Автори /
Світлана Ковальчук (1967)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мамине вікно
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
я ранок люблю
•
А понад хату яблуня стара
•
Коли у часі вигустіє сад
•
Христос воскрес!
•
п'ять гіль
•
Перепливу цю ніч
•
Се подих слова
•
Білі сльози
•
Сім голубів
•
***
•
***
•
***
•
Це ліхтарів таємні письмена
•
То світиться сніг проти ночі
•
Зими ще немає
•
***
•
Котики вербові
•
Жовтогарячі тюльпани
•
Вишнева павода
•
Йорданська вода
•
злетить паперове пелюстя
•
Ця зима, крихка і полохлива
•
Горілиць
•
На Львівській в нас купаються джмелі
•
Та й по дощі
•
***
•
Тонка ескізна провесінь весни
•
***
•
фіранка і вікно. а за вікном
•
там, де гречка у льолях
•
***
•
* * *
•
релакс. до лісу
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
йорданська вода
•
народження
•
* * *
•
Три старці або Час для меду
•
Мамині хризантеми
•
* * *
•
Ностальгійне
•
там
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Небесна Сотня
•
* * *
•
* * *
•
Я ще навчуся
•
* * *
•
Хто я?
•
покраяне
•
до таємниці усмішки
•
* * *
•
до плодів Гетсиманського саду
•
ну що, вертепе?
•
,лісе,
•
танець
•
Просто треба припудрити носика
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
Пливе вікно, прозора скрипка,
прозора скрипка відчуттів:
прозора скрипка відчуттів:
Ех, петрові батоги…
– Що ж ти, Петре, наробив?
– Що ж ти, Петре, наробив?
Перша брунька, перша цьомка –
То весна.
То весна.
А вже весна цвірінькає в кущах,
а вже «угу» провадить з голубами,
а вже «угу» провадить з голубами,
Оберегами снігу приходить остання зима.
Розкладає пасьянс і захоплює видивом-грою.
Розкладає пасьянс і захоплює видивом-грою.
Той вічний Авель і вічний Каїн
понад світами – як вічний хрест.
понад світами – як вічний хрест.
листя шурхотить
стежечка біжить
стежечка біжить
драбиною – в синє небо
торкнутись його із даху
торкнутись його із даху
На дику стежку сіла, ані руш.
Зелена тиша, сповнена гойдання.
Зелена тиша, сповнена гойдання.
Говорили про смерть, переповнення вщерть,
долю.
долю.
таке сонце надворі
що хочеться дуже літати
що хочеться дуже літати
А вже надвечірній загуслий оранж –
в руках ліхтарів.
в руках ліхтарів.
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами гучними.
Їх чути за надривами гучними.
я ранок люблю
коли тільки-но тільки
коли тільки-но тільки
Усім самотнім матерям присвячую
Коли у часі вигустіє сад
і мовчки стане, сивий, наді мною,
і мовчки стане, сивий, наді мною,
Неначе пава, осяйна і пишна,
пливеш легкою павіддю небес.
пливеш легкою павіддю небес.
п'ять гіль
зачатих брунню на зелене
зачатих брунню на зелене
Перепливу цю ніч,
перепливу,
перепливу,
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
Дерево - як тіло,
Білі сльози -
наповнення, Боже,
наповнення, Боже,
Сім голубів у сонячній ріці
подрібнені на крихти сонця й щастя.
подрібнені на крихти сонця й щастя.
Так безборонно стигнуть кольори
Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.
Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.
Ця котиків зелена брунькогіль
мене зачепить: «Ну ж бо, усміхнися!»
мене зачепить: «Ну ж бо, усміхнися!»
А вже весна долоні прикладає
до голого бентежного гілля.
до голого бентежного гілля.
Це ліхтарів таємні письмена
зриває вітер, в ніч жене причинно.
зриває вітер, в ніч жене причинно.
То світиться сніг проти ночі.
А ніч – поза сніг перейти.
А ніч – поза сніг перейти.
Зима достигає натужно й незримо
у крипті своїх відображень і дихань.
у крипті своїх відображень і дихань.
Територія соняха ще суголосна бджолі.
Територія смислів означена картою поля.
Територія смислів означена картою поля.
Вербова брунь на світлому обрусі.
Христос воскрес! - Воістину воскрес!
Христос воскрес! - Воістину воскрес!
