ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.11.19 10:09
Пригадую невимушені наші кухонні бесіди, котрі сягали і найвищої політики.
Немовби були ми поінформовані не згірше дипломатів..
Кричали ми й перебивали один одного, але не сердився ніхто.
До яких уже не пригадати півнів текли наші розмови на відстані

Тамара Шкіндер
2019.11.19 08:05
Притупилося майстра перо,
Зашарілася й зблідла рима.
Муза вдарила під ребро,
Підтяла підступно, незримо.

Загубились найкращі слова,
Між рядками гуляє вітер,
Та йде обертом голова -

Віктор Кучерук
2019.11.19 08:00
Ще недавно сонце гріло
Зрання аж до темноти,
І в багряних заметілях
Не ховалися світи.
Та минає все на світі
Швидко сміхом чи слізьми, –
Вже у груди цілить вітер
Раннім холодом зими.

Олександр Сушко
2019.11.19 00:44
У храмі плаче Бог. Лунають меси звуки,
Кровиця ручаєм стікає на олтар
Ровесників моїх - безногих і безруких,
Убитих у боях, полоні, просто так.

Запалені свічки погаснули від кривди,
Павуча борода вкриває образи.
Ти спав на небесах, коли вмирали ді

Сергій Губерначук
2019.11.18 16:31
Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
Ми обручені, чи що?

Яким треба бути майстром,
аби вирубати з мертвого дерева
собі запоруку!
Якою треба бути необрученою,
аби піти у заручини

Олександр Сушко
2019.11.18 12:30
Вирвано, витолочено печаль
І забуттям переорано пам'ять.
Знов уві сні цілу ніч кричав...
Душу кацапи на дибі палять.

Тризуба ріжуть на серці ножем,
Прицвяхували до свОлоку длані.
Я не в окопах п'ять років уже,

Іван Потьомкін
2019.11.18 12:17
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Всевишнім подароване тобі,
Не все в нові світи полине за тобою:
Сумлінно ноосфера ще стоїть на чатах:
Аби земне на Землю повертати.
І як у вічність відліта душа,
Борги твої бере хлопчина чи дівча.

Тамара Шкіндер
2019.11.18 11:51
Докупи день збирає вечір сизий,
Спалахуючи блиском ліхтарів.
Підкинув місяць у багаття хмизу
І засіяв півкругом угорі.

Квапливо поспішає перехожий.
Зітхають порожнечею двори.
Відмежувавшись поза огорожу,

Юрій Сидорів
2019.11.18 09:35
Морозяних начерків дублі
Лягають на вікна скляні.
І форми жіночі округлі
Ввижаються знову мені.

Як тільки замріяно гляну,
Зміняється видих на вдих.
Я наче побачив Уляну -

Ярослав Чорногуз
2019.11.18 07:47
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
І туги найчорнішої сувій
Всього мене зумів таки сповити.

Байдужий світ навколо занімів,
І течія несе у інше русло –
В обійми до холодної зими,

Микола Соболь
2019.11.18 05:18
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Леліяв ніжно кожен подих,
Тепло, яке від губ лилося…
І дарував коханій квіти,
У ресторані кращі блюда…
Як за таких не порадіти?
Коли кохають сильно люди.

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачем було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим і стаєш незапрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Ірина Осінь
2019.09.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / ІІ Покаяння.
Хресна дорога ненародженої дитини

  2.3. В небуття лечу, у прірву.
Перше падіння.

«Я є ще таким малим, а вже падаю, чую, що не здолаю того переляку непевності. Що далі? Моя мама вночі не спить, тільки плаче у подушку так тихенько, щоб ніхто не чув. Я нічого не вигадую, я чую її схлипування, ридання. Моїм хрестом є твої сльози, мамо. Я вже не можу це терпіти. Падаю на зорі мого життя, коли росту з секунди на секунду. Я вже майже бачу, хоч довкола мене темно, але це моя радість. Я так мрію побачити сонячне світло, послухати спів пташок, а що най головніше – я хочу побачити свою маму. Мамо, як ти виглядаєш?
Ісусе, дай силу усім матерям повстати з падіння в злій думці проти життя ненародженої дитини через твій біль піднятися під тягарем хреста.»

Я росту, хоч непотрібний,
Ні для кого я не рідний.
Скоро серце моє вирвуть,
В небуття лечу, як в прірву.

Я вже маю оченята…
Подивитися б на тата,
Може б, душу скам’янілу
Мої очі відігріли.

Та навколо мене темно,
І зростаю я даремно.
Всі чекають ту годину,
Коли я навік загину.




o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.

