
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
2025.10.14
19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
2025.10.14
12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією.
Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть.
Злі генії добре вміють прикидатися добрими.
Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників.
Імідж благод
2025.10.14
10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2025.10.13
23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
2025.02.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Любовь Весна (1963) /
Інша поезія
Откровенность
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Откровенность
Откровенно
Отчаянно хочется сердцем жить,
И в последний раз поверить
Удержать Ариадны тонкую нить,
А не закрыть перед счастьем двери.
Ты знаешь? души тоже плачут..
Словно дети беззащитны перед всем
И обнаженные раны прячут...
Натыкаясь на холод остывших стен
Откровенно
Нежно ветер обнял за плечи..
Любовь души её, была сильна
И шептал тихо страстный вечер
Простив, неизбежность она обняла.
Желая согреться в тумане сомнений
В огне притворного скольжение...
Соберёт в ладонь разбитые осколки
Смоет слезами обломки без сожаления.
***Откровенно
Откровениями души тревожим
Скрывая ошибки вчерашнего дня
Постелив себе прокрустово ложе
Живём в жестоких рамках бытия.
*********************************************************************
Светлана Думчева-Грищенко:
Над нами тучи уж сгустились..
И танки на пути стоят..
На баррикадах гибнут люди..
А там мой сын или ваш брат...
И сколько слез пролить тех нужно
Иль на коленях простоять?..
Чтоб у других проснулось чувство..
Когда сердца у них молчат?..
Там матеря стоят с Иконой прося пощады палачей..
Душа кричит..Довольно горя..Верните наших сыновей!
Но глухо все кругом и страшно..
Лишь безысходность на Душе..
Напрасно наши дети плачут..
Вся власть у нас на вираже..
Не век веревочке той виться, конец исправный будет все ж,
Не за горами пыль клубиться, маразма больше не вернешь..
Народ достоин Силы века..И не простые то Слова..
Поднял ОН голову на Веки..
И в эти дни, все не с проста.
Георгий Наш Победоносец Свободу Истины несет..
И Знамя на Юго - Восток уж вносит..
И дальше его пронесет..
Так поднимайтесь, не робейте
Ведь Сила ваша Дети в том..
Вы Землю полюбить сумейте
-Это Отчизна вам и Дом!
За Вами Матеря и Дети..их защитить Героев Честь..
Любовь на Душу вы пролейте,чтоб никогда не умереть.
Отчаянно хочется сердцем жить,
И в последний раз поверить
Удержать Ариадны тонкую нить,
А не закрыть перед счастьем двери.
Ты знаешь? души тоже плачут..
Словно дети беззащитны перед всем
И обнаженные раны прячут...
Натыкаясь на холод остывших стен
Откровенно
Нежно ветер обнял за плечи..
Любовь души её, была сильна
И шептал тихо страстный вечер
Простив, неизбежность она обняла.
Желая согреться в тумане сомнений
В огне притворного скольжение...
Соберёт в ладонь разбитые осколки
Смоет слезами обломки без сожаления.
***Откровенно
Откровениями души тревожим
Скрывая ошибки вчерашнего дня
Постелив себе прокрустово ложе
Живём в жестоких рамках бытия.
*********************************************************************
Светлана Думчева-Грищенко:
Над нами тучи уж сгустились..
И танки на пути стоят..
На баррикадах гибнут люди..
А там мой сын или ваш брат...
И сколько слез пролить тех нужно
Иль на коленях простоять?..
Чтоб у других проснулось чувство..
Когда сердца у них молчат?..
Там матеря стоят с Иконой прося пощады палачей..
Душа кричит..Довольно горя..Верните наших сыновей!
Но глухо все кругом и страшно..
Лишь безысходность на Душе..
Напрасно наши дети плачут..
Вся власть у нас на вираже..
Не век веревочке той виться, конец исправный будет все ж,
Не за горами пыль клубиться, маразма больше не вернешь..
Народ достоин Силы века..И не простые то Слова..
Поднял ОН голову на Веки..
И в эти дни, все не с проста.
Георгий Наш Победоносец Свободу Истины несет..
И Знамя на Юго - Восток уж вносит..
И дальше его пронесет..
Так поднимайтесь, не робейте
Ведь Сила ваша Дети в том..
Вы Землю полюбить сумейте
-Это Отчизна вам и Дом!
За Вами Матеря и Дети..их защитить Героев Честь..
Любовь на Душу вы пролейте,чтоб никогда не умереть.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію