Я не пізнав ще справжнього кохання.
Я не відчув ще цього почуття.
Хоча здавалось часто, що востаннє,
Востаннє у житті кохаю я.

Та все минає, забуваються обличчя.
І іскорка, яка в мені колись була,
Давно погасла, і на її місці
Вже нова квітка розцвіла.

Та все минає, забуваються обличчя.
І квітка та, що в попелі зросла,
Давно зав'яла, й, опустивши листя,
Не залишила по собі й сліда.

Я не пізнав ще справжнього кохання,
Таке буває тільки раз в житті.
Воно приходить вперше і востаннє.
Ти не проґав його, не упусти.

Впіймай найменший порух її серця,
Найменший крик її чарівної душі.
Назустріч ти піди, відкрий їй серце
І в свою душу дух кохання упусти.

Та все минає, забуваються обличчя,
І лиш кохання справжнє пройде крізь віки.
Воно тебе побачить, пройде поруч, усміхнеться...
Впіймай його, тримай, не відпусти...

2010

И вновь сомнения терзают мою душу,
Но больше тишины я не нарушу.
И крик не прозвучит в немом пространстве.
И не закружатся слова в безумном танце.
Я был, я жил и дальше жить я буду.
И прошлое, конечно, не забуду,
Но в будущем я вижу больше света.
И в будущем тебя уж больше нету.

16.03.2014

Душа на волю рветься і хоче щось писати,
Та я не бачу сенсу якісь слова казати.
Душа бринить струною і стигне в атмосфері,
Та я втомився стукать в давно закриті двері.

Я не знаходжу рим і образів не бачу.
Над образом твоїм в думках постійно плачу,
Бо віднайти не можу пілюлі від проблеми,
Бо я не маю слів для рішення дилеми.

Бо слів таких нема, які б відкрили правди.
Немає таких слів, а їх бракує завжди.
Душа бринить в мені і хоче щось сказати.
А я не маю сили все це в собі тримати.

Почуй мене, прошу! І дай початок світу.
А я тобі знесу з усього світу цвіту.
І може ми з тобою у пелюстках ромашки
Знайдемо суть життя, забувши всі промашки.

08.01.2014

Я так любил смотреть в её глаза,
Дышать любовью, прижимаясь к сердцу.
А я так много ей хотел сказать,
Но лишь молчал в распахнутую дверцу.

Я так хотел увидеть с нею жизнь,
Открыв глаза, идти навстречу свету.
О, как же я хотел её любить,
Но мой удел - плыть одному по ветру.

23.03.2014

Мы - божественные идиоты!
И на это есть ряд причин.
Ходим мы на свои работы
и куда-то бежим, бежим,
упираясь в траву ногами.
Разбивая времён устой,
мы стараемся жить "как надо".
Разрывая небесный крой,
мы стремимся увидеть звезды,
только звёздам мы не нужны!
Да и если сказать серьезно -
мы и вовсе для них не важны.
Мы стремимся постигнуть тайны,
но не в силах их разгадать.
Это смотрится все печально.
Вот и все, что хотел сказать.

18.03.2014

Ты один, ты никому не нужен,
Ты беспомощен и вовсе безоружен,
Ты стоишь один среди пустыни,
А вокруг лишь прошлое, как иней,
Оседает на твоих былых надеждах.
Никогда не будет все, как прежде.
Так зачем же душу разрываешь
И зачем несбывшимся терзаешь
Свои затуманенные мысли?
Оглянись! найди тот лучик жизни,
Что запрятан от тебя другими,
Не увидишься ты больше с ними.
Опусти в круговорот былое,
Отломай и для себя покоя
От вселенской многогранной призмы,
Что даёт и отнимает жизни.
И развеется туман в мгновение,
И сойдёт к тебе благословение.
И попутный ветер будет нежен.
А твой путь прямой и безмятежен.

11.02.2014

І ніби все іде, як я того хотів.
Але чомусь я й досі сумніваюсь.
Прожив я наодинці стільки днів,
Та все ще хворий і так рідко посміхаюсь.

Я захворів недугом цим давно.
І з того дня не знаю я покою.
Та ліків не приймаю все одно,
Хоча вони завжди були зі мною.

І ніби все іде, як я того хотів.
І залишилося всього лиш все забути.
Але чи зможу я через десяток днів,
Як і тоді, самим собою й далі бути?

16.02.2014

Скажи чому так холодно ночами?
Чому біжить від мене в простір сон?
Чому люблю, кохаю до нестями?
Чому порожній мого серця трон?

Скажи чому не можу я забути
Безмовний дотик і тепло ночей?
Чому без тебе можу просто бути,
А жить не можу без твоїх очей?

