Логін
Пароль
Зареєструватися?
Забули пароль?
&
Автори
Поеми
Інша поезія
Рецензії
Публіцистика
Рейтинги
Статистика
|eng|
?
Вірші,
проза,
аналітика,
огляди
Автори
/
Владислава Грицай
(1994)
Автор
Вірші (2)
Інша поезія (0)
Поеми (0)
Аналітика (0)
Проза (1)
Рецензії (0)
Публіцистика (0)
Коментарі
Інтерв’ю
За оцінками читачів
За оцінками "Майстерень"
За змістом
За назвою тексту
За кількістю коментарів
Останні прокоментовані
Художня проза ⁄
Переглянути все
•
Один на один
Художня проза
Один на один
- А як воно, бути самотнім?
- Цікаво. Проте боляче. От хочеш поділитись з кимось своїм щастям чи болем, а нема з ким. І це щастя, як і біль, відкладається в одну велику комірку душі: справа- щастя, зліва - біль, а посередині маленьке місце. Воно завжди незайняте. Там колись стоятиме в маленькій червоній коробочці надія. Всі емоції накопичуються, бо нема з ким ними ділитись. І комірка з емоціями стає більшою, а емоціям в ній стає тісно і темно. По мірі того, як накопичуються емоції,- всі ці маленькі веселкові коробочки починають тиснути на стіни, а стіни - на душу. Звідти і з'являється біль. Проте іноді так цікаво перебирати в руках всі ці емоції - маленькі сонечка різних кольорів. І спогади... Але ж нема з ким ними поділитись!
Проте є в комірці і таємне місце. Це місце існує там для спогадів і емоцій наших друзів. А у самотніх людей це місце в комірці душі пустує. Там оселяються блакитні метелики, але і їм стає самотньо і вони летять звідти. І ці метелики називаються вашим з другом спільним часом. А коли і вони летять, не залишається нічого. І тоді ти залишаєшся один на один із собою.
Київ, 2010р.
Прокоментувати
Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -
Вгору