворили? Вдосконалюйтесь у такий спосіб і далі - маєте досить непогані шанси у поетичній метафоризації життя).
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-10-17 00:01:10 ],
на сторінці твору     "***"  


Досить типовий - за настроєм і погодою - вірш. Перейняли рядки :
"Потріскані стулки каштанів
Ховають дорожню печаль.".
Утім, є такі речі, що бажано було б їх уникнути при висловленні особистих думок-вражень, як-от: "бурштинове листя" (звучить гарно і уявляється художньо, та дещо бракує оригінальності світобачення-світосприйняття, оскільки ви - поет, а те, що восени листя бурштинове, скаже кожен пересічний перехожий, надто ж дитинка), казка про осінь, котра "сіла вночі за рояль" (тут вчувається художньо-образна гіпербола, нашарування уявлень-слайдів, що створює ефект - від прочитання таких рядків - на кшталт "надто банально" або ж "старанно вчиться писати поеточка".) До того ж, Оленко, раджу кілька разів прочитати вголос останні 2 рядки. Певне, щось відчуєте.
Але, незважаючи на усе висловлене вище, болісно-сірі сутінки - досить-таки контрастний образ і щодо бурштинового листя, і щодо теплого та світлого загального враження від вашого поетичного твору.
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-10-30 18:35:18 ],
на сторінці поезії     "З циклу “ЛЮТНІ ЛЮТНЯ”"   Левченко Олег

Надто сподобались ваші мініатюри, аби зараз їх докладно аналізувати. І мудрість, і поезія, і енергетика... Успіхів, поете!
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-10-30 18:43:41 ],
на сторінці твору     "***"  

"Поза простром й часом пролітають пейзажі по вікнах." - ось що найбільше вразило (упевнено, голосно, поетично). Хоча я б, наприклад, краще побачила виписане вами, якби цей рядок мав такий-ось вигляд:
"Поза простором й часом пролітають пейзажі за вікнами / повз вікна"...Але й у вашому варіаті даний рядок не позбавлений оригінального художньо-філософського неологізму-поняття.
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-10-30 19:10:22 ],
на сторінці твору     "***"  

Непогано. Але ж - рими, інтонації, наголоси. До того ж оці, такі примітивні наразі, образи, як-от ваші "кольорові зорі". Знаєте, ще в далеких - як на сьогодення - 70-их (чи ще раніше) минулого столття нинішні наші класики (а тоді - поети-початківці-дебютанти), слухаючи на всіляких там поетичних фестивалях-з"їздах старше покоління, відверто глузували з лексем-образів на кшталт "сяйво", "зорі" тощо. Розумієте, це красиво (безперечно!), це ніжно й витончено, але для того, щоб вдало вживати ці слова-метафори-підсилювачі змісту сьогодні, необхідно витворити такиииииий ідейно-змістовий контекст або утнути тааааааке художнє обрамлення думок, щоб читач на ці хвилини читання вашого тексту забув про всілякі там канони й стреотипи творення нинішньої літератури. Це - робота надто складна... Але всі ми, особливо напочатку нашого поетичного учнівства, пишимо про зорі, сонця, бо це для нас - уособлення світла, позитивної, творчої енергетики, котра, в свою чергу, досить-таки вдало аналогізується з поетичною творчістю як процесом, так і з його продуктом. (Наприклад, мені мій редактор - неперевершено досвідчений поет - свого часу заявив, що "ось цей і цей, і цей вірші - переконливе портретування поетичної(в сенсі мислення/викладу думок/художнього боку) манери Олени Пчілки" Мовляв, сьогодні ТАК писати неприпустимо. - От і робіть висновки!)
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-11-09 23:05:40 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Дроздовський Дмитро

Цікаво ваш вірш змінює свою жанрову тональність - спочатку схоже на інтим, а потім - раптово філософія
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-11-09 23:10:22 ],
на сторінці твору     "***"  

Прекрасне подання старовинної теми. Оригінальне вирішення з іншомовними вставками. Прийміть вітання!
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-11-09 23:19:22 ],
на сторінці твору     "***"  

Таки дійсно сміливо і прямо. Але, коли читаєш першу частину "Двох Вікторів", стає так до болю шкода першого героя, ви так мінорно виписали його, що навіть гнилі помаранчі - лише образні підсилювачі невтішного змісту чи стану. І загалом - створюється цілком позитивне враження про Віктора Першого, наче ви так вміло виправдали його, як ми іще й досі не втрачаємо віри...
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-11-09 23:22:10 ],
на сторінці поезії     "Повітряний тестамент"   Кремінь Дмитро

Ну що тут сказати - геніально!
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2007-11-17 15:44:25 ],
на сторінці твору     "***"  

Нарешті вдалося почути чи прочитати подібні рядки, витворені жінкою. З огляду на те, що поезія - це не лише сама оголена художність, ваша "опоетизована" думка (міркування, переконання) гідна і дружньої, і філософської, і психологічної поваги.
Коментатор Редактор Майстерень, [ 2008-04-20 18:21:35 ],
на сторінці твору     "***"  

Коли доводиться читати рядки, співзвучні весні, теплу, відповідному душевному настрою, хочеться заглибитись у них якнайглибше (і це контекстуально виправдана тавтологія!). Тому, прочитавши цей вірш, виникло бажання познайомитись ближче з автором - через його внутрішьо-поетичні світи, простіше - через інші вірші. І що ж? - суцільна гармонія та абсолютне взаємопорозуміння тематики, ідейності і, здається, "охудожненої" реальності. Світла і сонцедайна лірика, яка налаштовує душу на той лад, що межує і з мажором, і з мінором, а отже - є найтоншим, і найвищим...