ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.24
21:57
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?
2024.11.24
20:42
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже
загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже
загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь
2024.11.24
19:38
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився.
І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа
2024.11.24
13:21
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали
2024.11.24
09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:
2024.11.24
08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
2024.11.24
07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…
Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…
Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко
2024.11.24
06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
2024.11.24
06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
2024.11.23
20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
2024.11.23
17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.11.23
16:51
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
2024.11.23
16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
2024.11.23
15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Танец за пределами воображения
Лето. Париж. Ресторан. Обширность тишины и красивая музыка.
-Леди, можно пригласить Вас на танец?
-Я не танцую...
Один танец, всего пять минут, и я Вас увлеку за собой в космические дали Беспредельности ...
-Как это возможно?
-В танце все поймете...
Я не одна и жду мужчину...
-Некрасиво лгать. Вы не замужем, точнее в разводе. Это видно по вашему виду, да и нет за столиком второго прибора!
-Вы следили за мной?
- Нет просто я наблюдал...Работа такая. Что?! Соглашайтесь. Ночной Париж, уютный ресторан, чудесный летний вечер, приятная музыка, прекрасный кавалер.
-Но это невозможно! Вы даже не знаете меня, а уже берете на себя смелость говорить такие слова!
-Что Вы, Прекрасная Леди! Один танец и я исчезну из Вашей жизни. У меня сегодня День Рождения и выбор пал на Вас. Среди сидящих скучных лиц, ваше привлекло милой загадочной улыбкой... Составьте мне компанию. Вы одна. Я один. Ну что? Вы согласны? Прошу Вас, не отказывайте мне в этом удовольствии! Великолепная мелодия закружила незнакомке голову....
Заиграла заранее подготовленная музыка и он увел ее в середину зала... Они оба воспарили с лёгкостью в танце...
-Почему Вы так смотрите на меня, Сэр?
- Вы так прекрасны, что я не могу оторвать от Вас взгляда.
-Не смущайте меня...
-Что Вы, мой Ангел, я только придам Вашему очарованию немного улыбки...
Она задумчиво посмотрела на него....Его глаза. Эти темные глаза, цвета кофе, были непроницаемы, но в них таилась доброта и грусть одновременно...и взгляд хищника, охотника выследившего добычу..... -подумала она...
"Боже, я не могу смотреть на него, пропадаю в темном омуте этого умного, притягательного и хищного взгляда...Рядом с ним так тепло, уютно, а может мне расслабиться и довериться ему? Это всего лишь танец...Его тембр голоса, его улыбка дьявола или ангела сводила ее с ума. Как же я давно не танцевала... Это было с ним, её любимым и дорогим, её мужчиной...С ним в последний вечер, вечер прощаний... Память... Продолжает играть красивая мелодия...
Волшебный танец, как в сказке.... Десятки глаз устремились на очаровательную пару, а они просто танцевали вдвоем, забыв обо всех... Он кружил ее в своих сильных руках и наблюдал...
-Вы очень красивая, мой Светлый Ангел...Готов кружить Вас в танце, когда Вы пожелаете, хоть всю жизнь... Она невольно пробудилась от своих размышлений и ответила:
- "Сэр, не прижимайтесь так близко ко мне!"
- "Что Вы, Прекрасная Леди! Даже в мыслях не было принести Вам неудобства или обидеть непристойным поведением. Вы сами так нежно обхватили меня и положили голову мне на плечо, что я не мог, не мог же Вас потревожить. Всего лишь обнял. Вы ведь сами этого желали..."
- Ну Вы и наглец!
-Нет. Я просто сделал то, что Вам нужно было в эту минуту. Не подумайте ничего плохого... Они остановились...Они смотрели друг на друга и не могли оторваться... Он был ей симпатичен... Она так ароматно пахла... классический запах. Аромат духов, казалось, исходил по всему ее телу, по всему ресторану, утончённый и женственный аромат, запах женщины, сексуальной женщины... Хотелось обладать ее телом сейчас... Украсть от всех, увести далеко и заняться с ней любовью...
