ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / ІІ Покаяння.
Хресна дорога ненародженої дитини

  2.2 Я візьму цей хрест, матусю

Життя – дорогоцінний Божий дар,
Господь дає – лиш Він забрати може.
Ми нехтуємо тим, що Ти нам дав,
За те прости нас і помилуй, Боже.

Коли Ісус терпів за нас усіх,
Вселенське зло лягло йому на плечі
І той, в усі часи найтяжчий, гріх –
Убивство в лоні матері малечі.

Ісусе! Сину нашого Творця!
Невинних жертв на Хресній їх дорозі
Не залишай до самого кінця!
Самі пройти той жах вони не в змозі.

Від них увесь відрікся білий світ,
Їх рідні матері й батьки вбивають.
Не жити їм щасливо довгих літ,
Про порятунок душі їх волають.

Пречиста Діво!У небесний рай
Візьми усіх розп'ятих в лоні діток
І заповідь святу «Не убивай!»
Нагадуй повсякчас усьому світу.

Валентина Попелюшка

Ісус бере хрест.

«Сьогодні моє серце почало битися. Воно буде легенько битися через ціле моє життя. Але серце моєї мами б’ється тривожно.
Невже та думка позбутися мене її не покинула? Ні, цього не може бути, бо моя мама є доброю і якщо навіть мене зараз не любить, то потім буде любити, і я її любитиму.
Лікар заспокоїв маму, що знає, як зарадити в разі небажаної вагітності, а в кінці сказав : «З нами закон».
Христе! Тобі довелося померти при владі римлян, законом яких була смерть на хресті. Моїм хрестом є закон, який дозволяє позбавляти життя ненароджених дітей. Це є закон сучасного розп’яття на хресті.»

Вже моє серденько б’ється,
Не радіє, не сміється.
Я беззвучно гірко плачу,
Бо матусю не побачу.

Мила, добра, ніжна, рідна…
Ох, матусю моя бідна!
То невже моя провина
В тім, що я – твоя дитина?

Я візьму цей хрест, матусю,
Хоч розп’яття так боюся,
Безпорадний і маленький.
Та того бажає ненька…




o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.

Збірка "Хресна дорога ненародженої дитини "
розміщена на сайті Джублик , та на сайті Остання дорога Ісуса


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-03 19:50:26
Переглядів сторінки твору 10766
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.312 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.820
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-04 22:50:11 ]
Доброго вечора, Ярославе! Так, справді, "домашнє завдання" на всю ніч. Поки що відповім відносно цитати прозою - текст не мій, є посилання на першоджерело, тому вносити корективи не маю права. Коли писала цей цикл, взяла за епіграфи, бо саме та книга взяла за живе і дала поштовх. "Гріх у віках" - там треба розглядати всю фразу "найтяжчий гріх у всіх віках" - тобто, гріх, що є завжди найтяжчим. Але погоджуюсь, що фраза недосконала. Тоді я писала це серцем, тепер коригуватиму розумом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-04 23:38:33 ]
п. Ярославе. Так і я уже замішаний у цю тему то хочу лиш зіслатися на її ж вірш "Три миті ..."
http://maysterni.com/publication.php?id=88604
У свій час, порпаючись в інтернеті за речами, які нічого спільного не мали із поезією, я напався на вірш, який змінив кардинально моє життя. І не тільки моє.
Валентино. Дайте лиш мені на це кілька днів і я надам Вам можливість максимально приблизити свої твори до найширшого кола людей.
Обіцяю ...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-10 21:05:30 ]
Справді)) Ви також долучилися до справи. Ви, здається, доктор? ЛДМУ закінчували?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-10 22:24:20 ]
==ЛДМУ закінчували? ==
Закінчував ще у далекі 85-ті. Був такий зірвиголова, який на мотоциклі по гуртожитку їздив...
Пересікалися?
Чи, не дай то Боже, нашкодив чимось? :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-10 22:41:12 ]
Ні, просто ми закінчували один ВУЗ)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-04 21:57:28 ]
Ого! Ну тепер не спатимете Валентино цілу ніч. Задав Вам роботи п. Ярослав... :)
Я б уже третій раз упав і не хотів би підніматися... :(
Але.
Сама напросилася.
Треба було сидіти мишкою на поетрі клубі, час від часу підморгнути власинку чи модеру і була б "звіздою" й досі.
Терпи козаче, отаманом будеш! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-04 23:53:50 ]
Якби мала за головну мету "бути звіздою", може, так і робила б.
А підніматися завжди варто на один раз більше, ніж упав. Рости ще ой як є куди!:) Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 02:00:15 ]

