Автори /
Олеся Лященко (1981)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
-
•
-
•
-
•
-
•
-
•
-
•
-
•
•
Main military hospital
•
-
•
-
•
Ще одна осінь
•
-
•
Голосіївський парк
•
Новини з Кам’янця
•
-
•
-
•
-
•
В античних вежах – сіно жовтим коням
•
Фен-шуй
•
Вранці
•
АТО, їй сумно (2)
•
АТО, їй сумно
•
Кохані кішки дбають про закуски
•
Між листя міст висить, як сірий дзвоник
•
Сонце – суниця зірвана
•
Мама фарбує двері
•
Це місто – як човен найманий
•
Вночі ліхтарі не сплять
•
Весною клумби мамочок
•
Янголиця
•
Луплять коники брук пошерхлий
•
Може, виберемо кафе
•
Сватання (трошки)
•
Січень вгризався у шлях асфальтований
•
Дерева на мить закусили губи
•
Ініціація
•
Залицяння
•
Вільямса, 5а
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Її душа розкололася на тисячу речей:
На ручки шухляд, шаф і вхідних дверей,
На ручки шухляд, шаф і вхідних дверей,
Будинок, немов черепаха, повзе по долоні саду,
чіпляються за дерева незрячі його лапи.
чіпляються за дерева незрячі його лапи.
В гості прийшли добрі друзі
З дітьми й домашнім вином.
З дітьми й домашнім вином.
Це плаття з блідої парчі –
Як щиглик, що впав з гнізда.
Як щиглик, що впав з гнізда.
Він до неї чужий, бо з осені,
В синю мжичку, як дзбан, оздоблений.
В синю мжичку, як дзбан, оздоблений.
Той князь на ловах вуличний і злий.
Нема на нього ні човнів, ні вулиць.
Нема на нього ні човнів, ні вулиць.
Вітер струмками – загорнуто одяг,
Руки вплелися у сіть парасолі.
Руки вплелися у сіть парасолі.
Пошерхлі лапи Лисої гори
Мале забавлять, виточать колиску.
Мале забавлять, виточать колиску.
Ялинки зійшлись ворожити, як мойри,
Наосліп гілками обстукують вікна,
Наосліп гілками обстукують вікна,
Ти працюєш касиром у супермаркеті,
День важливий і щедрий прислав повістку.
День важливий і щедрий прислав повістку.
Різдво пробігає за вікном консьєржним,
Хтось купив мультиварку, несе до ліфта.
Хтось купив мультиварку, несе до ліфта.
Прибиральники, ніби гноми,
Щире золото тачками возять.
Щире золото тачками возять.
Базар вистигає, мов кава,
Йде осінь, щоб вибрати хустку,
Йде осінь, щоб вибрати хустку,
Стежці закотилася за комірець
Шина велосипедна.
Шина велосипедна.
А ти – королева маленького міста –
Високі підбори і жмені коралів.
Високі підбори і жмені коралів.
Увічливий крамар на мить не стихає,
Примушує дерево пахнути лісом,
Примушує дерево пахнути лісом,
Поки діти сплять,
Пиріг піднімається у мультиварці,
Пиріг піднімається у мультиварці,
Час монотонно тягнеться,
мов стрічка з продуктами у магазині.
мов стрічка з продуктами у магазині.
В античних вежах – сіно жовтим коням.
Невільні б’ють нерівно в тулумбаси.
Невільні б’ють нерівно в тулумбаси.
Переставляєш ліжко, як написано –
На кожну пору року (стін – чотири).
На кожну пору року (стін – чотири).
Небо розплющило сонячні очі,
Будинки знімають піжами бетонні,
Будинки знімають піжами бетонні,
Це прощання прощанням не називалося,
Як і літера „р” на вустах трирічних.
Як і літера „р” на вустах трирічних.
Квіти дзвінків розриваються ввечері,
Сад притулився обличчям до ґрат.
Сад притулився обличчям до ґрат.
Кохані кішки дбають про закуски,
Виносять вина у гранчастих лапах,
Виносять вина у гранчастих лапах,
Між листя міст висить, як сірий дзвоник.
Ідуть додому впилі адвокати,
Ідуть додому впилі адвокати,
Сонце – суниця зірвана –
Котиться по долоні.
Котиться по долоні.
Мама фарбує двері.
У мами сережки срібні.
У мами сережки срібні.
Це місто – як човен найманий,
Пливе під твої вікна.
Пливе під твої вікна.
Вночі ліхтарі не сплять,
Бо сонний на одній нозі не втримається,
Бо сонний на одній нозі не втримається,
Весною клумби мамочок
Виростають під будинками,
Виростають під будинками,
А ти прийшов
Господи тобі буду
Господи тобі буду
Луплять коники брук пошерхлий,
Ніби дощ по спині узвозу.
Ніби дощ по спині узвозу.
Може, виберемо кафе
Щонайближче – «Лука і друзі»
Щонайближче – «Лука і друзі»
Під нігтями слухняна, хтива піч
Від поглядів соромилась немало.
Від поглядів соромилась немало.
Січень вгризався у шлях асфальтований,
Небо не стало прозорим сапфіром.
Небо не стало прозорим сапфіром.
Дерева на мить закусили губи,
І неба плече їх не стримає.
І неба плече їх не стримає.
Мама розмішує чай.
Вікон важкі медальйони
Вікон важкі медальйони
Він до неї чужий, бо з осені,
В синю мжичку, як дзбан, оздоблений.
В синю мжичку, як дзбан, оздоблений.
Інколи планети спускаються до нас у двір
І кружляють навколо порожніх гойдалок,
І кружляють навколо порожніх гойдалок,