- Вы так вкусно пахнете, Прекрасная Леди... Ее глаза... Эти голубые глаза , два большущих и глубоких озера... были красивы... В них была грусть и разочарование, но они не теряли своей красоты и иногда в них пробегал озорной огонек молоденькой девочки. Но ее Ангельская улыбка и смущенное лицо придавало ей Божественный вид... Она прекрасна...
-Что вы сказали, сэр?
-Вы прекрасны, мой Ангел Небесный... И не выпуская ее рук, он прижал к себе ее еще сильнее... Наклонил голову и, едва касаясь, губами поцеловал ее в плечо. Он почувствовал, как мурашки пошли по ее телу... Он не отпускал ее, давая ей понять, что она в надежных, сильных и в то же время мужских нежных руках...
-Что Вы себе позволяете, сэр? Да как Вы смеете?!
-Тссс.... Он провел пальцем по ее губам. Танцуйте милочка...Гости кушают и с удовольствием за нами наблюдают.
- Вы...Вы... Я не Он, Ты не она...
-Что?
-Ничего... Вы смутились...Вы покраснели... Вы так милы...Господи, Ангел мой, Вы Божественно красивы! Она посмотрела на него, улыбнулась и опустила голову...
-Вы меня заставляете краснеть. Пожалуйста, не надо... Последние ноты доигрывали медленно стихая , будто стихло всё вокруг или погрузилось в безмолвие... Ему не хотелось ее отпускать, как и ей Его... Стало тихо... Они еще танцевали...
"Не отпускай меня", - подумала она...
Он поцеловал ей руку: "Благодарю за танец мой Ангел и подарил цветок, который успел украсть из вазы, одну великолепную розу. Белую, такую же дикую, с колючими шипами, одинокую, нежную, эротичную, как Она...
-Еще раз спасибо за танец, Прекрасная Леди... Прощайте!
-Постойте, как Вас зовут, сэр? Он улыбнулся, от чего она стала теряться в его милом хищном взгляде охотника - Астрал.
Для Вас я останусь Астралом, мой Ангел Небесный... Может, придет время и мы с Вами еще станцуем танец небес по Млечному мосту...
Он ушел, оставив за собой шлейф загадочности...
"Он незабываем", - в смятении прошептала Она...
"Ты прекрасна!", - улыбнулся он сам себе...
Как же давно она не танцевала......
Их мысли раскинулись далеко за пределы воображения........
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Танец за пределами воображения
Лето. Париж. Ресторан. Обширность тишины и красивая музыка.
-Леди, можно пригласить Вас на танец?
-Я не танцую...
Один танец, всего пять минут, и я Вас увлеку за собой в космические дали Беспредельности ...
-Как это возможно?
-В танце все поймете...
Я не одна и жду мужчину...
-Некрасиво лгать. Вы не замужем, точнее в разводе. Это видно по вашему виду, да и нет за столиком второго прибора!
-Вы следили за мной?
- Нет просто я наблюдал...Работа такая. Что?! Соглашайтесь. Ночной Париж, уютный ресторан, чудесный летний вечер, приятная музыка, прекрасный кавалер.
-Но это невозможно! Вы даже не знаете меня, а уже берете на себя смелость говорить такие слова!
-Что Вы, Прекрасная Леди! Один танец и я исчезну из Вашей жизни. У меня сегодня День Рождения и выбор пал на Вас. Среди сидящих скучных лиц, ваше привлекло милой загадочной улыбкой... Составьте мне компанию. Вы одна. Я один. Ну что? Вы согласны? Прошу Вас, не отказывайте мне в этом удовольствии! Великолепная мелодия закружила незнакомке голову....
Заиграла заранее подготовленная музыка и он увел ее в середину зала... Они оба воспарили с лёгкостью в танце...
-Почему Вы так смотрите на меня, Сэр?
- Вы так прекрасны, что я не могу оторвать от Вас взгляда.
-Не смущайте меня...
-Что Вы, мой Ангел, я только придам Вашему очарованию немного улыбки...
Она задумчиво посмотрела на него....Его глаза. Эти темные глаза, цвета кофе, были непроницаемы, но в них таилась доброта и грусть одновременно...и взгляд хищника, охотника выследившего добычу..... -подумала она...
