Ми свята свої друзі забули .... Згадуємо!
Ялинку я не ставлю вже три роки, з тих пір як прозріла ... або як зараз кажуть таргани в голові завелися ...
Це жертвоприношення - тобто = обрубування коренів Сім'ї і Рода!
Святкувати таким чином з мертвим деревом і пити з гостями в танцях навколо вмираючої ялинки для мене блюзнірство ...
Хоча, свята Рада! Якому?
І він настав - наш Слов'янський з 21 на 22 грудня Зимовий Солнцеворот.
Я ж Російська і символ 2019 рік пустці Орел!
Уособлення сонячного божества - Світла!
Мій Новий Рік - буде Навесні - 21 березня, в день рівнодення, коли прийде Пробудження всієї матінки природи!
Я ж не китайка ... а китайський Новий рік настане в лютому ... все більше задаюся питанням - чому Росіяни люди, Слов'яни святкуючи Новий Рік, святкують не замислюючись .... його обов'язково зазначають о 12 годині ночі ????? цей же час Темних Сил .... так який це ... і чий свято?
Магія і сатанізм ... це руйнування на всіх рівнях існування.
Тому навіть викинула штучну ялинку.
Взагалі настають великі зміни ....
А ось снеговичков - чоловічків - ліплю для радості і щастя, і посмішки перехожих і на санках катаємося ... і сніжками кидаємося .... і пісні співаємо ....
Моя свідомість змінилося - Не скажу, що я Мудра!
Зараз саме чудове час для чарівництва .... вірю в казку Життя !!!
Обіймаю тепле серце вас всіх мої Друзі !!!
І щоб уникнути непорозумінь прошу мене не вітати, свиней не надсилати, бажань не бажати - Все в чому я потребую у мене Є !!!
Дякую за розуміння!!!

Засіває небо синій-синій надвечір ....
Пелюстками тендітного льону,
Рiд наш, допоки в небi є зiрки -
І одне коріння, і в поле золота жито ...
Будемо пити з джерела водицю вiки.
Хай клекотінням далеким лелечим ...
Чистим голосом рідної мови -
Співає матінка рідний Землі,
Матуся - сім'ї і роду берегиня

Біля ніг моїх солоне піниться море,
А місяць в небі загадкою завис ...
Відчуваю хтивості істини Борея -
Спомин серця зберігає вічне Життя.

Потрясающе найти кого - то, кто в темноте видит Свет твоей Души.
А в тишине слышит твоё Сердце поющее Любовью!

Пьёт душа росу волнений
С горького листа полыни ...
Любовью сердце без сомнений
Зерно бесплодное обнимет.

Отведать тайны в красоте
Позволит хрупкому росточку,
Крапивой жгучей в пустоте ...
Расти ли нежному цветочку?

И видя РАзумОМ добра труды -
Душа очистится Живым Огнём,
Без плевел сердце соберёт плоды
Идя Божественным Путём.

Кто скажет как найти себя? ..
Коротка Земная Жизнь и Вечная её Небесная дорога ...
Бывает тяжел багаж трудов насущных и легка ноша ...
Дорога одна - путей много, кто идёт по ней неторопливо,
Кто спешит ... Кто бежит ... Кто спотыкаясь плетётся,
А кто летит не оглядываясь назад, на прошлый опыт ...
Не многие парят расправив крылья смакуя Вечность Любви - Каждому своё.
Кто скажет как найти в себе Любовь? ...
Человек живущий с любовью в сердце наслаждается каждым днём существования.
Он становится сильным духом, глаза его сияют, сердце благородно и великодушно.
Слова его убедительны и просты, проникновенны. Душа, она благостна и милосердна, притягательна как магнит.
Нашедший себя, найдёт и смысл жизни, такой человек упивается высшим блаженством своего существования.
Сама Жизнь - для него праздник!
Чистота мыслей и поступков приводят его к Гармонии со Вселенной.
Пришедший к Себе - Есмь Любовь! Есмь Вечный Свет!

Огонь дыханием души жизни греет -
Любовь жива, от счастья сердце млеет.
Пахнут хмелем травы луговые,
В объятья Вечности влекут ...
И пусть кружится ось земная -
Сады прекрасные в цвету,
Дыханьем свежим расправляя
Крылья Ангела, в полёте,
Любовью Небо обнимают ...

И как оторваться от Земли? ...
Если кружиться на одном месте - не познать свободной воли полёта ....
Взлетев высоко в небо, приходится чаще махать крыльями удерживая струю свежего ветра, вдыхать пьянящего свободу воздуха.
Душа сможет разглядеть все краски Вселенских просторов, если сердце наполнено Любовью.
Чем выше в небо поднимается душа, тем ближе Солнце.
Свободная душа-птица всегда поёт песню Мирозданию о Вечности.

Заглянув в колодец при свете дня увидишь блики солнечных лучей.
Которые играют всеми цветами радуги на глади воды .
Ночью в нём отражаются звёзды и улыбка молодого месяца.
Чем больше черпаешь воды - тем скорее на дне колодца поднимется муть - это тайна глубины.
Глубина колодца, как и в каждой душе своя.
Главное осознать - при какой глубине не осушить источник и дать путнику напиться после долгой дороги.
Душа - как колодец, а вода чистая или мутная, это состояние гармонии души.
Испить РОДниковую воду Любви можно только познав Свет Предков в своём сердце.

Сiймо світло Любові, Віри та Надії, в благом житіЇ,
І збереже Господь душу - для сяйва Вічності!

Раптом, якщо тобі буде сумно,
пригадай, що ти - Янгол,
найніжніший, найулюбленіший,
самий незвичайний і самий бажаний малюк,
У всьому бiлому світі!
Ти можеш творити Життя,
в найчудовішому із світів!