Збірка "Хресна дорога ненародженої дитини "
розміщена на сайті Джублик , та на сайті Остання дорога Ісуса


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-04 11:26:12
Переглядів сторінки твору 1508
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.328 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.823
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-04-04 15:41:51 ]
Цікаво написано. Дуже важлива тема.
Я би порадив трохи змістити акценти. Замість повчальної молитви: "Ісусе, дай силу усім матерям повстати з падіння в злій думці проти життя ненародженої дитини через твій біль піднятися під тягарем хреста.» - щось на кшталт такого:
- Мамо! Я люблю тебе! Не хочу з тобою розлучатись. Ніколи... А ти? Ти мене любиш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-04 19:38:07 ]
Дякую, що приєдналися. І за пораду дякую. Однак тут в якості прозованих цитат взято уривки з книги "Хресна дорога ненародженої дитини" видавництва "Нова зоря" Івано-Франківськ. Мої тільки вірші. Тому вносити власні корективи в цитати я не маю права. Цей цикл написано три роки тому, вже публікувався в такому вигляді на інших ресурсах, копіювався багатьма сайтами духовної тематики. Зараз розміщую тут. Удосконалюю і коригую за порадами фахівців літературного слова тільки віршовані рядки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 02:05:29 ]

ID: 179380
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 23.03.2010 13:51:37
© дата внесення змiн: 23.03.2010 13:51:37
автор: Попелюшка


В Обране додали:Юрий Богатинский, Журавка, Квітка Надії, Олекса Удайко
Прочитаний усіма відвідувачами (486)
В тому числі авторами сайту (62)


КОМЕНТАРІ
Ірина Кохан, 08.02.2013 - 18:54
Талановито,трохи сумно.У Вас чуйна ініжна душа.НЕПЕРЕВЕРШЕНО   
Олекса Удайко, 08.02.2013 - 09:11
А хто посмів це зробити? Кому не сподобались Ваші вірші? Мерзотники! А на ширпотреб (читачі) не орієнтуйтеся! Ваша поезія - вічна!!! Їм же читати - мотлох, якого тут маса незліченна! Заходьте!
Попелюшка, 08.02.2013 - 14:58
Дякую! Заходьте й Ви! Найближчим часом іронічно-гумористичний вірш про це непорозуміння з'явиться на цій сторінці. Сподіваюсь, хоч за це не покарають 
Олекса Удайко, 08.02.2013 - 08:52
Вражає... Заговорив зародок! Треба ще, Попелюшко, щоб заговорили ГАМЕТИ батька й матері! Може, все-таки засовістять їх і подібних вбивств не буде!   
Попелюшка, 08.02.2013 - 08:56
Дуже вдячна за підтримку. І за те, що підтримували мене на моїй тимчасовій (на час блокування основної)
сторінці http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18173  
Анатольевич, 04.09.2011 - 11:23
    Сильно, страшно, скорботно!  З відгуків зрозумів, що, незважаючи на аборти,Ви зуміли завагітніти.Хвала Богу! Як пройшли пологи, хто народився? Здоровя дитині і мамі!   
Попелюшка, 04.09.2011 - 21:14
це окрема історія, завдяки якій у нас восьми місячний Теодорчик хресним якого є монах "від Бога" брат Теодор із Джублика.
Про це у окремому розділі "Сонечко"
Спробуйте читати більше.
Тим не менше, вдячна...
Виктоиря, 15.08.2011 - 12:03
Я читала, а сердце просто замерало..... всё написаное Вами мне очень близко.. Спасибо, Господу, я уже 3 года мама.. это чудо!!! Иногда важно не только предотвритить аборт, а и научить девушку жить в новом статусе - МАМЫ!!!
Попелюшка, 18.08.2011 - 22:08
саме так... Рада за Вас. Коли дивишся на улюблене дитятко, страшно навіть подумати, що могла статися непоправима помилка...
Микола Верещака, 05.02.2011 - 20:00
...за Понтія Пилата = ...за Понтія Пілата  
Микола Верещака, 05.02.2011 - 19:55
...не взмозі.=...не в змозі. 
Юрий Богатинский, 06.12.2010 - 23:10
Очень хорошо.Мысли о том, что и нас могли убить, заставляют задуматься.      
Україна, 28.11.2010 - 23:05
Людина, яка так відверто зізнається у скоєному - є сильна людина. Тим більше коли прагне виправити свої помилки. Так чи інакше ми усі припускаємось помилок, хтось більшою мірою, хтось меньшою. Я зовсім не виправдовую вас, але і не засуджую. Не маю права судити. Та я дуже радію, що ви винесли для себе правильний урок і дуже-дуже надіюсь, що ось такими щирими, гарними віршами донесете до інших істину материнства. Наснаги вам і удачі.
Попелюшка, 29.11.2010 - 22:32
Дуже Вам дякую!
Сподіваюсь, що Господь простив мене.
Через місяць чекаю на дитятко 
Mayzhe Shasliva, 30.10.2010 - 09:38

