Як жаль, що в сувору сучасність,
я чую, як вслух промовляють,
вбиваючи віру в гуманність
словами "моя хата скраю".

І навіть якщо ти у відчаї
кричатимеш десь серед вулиці,
то шанси бути поміченим
в своєму діаметрі звузяться...

Добро - це не просто слово,
що тільки на вітер кинуте,
це та головна умова,
що здатна весь світ утримати.

Та люди мають несхожості:
сердешні і грубі, злі, добрі.
ось тільки ціну небайдужості
у власнім пізнають горі.

А жити треба, просто треба жити.
Минулому віддать усе належне.
І суть не в тім, чи щастя є безмежне.
Життя не мить, ще встигнеш заслужити.
А поки що ти такти серця слухай.
Не мчи вперед і не збивайся з ритму.
Коли не так щось - знай: програв лиш битву.
Ще маєш шанс війну узять тріумфом.
Прокинься вранці, посміхнися літу.
Забудь вчорашні клопоти й незгоди.
Життя вдихни на повні-повні груди
І просто так принось для мами квіти.
2013р.

Що ж тут важкого: хлопнути дверима
і за поріг без сумніву ступити крок?
ось де потрібна сила нескорима:
надпити туги щоболючої ковток...

А потім по такому, по ковточку
впиватися у океанах гіркоти
поки одягнуть гамірну сорочку,
бо сни із маренням немов від блекоти.

Залишиться душі лиш половина
і слабкості натиснутий курок.
що ж тут важкого: хлопнути дверима
і за поріг без сумніву ступити крок?!

Повітря зі знаком мінус
повільно холодить бронхи.
в легені, поглибше вірус
крадеться, неначе злодій.

Та вірус не той, що вдома
лікуєм малиновим чаєм,
як гнати його - невідомо,
бо іншу властивість має...

Ти знаєш, він навіть в морозі,
коли опускається градус,
у серця твого на порозі
ще далі розширить радіус.

Це вірус потреби в долонях,
потреби в теплі і надійності,
потреби тонути в обіймах,
в цілунках у лоба з ніжністю.

І в кимось коханого серця
імунна система міцніша,
а те, що самотньо б"ється,
боротися буде складніше.

Давай-но, спробуй же дотиком
врятуй від недуги зими
зіллям, антибіотиком
для мене від неї будь ти..

Щодень серед звичного натовпу
Мелькають повз сотні очей.
Й можливо, читаючи погляди,
Заглянути в душі людей.
А в більшості випадків, знаєте
Все досить прозоро і ясно:
Одразу у них упіймаєте
Печаль, радість, біль, розпач, щастя.
Та часом увага зачепиться
На дивному, іншому погляді.
Він манить і кличе, притягує,
Водночас тікає, відштовхує.
Пильніше якщо придивитися,
В зіницях тріпоче благання.
Поринути б в нього, прислухатись,
У відповідь тільки мовчання.
А десь там під серцем, всередині
Закована в тиші глухій,
Свій крик посилає з надією
Душа, через погляд у світ.
Та жаль, що не в силах абикому
Відкрить таємниці свої.
І знову гукатиме криками
Хто справді почує її.
Огорне теплом і доглядом,
Побачить очей блиск фальшивий,
Й за дивним розгледить поглядом
Ту душу з роздертими крилами.
І в тишу ввірветься стихією,
Відімкне кайдани ключем,
А серце заповнить надією,
Та вижене смуток з плачем.
У небо дозволить піднятися,
В дарунок дасть крила нові
І світу навчить не боятися,
Хранителем стане душі.
І кожного з них терпляче
Чекає така душа.
Це правда, повірте, я знаю:
Одна дочекалась, знайшла...

З появою твоєю все змінилось.
на світ раптово зовсім погляд інший.
неначе друге дихання відкрилось.
це почуття нема зрівняти ні з чим.

ти сам знайшов, не я тебе шукала,
все монотонно, швидкоплинно закрутилось.
я вірю, доля все отак нам влаштувала.
і мовила:"ви бережіть, бо вам судилось"

і часу, першкодам вперекір
ми йшли, йдемо, ітимемо за руку.
і разом подолаємо, повір,
і біль, і горе, смуток, жаль, розлуку.

ти лиш не бійся почуття, його прийми.
і в пам"яті залиш найкращі миті.
зроблю щасливим, ти від себе не жени.
з коханням, ніжністю шепну: *Твоя навікИ*...

Запала в душу золотим волоссям,
Сяйвом очей, що щирістю налиті.
Ще в серці залишилось відголосся,
І присмак на губах боюся змити.

Так хочу ще в долоні цілувати
І в оксамиті пліч твоїх купатись
Я розумію:у уполоні, бігти варто,
Але чомусь не хочеться пручатись...

Та знаєш,я, напевно, не здивуюсь,
Що не один ти міокард тривожила.
І що сама того, мабуть, не знаючи,
Серцевий біль разів у сто помножила.

А що найбільше не вкладеться вголову:
Як так водночас і зухвало й мило,
Від тебе віє і теплом і холодом,
У очі дивишся ти пристрасно-цнотливо.

2013.