Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Інша поезія
Откровенность
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Откровенность
Откровенно
Отчаянно хочется сердцем жить,
И в последний раз поверить
Удержать Ариадны тонкую нить,
А не закрыть перед счастьем двери.
Ты знаешь? души тоже плачут..
Словно дети беззащитны перед всем
И обнаженные раны прячут...
Натыкаясь на холод остывших стен
Откровенно
Нежно ветер обнял за плечи..
Любовь души её, была сильна
И шептал тихо страстный вечер
Простив, неизбежность она обняла.
Желая согреться в тумане сомнений
В огне притворного скольжение...
Соберёт в ладонь разбитые осколки
Смоет слезами обломки без сожаления.
***Откровенно
Откровениями души тревожим
Скрывая ошибки вчерашнего дня
Постелив себе прокрустово ложе
Живём в жестоких рамках бытия.
*********************************************************************
Светлана Думчева-Грищенко:
Над нами тучи уж сгустились..
И танки на пути стоят..
На баррикадах гибнут люди..
А там мой сын или ваш брат...
И сколько слез пролить тех нужно
Иль на коленях простоять?..
Чтоб у других проснулось чувство..
Когда сердца у них молчат?..
Там матеря стоят с Иконой прося пощады палачей..
Душа кричит..Довольно горя..Верните наших сыновей!
Но глухо все кругом и страшно..
Лишь безысходность на Душе..
Напрасно наши дети плачут..
Вся власть у нас на вираже..
Не век веревочке той виться, конец исправный будет все ж,
Не за горами пыль клубиться, маразма больше не вернешь..
Народ достоин Силы века..И не простые то Слова..
Поднял ОН голову на Веки..
И в эти дни, все не с проста.
Георгий Наш Победоносец Свободу Истины несет..
И Знамя на Юго - Восток уж вносит..
И дальше его пронесет..
Так поднимайтесь, не робейте
Ведь Сила ваша Дети в том..
Вы Землю полюбить сумейте
-Это Отчизна вам и Дом!
За Вами Матеря и Дети..их защитить Героев Честь..
Любовь на Душу вы пролейте,чтоб никогда не умереть.
Отчаянно хочется сердцем жить,
И в последний раз поверить
Удержать Ариадны тонкую нить,
А не закрыть перед счастьем двери.
Ты знаешь? души тоже плачут..
Словно дети беззащитны перед всем
И обнаженные раны прячут...
Натыкаясь на холод остывших стен
Откровенно
Нежно ветер обнял за плечи..
Любовь души её, была сильна
И шептал тихо страстный вечер
Простив, неизбежность она обняла.
Желая согреться в тумане сомнений
В огне притворного скольжение...
Соберёт в ладонь разбитые осколки
Смоет слезами обломки без сожаления.
***Откровенно
Откровениями души тревожим
Скрывая ошибки вчерашнего дня
Постелив себе прокрустово ложе
Живём в жестоких рамках бытия.
*********************************************************************
Светлана Думчева-Грищенко:
Над нами тучи уж сгустились..
И танки на пути стоят..
На баррикадах гибнут люди..
А там мой сын или ваш брат...
И сколько слез пролить тех нужно
Иль на коленях простоять?..
Чтоб у других проснулось чувство..
Когда сердца у них молчат?..
Там матеря стоят с Иконой прося пощады палачей..
Душа кричит..Довольно горя..Верните наших сыновей!
Но глухо все кругом и страшно..
Лишь безысходность на Душе..
Напрасно наши дети плачут..
Вся власть у нас на вираже..
Не век веревочке той виться, конец исправный будет все ж,
Не за горами пыль клубиться, маразма больше не вернешь..
Народ достоин Силы века..И не простые то Слова..
Поднял ОН голову на Веки..
И в эти дни, все не с проста.
Георгий Наш Победоносец Свободу Истины несет..
И Знамя на Юго - Восток уж вносит..
И дальше его пронесет..
Так поднимайтесь, не робейте
Ведь Сила ваша Дети в том..
Вы Землю полюбить сумейте
-Это Отчизна вам и Дом!
За Вами Матеря и Дети..их защитить Героев Честь..
Любовь на Душу вы пролейте,чтоб никогда не умереть.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
