Помер Кацай
9 травня у Кременчуці на 67 році життя помер відомий поет, письменник, журналіст Олексій Опанасович Кацай.
Ще трохи офіційної інформації.
Кацай Олексій Опанасович народився 7 червня 1954 року на Таймирі у м. Норильск (Росія)
З 1966 жив у м. Кременчуці. Закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут (нині національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка) (1986). Працював радіомонтером, електриком, слюсарем КВПіА, інженером-технологом. На поч. 90-их почав займатися журналістикою. Був кореспондентом, телекореспондентом, випусковим редактором, головним редактором газети, працював головним спеціалістом з інформаційно-аналітичних питань Автозаводського райвиконкому м. Кременчука. Разом із однодумцями заснував громадську організацію “Асоціація гуманітарно-інформаційних технологій”, якою керував із 1998 по 2011.
Писав українською та російською мовами. Перша поетична добірка з’явилася в міській газеті “Кременчуцька Зоря” 1986. Того ж року став лауреатом обласного конкурсу “Поетична весна-86”. Публікувався в журналах “Дніпровська Хвиля”, “Танграм” (Кременчук), “Наука-Фантастика” (Київ), “Мансарда” (Санкт-Петербург), “Інші береги” (Фінляндія), альманахах “Біла альтанка”, “Гоголь-Фентезі-2010”. Твори О. К. перекладено польською мовою.
Автор поетичних книг “Незнакомец Эхо” (Кременчук, 1997), “Дзвони Атлантиди” (Кременчук, 1997), “Сонетографія Планети Загиблих зорельотів” (Кременчук, 1998), “Як Прибулько темряви боявся” (дитяча віршована казка; К., 1998), “Via est vita” (рос. мовою; Кобеляки, 2001), “Глубинное опьянение” (Кременчук, 2005), “Кварцовий Lітак” (Кременчук, 2008). Опублікував романи “Пекло” (Львів, 2007) (рос. мовою; М., 2006) та “Капітан космічного плавання” (К., 2009), “Тарзанаріум Архімеда” (інтернет-роман).
Член Національної спілки письменників України (з 1999), член Міжнародного філософсько-космологічного товариства.
Лауреат Полтавської обласної премії ім. Леоніда Бразова (2013) за роман “Пекло”.
І коротко від себе.
Мені пощастило бути особисто знайомим з Олексієм Кацаєм. Він був безумовно зіркою першої величини на поетичному небосхилі Полтавщини. І от згас, мабуть, не досягнувши зеніту. Та пам'ять про нього і його літературний спадок ще довго світитимуть нам і надихатимуть нас на нові життєві та творчі звершення.
Коментарі (2)
Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --