•  Мамине вікно

Пливе вікно, прозора скрипка,
прозора скрипка відчуттів:

•  ***

Ех, петрові батоги…
– Що ж ти, Петре, наробив?

•  ***

Перша брунька, перша цьомка –
То весна.

•  ***

А вже весна цвірінькає в кущах,
а вже «угу» провадить з голубами,

•  ***

Оберегами снігу приходить остання зима.
Розкладає пасьянс і захоплює видивом-грою.

•  ***

Той вічний Авель і вічний Каїн
понад світами – як вічний хрест.

•  ***

листя шурхотить
стежечка біжить

•  ***

драбиною – в синє небо
торкнутись його із даху

•  ***

На дику стежку сіла, ані руш.
Зелена тиша, сповнена гойдання.

•  ***

Говорили про смерть, переповнення вщерть,
долю.

•  ***

таке сонце надворі
що хочеться дуже літати

•  ***

А вже надвечірній загуслий оранж –
в руках ліхтарів.

•  ***

А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами гучними.

•  я ранок люблю

я ранок люблю
коли тільки-но тільки

•  А понад хату яблуня стара

Усім самотнім матерям присвячую

•  Коли у часі вигустіє сад

Коли у часі вигустіє сад
і мовчки стане, сивий, наді мною,

•  Христос воскрес!

Неначе пава, осяйна і пишна,
пливеш легкою павіддю небес.

•  п'ять гіль

п'ять гіль
зачатих брунню на зелене

•  Перепливу цю ніч

Перепливу цю ніч,
перепливу,

•  Се подих слова

Се подих слова.
Дерево - як тіло,

•  Білі сльози

Білі сльози -
наповнення, Боже,

•  Сім голубів

Сім голубів у сонячній ріці
подрібнені на крихти сонця й щастя.

•  ***

Так безборонно стигнуть кольори
Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.

•  ***

Ця котиків зелена брунькогіль
мене зачепить: «Ну ж бо, усміхнися!»

•  ***

А вже весна долоні прикладає
до голого бентежного гілля.

•  Це ліхтарів таємні письмена

Це ліхтарів таємні письмена
зриває вітер, в ніч жене причинно.

•  То світиться сніг проти ночі

То світиться сніг проти ночі.
А ніч – поза сніг перейти.

•  Зими ще немає

Зима достигає натужно й незримо
у крипті своїх відображень і дихань.

•  ***

Територія соняха ще суголосна бджолі.
Територія смислів означена картою поля.

•  Котики вербові

Вербова брунь на світлому обрусі.
Христос воскрес! - Воістину воскрес!

•  Жовтогарячі тюльпани

Ці квіти - не квіти,
а жменьки любові,

•  Вишнева павода

в моїм вікні - вишнева павода
вона у небо виросла й замріла

•  Йорданська вода

Повертається нам кришталева йорданська вода.
Я стою на порозі і шкірою слухаю запах:

•  злетить паперове пелюстя

злетить паперове пелюстя
снігами зима замете

•  Ця зима, крихка і полохлива

Ця зима, крихка і полохлива,
натривожить, назсипає дива,

•  Горілиць

Де небо починається? Скажіть.
Ота пінявосонячна блакить.

•  На Львівській в нас купаються джмелі

На Львівській в нас купаються джмелі.
Там кущ який прозоріє дивинний.

•  Та й по дощі

Та й по дощі...
Чкурну кепчастим лисом

•  ***

Які тюльпани за парканом!
- О юна панно, чи вина?

•  Тонка ескізна провесінь весни

Тонка ескізна провесінь весни.
Торкання губ.

•  ***

Ця мідь важка, огранено-черлена.
Їй крил нема, ні шепоту, ні снів.

•  фіранка і вікно. а за вікном

фіранка і вікно. а за вікном -
присолене дощем ранкове місто.

•  там, де гречка у льолях

там, де гречка у льолях
колише своїх серценяток,

•  ***

Ще за два кроки до мрева
гілка впаде кришталева

•  * * *

Сріблисті рибалки
виловлюють срібні підкови.

•  релакс. до лісу

огорнений тобою
докронений до верші

•  * * *

Так і живу: чи тінь, чи нетля тіні,
навідмаш всі далекі острови.

•  * * *

До мене линув дощ. Лише до мене.
Верба собі вбиралася в зелене.

•  * * *

Юна жриця вогню. Їй жертовний вінець до лиця.
Юній жриці він доля, як вічні оті три кути.

•  йорданська вода

вода що присутня була у Йордані
що тілом дотична до вічного раю

•  народження

зеленобог у спокій проросте
пелюстя

•  * * *

Можна по сніжочку
босими ногами...

•  Три старці або Час для меду

Три старці, три - у них вербовий посох,
і рушники, і чорний-чорний кіт.

•  Мамині хризантеми

Хризантемна, мамо, осінь.
До осоння - пелюстками.

•  * * *

несподівано знаю - птахи не літають навспак
несподівано бачу - порожня ріка без води

•  Ностальгійне

Кульбабковий світ
запитає про ирій,

•  там

де тільки птах
графітна цятка

•  * * *

поміж див просто жив я опальним поетом
до гниття і до трупного смороду слів

•  * * *

Світ одурів,
Хаос несе.

•  * * *

ота площина
що далекістю біла

•  Небесна Сотня

Є небо високе за хмарами,
А може, десь поруч, отут.

•  * * *

Боляче, боляче, боляче!
Боже, ну де ти, ну де?

•  * * *

що твоє, менестрелю, дочасся?
ти в пустелі охрипнеш до болю

•  Я ще навчуся

Ти знову плачеш так лірично-сонно?
Ти - дощ.

•  * * *

Що та перша твоя не вина -
то кохання палке.

•  Хто я?

«Ти – Оберіг,
Ти – Мати і сім Я»–

•  покраяне

важко брались дині
в сонячну опуку

•  до таємниці усмішки

бо над оте, що у широкім світі:

•  * * *

чекання дощу...
у знемозі осипався вітер.

•  до плодів Гетсиманського саду

...життя це
розкішне оманливо-тепле

•  ну що, вертепе?

Ну що, вертепе?
Ось я тут, стою.

•  ,лісе,

запах осінньо-достиглий...
спокій укляклих дерев...

•  танець

життя рівноцінне
одному-єдиному танцю

•  Просто треба припудрити носика

Ну що я сьогодні безтямна?
І той абрикос не до вірша...

•  * * *

Бог мій!
Сонце!

•  * * *

Біла панно,
Тиха орхідеє,

•  * * *

І ромашка не скаже: кохає чи ні.
Їй болить умирання ласкаве.

•  * * *

Алея поглядів - екзамен для душі
Котру із масок одягати нині?