У тебе амнезія?
Чи ні?
Мені здалося?
Засмагло-жовтим, буйним
стало її волосся,
А твоє вицвіло,
не дочекавшись літа.
Та й чого чекати?
Тонуть острови,
підмива материки.
Ну, чого чекати?
Давай візьмемо фарбу,
старенькі олівці
і підем малювати
ті бідні острівці.
Бо, ба, скоро не стане -
усе живе, як тінь...
Та й неживе відходить
під тиском усього.
Я знаю, є сьогодні,
є завтра, тиждень є,
а після нього все.
Ти куриш? Ні?
Може, ти п'єш?
Для когось бережеш оправу?
Чи, може, все не те питаю?
Душею я відпочиваю,
подорожуючи туди,
де крига є,
скресли сніги,
вітри то дують,
то несуть
солоні хвилі за собою.
Там можна впасти
в нерухомість,
там можна слухати себе,
там можна просто посидіти,
не боячись, що знайдуть,
гріти долоні в холоді зими...
На противагу -
я люблю...
до крику й сліз,
промені сонця.
Не зраджу горам,
їм - ніколи.
І знову море,
тільки не холодне,
і геть не крижане.
Воно змінилось трохи,
сонцем залилось.
Мої дві сиві мрії,
викохані у глибоких снах,
мої дві країни,
тепер -
я йду до Вас...

02.02.2015

Ти викручуєш собі руки
і не бачиш попереду світла,
сидиш і малюєш малюнки,
у яких є тепло й доброта.
На підлозі роздерта бумага,
на столі ще невипита кава.
Ще невипита і вже холодна,
скоро виллється все на папір,
але жде його доля та сама,
як холодна гірка твоя кава,
потече все у водопровід...
Так і ці малюнки твої,
що витають, як мрії сумні.
Захолонуть розкішнії барви,
як холодна гірка твоя кава,
побулькоче у водопровід.

11.01.15

Світло на тебе не падає,
його вистачає
тільки на кутик кімнати
Темно. Це значить,
що маємо трохи часу
насолодитися одне одним
у цьому міцному потоці,
що не відпускає,
хоч випадь ти із вікна.
І тоді не втечеш :
рахунок від лікаря
чи з похоронбюро.
Хто це за тебе владнає,
коли ти один?
Ніхто!
ти сам.
Не розраховуй,
але й не женися собакою:
нема як і куди.
Для кого тобі то робити,
скажи?
Подумай про себе,
повторюй по кілька разів,
що сам-одинокий,
ти сам-одинокий
на світі оцьому
ти сам.

27.12.14

Ми не римуємось на слово осінь
в очах не світяться ніжні сапфіри

нам все одно
хтось щось попросить

піде чи лишиться
знайде когось

лізуть на стелю гострі зірки
сиплють туманом темні ночі

ти теж для когось хороший
сотні таких як і ти.

зими за зимами бродять
осінь остання така

обтяжлива кеглями суму
скоро інакше — весна

Розквітнуть русяві волошки
на шляхах
якими підемо.

Тепер це єдине
що гріє.

Тепер це не тягне наниз :

до магми

до сорому

бруду

до маразматичного я.

Тепер на волі. гуляє по бритих ланах.
Шукає, щоб схожим стати
на зграю тих дивних птах.

загублений птах.

03.12.2014р.

я чую як пульсує гаряча кров
біжить її цівка щокою навіжена
я чую як падає в небо моя блаженна
улита червоною сумішшю голова.
Твої Мефістофелі крутять жуйку
на пальці кривавому
на шиї твоїй вже затягнутий
вузол прощання.
Вони не полишать цього
не потрібні блюзнірські питання.
Співай свою пісню
тягни її ноту останню.
Не дай їй померти без краю
не дай утопити мрію
залиш лише хустку на пальці
кривавому своєму пальці.
нехай відлетить уся крона
нехай буде млосним початок
ти будеш сміятись востаннє
ти будеш кричати у снах
і падати в небо із нею
і краяти хліб домашнім ножем.

03.12.2014р.