"Боже, я не могу смотреть на него, пропадаю в темном омуте этого умного, притягательного и хищного взгляда...Рядом с ним так тепло, уютно, а может мне расслабиться и довериться ему? Это всего лишь танец...Его тембр голоса, его улыбка дьявола или ангела сводила ее с ума. Как же я давно не танцевала... Это было с ним, её любимым и дорогим, её мужчиной...С ним в последний вечер, вечер прощаний... Память... Продолжает играть красивая мелодия...
Волшебный танец, как в сказке.... Десятки глаз устремились на очаровательную пару, а они просто танцевали вдвоем, забыв обо всех... Он кружил ее в своих сильных руках и наблюдал...
-Вы очень красивая, мой Светлый Ангел...Готов кружить Вас в танце, когда Вы пожелаете, хоть всю жизнь... Она невольно пробудилась от своих размышлений и ответила:
- "Сэр, не прижимайтесь так близко ко мне!"
- "Что Вы, Прекрасная Леди! Даже в мыслях не было принести Вам неудобства или обидеть непристойным поведением. Вы сами так нежно обхватили меня и положили голову мне на плечо, что я не мог, не мог же Вас потревожить. Всего лишь обнял. Вы ведь сами этого желали..."
- Ну Вы и наглец!
-Нет. Я просто сделал то, что Вам нужно было в эту минуту. Не подумайте ничего плохого... Они остановились...Они смотрели друг на друга и не могли оторваться... Он был ей симпатичен... Она так ароматно пахла... классический запах. Аромат духов, казалось, исходил по всему ее телу, по всему ресторану, утончённый и женственный аромат, запах женщины, сексуальной женщины... Хотелось обладать ее телом сейчас... Украсть от всех, увести далеко и заняться с ней любовью...
- Вы так вкусно пахнете, Прекрасная Леди... Ее глаза... Эти голубые глаза , два большущих и глубоких озера... были красивы... В них была грусть и разочарование, но они не теряли своей красоты и иногда в них пробегал озорной огонек молоденькой девочки. Но ее Ангельская улыбка и смущенное лицо придавало ей Божественный вид... Она прекрасна...
-Что вы сказали, сэр?
-Вы прекрасны, мой Ангел Небесный... И не выпуская ее рук, он прижал к себе ее еще сильнее... Наклонил голову и, едва касаясь, губами поцеловал ее в плечо. Он почувствовал, как мурашки пошли по ее телу... Он не отпускал ее, давая ей понять, что она в надежных, сильных и в то же время мужских нежных руках...
-Что Вы себе позволяете, сэр? Да как Вы смеете?!
-Тссс.... Он провел пальцем по ее губам. Танцуйте милочка...Гости кушают и с удовольствием за нами наблюдают.
- Вы...Вы... Я не Он, Ты не она...
-Что?
-Ничего... Вы смутились...Вы покраснели... Вы так милы...Господи, Ангел мой, Вы Божественно красивы! Она посмотрела на него, улыбнулась и опустила голову...
-Вы меня заставляете краснеть. Пожалуйста, не надо... Последние ноты доигрывали медленно стихая , будто стихло всё вокруг или погрузилось в безмолвие... Ему не хотелось ее отпускать, как и ей Его... Стало тихо... Они еще танцевали...
"Не отпускай меня", - подумала она...
Он поцеловал ей руку: "Благодарю за танец мой Ангел и подарил цветок, который успел украсть из вазы, одну великолепную розу. Белую, такую же дикую, с колючими шипами, одинокую, нежную, эротичную, как Она...
-Еще раз спасибо за танец, Прекрасная Леди... Прощайте!
-Постойте, как Вас зовут, сэр? Он улыбнулся, от чего она стала теряться в его милом хищном взгляде охотника - Астрал.
Для Вас я останусь Астралом, мой Ангел Небесный... Может, придет время и мы с Вами еще станцуем танец небес по Млечному мосту...
Он ушел, оставив за собой шлейф загадочности...
"Он незабываем", - в смятении прошептала Она...
"Ты прекрасна!", - улыбнулся он сам себе...
Как же давно она не танцевала......
Их мысли раскинулись далеко за пределы воображения........
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію