Опис: ...Біль душі можна сприймати по-різному… Закопати якнайглибше, сховатися за маскою вдаваного благополуччя. Та чи можна заховатися від себе? Чи загоїться рана, засипана товстим шаром забуття?
А може, варто, як би це не було важко, дістати той біль на поверхню, вилити, виплакати, спокутувати, аби жити далі?
Мій біль – мій гріх – моя совість. Я дістаю мій біль з глибин душі, я ділюся ним з вами. Я гірко розкаююсь і молю про прощення…

---

Опусти сокиру, мамо, не рубай (3 р)
Ти свою надію не вбивай (3 р)
я дихання, я пушинка, я роса (3 р).
Я твоя журба і радість і сльоза (3 р).

Приспів:
Мамо, не вбивай(3 р)
Ти свою надію не вбивай,
Ти солодку мрію не вбивай,

Сивину твою погладжу у ночі (3 р)
І в пригоді може стану у житті (3 р)
На твої страждання відізвусь (3 р)
і за тебе мамо помолюсь (3 р).

Опусти сокиру, мамо, не рубай
Ти свою надію не вбивай.

o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай";
o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.

---

Ви так хотіли в світ прийти і жити, Засуджені, убиті мною діти. Чим ліпша я за Понтія Пилата – Жорстока ваша вбивця - ваша мати? Беззахисні, невинні і безгрішні... Ллю запізнілі сльози безутішні! Чим ви переді мною завинили? Душа без раю, тіло без могили... Скалічені мої, рідненькі діти! Мене ж колись також могли убити, Та матінка велику душу мала, Вона життя мені подарувала.

А я така невдячна, малодушна… Мовляв, для вас пора була неслушна. Все виправдань для себе я шукала І на прощення Господа чекала. Знайшлось би місце і для вас на світі, Розтоптані, ще не розквітлі квіти. Я Матір Божу день і ніч благаю, Аби вона забрала вас до раю, Щоб ваші душі там змогли радіти… Простіть мене, убиті мною діти. 28 лютого 2010р