Скажи чому тікаю сам від себе?
Чому на серці не загоївсь шрам?
Чому постійно думаю про тебе?
Чому для мене стала ти життям?

Бо ти одна-єдина в цілім світі.
Бо погляд твій дорожчий за життя.
Бо дотик твій, немов пелюстки квітів.
Бо голос твій - то відгомін буття.

Надеюсь, не увидит этих строк никто,
Но ведь зачем они на лист ложатся?
Люблю, я жить не в силах без нее,
Но умереть нет сил…
Я трус, откуда им здесь взяться?
Бессильный я, замученный в любви,
С огнем бессмертным в сердце умираю.
Живу в не смерти я, живу и в не любви.
Покоя нет, но смерти не желаю.
Я жить хочу, хотя бы раз на день
Глазами уловив твой взгляд бездонный,
Заставить время усмирить коней,
Чтоб миг стал вечностью…
Огонь неугомонный чтоб хоть на время
Присмирить в груди…
Взаимности уже не ожидая,
Я буду, пока силы есть, идти сквозь слезы,
Силуэт твой догоняя.

2009

О, янгол, не ламай свій німб.
О, янгол, не розтоптуй свої крила.
Звучить навколо стільки дурних слів.
Невже ти жити саме так хотіла?

О, янгол, змий з свого обличчя бруд
Цілющою прозорою водою.
Не лий у душу тих гірких отрут.
Невже страшне щось сталося з тобою?

О, янгол, не губи свого життя,
Бо разом з ним ти ще одне погубиш.
О, янгол, у хвилини забуття
Ти по коліна у болоті блудиш..

О, янгол, поверни своє добро
І неповторний білосніжний колір шкіри.
Ти - янгол, зрозумів я це давно.
І досі я не втратив в тебе віри.

2013

Моя любовь принадлежит не мне.
Она судьбой присуждена другому.
А я останусь здесь наедине
Смотреть, как тучи кружатся над домом.

Моя любовь, как нежный мотылёк,
Стремится к свету, обжигая крылья.
И даже самый легкий ветерок
Её уносит в даль, туда, где раньше был я.

Моя любовь, о, как она сильна,
И молот времени её уж не сломает,
Но как же быстро все надежды тают,
Когда о ней вдруг вспоминаю я.

Моя любовь, люблю твои глаза,
Они же смотрят прямо в моё сердце,
Ведь я давно уже открыл все дверцы.
Но дверь для сердца вовсе не нужна...

04.03.2014

Мені приснився суд,
І я ж там був на ньому.
Зібравсь великий люд
У залі чималому.
Судили тільки трьох:
Мене, серце і душу.

Мене за те судили,
Що клятву я не рушу.
А серце - за любов,
що дарувало світу.
А душу - за добро,
Що ще не було вбито.

Стояли на суді ми похилившись троє,
Не знаючи за що нам не дають покою,
Не знаючи всіх правил цього брудного світу,
Який усе, що добре вмить розвіва по вітру.

Стояли тихо ми під гамір злого люду,
Немов би після цього нічого вже не буде,
Немов би після цього наступить кінець світу.
І зникне все, що є, і все буде убито.

І може б так і сталось,
І може б все це збулось.
І з часом мимоволі
Усе б людьми забулось.

Та все ж у нас у трьох була єдина мрія,
А з мрією пліч-о-пліч прийшла до нас надія.
Повірили ми втрьох, що можна все змінити.
Що можна в цьому світі щасливо вік прожити.

...

І я проснувсь від сну і озирнувсь навколо.
В реальному житті усе не так казково.
І тут не змінить все лише одна надія.
І на ногах не встоїть навіть найкраща мрія.

А суд все далі йшов убивчою ходою.
А суд все далі йде і біль несе з собою...

08.01.2014

Твоя душа для мене таємниця,
Яку я досі розгадать не зміг.
Буваєш тверда ти, неначе криця,
І в той же час ніжніша від усіх.
Моя душа давно в твоїх долонях,
Мабуть, вона вже й зовсім не моя.
Давно тримаєш ти мене в полоні,
А той полон – то все моє життя.
І я не хочу тут нести супротив,
Я зброю склав, я - твій покірний раб.
Лиш очі ніжні, що горять навпроти,
Породжують в мені безглуздий страх.
Того боюсь, що більше не побачу
Я посмішку й блакить твоїх очей.
Того боюсь, що більше не заплачу
Сльозами щастя в німоті ночей.
Боюсь, що до останнього світанку
Мого ще зовсім юного життя,
Я так й не розгадаю ту загадку,
Загадку, яка більша за життя.

2012