Ці квіти - не квіти,
а жменьки любові,
а жменьки любові,
в моїм вікні - вишнева павода
вона у небо виросла й замріла
вона у небо виросла й замріла
Повертається нам кришталева йорданська вода.
Я стою на порозі і шкірою слухаю запах:
Я стою на порозі і шкірою слухаю запах:
злетить паперове пелюстя
снігами зима замете
снігами зима замете
Ця зима, крихка і полохлива,
натривожить, назсипає дива,
натривожить, назсипає дива,
Де небо починається? Скажіть.
Ота пінявосонячна блакить.
Ота пінявосонячна блакить.
На Львівській в нас купаються джмелі.
Там кущ який прозоріє дивинний.
Там кущ який прозоріє дивинний.
Та й по дощі...
Чкурну кепчастим лисом
Чкурну кепчастим лисом
Які тюльпани за парканом!
- О юна панно, чи вина?
- О юна панно, чи вина?
Тонка ескізна провесінь весни.
Торкання губ.
Торкання губ.
Ця мідь важка, огранено-черлена.
Їй крил нема, ні шепоту, ні снів.
Їй крил нема, ні шепоту, ні снів.
фіранка і вікно. а за вікном -
присолене дощем ранкове місто.
присолене дощем ранкове місто.
там, де гречка у льолях
колише своїх серценяток,
колише своїх серценяток,
Ще за два кроки до мрева
гілка впаде кришталева
гілка впаде кришталева
Сріблисті рибалки
виловлюють срібні підкови.
виловлюють срібні підкови.
огорнений тобою
докронений до верші
докронений до верші
Так і живу: чи тінь, чи нетля тіні,
навідмаш всі далекі острови.
навідмаш всі далекі острови.
До мене линув дощ. Лише до мене.
Верба собі вбиралася в зелене.
Верба собі вбиралася в зелене.
Юна жриця вогню. Їй жертовний вінець до лиця.
Юній жриці він доля, як вічні оті три кути.
Юній жриці він доля, як вічні оті три кути.
вода що присутня була у Йордані
що тілом дотична до вічного раю
що тілом дотична до вічного раю
зеленобог у спокій проросте
пелюстя
пелюстя
Можна по сніжочку
босими ногами...
босими ногами...
Три старці, три - у них вербовий посох,
і рушники, і чорний-чорний кіт.
і рушники, і чорний-чорний кіт.
Хризантемна, мамо, осінь.
До осоння - пелюстками.
До осоння - пелюстками.
несподівано знаю - птахи не літають навспак
несподівано бачу - порожня ріка без води
несподівано бачу - порожня ріка без води
Кульбабковий світ
запитає про ирій,
запитає про ирій,
де тільки птах
графітна цятка
графітна цятка
поміж див просто жив я опальним поетом
до гниття і до трупного смороду слів
до гниття і до трупного смороду слів
Світ одурів,
Хаос несе.
Хаос несе.
ота площина
що далекістю біла
що далекістю біла
Є небо високе за хмарами,
А може, десь поруч, отут.
А може, десь поруч, отут.
Боляче, боляче, боляче!
Боже, ну де ти, ну де?
Боже, ну де ти, ну де?
що твоє, менестрелю, дочасся?
ти в пустелі охрипнеш до болю
ти в пустелі охрипнеш до болю
Ти знову плачеш так лірично-сонно?
Ти - дощ.
Ти - дощ.
Що та перша твоя не вина -
то кохання палке.
то кохання палке.
«Ти – Оберіг,
Ти – Мати і сім Я»–
Ти – Мати і сім Я»–
важко брались дині
в сонячну опуку
в сонячну опуку
бо над оте, що у широкім світі:
чекання дощу...
у знемозі осипався вітер.
у знемозі осипався вітер.
...життя це
розкішне оманливо-тепле
розкішне оманливо-тепле
Ну що, вертепе?
Ось я тут, стою.
Ось я тут, стою.
запах осінньо-достиглий...
спокій укляклих дерев...
спокій укляклих дерев...
життя рівноцінне
одному-єдиному танцю
одному-єдиному танцю
Ну що я сьогодні безтямна?
І той абрикос не до вірша...
І той абрикос не до вірша...
Бог мій!
Сонце!
Сонце!
Біла панно,
Тиха орхідеє,
Тиха орхідеє,
І ромашка не скаже: кохає чи ні.
Їй болить умирання ласкаве.
Їй болить умирання ласкаве.
Алея поглядів - екзамен для душі
Котру із масок одягати нині?
Котру із масок одягати нині?
Огляди