ID: 179380
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 23.03.2010 13:51:37
© дата внесення змiн: 23.03.2010 13:51:37
автор: Попелюшка


В Обране додали:Юрий Богатинский, Журавка, Квітка Надії, Олекса Удайко
Прочитаний усіма відвідувачами (486)
В тому числі авторами сайту (62)


КОМЕНТАРІ
Ірина Кохан, 08.02.2013 - 18:54
Талановито,трохи сумно.У Вас чуйна ініжна душа.НЕПЕРЕВЕРШЕНО   
Олекса Удайко, 08.02.2013 - 09:11
А хто посмів це зробити? Кому не сподобались Ваші вірші? Мерзотники! А на ширпотреб (читачі) не орієнтуйтеся! Ваша поезія - вічна!!! Їм же читати - мотлох, якого тут маса незліченна! Заходьте!
Попелюшка, 08.02.2013 - 14:58
Дякую! Заходьте й Ви! Найближчим часом іронічно-гумористичний вірш про це непорозуміння з'явиться на цій сторінці. Сподіваюсь, хоч за це не покарають 
Олекса Удайко, 08.02.2013 - 08:52
Вражає... Заговорив зародок! Треба ще, Попелюшко, щоб заговорили ГАМЕТИ батька й матері! Може, все-таки засовістять їх і подібних вбивств не буде!   
Попелюшка, 08.02.2013 - 08:56
Дуже вдячна за підтримку. І за те, що підтримували мене на моїй тимчасовій (на час блокування основної)
сторінці http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18173  
Анатольевич, 04.09.2011 - 11:23
    Сильно, страшно, скорботно!  З відгуків зрозумів, що, незважаючи на аборти,Ви зуміли завагітніти.Хвала Богу! Як пройшли пологи, хто народився? Здоровя дитині і мамі!   
Попелюшка, 04.09.2011 - 21:14
це окрема історія, завдяки якій у нас восьми місячний Теодорчик хресним якого є монах "від Бога" брат Теодор із Джублика.
Про це у окремому розділі "Сонечко"
Спробуйте читати більше.
Тим не менше, вдячна...
Виктоиря, 15.08.2011 - 12:03
Я читала, а сердце просто замерало..... всё написаное Вами мне очень близко.. Спасибо, Господу, я уже 3 года мама.. это чудо!!! Иногда важно не только предотвритить аборт, а и научить девушку жить в новом статусе - МАМЫ!!!
Попелюшка, 18.08.2011 - 22:08
саме так... Рада за Вас. Коли дивишся на улюблене дитятко, страшно навіть подумати, що могла статися непоправима помилка...
Микола Верещака, 05.02.2011 - 20:00
...за Понтія Пилата = ...за Понтія Пілата  
Микола Верещака, 05.02.2011 - 19:55
...не взмозі.=...не в змозі. 
Юрий Богатинский, 06.12.2010 - 23:10
Очень хорошо.Мысли о том, что и нас могли убить, заставляют задуматься.      
Україна, 28.11.2010 - 23:05
Людина, яка так відверто зізнається у скоєному - є сильна людина. Тим більше коли прагне виправити свої помилки. Так чи інакше ми усі припускаємось помилок, хтось більшою мірою, хтось меньшою. Я зовсім не виправдовую вас, але і не засуджую. Не маю права судити. Та я дуже радію, що ви винесли для себе правильний урок і дуже-дуже надіюсь, що ось такими щирими, гарними віршами донесете до інших істину материнства. Наснаги вам і удачі.
Попелюшка, 29.11.2010 - 22:32
Дуже Вам дякую!
Сподіваюсь, що Господь простив мене.
Через місяць чекаю на дитятко 
Mayzhe Shasliva, 30.10.2010 - 09:38

