Життя – дорогоцінний Божий дар,
Лиш Він дає – лиш Він забрати може.
Ми нехтуємо даром, що Ти дав,
За те прости нас і помилуй, Боже.

Ти розпочав давно свій Хресний шлях,
Узявши всі гріхи собі на плечі
І той найтяжчий гріх у всіх віках –
Убивство в лоні матері малечі.

Ісусе! Передвічний Син Отця!
Ти ненароджених на Хресній їх дорозі
Не залишай! Будь з ними до кінця!
Самі пройти той жах вони не взмозі.

Від них увесь відрікся білий світ,
Їх рідні матері й батьки вбивають.
Не жити їм щасливих довгих літ,
Про порятунок душі їх волають.

Пречиста Діво! В свій небесний рай
Прийми хоч Ти скалічених цих діток!
І заповідь святу «Не убивай!»
Нагадуй повсякчас усьому світу.

Валентина Попелюшка

Вирок смерті.

«Ісус засуджений на смерть. Твої дні, Господи, формували Тебе на землі впродовж 33-х років. Ти жив 33 роки, а моє життя почалося лише кілька днів тому. Я ще дуже безпомічний, але я вже є, я живу. Коли співав я пісню Творцеві: «Хвалю Тебе, що створив мене, діла Твої предивні», лікар сказав моїй мамі, що я живу під її серцем. Вона, певно, має бути щаслива. Мамо, чи ти дійсно щаслива? Але моя мама злякалася. Вона не хоче! Не хоче, але ж це не може бути правдою! Мамо!

Вона, моя мама, вирішила зробити щось дуже страшне, я це відчуваю. О, Ісусе, Ти сам добровільно приймаєш той вирок смерті. Ти дав згоду на смерть, бо знав, що веде вона до мети – до життя вічного. Мені теж присуджено вирок смерті, тільки він виданий без моєї згоди. Так вирішила моя мама, це вона сказала: «Розіпни». Вирішено викреслити моє безіменне життя з поверхні землі – без мене. Ісусе, оскаржений на ганебну смерть, змилосердися над тими, що видають смертні вироки.»



Ну от і почалось моє життя…
Клітиночка, що ділиться, зростає.
Під серденьком у мами я – дитя,
Хоча вона про те іще й не знає.

Я – щастя, я – надія, я – мета,
Я – радість і сльоза твоя, матусю.
Відійде біль, відступить самота,
Коли до тебе ніжно пригорнуся.

Ти бережи, ріднесенька, себе,
Бо я тебе люблю. Я вже людина!
Яскраве сонце й небо голубе
Благословляють нас у цю годину.

…Дізнавшись, не радієш – навпаки.
Невже посмієш справді так зробити?
Я чую, мамо, всі твої думки –
Вони про те, аби мене убити.

o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.

Збірка "Хресна дорога ненародженої дитини "
розміщена на сайті Джублик , та на сайті Остання дорога Ісуса