Журавка, 31.07.2010 - 18:31
Прочитала на дному диханні. Просто мороз по шкірі. Ви - талант і величезна молодчинка! 
Попелюшка, 02.08.2010 - 14:26
Дякую за розуміння і за підтримку! 
Данч, 20.06.2010 - 17:56
Оценка поэта: 5
Квіточка Ромашка, 19.05.2010 - 12:34
Дякую, що Ви є...
Попелюшка, 20.05.2010 - 12:43
А я Вам - за розуміння...
Оксана П., 18.04.2010 - 20:33
кожна людина проходить свій шлях до істини. напевне, для вас він мав бути таким гврким... але покаяння має велику силу. хай Бог почує ваші молитви! 
Квітка Надії, 11.04.2010 - 18:45
  це так зворушливо...До таких проблем не можна залишатись байдужими..  Вдячна Вам за цей вірш!
Попелюшка, 11.04.2010 - 20:34
Дякую Вам, Квіточко! Рада, що й Вас, таку юну дівчинку (ровесниця моєї старшої доньки) хвилює ця тема. Ваш вірш: Я хотіла народитисьhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168812 вселяє надію на небайдужість молоді до теми абортів. У світу є майбутнє, поки є кому писати ТАКІ вірші...
Але це лиш початок теми. Запрошую ознайомитися і з її продовженням та розгалуженням
Смерічка, 24.03.2010 - 12:50
Таке може написати людина, яка зазнала у своєму житті лиха, або та, яка щиро, від усієї душі прагне застерегти від помилок інших. Цей вірш проймає до кісток, залишає в душі слід. Не дай Боже нікому такого досвіду.
Попелюшка, 24.03.2010 - 17:03
Саме з цією метою й пишу, хоч більшість людей воліють все ж отримати свій гіркий досвід, ніж вчитися на чиїхось помилках...
Ви абсолютно праві - і зазнала, і прагну застерегти. Дякую Вам!
Лореляй, 24.03.2010 - 12:13
Зворушливо! Проймає до сліз...    
Попелюшка, 24.03.2010 - 17:00
Дякую. Завжди рада новим гостям. І постійним теж
На-д-е-ж-да, 24.03.2010 - 08:54
     Дуже зворушив ваш твір. Нема слів...    
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:21
Дякую за підтримку і розуміння. Буде продовження...
Сагайда, 23.03.2010 - 20:06
От бачите, ще читачі з'явились... Ви молодець, так тримати! 
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:22
Ще й ще раз щиро Вам вдячна. Буду продовжувати...
Весенняя, 23.03.2010 - 17:42
Валентина, у меня слов нет... очень сильно
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:32
Дякую Вам, що приєднались до тяжкого і болючого. Дякую за небайдужість! 
natalux, 23.03.2010 - 16:41
Але є й інша сторона випадкового (непотрібного батькам)народження дітей. Дитячі будинки, голод, насилля над дітьми. Долі таких дітей не позаздриш. Невже це краще за ненародження?
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:37
Ніщо не може виправдати вбивство беззахисного. Давши життя і навіть після цього відмовившись від власної дитини, їй залишають шанс... І дуже часто з таких дітей виростають гідні люди, талановиті, навіть видатні... Окрім того, дуже багато людей, котрі виросли в сім'х, в турботі, але долі яких, в силу різних обставин, теж не позаздриш. То, може, і їх ліпше добити, щоб не мучились? Вибачте за категоричність. Це моя думка. Ви маєте право на власну...
ДРУГ, 23.03.2010 - 14:35
...Господь милостив! Можно вымолить прощения за грех в нарушение заповеди "Не убий!"...но нельзя вымолить прощения у не родившегося младенца...хотя, пути Господни неисповедимы, на всё воля его, всё им предрешено...
Попелюшка, 24.03.2010 - 11:40
Дякую за відгук і за листа!
На жаль, дуже мало на цьому сайті творів такої тематики, як Ваш, на котрий Ви давали посилання. Тема віри, духовності не є популярною в наш час, але без віри і без покаяння ми йдемо в нікуди...
Рада, що Ваш вірш охоче читають, і відгуки теплі та доброзичливі. Успіхів Вам!
Tanya Rikhter, 23.03.2010 - 13:58
у мене просто нема слів.... це так все сумно....  
Попелюшка, 23.03.2010 - 14:01
На жаль, життя - це не завжди радість і позитив... Дякую, що відгукнулись! Кожен відгук на цю болючу тему для мене просто безцінний...
В рубриці "Інше" це майже не читають і майже не коментують. Це ще більш сумно.