Вера - Высшая энергия Света ,
Исходит из Сердца в Любви !
Вера - в улыбке и радости шепчет на ушко Живи,
Вера - ромашкой белой тихо коснётся плеча ...
Вера - Огнём небесным в Душах горит как свеча ...
Вера - в Надежде с Любовью, укажет Путь нам Домой .
Вера - в Гармонии - Счастье, Радость , Мир и Покой !

Пропадаю ...
Моєю любов'ю насолоджувався
Трималася ...
Встаючи з розбитих колін
Здавалася ...
У твій солодкий полон
Здавалося ..
Серце друзнуло на частини ,
Виходить ..
З рани відкритої душевний біль
Стікає зливою дощ по щоках
Надламані крила, як гілка суха ,
І кров застигає , дізнаюся по кроках
Пам'ять свіжа , зорепад при місяці ,
І Бога молю - про тебе.
Батько Всемогутній руку мені дай
Відпустила ...
Журавля , в бездонне синє небо
Пробачила ...
Тілом в зрізах, а серцем жива.
Душею тремливою - ніжна лань ...
Переляк в очах , весь світ в руках
Осикою на зорі почуття тремтять
Безсила ...
Невже пристрасті ганебної раба ?
Любов ...
Тече вином з рогу достатку ріка
Я вдосталь нап'юся безмовною тишею
У ній життя сік біжить венами ...
Голову кружляє запахом п'янкого спокію
Зрозуміла ...
Кругом туман і руїни стін ...
І трон повітряний спорожнів
Адже маски зняті з фальшивих людей
Хто віддалився - пішов іншою стежкою
Хто серце довірливе - боляче кусав ....
Той з душею порожній - вітром блукав .
Озирнулася ...
А поруч рятівником мій Янгол стоїть
Крила розправлю - і до Вічністі !
Вкриває Любов'ю своєю Нескінченність !

Откровенно
Отчаянно хочется сердцем жить,
И в последний раз поверить
Удержать Ариадны тонкую нить,
А не закрыть перед счастьем двери.

Ты знаешь? души тоже плачут..
Словно дети беззащитны перед всем
И обнаженные раны прячут...
Натыкаясь на холод остывших стен

Откровенно
Нежно ветер обнял за плечи..
Любовь души её, была сильна
И шептал тихо страстный вечер
Простив, неизбежность она обняла.

Желая согреться в тумане сомнений
В огне притворного скольжение...
Соберёт в ладонь разбитые осколки
Смоет слезами обломки без сожаления.

***Откровенно
Откровениями души тревожим
Скрывая ошибки вчерашнего дня
Постелив себе прокрустово ложе
Живём в жестоких рамках бытия.
*********************************************************************
Светлана Думчева-Грищенко:
Над нами тучи уж сгустились..
И танки на пути стоят..
На баррикадах гибнут люди..
А там мой сын или ваш брат...
И сколько слез пролить тех нужно
Иль на коленях простоять?..
Чтоб у других проснулось чувство..
Когда сердца у них молчат?..
Там матеря стоят с Иконой прося пощады палачей..
Душа кричит..Довольно горя..Верните наших сыновей!
Но глухо все кругом и страшно..
Лишь безысходность на Душе..
Напрасно наши дети плачут..
Вся власть у нас на вираже..
Не век веревочке той виться, конец исправный будет все ж,
Не за горами пыль клубиться, маразма больше не вернешь..
Народ достоин Силы века..И не простые то Слова..
Поднял ОН голову на Веки..
И в эти дни, все не с проста.
Георгий Наш Победоносец Свободу Истины несет..
И Знамя на Юго - Восток уж вносит..
И дальше его пронесет..
Так поднимайтесь, не робейте
Ведь Сила ваша Дети в том..
Вы Землю полюбить сумейте
-Это Отчизна вам и Дом!
За Вами Матеря и Дети..их защитить Героев Честь..
Любовь на Душу вы пролейте,чтоб никогда не умереть.

Розхрестям руки _ наче крила!
І вітру пісня зміцнить серце.
Відчуй, немає в Шляху бессилья.
Мрія, Надією Воскресне!

Вірю я, спалахне душі Світанок
І промінь запалить в грудях Вогонь,
Що в рядках оспівував поет,
Як Данко серцем осяяв Світ весь.

Нехай вистачить сили всім нам долетіти_
Душею з надрами Любові злитися.
І разом про Життя заспівати,
Самим єством у Всесвіті розчинитися...

Луч Света
Расправишь руки словно крылья
И песня ветра сердце укрепит.
Почувствуй_ нет в Пути бессилья.
Мечта Надежду Воскресит!

Верю я, придёт души Рассвет
И луч зажжет в груди Огонь,
Что в строках воспевал поэт...
Как Данко сердцем озарил весь Свет.

Пусть хватит силы всем нам долететь.
Душой в Любви, с потокОм слиться.
И вместе, Жизни гимн нам воспеть _
Во всей Вселенной раствориться.

Спали люди. Самі того не усвідомили,
Що душу дияволу безвідому продали.
Занапастила жадібність, заздрість, злоба.
Пішли, зі скверною, від рідного порога.

Лише далеко від них горить лампадне світло,
То пращурів Коріння _ Рід свій винні знати.
Заглянемо до душі, далеке колодязя дно ...
У тиші знайшла відповідь - Заповіт.

Є убогі, співають вони:
Живи, цвіти, добром твори.
Батько, додому дітей своїх прийми,
Які прокинувшись, пізнали дарунки Твоєї любові!

Життя є Бог, і Він сам і є те Древо Життя,
Що стоїть посеред райського саду.
Мовчки сію зерна любові і не приходжу до відчаю,
Якщо вони не всі проростають до Зорі любов*ю.