Журавка, 31.07.2010 - 18:31
Прочитала на дному диханні. Просто мороз по шкірі. Ви - талант і величезна молодчинка! 
Попелюшка, 02.08.2010 - 14:26
Дякую за розуміння і за підтримку! 
Данч, 20.06.2010 - 17:56
Оценка поэта: 5
Квіточка Ромашка, 19.05.2010 - 12:34
Дякую, що Ви є...
Попелюшка, 20.05.2010 - 12:43
А я Вам - за розуміння...
Оксана П., 18.04.2010 - 20:33
кожна людина проходить свій шлях до істини. напевне, для вас він мав бути таким гврким... але покаяння має велику силу. хай Бог почує ваші молитви! 
Квітка Надії, 11.04.2010 - 18:45
  це так зворушливо...До таких проблем не можна залишатись байдужими..  Вдячна Вам за цей вірш!
Попелюшка, 11.04.2010 - 20:34
Дякую Вам, Квіточко! Рада, що й Вас, таку юну дівчинку (ровесниця моєї старшої доньки) хвилює ця тема. Ваш вірш: Я хотіла народитисьhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168812 вселяє надію на небайдужість молоді до теми абортів. У світу є майбутнє, поки є кому писати ТАКІ вірші...
Але це лиш початок теми. Запрошую ознайомитися і з її продовженням та розгалуженням
Смерічка, 24.03.2010 - 12:50
Таке може написати людина, яка зазнала у своєму житті лиха, або та, яка щиро, від усієї душі прагне застерегти від помилок інших. Цей вірш проймає до кісток, залишає в душі слід. Не дай Боже нікому такого досвіду.
Попелюшка, 24.03.2010 - 17:03
Саме з цією метою й пишу, хоч більшість людей воліють все ж отримати свій гіркий досвід, ніж вчитися на чиїхось помилках...
Ви абсолютно праві - і зазнала, і прагну застерегти. Дякую Вам!
Лореляй, 24.03.2010 - 12:13
Зворушливо! Проймає до сліз...    
Попелюшка, 24.03.2010 - 17:00
Дякую. Завжди рада новим гостям. І постійним теж
На-д-е-ж-да, 24.03.2010 - 08:54
     Дуже зворушив ваш твір. Нема слів...    
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:21
Дякую за підтримку і розуміння. Буде продовження...
Сагайда, 23.03.2010 - 20:06
От бачите, ще читачі з'явились... Ви молодець, так тримати! 
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:22
Ще й ще раз щиро Вам вдячна. Буду продовжувати...
Весенняя, 23.03.2010 - 17:42
Валентина, у меня слов нет... очень сильно
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:32
Дякую Вам, що приєднались до тяжкого і болючого. Дякую за небайдужість! 
natalux, 23.03.2010 - 16:41
Але є й інша сторона випадкового (непотрібного батькам)народження дітей. Дитячі будинки, голод, насилля над дітьми. Долі таких дітей не позаздриш. Невже це краще за ненародження?
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:37
Ніщо не може виправдати вбивство беззахисного. Давши життя і навіть після цього відмовившись від власної дитини, їй залишають шанс... І дуже часто з таких дітей виростають гідні люди, талановиті, навіть видатні... Окрім того, дуже багато людей, котрі виросли в сім'х, в турботі, але долі яких, в силу різних обставин, теж не позаздриш. То, може, і їх ліпше добити, щоб не мучились? Вибачте за категоричність. Це моя думка. Ви маєте право на власну...
ДРУГ, 23.03.2010 - 14:35
...Господь милостив! Можно вымолить прощения за грех в нарушение заповеди "Не убий!"...но нельзя вымолить прощения у не родившегося младенца...хотя, пути Господни неисповедимы, на всё воля его, всё им предрешено...
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:40
Дякую за відгук і за листа!
На жаль, дуже мало на цьому сайті творів такої тематики, як Ваш, на котрий Ви давали посилання. Тема віри, духовності не є популярною в наш час, але без віри і без покаяння ми йдемо в нікуди...
Рада, що Ваш вірш охоче читають, і відгуки теплі та доброзичливі. Успіхів Вам!
Tanya Rikhter, 23.03.2010 - 13:58
у мене просто нема слів.... це так все сумно....  
Попелюшка, 23.03.2010 - 14:01
На жаль, життя - це не завжди радість і позитив... Дякую, що відгукнулись! Кожен відгук на цю болючу тему для мене просто безцінний...
В рубриці "Інше" це майже не читають і майже не коментують. Це ще більш сумно.